Ухвала суду № 73807120, 23.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/4414/15-к Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 11-кп/783/275/17 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.

суддів Макойди З.М., Михалюка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 464/4414/15-к про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

за ч.2 ст. 146 , ч.1 ст. 147, ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України,

з участю секретарів Петрук Ю.Ю., Василевської В.Ю., Азенко М.В.,

прокурора Горин У.І.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7

потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника-потерпілих ОСОБА_10,

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, прокурора Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11, представника потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 – адвоката ОСОБА_10, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_4, захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_14, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_15 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України та йому призначено покарання: за ч.2 ст.146 КК України 3 (три) роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 289 КК України 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.4 ст. 187 КК України 9 (дев’ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.2 ст. 189 КК України 5 (п‘ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 9 (дев’яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_1 у пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 147 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Раніше обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 20 лютого 2015 року. Зараховано строк попереднього ув’язнення у строк покарання у відповідності до вимог п.5 ст.72 КК України.

ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України та йому призначено покарання: за ч.2 ст.146 КК України 3 (три) роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 289 КК України 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.4 ст. 187 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.2 ст. 189 КК України 5 (п‘ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_2 у пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 147 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Раніше обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 20 лютого 2015 року. Зараховано строк попереднього ув’язнення у строк покарання у відповідності до вимог п.5 ст.72 КК України.

ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України та йому призначено покарання: за ч.2 ст.146 КК України 3 (три) роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 289 КК України 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.4 ст. 187 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.2 ст. 189 КК України 5 (п‘ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_3 у пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 147 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено заставу. Зараховано ОСОБА_3 строкпопереднього ув’язнення з 20 лютого 2015 року по 04 березня 2015 року у строк покарання у відповідності до вимог п.5 ст.72 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат на залучення експертів по справі та заявлених цивільних позовів.

Згідно з вироком обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнані винними в тому, що вони та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб в період часу з 17 лютого 2015 року по 19 лютого 2015 року вчинили: незаконне викрадення потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_9 з корисливих мотивів, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань потерпілим; незаконне заволодіння автомобілем «Nissan Pathfinder», д.н.з. «ВС9990EC», належним потерпілому ОСОБА_13, поєднане з насильством, що не було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого; напад на потерпілу ОСОБА_9, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілої, з метою заволодіння її майном у особливо великих розмірах; вимогу передачі чужого майна з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9

Вищевказані кримінальні правопорушення скоєні обвинуваченими за наступних обставин:

ОСОБА_1 у лютому 2015 року, вступивши в попередній зговір з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, керуючись корисливим мотивом, дійшли згоди щодо викрадення та позбавлення волі ОСОБА_9 17 лютого 2015 року близько 18 год. 40 хв., коли потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_9 їхали на належному їм автомобілі «Nissan Pathfinder», д.н.з. «ВС9990EC», на вул. Б. Хмельницького, 117 у м. Львові., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа, рухаючись в автомобілі «BMW 530і», чорного кольору, д.н.з. «ВС6587АХ», під керуванням ОСОБА_1М, умисно здійснили заздалегідь сплановане зіткнення з автомобілем «Nissan Pathfinder», яким керував ОСОБА_13 Останній, маючи намір з'ясовувати причину ДТП, вийшов із свого автомобіля та направився до водія автомобіля «BMW». У цей час ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3Р та невстановленою особою, які були одягнуті у камуфляжну форму та балаклави, придбані завчасно, діючи згідно спільно розробленого плану, із застосуванням фізичного насильства помістили ОСОБА_13 на заднє сидіння автомобіля марки «Nissan Pathfinder», ОСОБА_9 проти її волі із застосуванням фізичного насильства перемістили з автомобіля марки «Nissan Pathfinder» в автомобіль «BMW 530і», д.н.з. «ВС6587АХ». Незаконно викравши ОСОБА_13 та ОСОБА_9, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановленою особою, діючи згідно розподілених ролей, автомобілями «Nissan Pathfinder», д.н.з. «ВС9990EC» та «BMW 530і», чорного кольору, д.н.з. «ВС6587АХ», прослідували в сторону вул. Промислової у м. Львові, утримуючи потерпілих всупереч їх волі в салонах вищезгаданих автомобілів, зв’язавши при цьому їм руки та зав’язавши очі, щоб останні не могли бачити викрадачів. Рухаючись поблизу заводу «Маяк», що на вул. Промисловій, 27 у м. Львові, ОСОБА_13 було силоміць витягнуто із салону автомобіля «Nissan Pathfinder» та залишено у сквері. В той час, ОСОБА_9 в автомобілі викрадачів - «BMW», д.н.з. «ВС6587АХ», була перевезена у буд. № 14 на вул. Плуговій у м. Львові, де в кв. № 158 незаконно утримувалась проти своєї волі до 9 год. 20 лютого 2015 року.

У результаті протиправних дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та невстановленої особи потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_13 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Окрім цього, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановленою особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, маючи спільний умисел на незаконне заволодіння автомобілем, 17 лютого 2015 року близько 18 год. 40 хв., рухаючись на автомобілі марки «BMW 530і», чорного кольору, д.н.з. «ВС6587АХ», на вул. Б. Хмельницького у м. Львові, неподалік буд. 93, здійснили зіткнення із заднім бампером автомобіля «Nissan Pathfinder», д.н.з. «ВС9990EC», під керуванням ОСОБА_13 ОСОБА_16 того як ОСОБА_13, маючи намір з'ясовувати обставини та причину ДТП з водієм автомобіля марки «BMW», вийшов із свого автомобіля, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановлені слідством особа, які діяли відповідно до заздалегідь обумовленого плану, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_13, проти волі останнього, із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого , помістили його на заднє сидіння автомобіля «Nissan Pathfinder», в той час, як за кермо згаданого автомобіля сіла невстановлена особа, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження. Неподалік скверу, що поблизу заводу «Маяк», який знаходиться на вул. Промисловій, 27 у м. Львові, ОСОБА_13, що був попередньо зв'язаний за допомогою пластикових хомутів, силоміць було витягнуто із салону його автомобіля та залишено в сквері. Автомобіль після незаконного заволодіння був незаконно поміщений на вул. Пекарську, 52 у м. Львові та в подальшому виявлений та вилучений працівниками міліції.

Окрім цього, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження , згідно попередньо обумовлених ролей, під час викрадення ОСОБА_9, діючи згідно спільно розробленого плану, погрожуючи останній нанесенням тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та здоров’я, при цьому демонструючи предмет, що зовні нагадував автоматичну вогнепальну зброю, та був сприйнятий ОСОБА_9І, як реальна загроза для її життя та здоров’я, з метою спільного збагачення, відкрито заволоділи жіночою сумочкою «Армані Джинс», вартістю 300 Євро (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ станом на 17 лютого 2015 року становить 9 021 грн.), у якій знаходився гаманець «Армані Джинс» вартістю 6 400 гривень; в якому були: дві золоті карточки «Приватбанку», 750 євро (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ станом на 17 лютого 2015 року становить 22 552,5 грн.), 250 доларів США (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ станом на 17 лютого 2015 року становить 6 589,5 грн.) та 500 гривень, книжка для документів, в якій знаходилися її особисті документи, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «ОСОБА_16 А-4 квадро», д.н.з. «ВС2229EC», комплект ключів від помешкання у кількості 6 шт., ключі від банку 2 шт., із брелком «Монбланк»; кулькові ручки марки «Монбланк» 3 шт. загальною вартістю 5 400 грн.; ручка марки «Паркер» вартістю 2 400 грн.; косметичка з медикаментами вартістю 500 грн.; косметичка вартістю 600 грн. з косметичними виробами загальною вартістю 2 050 грн.

У цей же день ОСОБА_1, діючи в групі з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановленою особою , помістили ОСОБА_9 у кв. № 158 буд. № 14 на вул. Плуговій у м. Львові, де маючи умисел на заволодіння її майном, одягнули ОСОБА_9 маску та заклеївши очі скотчем, заподіюючи потерпілій фізичний біль , зняли із її рук, шиї та вух ювелірні вироби. Внаслідок насильницьких дій, злочинці заволоділи наступним майном потерпілої: ювелірними виробами: обручкою із білого золота вартістю 8 500 грн.; браслетом із білого та жовтого золота вартістю 17 800 грн.; перснем з білого золота з інкрустованим діамантом вартістю 9 000 грн.; перснем комбінованим із білого та жовтого золота вартістю 9 000 грн.; сережками з білого золота вартістю 5 600 грн.; ланцюжком з жовтого золота вартістю 32 000 грн. із антикварним медальйоном овальної форми із зображенням Матері ОСОБА_17 вартістю 1 300 Євро (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ станом на 17 лютого 2015 року становить 39 091 грн.); годинником з рожевого золота марки «Omega De Vllle Ladymatic» вартістю 20 757 Євро, (вартість у гривні відповідно до курсу НБУ станом на 17 лютого 2015 року становить 624 162,99 грн.); норковою чорною шубою з брошкою у вигляді троянди з інкрустованими каменями «Сваровські» вартістю 50 000 грн.

Всього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 заволоділи майном ОСОБА_9 на загальну суму 851 166,99 грн., чим заподіяли їй шкоду в особливо великих розмірах.

Виправдані за ч.1 ст. 147 КК України.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1, прокурор Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_11, представник потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 – адвокат ОСОБА_10, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_4, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_14, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_15 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким його виправдати.

В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений ОСОБА_1 покликається на те, що вирок суду ґрунтується лише на домислах та припущеннях слідчих, належним чином не доведено його вини, докази відсутні, чим порушено його права, передбачені ст. 62 Конституції України. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом в повному обсязі не було досліджено всіх обставин справи. Стороною обвинувачення не було доведено умислу та мети вчинення злочину, докази обвинувачення ґрунтується лише показаннях потерпілої, яка є фінансово зацікавленою особою. Показання потерпілих на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду різняться між собою та мають розбіжності. Судом не взято до уваги показання чотирьох свідків, які підтверджують алібі обвинувачених. Докази на підтвердження того, що викрадені речі належать саме потерпілій в матеріалах справи відсутні. Суд не дав оцінку допущеним порушенням під час його затримання, проведення обшуків у його батьків, під час якого його батьку було завдано тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта, однак це залишено поза увагою правоохоронних органів та суду. Відповідні заяви та скарги до правоохоронних органів та органів прокуратури залишені без належного реагування. Зазначає, що у нього з потерпілою були відносини та через його відмову одружитися з нею, потерпіла за допомогою зв’язків батька вирішила в такий спосіб помститися та отримати від нього кошти. Це все було спланованою провокацією з боку потерпілої. Теж саме він зазначав у своїх перших показаннях працівникам міліції однак такі показання в судовому засіданні досліджені не були. Показання про визнання вини він давав під примусом, із застосуванням з боку працівників міліції фізичного насильства, тортур щодо нього, однак судом даного факту враховано не було. Показання потерпілої про те, що їй погрожували, вколювали невідому речовину, зривали прикраси не відповідає дійсності та є надуманими. Потерпілий ОСОБА_8 зазначав, що коли до нього дзвонив невідомий вимагаючи гроші, то останній говорив з грузинським акцентом, що підтверджує його непричетність до злочину. Доказами його невинуватості також є показання свідка ОСОБА_18, у якого він орендував квартиру. У вироку суд невірно зазначив показання свідка ОСОБА_19, оскільки ОСОБА_1 були проблемними клієнтами для банку, так як керівництво банку їм не повертало їхні вклади. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження його вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 289, КК України, даних злочинів він не вчиняв, показання потерпілих є надуманими, оскільки вони є зацікавленими особами.

В апеляційній скарзі прокурор Букаловський Р.О. просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним та засудити за ч.2 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.4 ст. 187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна; ОСОБА_2 визнати винним та засудити за ч.2 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна; ОСОБА_3 визнати винним та засудити за ч.2 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор Букаловський Р.О. покликається на те, призначене обвинуваченим покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. Суд не у повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України та п.9 постанови ВСУ № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання». Вирок суду є несправедливим внаслідок м’якості покарання. Судом не враховано, що злочини вчинені з прямим умислом та виключно з корисливих мотивів, обвинувачені діяли по заздалегідь підготовленому плану, у якому кожен мав свою роль, обвинувачені повністю заперечують свою вину у вчиненні злочинів, вчинені ними злочини відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких. Крім цього, призначаючи покарання за кожний окремий злочин суд призначив мінімальну міру покарання, яка передбачена санкцією статті, а тому в остаточне покарання за сукупністю злочинів застосовано судом формально, у найм’якшій формі.

В апеляційній скарзі представник потерпілих – адвокат ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним та засудити за ч.2 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.4 ст. 187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна; ОСОБА_2 визнати винним та засудити за ч.2 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.4 ст. 187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна; ОСОБА_3 визнати винним та засудити за ч.2 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.4 ст. 187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог представник потерпілих – адвокат ОСОБА_10 покликається на те, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених. Завдана матеріальна та моральна шкода потерпілим не відшкодована. Злочин вчинено умисно групою осіб, які заздалегідь домовилися про його вчинення, розробили відповідний план злочинних дій та підготували відповідні знаряддя вчинення злочину, що свідчить про те, що обвинувачені свідомо вчинили злочини, усвідомлюючи значення та наслідки своїх дій, що вказує на їх суспільну небезпеку та необхідність ізоляції від суспільства на тривалий період часу. Кожен з обвинувачених приймав безпосередню та активну участь у вчиненні даних злочинів, що також підтверджує їх суспільну небезпеку.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_4 покликається на те, що вина обвинувачених у вчиненні злочинів жодними доказами не підтверджуються. При затриманні ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (20 лютого 2015 року) було грубо порушене їх право на захист, яких доставили в райвідділ та до 17 год. тримали без оформлення протоколу про затримання. Затримання відбулося з грубим порушенням вимог ст.ст. 8, 9, 208 КПК України та ст. 29 Конституції України, оскільки згідно з рапорта старшого оперуповноваженого Шевченківського РВ ОСОБА_20 ще 17 лютого 2015 року працівникам міліції було відомо про вчинення злочину, а тому затримання мало відбуватися за ухвалою суду. При затриманні ОСОБА_1 та проведення обшуку житла було грубо порушено право недоторканості житла, процедура обшуку є незаконною, чим порушено ст. 8 Конвенції, ст.ст. 28, 29, 33 КПК України та ст. 62 Конституції України, а тому здобуті докази під час обшуку є неналежними і їх слід визнати недопустимими. Слідство проводилося упереджено, з обвинувальним ухилом та формально. Обвинувальний акт ґрунтується лише на показаннях потерпілої ОСОБА_9, в якої з ОСОБА_1 були неприязні відносини, а тому в неї були підстави оговорити його у вчиненні злочинів. Достовірність показань потерпілої не перевірено. Під час досудового розслідування захистом подавалися клопотання про проведення впізнання «по голосу», «по ході», однак такі не проводилися, а деякі клопотання взагалі відсутні в матеріалах справи. Потерпіла заявляла, що обвинувачених не знає, але їй достовірно має бути відомо, що вони є вкладниками банку де вона працювала. Загадковими є показання потерпілого ОСОБА_8, який вказував, що гроші на викуп відніс 19 лютого в УБзОЗ, хоча протокол ідентифікації та помічення грошових коштів описувалися з 18 по 20 лютого 2016 року, а подальша їх доля взагалі не відома. У вироку зазначено, що працівники міліції знайшли автомобіль, зі слів ОСОБА_13, 20 лютого 2016 року, хоча фактично в цей день проводився огляд автомобіля. Не зрозуміло з вироку суду чий мобільний телефон видав свідок ОСОБА_21, оскільки на нього надійшло «смс» повідомлення «Я живий» та яким чином на нього 17 лютого 2015 року могло надійти повідомлення з телефону ОСОБА_13, коли в останнього даний телефон був викрадений. Показання свідків жодним чином не підтверджують вини обвинувачених у вчиненні злочинів. Наявні письмові докази також не доводять вину обвинувачених, оскільки не встановлено жодного причинно-наслідкового зв’язку, криміналістичні експертизи не проводилися, висновки прокурорів є припущеннями, не зрозумілим є те, яким доказом являється інформація про рух коштів обвинувачених у банку. Судом безпідставно та без належної мотивації відхилено показання свідків допитаних за клопотанням сторони захисту. Показання свідка ОСОБА_22, зазначені у вироку, є спотвореними, а показання ОСОБА_1 (власника будинку), який був побитий під час обшуку взагалі залишилися поза увагою суду. У матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, передбачені ст. 17 КПК України, на підтвердження вини обвинувачених, а тому кримінальне провадження слід закрити.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_14 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 у зв’язку з недоведеністю винуватості у вчиненні злочинів.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_14 покликається на те, що зазначені у вироку докази не доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються, оскільки такі є неналежними та недопустимими. Суд не врахував показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо його невинуватості та в порушення вимог ст.ст. 84-86 КПК України суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_23, які вказували на те, що ОСОБА_3 в період часу з 09 год. до 19 год. щоденно з 17 по 19 лютого 2016 року включно перебував на своєму робочому місці на ринку «Добробут» у м. Львові, вони обвинуваченого знають лише з позитивної сторони. Показання ОСОБА_3 щодо його невинуватості також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25, яким суд всупереч вимогам ст.ст. 84-86, 94 КПК України взагалі не дав оцінки. Також в порушення вимог ст.ст. 84-86 КПК України суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_26 і ОСОБА_27, які характеризували обвинуваченого лише позитивно та вважають, що він не причетний до вчинення злочинів. Показання свідків ОСОБА_21, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_19, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, які суд взяв до уваги вини обвинуваченого не доводять. Дані свідки вказали, що його не знають і бачили вперше, очевидцями злочину не були, а подробиці знають лише зі слів інших осіб. Показання потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вини обвинуваченого не доводять. Зазначені у вироку суду письмові докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів не доводять. Оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_3 є недоведеною, тому цивільні позови є безпідставними. Потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_13 не доведено розмір заподіяної їм матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_15 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження по справі у зв’язку з недоведеністю вини ОСОБА_2 у скоєнні злочинів.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_15 покликається на те, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази, на які у вироку покликається суд, у їх сукупності свідчать, що пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення у скоєнні злочинів є недоведеним, оскільки ні стороною обвинувачення під час розгляду справи у суді, ні суд в своєму обвинувальному вироку не навели тих достатніх, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо, та разом у їх сукупності, свідчили б про вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. У матеріалах справи немає жодного прямого чи не прямого доказу, який би доводив вину ОСОБА_2 у вчиненні злочинів. Суд безпідставно не надав оцінки показанням свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25, які повідомляли, що обвинувачений ввечері 17 лютого 2015 року був дома, такі показання не спростовуються жодними доказами. Суд не встановив і не описав чіткої ролі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у кожному з нібито вчинених злочинів і не обґрунтував їхню суб’єктивну сторону. Суд не надав оцінки факту зіткнення автомобілів, оскільки не проведена відповідна експертиза. Судом не досліджено розміру завданої потерпілим матеріальної шкоди у особливо великих розмірах. Вина ОСОБА_2 не доведена повністю та суд помилково кваліфікував його дії: за ч.2 ст. 146 КК України, оскільки не доведено, що він своїми умисними діями вчинив незаконне викрадення потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_13 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань потерпілим; за ч.2 ст. 289 КК України, оскільки не доведено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння автомобілем «Nissan Pathfinder», належним потерпілому ОСОБА_13, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого; за ч.4 ст. 187 КК України, оскільки не доведено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив напад на потерпілу ОСОБА_9 з метою заволодіння її майном за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілої – розбій, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах; за ч.2 ст. 189 КК України, оскільки не доведено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив вимогу передачі чужого майна, вчинену за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень не доведена, а тому заявлені цивільні позови потерпілих є безпідставними.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_14 подав зміни до апеляційної скарги, у яких просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2. – адвокат ОСОБА_15 подав зміни до апеляційної скарги, у яких просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_5 подав уточнення до апеляційної скарги, у яких просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016 скасувати.

У суді апеляційної інстанції прокурор підтримала апеляційну скаргу прокурора Букаловського Р.О. щодо скасування вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016 через м’якість призначеного покарання та ухвалення нового вироку щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Представник потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 – адвокат ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу прокурора та свою апеляційну скаргу, просив вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016 скасувати через м’якість призначеного покарання та ухвалити новий вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтримав подану ним апеляційну скаргу та пояснив, що знаходився в іншому місці, а тому не міг вчинити злочини, у яких він обвинувачується.

У суді апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_4 підтримала подану нею апеляційну скаргу. Стверджує про відсутність доказів на підтвердження вини ОСОБА_1

Адвокат ОСОБА_6 у суді апеляційної інстанції повністю підтримала апеляційні скарги сторони захисту. Просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016 скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Адвокат ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016 скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а справу скерувати на новий судовий розгляд.

Адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційних скарг сторони захисту та просив вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016 скасувати, а справу скерувати на новий судовий розгляд.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погодилися з доводами строни захисту та просили вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016 скасувати з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, сторони кримінального провадження, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їхнього представника ОСОБА_10, розглянувши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ч.1 ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім того, статтею 415 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження, зокрема, в суді під час судового провадження є обов’язковим.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у судовому засіданні 17 вересня 2015 року задоволено клопотання прокурора Букаловського Р.О. про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 захисника у справі через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області, а також продовжено обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою, про що постановлено відповідні ухвали. Разом з тим у матеріалах справи відсутній журнал судового засідання від 17.09.2015.

Також, під час дослідження технічного носія інформації, на якому фіксувалося судове провадження в суді першої інстанції встановлено, що фіксування більшої частини судових засідань відсутнє на технічних носіях, зокрема відсутній звукозапис судового засідання від 20.11.2015, не прослуховується звукозапис судового засідання від 21.12.2015, під час яких проводився допит потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_8, свідка ОСОБА_33, а також потерпілої ОСОБА_9

Частиною 5 статті 27 КПК України передбачено, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК.

Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Недотримання наведених процесуальних вимог має місце і у випадку наявності технічного носія, однак відсутності на ньому зафіксованого судового розгляду.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на неналежну якість наявних технічних записів, що унеможливлює прослуховування показань учасників судового провадження.

Відсутність звукозаписів судових засідань позбавляє колегію суддів можливості провести аналіз доводів, зокрема сторони захисту щодо показань потерпілої ОСОБА_9 щодо обставин кримінального провадження, а також доведеності підстав розміру цивільного позову.

Так, відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає. Зокрема, згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11.11.2016, потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що ювелірні вироби були придбані у магазинах м. Львова, а годинник «Омега» вартістю 20757 Євро вона придбала у Франції у вересні 2014 року. Однак, у суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 повідомила, що вказаний годинник їй було подаровано особою, яку вона не назвала. З наявних технічних носіїв інформації суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити, чи проводилося судом першої інстанції дослідження цивільного позову ОСОБА_9

Статтею 367 КПК України визначено, що під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.

Як убачається з журналу судового засідання 07 листопада 2016 року, після останнього слова обвинувачених суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, після виходу з якої 11 листопада 2016 року ухвалив обвинувальний вирок.

Однак, всупереч вимогам ст. 367 КПК України, у вказаний період суддя Кавацюк В.І. розглядав інші справи та приймав рішення по них, зокрема, 08 листопада 2016 року постановлено три ухвали у цивільних справах, що підтверджується наявним у справі витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень.

При цьому колегія суддів дійшла висновку про те, що надані Шевченківським районним судом м. Львова відомості про виправлення описки постановлених суддею Кавацюком В.І. ухвал від 08.11.2016 із урахуванням тривалості часу їх внесення в ЄДРСР не спростовують обґрунтовані сумніви щодо законності таких рішень.

Судом першої інстанції порушена загальна засада кримінального провадження - законність, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому вирок суду підлягає скасуванню з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового судового розгляду.

Оскільки вирок суду скасовується у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, то колегія судів не входить в обговорення та оцінку інших доводів викладених в апеляційних скаргах сторони захисту, прокурора та представника потерпілих.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати ухвалу суду апеляційної інстанції, перевірити в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційних скаргах, та ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.419 КПК України в резолютивній частині ухвали апеляційного суду необхідно зазначати рішення щодо запобіжного заходу.

Судом першої інстанції при ухвалені вироку застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишений без змін.

А відтак, виходячи з наявності існування передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, можливості обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, враховуючи положення ст. 178 КПК України щодо тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень і покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, колегія суддів приходить до переконання про необхідність залишення запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до проведення підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора Букаловського Р.О., представника потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 – адвоката ОСОБА_10, захисника ОСОБА_15, захисника ОСОБА_14, захисника ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 скасувати.

Призначити в Шевченківському районному суді м. Львова новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 за ч.2 ст. 146 , ч.1 ст. 147, ч.2 ст. 289, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_3 у виді тримання під вартою залишити без зміни до проведення підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

І.О. ОСОБА_34 ОСОБА_35 ОСОБА_14