Рішення № 73809070, 02.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/306/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") Смолія Богдана Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТзОВ "ІРЦ") про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Смолія Б.В. щодо не включення даних про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський", за рахунок ФГВФО в межах гарантованої суми; зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Смолія Б.В. включити інформацію про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський", за рахунок ФГВФО в межах гарантованої суми в розмірі 45 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч нормам чинного законодавства України, його не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, позивач посилається на пункт 15 розділу 10 Прикінцевих положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якого до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолій Б.В. у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач не є вкладником проблемного банку, адже правовідносини, які склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», не мають відношення до вкладу. Зокрема, між позивачем та ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договір позики № 980-043-000228382 на суму 45 000 грн., у зв'язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються ст. ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики. Крім того, наказом Уповноваженої особи від 01.06.2016 №42/2 затверджені результати перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТзОВ «ІРЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1298015973, 74 гривень, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи, що кошти отримувались позивачем на підставі договору позики, що не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні чинного законодавства, а також те, що кошти, які обліковуються на рахунку позивача відображені по такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, в уповноваженої особи відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників з огляду на положення ст. 27 Закону України № 4452-VI.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у письмових поясненнях зазначив, що згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», Фонд гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в загальний реєстр вкладників. При цьому, у Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою переліку вкладників. Як вбачається з даного спору, кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця. А відтак, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не має відношення до вкладу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» будь-яких пояснень не надала.

Ознайомившись з позовною заявою та її обгрунтуванням, відзивом відповідача, поясненнями третьої особи, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» 26.04.2016 було укладено договір №980-043-000001968 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» з відкриттям на його ім'я поточного рахунку № НОМЕР_2 для зберігання грошей клієнта і здійснення розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних документів (а.с.9)

Також, 26.04.2016 між ОСОБА_1 (сторона-1) та ТзОВ «ІРЦ» (сторона 2) було укладено договір № 980-043-000228382 за типом договору «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) за яким позивач передає у власність ТзОВ «ІРЦ» кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором ( 45 000 гривень), а сторона-2 зобов'язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Згідно п. 1.3 вказаного договору днем надання суми коштів у власність (позику) стороні -2 вважається день зарахування суми коштів на поточний рахунок сторони -2 відповідно до умов цього договору. Пунктом 8.3 договору встановлено, сторони підтверджують, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов'язані з наданням позики стороною-1 стороні-2 у сумі, на строк та у порядку передбаченому цим договором, в зв'язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики (а.с. 10).

Того ж дня, ОСОБА_1 внесено на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 45000 грн., які отримано ТзОВ «ІРЦ», що підтверджується платіжним дорученням № 6385127 (а.с. 13).

19.05.2016 на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», на ім'я позивача ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на виконання взятих перед позивачем зобов'язань за договором №980-043-000001968 від 26.04.2016 перераховано грошові кошти у сумі 45000 грн., та 689, 82 грн. з призначенням платежів «Повернення коштів» та «Оплата процентів» (а.с. 71, 72).

Разом із тим, відповідно до наказу тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 вищезазначені перекази коштів (транзакції), здійснені ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» визнано нікчемними правочинами на підставі пунктів 7, 9 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 86).

При цьому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23.05.2016 №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23.05.2016 №81261, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 строком на 1 місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12.07.2016 №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду: ОСОБА_6 з 25 січня 2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_7 з 25 січня 2017 року визначені пунктами 4,5,6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 383 від 08.02.2018 ОСОБА_7 звільнено від виконання обов'язків та відкликані раніше делеговані йому повноваження, а уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Смолія Богдана Володимировича, якому з 09.02.2018 року делеговані повноваження, визначені пунктами 4,5,6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Починаючи з 18.07.2016, розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду через банки-агенти.

З матеріалів справи слідує, що листом від 04.08.2016 за № 3 Г4/30311 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» повідомила позивача про те, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТзОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 689, 82 з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-043-000001968 від 26.04.2017 на рахунок НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 є нікчемним (а.с. 15).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач двічі звертався із заявами до уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо включення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду та провести йому виплату відшкодування коштів у розмірі 45 000 грн. (а.с. 14, 16).

У зв'язку із не включенням позивача до відповідного переліку, останній звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, щодо повноважень та функцій Фонду відносно виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 1.8 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 року №492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Пунктом 3 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Тобто, законодавець визначив, що саме залучені банком кошти є вкладом. Як вбачається з матеріалів справи, кошти позивача були залучені не банком, а фінансовою установою - ТзОВ «ІРЦ» як позика, про що безпосередньо зазначено у пункті 8.3 договору №980-043-000228382 від 26.04.2016, з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не мас права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняті Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно з частиною 6 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 нього Закону.

Частиною 5 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність». - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти. що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах «Урядовий курєр» або «Голос України» га на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

З наведеного вбачається, що повноваження щодо формування Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та щодо визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на уповноважену особу Фонду.

Частиною 1 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на уповноважену особу Фонду гарантування покладено обов'язок забезпечити збереження активів та документації банку.

З цією метою протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

За змістом частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з статтею 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування, зокрема, має право: продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку, та інші права.

Отже, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну норму, якою зобов'язує уповноважену особу Фонду забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що вже є нікчемними, та повідомити сторін таких договорів про їх нікчемність, а також вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Необхідність здійснювати інші дії для визнання правочину нікчемним відсутні.

Правочин є нікчемним, у зв'язку з порушенням нормативно-правових актів в момент його укладення, а не через необхідність визнавати його таким. Нікчемність правочину підлягає виявленню, а не визнанню, саме тому законодавцем у Законі і зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними, в силу приписів Закону.

Тобто, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право уповноваженої особи Фонду виявляти нікчемні правочини, а саме ті правочини, які були проведені з порушенням норм чинного законодавства України та повідомляти сторони договору про нікчемність такого правочину.

Дані обставини щодо нікчемності правочину узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання такого нікчемного правочину у судовому порядку недійсним не вимагається.

Нікчемним правочин є не в силу рішення уповноваженої особи Фонду та не з моменту прийняття такого рішення, а є нікчемним в силу Закону та з моменту укладення (проведення) правочину.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду України від 18 листопада 2014 року по справі №21-422а14.

Таким чином, положення статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають обов'язок забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком потягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет визначення правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За приписами частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Отже, грошові перекази є діями осіб, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто їх можна віднести до правочинів у розумінні Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що переказ коштів 19 та 20 травня 2016 року здійснено під час дії обмежень відповідно до постанови Правління Національного банку України №917/БТ від 22 грудня 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних».

27 квітня 2016 року, постановою Правління Національного банку України №295/БТ «Про окремі питання діяльності публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ встановлені для публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» обмеження в діяльності, в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Таким чином, на час перерахунку грошових коштів позивачу від ТзОВ «ІРЦ», постановою Правління Національного банку України заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Як наслідок, правочини, які вчинено у період заборони банку вчиняти будь-які операції є нікчемними з підстав, встановлених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме пунктами 7, 9, відповідно до яких: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як вбачається з Акту Тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01 червня 2016 року в ході перевірки виявлено, що банком 19 травня 2016 року виконано платіжні документи товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973, 74 грн., при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, недостатньо для проведення вищенаведених правочинів (а.с. 86).

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.06.2016 №42/2 затверджені результати перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТзОВ «ІРЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1298015973, 74 гривень, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що кошти, які обліковуються на рахунку позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, а тому в уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників з огляду на положення Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд не бере до уваги посилання позивача на положення пункту 15 розділу 10 Прикінцевих положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з огляду на наступне. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» внесені зміни до пункту 15 розділу 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , які набрали чинності з 19.11.2016 року, зокрема, вказано, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Отже, передумовою включення фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу до загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку є наявність укладеного договору з небанківською фінансовою установою через банк, що виступив повіреним за відповідним договором.

Разом з тим, з укладеного договору позики № 980-043-000228382 від 26.04.2016 вбачається, що він є двостороннім, укладеним позивачем безпосередньо з ТзОВ «ІРЦ», без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а кошти, що вносились (отримувались) за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд вказує також на те, що позивач будучи ознайомленим (повідомленим) про визнання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними правочинів, не звертався з відповідним позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині визнання нікчемними транзакцій (операцій з переведення коштів) на рахунок відкритий на його ім'я.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність дій по не включенню даних про поточний рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський", за рахунок ФГВФО в межах гарантованої суми, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук