
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2018 року (о 15 год. 00 хв.)Справа № 318/2844/17 Провадження №ЗП/808/68/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1)
до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-а)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Енергодарське об'єднане УПФУ в Запорізькій області), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 27,5%, починаючи з 28.04.2017, з дати призначення пенсії за віком.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що з 28.04.2017 призначено пенсію за віком, відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що оскільки він народився 28.09.1952, то для позивача передбачений загальний пенсійний вік - 60 років, проте із заявою про призначення пенсії позивач звернувся лише 28.04.2017, у зв'язку з чим позивач вважає, що оскільки ним було виявлено бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, то розмір пенсії підлягає підвищенню на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку. Зазначає, що 15.11.2017 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням підвищення передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 27,5%, однак відповідачем було протиправно та необґрунтовано відмовлено у проведенні перерахунку. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
28.03.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (№ 10217), у якому, зокрема, пояснює, що виключними умовами підвищення розміру пенсії за статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є відсутність призначення будь-якого виду пенсії та виявлення бажання особи одержувати пенсію з більш пізнього віку, проте позивачем жодних заяв, бажань, повідомлень щодо отримання пенсії з більш пізнього віку не надходило. Зазначає, що позивач забезпечений пенсією з червня 1999 року, в порядку і на умовах передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а після досягнення 60 років (28.09.2012) позивач набув права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, вважає, що позивачем за власним бажанням реалізоване право вибору пенсії, пенсію за яким Законом отримувати і позивач скористався в 2012 році отримувати пенсію за віком не тому, що виявив бажання працювати і отримувати пенсію з більш пізнього періоду, а виключно в зв'язку з тим, що вже реалізував гарантоване Конституцією право на пенсійне забезпечення. Крім того, посилається на приписи ст. 122 КАС України та зауважує, що перебіг строку в 3 місяці для звернення до суду починається з 29.11.2017 (дата винесення рішення №542/Х-1, прийняте відповідачем по суті справи), а тому зобов'язання перерахувати пенсію з 28.04.2017 суперечить чинному законодавству. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 07.03.2018 відкрите провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначене перше судове засідання на 30 березня 2018 року о 09:15.
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 09.06.1999 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Після досягнення пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 26.05.2017 позивача повідомлено, що його було переведено на пенсію за віком. Розмір пенсії обчислено із заробітної плати з 01.07.2000 по 23.01.2015 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік (1197,91), розмір пенсії з урахуванням доплат та підвищень з 28.04.2017 складає 1251,60 грн.
Вважаючи дії відповідача з призначення йому пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 30.08.2017 по справі №318/1267/17 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в розрахунку позивачу пенсії за віком за урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язано відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком з 28 квітня 2017 року відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосування показника середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Як вбачається із відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70059429) ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 апеляційну скаргу Енергодарського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області залишено без задоволення, постанову Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 30.08.2017 у справі №318/1267/17 (2а/318/36/2017) - без змін
15.11.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію.
Листом Енергодарського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області від 29.11.2017 № 542/Х-1 повідомлено позивача про те, що останній не має права на підвищення пенсії, яке передбачене ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки до призначення пенсії за віком йому виплачувалася пенсія за вислугу років.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 27,5%, починаючи з дати призначення пенсії за віком протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За приписами статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною першою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Стаття 10 зазначеного Закону передбачає, що особі яка має право одночасно на різні види пенсії призначається за її вибором один із видів пенсії.
Згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
У відповідності до статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:
- на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
- на 0,75 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.
Отже, набуття особою права на підвищення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пов'язано саме з моментом більш пізнього виходу на пенсію за віком.
Позивач народився 28 вересня 1952 року, а тому згідно із положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для нього передбачений пенсійний вік 60 років.
28 вересня 2012 року позивачу виповнилося 60 років, а із заявою про призначення пенсії за віком він звернувся 28 квітня 2017 року, саме з цієї дати позивач отримує пенсію за віком. Тобто позивачу призначено пенсію за віком на 55 місяців пізніше досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, суд зазначає, що пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено з 13.09.2017, а з 10.12.1995 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Отже, доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 у 1999 році скористався правом виходу на пенсію за вислугу років та на час призначення пенсії за віком мав статус пенсіонера, підвищення розміру пенсії не застосовується, є необґрунтованими.
Відтак, позивач має право на збільшення пенсії відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача включити до розрахунку пенсії підвищення, передбачене частиною першою статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 27,5% (55 місяців *0,5%), суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень.
За даними трудової книжки позивача від 05.08.1970 (запис №18) 14 вересня 2006 року (ще до досягнення останнім пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») позивача звільнено з роботи у ТОВ «Агро Дніпро», інших відомостей щодо трудова книжка позивача не містить.
Проте, зі змісту постанови Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 30.08.2017 по справі №318/1267/17 (абзац 3 стор 3) вбачається, що після призначення пенсії за віку ОСОБА_1 продовжував працювати до 2014 року та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За таких обстави, враховуючи те, що відповідачем відповідний розрахунок не проводився, доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині підвищення пенсії саме на 27,5 відсотків та відсутність підстав для їх задоволення у вказаній частині.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх двій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає, що відсутні підстави задоволення позову в цій частині, у зв'язку з наступним.
В матеріалах справи містяться документи про понесенні позивачем витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.
В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання правової допомоги №633 від 13.12.2017; розрахунок витрат на правову допомогу (складання адміністративного позову 1 500 грн.), копію квитанцій від 13.12.2017.
Згідно з частинами першою-третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Перелік послуг які були надані адвокатом це лише складання адміністративного позову, проте як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов було підписано та направлено до суду безпосередньо позивачем, а не його представником, що не підтверджує співмірність витрат на оплату послуг адвоката, як того вимагає частина п'ята статті 134 КАС України.
Отже, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Енергодарського об'єднаного УПФУ в Запорізької області.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 4-а) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Енергодарське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з дати призначення пенсії за віком 28.04.2017.
В іншій частині позову відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак
Судове рішення № 73809377, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 04.05.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 318/2844/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: