Рішення № 73809378, 19.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року № 810/222/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Експансія» до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 № 004564201 та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.08.2017 № 0014564201;

- зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби винести нове податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму штрафу, зменшеного на 96 444,7 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що штраф, визначений податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2017 № 0014564201, підлягає зменшенню на суму 96 444,7 грн., оскільки реєстрація податкової накладної з метою виправлення раніше допущеної помилки не є несвоєчасною реєстрацією накладної з вини платника податку, про що прямо зазначено у п.120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, а тому до таких операцій не повинні застосовуватися штрафні санкції, передбачені цією статтею.

За наведених обставин позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача 02.03.2018 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач позову не визнав, посилаючись на п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, зазначивши, що вказаною нормою не передбачено звільнення платника податку від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у зв'язку із допущенням платником податку помилки.

Сторони надали суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності в порядку письмового провадження

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з датою виписки з 01.10.2015 по 31.12.2016 та датою реєстрації з 01.10.2015 по 15.01.2017.

За результатами перевірки складено акт від 01.08.2017 №2643/28-10-42-01/32294905.

Як слідує з акту, камеральною перевіркою встановлено порушення пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: позивачем несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 142 907, 8 грн.

Відповідальність платника податків передбачена пунктом 120-1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що підставою для встановлення порушень слугував висновок відповідача, викладений в акті перевірки про несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, перелік яких зазначено в Додатку №1 до акту №2643/28-10-42-01/32294905 від 01.08.2017.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 № 0014564201, яким до позивача застосовано штраф у сумі 142 907, 85 грн.

Частково не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що Дніпропетровською філією ТОВ «Експансія» у зв'язку із здійсненням господарських операцій з ТОВ «Буд Голд Сіті» були зареєстровані наступні податкові накладні на покупця-неплатника ПДВ:

- від 20.04.2016 №7795/6 на загальну суму 516000,00 грн., в т.ч. ПДВ 86000,00 грн.;

- від 20.04.2016 №7796/6 на загальну суму 102000,00 грн., в т.ч. ПДВ 17000,00 грн.;

- від 20.04.2016 №10532/6 на загальну суму 452000,00 грн., в т.ч. ПДВ 75333,33 грн.;

- від 25.04.2016 №10993/6 на загальну суму 937807,80 грн., в т.ч. ПДВ 156301,30 грн.;

- від 28.04.2016 №10992/6 на загальну суму 885530,96 грн., в т.ч. ПДВ 147588,49 грн.

У вказаних податкових накладних зазначено у графі «Індивідуальний податковий номер покупця» умовний індивідуальний податковий номер « 100000000000».

Таким чином, позивачем були складені податкові накладні на зазначеного вище контрагента як неплатника ПДВ та своєчасно зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується наявними у справі доказами.

Згодом позивачем було виявлено відповідну помилку в зазначених податкових накладних щодо наявності статусу платника ПДВ у покупця.

Судом встановлено, що з метою виправлення помилки в індивідуальному податковому номері покупця позивач 30 травня 2016 року, тобто, на дату виявлення помилки, виписав розрахунки коригування до своєчасно зареєстрованих податкових накладних і на дату виникнення податкових зобов'язань нові податкові накладні з індивідуальним податковим номером контрагента та зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- Розрахунок коригування від 30.05.2016 №9175/6;

- Розрахунок коригування від 30.05.2016 №9176/6;

- Розрахунок коригування від 30.05.2016 №9177/6;

- Розрахунок коригування від 30.05.2016 №9178/6;

- Розрахунок коригування від 30.05.2016 №9179/6;

та податкові накладні:

- від 20.04.2016 №9180/6 на загальну суму 516000,00 грн., в т.ч. ПДВ 86000,00 грн;

- від 20.04.2016 №9181/6 на загальну суму 102000,00 грн., в т.ч. ПДВ 17000,00 грн.;

- від 20.04.2016 №9182/6 на загальну суму 452000,00 грн., в т.ч. ПДВ 75333,33 грн.;

- від 25.04.2016 №9183/6 на загальну суму 937807,80 грн., в т.ч. ПДВ 156301,30 грн.;

- від 28.04.2016 №9184/6 на загальну суму 885530,96 грн., в т.ч. ПДВ 147588,49 грн.

Відповідно до абз. 6 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України розрахунок коригування до податкової накладної складається в тому числі у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Згідно з п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 №1307 у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

При цьому, відповідно до затвердженої форми розрахунку коригування у графі 2 розділу Б розрахунку коригування зазначається причина коригування.

Судом встановлено, що на виконання зазначених правових норм позивачем у графі 2 розділу Б розрахунків коригування від 30.05.2016 №9175/6, від 30.05.2016 №9176/6, від 30.05.2016 №9177/6, від 30.05.2016 №9178/6, від 30.05.2016 №9179/6, які складені позивачем для виправлення помилки в індивідуальному податковому номері покупця, допущеної у податкових накладних, зазначена причина коригування: «Виправлення помилки в індивідуальному податковому номері покупця».

Контролюючими органами було надано роз'яснення щодо механізму виправлення помилки, яка пов'язана з індивідуальним податковим номером платника податку покупця у податковій накладній у листах ДФС України від 05.05.2016 №10101/6/99-99-15-03-02-15 та від 22.06.2017 №781/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, а також на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України «ЗІР» у категорії « 101.16», де зазначено, що помилка, допущена в індивідуальному податковому номері контрагента, може бути виправлена шляхом складання розрахунку коригування та нової податкової накладної, які заповнюються в такому порядку: реквізити заголовної частини переносяться до розрахунку коригування з податкової накладної з помилкою, обсяг операції з постачання товарів/послуг та інші показники табличної частини розрахунку коригування заповнюються зі знаком «-», у полі «Дата складання» розрахунку коригування зазначається «поточна» дата, тобто дата, на яку було виявлено помилку у ІПН покупця; реквізити заголовної частини нової податкової накладної вказуються без помилок, обсяг з постачання товарів/послуг та інші показники табличної частини нової податкової накладної заповнюється зі знаком «+»,у полі «Дата складання» нової податкової накладної зазначається дата виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто дата складання податкової накладної із «невірним» ІПН.

Можливість реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування зберігається протягом 365 календарних днів з дати їх складання.

Таким чином, виправлення ІПН покупця можливо лише у випадку, коли з дати складання податкової накладної із «невірним» ІПН покупця не минуло 365 календарних днів, тобто, друга податкова накладна (з правильним ІПН) може бути зареєстрована не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати її складання, що зазначена в такій податковій накладній.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що штрафні санкції застосовуються за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, а не за виправлення помилки в ІПН Покупця.

Реєстрація податкової накладної з метою виправлення раніше допущеної помилки не є несвоєчасною реєстрацією накладної з вини платника податку.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено іншого механізму виправлення помилки в ІПН Покупця.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що застосування до платника податків штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, складених у зв'язку із необхідністю виправлення помилки у своєчасно зареєстрованих податкових накладних згідно з механізмом, запропонованим роз'ясненнями Державної фіскальної служби України, є протиправним, виходячи з приписів пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, яким передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку, а саме: у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На необхідності дотримання правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено в Остаточному рішенні Європейського суду «Сєрков проти України» від 7 жовтня 2011 року, Заява № 39766/05 (http://www.minjust.gov.ua/19612):

« 44. У цьому контексті Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов'язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року)».

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

За таких обставин суд приходить до висновку, що штраф, який застосовано відповідачем за порушення позивачем норм податкового законодавства щодо операцій з виправлення помилок, допущених при визначенні реквізиту «індивідуальний податковий номер платника податку покупця» за податковими накладними, які на дату виникнення податкових зобов'язань були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах відведеного 15-денного терміну, є неправомірним та безпідставним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

До аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07.07.2017 у справі №К/800/16508/17.

Згідно із п. 60.4 ст. 60 ПК України у разі зменшення нарахованої суми грошового зобов'язання за результатами її оскарження податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, які містять зменшену суму грошового зобов'язання.

Статтями 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 №0014564201 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню, з урахуванням п. 60.4 ст. 60 ПК України та зобов'язанням відповідача прийняти нове податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу до ТОВ «Експансія» за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму штрафу, зменшеного на 96 444,7 грн.

Також, позивач просив суд зобов'язати відповідача подати до суду протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили звіт про його виконання.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 524, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4294513 та № 4294514 від 30.01.2018 , отже на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 524, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 77, 90, 139, 242 - 246, 251, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 31.08.2017 №0014564201 в частині застосування штрафу в розмірі 96 444,7 грн.

Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби винести нове податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму штрафу, зменшеного на 96 444,7 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (08132, вулиця Промислова, будинок 5, місто Вишневе, Київська область, код ЄДРПОУ 32294905) судовий збір в сумі 3 524, 00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.