Ухвала суду № 73809007, 03.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 травня 2018 року Справа 804/3162/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., перевіривши матеріали справи за позовною заявою Громадської організації "Дніпропетровська правозахисна громадська організація" в інтересах членів своєї Громадської організації ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 року позивач Громадська організація "Дніпропетровська правозахисна громадська організація" в інтересах членів своєї Громадської організації ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо ненадання публічної інформації ОСОБА_3, ОСОБА_2 за запитом від 16.04.2018 року в порядку і строк визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області по забезпеченню своєчасного виконання запиту ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 16.04.2018 року про надання публічної інформації;

- зобов'язати Шевченківський ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надати ОСОБА_2, ОСОБА_3 повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 16.04.2018 року в порядку і строк визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» на адресу: АДРЕСА_3.

Перевіривши матеріали позовної заяви відповідно до вимог частини 1 статті 171 КАС України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, зважаючи на такі обставини.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений процесуальний порядок звернення до суду та вичерпний перелік вимог до позовної заяви.

За правилами ч.3 ст.161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Порядок обчислення та справляння судового збору визначений Законом України "Про судовий збір".

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016 р. (який набрав чинності з 07.01.2018 р.), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" №2246-19 від 07.12.2017 р. визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено на рівні 1762,00 гривень.

За подання немайнового адміністративного позову фізичною особою стягується судовий збір у розмірі 704 грн.80 коп. за одну вимогу майнового характеру.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Дослідивши поданий позов, судом встановлено, що позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, і підлягає залишенню без руху з наступних підстав: до позову не додано документ на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви.

З позовних матеріалів вбачається, що позивачем заявлено одразу декілька позовних вимог, які мають немайновий характер та звернені до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Згідно з Аналізом практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", що затверджена Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. №2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, є однією вимогою.

Отже, позивачем має бути сплачено судовий збір, за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 704,80 гривень.

Щодо доводів заявника про відсутність підстав для сплати судового збору із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/13 щодо тлумачення положення пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає, що зазначене тлумачення надано редакції пункту 7 частини першої статті 5 вказаного Закону, яка діяла до 01.09.2015 року.

З 01.09.2015 року громадські організації не включено до переліку осіб, на яких розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору.

Наведена правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі №804/5256/17 (ЄДРСР 72290878) за наслідками розгляду касаційної скарги Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація", яка діяла в інтересах члена громадської організації ОСОБА_4

Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору громадською організацією при поданні звернень до суду підтверджена судовою практикою Верховного Суду, зокрема, ухвалами по справам 804/6946/17 від 05.01.2018 року (ЄДРСР 71489197), №804/5256/17 від 16.02.2018 року (ЄДРСР 72290878), №804/5256/17 від 09.01.2018 року (ЄДРСР 71511609), 800/432/17 від 15.01.2018 року (ЄДРСР 71579227), 295/4985/17 від 26.01.2018 року (ЄДРСР 71897434), №804/5256/17 від 16 лютого 2018 року (ЄДРСР 72290878).

Крім того, суд зазначає, що платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Таким чином, за загальним правилом, судовий збір має бути сплачений заявником/позивачем або особою, стосовно якої ухвалено судове рішення.

Згідно статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

При цьому, адміністративний позов заявника громадської організації в інтересах іншої особи не передбачений частиною 2 статті 3 вказаного Закону, як звернення за яке не справляється судовий збір.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" також не визначено звільнення заявника або позивача від сплати судового збору, а статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлені умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій статті 8 вказаного Закону.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав не справляння судового збору за подання позовної заяви, що не позбавляє заявника у вищенаведених випадках, передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", заявляти відповідні клопотання із наданням належного обґрунтування.

Окремим питанням перед судом першої інстанції постає розмір судового збору, який підлягатиме сплаті, оскільки закон відокремлює його розмір для фізичних та юридичних осіб, до яких заявник не відноситься.

Враховуючи, що позов подається заявником в інтересах фізичної особи, який виступає позивачем та стороною у заявленому спорі, належний до сплати за подання цього позову судовий збір має розраховуватись виходячи з 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 704,80 грн., встановлений законом для подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою.

Необхідність сплати судового збору за звернення до суду громадської організації в інтересах іншої особи підтверджена ухвалою Верховного суду України від 27 жовтня 2017 року у справі 804/5390/17.

Суддя звертає увагу, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Європейський суд з прав людини у справах "Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства"(Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Тобто, вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, враховуючи наведене, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн. за реквізитами: Отримувач: УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра Дніпропетровської області; Код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253; Рахунок: 31210206784008 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпро МФО: 805012, та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 704,80 гривень за подачу адміністративного позову немайнового характеру.

Крім того, у відповідності до п.11 ч.5 ст.160 КАС України позивачу необхідно надати власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, ст.169, ст.ст. 241, 243, 244, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Громадської організації "Дніпропетровська правозахисна громадська організація" в інтересах членів своєї Громадської організації ОСОБА_2, ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, проспект П. Орлика, 3, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору за подачу адміністративного позову в розмірі 704,80 гривень та надання письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Для усунення недоліків, визначених даною ухвалою, позивачу встановлюється п'ятиденний строк, який обчислюється з дня отримання ним цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В Ільков