Постанова № 73806570, 03.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №320/1952/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Редько О.В.

Провадження №22-ц/778/647/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Кочеткової І.В.

Гончар М.С.

при секретарі: Бєловій А.В.

за участі:

позивача ОСОБА_3, її представника - адвоката ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5, його представника - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Доркомплект», про повернення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - ТОВ «Доркомплект», про повернення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19 лютого 2016р. нею через ПАТ КБ «Правекс-банк» помилково було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 100 000 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією № 20 ПАТ КБ «Правекс-банк». 11.03.2016р. відповідачу була направлена письмова вимога про повернення безпідставно набутих коштів. Вимога направлена цінним листом з описом вкладення, відправлення підтверджується поштовим чеком та описом вкладення. Вищевказана вимога була отримана відповідачем 16.03.2016р., однак станом на сьогоднішній день безпідставно набуті кошти так і не повернуті. Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті кошти в сумі 100 000 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті кошти в сумі 100 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Справа розглянута судом першої інстанції під час дії цивільно-процесуального кодексу у редакції від 18.03.2004р. Проте 15.12.2017р. набув чинності ЗУ № 2147-УІІІ від 03.10.2017р., яким до нього внесені зміни, тому в ході апеляційного розгляду слід перевіряти дотримання судом першої інстанції вимог ЦПК України в ред. від 18.03.2004р., а здійснювати апеляційний розгляд справи та ухвалювати судове рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги слід за положеннями цивільно-процесуального кодексу у новій редакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 лютого 2016 року ОСОБА_3 через ПАТ КБ «Правекс-банк» перерахувала ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 100 000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією № 20 ПАТ КБ «Правекс-банк» /Т. а.с. 6/.

ОСОБА_5 вказані грошові кошти отримав.

11.03.2016р. позивачем відповідачеві була направлена письмова вимога про повернення безпідставно набутих коштів. Вимога направлена цінним листом з описом вкладення, відправлення підтверджується поштовим чеком та описом вкладення /Т. а.с. 5, 7-9/.

Вищевказана вимога була отримана відповідачем 16.03.2016р. /а.с. 10/, але не виконана.

Як вказував відповідач у своїх письмових запереченнях проти позову, вищевказані кошти були отримані ним в зв'язку зі здійсненням ним господарської діяльності як фізичної-особи підприємця. Ці кошти були перераховані позивачкою, яка являється працівником ТОВ «Доркомплект», на виконання умов договору поставки.

Однак суд на підставі наданих позивачем та третьою особою доказів встановив, що ОСОБА_3 не являється співробітником ТОВ «Доркомплект», що підтверджується копією трудової книжки позивачки /а.с. 71-85/ та листом Юридичної компанії «Финєкс», у якій вона працює /а.с. 67/.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що грошові кошти в сумі 100 000 грн. були отримані відповідачем без достатньої правової підстави, на вимогу добровільно не повернені, а тому підлягають стягненню. При цьому, суд відкинув заперечення відповідача проти позову в тій частині, що позивач перерахувала йому вказані грошові кошти як працівник ТОВ «Доркомплект» за укладеним між ним та товариством господарським договором за поставлену продукцію у зв»язку з їх безпідставністю, оскільки не встановив наявності трудових відносин між позивачем та третьою особою.

І колегія частково погоджується з висновками суду в частині недоведеності матеріалами справи вчинення позивачем дій з переказу коштів відповідачу як працівником ТОВ «Доркомплект».

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що відсутня така ознака як безпідставність набуття ним грошових коштів за рахунок іншої особи, а також не може бути помилкою спрямування позивачем на його ім»я переказу за системою «TELEGRAF», яка передбачає заповнення відправником відповідного замовлення із зазначенням саме відповідних реквізитів, зокрема, ПІБ отримувача, який при отримуванні переказу має знати реєстраційний номер переказу, який йому може сповістити тільки відправник переказу.

Перевіривши ці доводи апеляційної скарги та долучені до справи документи стосовно порядку оформлення переказів у АТ «Правекс-банк», на які суд першої інстанції не звернув уваги та зробив помилковий висновок про перерахування коштів на рахунок відповідача, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов»язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов»язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникають з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов»язання та договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 214 ЦК України, особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитись від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено право іншої особи, ці права підлягають захисту.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 19 лютого 2016р. здійснила переказ грошових коштів в сумі 100 000 грн. на ім»я ОСОБА_5 згідно з її заявою, та кошти були перераховані на рахунок отримувача в особі ПАТ КБ «Павекс-Банк», а не на рахунок відповідача, як помилково встановив суд.

Грошовий переказ - це письмове розпорядження відправника грошей про їх виплату певній особі, указаній відправником.

Отже, ОСОБА_3 вчинила односторонній правочин, який полягав у відчуженні належних їй грошових коштів в сумі 100 000 грн. на користь ОСОБА_5 способом те-

леграфного переказу, на який поширюються загальні правила про зобов»язання і договори, зокрема, і презумпція його правомірності.

За реквізитами квитанції № 20 від 19.02.2016р., виданої ОСОБА_3 за результатами операції з переказу коштів, вбачається, що переказу присвоєно реєстраційний номер 12255353 ( копія - а.с. 6, оригінал - а.с. 21).

Як слідує з листа ПАТ КБ «Правекс-Банк» № 580 від 26.04.2018р., вказаний переказ з реєстраційним номером 12255353 здійснено за міжнародною платіжною системою «TELEGRAF».

В раніше наданому до матеріалів справи листі ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» № 3145/09-01-3 від 15.08.2017р. містяться наступні роз»яснення, згідно Правил платіжної системи «TELEGRAF» переказ може бути отриманий в будь-якому відділенні банку, а основними даними для пошуку переказів у цій системі для виплати є реєстраційний номер переказу та дані отримувача. Додатково може бути використана така сукупність даних, які надає отримувач: дані про відправника та отримувача, сума і валюта переказу. При співпадінні одного із варіантів сукупності даних для пошуку та при умові надання отримувачем паспорту відповідальний працівник відділення банку здійснює у системі «TELEGRAF» пошук переказу, погашення його реєстраційного номеру та видає отримувачу заяву на видачу готівки (екземпляр отримувача) на суму отриманих грошових коштів за переказом ( Т. 1 а.с. 99).

Отже, для отримання переказу у системі «TELEGRAF» ОСОБА_5 обов»язково мав знати реєстраційний номер переказу, який сповіщається йому саме відправником, а не будь-ким іншим.

Крім того, згідно з п. 10.2.1 Правил платіжної системи «TELEGRAF» переказ в системі здійснюється на підставі належним чином оформленої та підписаної заявки на переказ відправником перед здійсненням переказу грошових коштів із наступним внесенням суми переказу. У «заяві на переказ» відправником вказуються наступні реквізити: дата операції; ПІБ платника (ініціатора); данні паспорту, РНОКПП та дата народження платника; банк платника та країна платника; код платника; найменування платіжної системи; ПІБ отримувача; банк отримувача; реєстраційний номер переказу.

Згідно з п. 10.3.1 Правил відповідальний працівник видає ініціатору квитанцію на суму переказу та комісії РКО та попереджає його про те, що, якщо отримувач - фізична особа, то ініціатор має сповістити реєстраційний номер переказу отримувачу та попередити отримувача, що при отриманні переказу йому необхідно мати при собі паспорт ( Т. 1 а.с. 63).

Вказаними Правилами спростовується версія помилковості направлення переказу відповідачу, згідно з якою ОСОБА_3 начебто хотіла спрямувати переказ у м. Кременчуг отримувачу ОСОБА_7, але, натомість, оператор системи неправильно заповнила реквізити, внаслідок чого кошти надійшли ОСОБА_5

Так, в «заяві про переказ» взагалі не міститься такого реквізиту як місто, до якого спрямовуються кошти, щодо отримувача заповнюється тільки його ПІБ, банк отримувача, а також присвоюється реєстраційний номер переказу, який особисто відправником переказу має сповіщатись отримувачу.

З наданого позивачем оригіналу квитанції № 20 від 19.02.2016р. вбачається, що вона складала відповідну заяву, в якій зазначила ПІБ особи отримувача - «ОСОБА_5».

Вбачається, що реєстраційний номер переказу вона також особисто надала ОСОБА_5, оскільки останній знав його та отримав переказ. Будь-хто інший за Правилами не міг сповістити отримувачу реєстраційний номер переказу, який відомий лише ініціатору переказу.

Крім того, ОСОБА_3 отримала на руки квитанцію, у якій було чітко зазначено, що переказ перераховується від ОСОБА_3 на ім»я ОСОБА_5 згідно її заяви, тобто це не було помилкою, як зазначає позивач.

Та, отримавши квитанцію одразу після здійснення операції переказу і побачивши так звану «помилку», ОСОБА_3 не була позбавлена можливості терміново діяти у відповідності до вимог Правил, а саме: ініціювати зміну реквізитів отримувача грошових коштів, як це передбачено наступними пунктами Правил.

Згідно з п. 8.2 Правил для виконання функцій з відправки та отримання грошових коштів користувачі системи вправі, зокрема: п. 8.2.3 ініціювати зміну реквізитів отримувача грошових коштів у системі за запитом ініціатора; п. 8.2.4 ініціювати повернення неотриманих отримувачем грошових коштів за запитом ініціатора; п. 8.2.5 оримувати довідки за їх переказами у системі ( Т. 1 а.с. 52).

Пунктом 7.3.7 вказаних Правил також передбачено, що оператор послуг платіжної інфраструктури забезпечує зберігання даних про кожну операцію з переказу коштів з можливістю відновлення інформації про дату її здійснення, ініціатора та отримувача переказу, місця ініціації та отримання переказу, місця ініціації та виплати переказу, суми та валюти переказу.

Зі змісту цього пункту вбачається, що оператор максимально зберігає та відтворює інформацію про перекази, тому ОСОБА_3 могла звернутись до банку з приводу неправильного спрямування її переказу, якщо це мало місце, як зазначається стороною позивача, та надати на підтвердження своїх стверджень відповідні документи. Але цих дій не вчинила, обмежившись лише суто декларативними заявами про помилку з боку працівників банку.

Між тим, така помилка ніким не була встановлена, банком службового розслідування з цього питання не проводилось, реквізитів своєї заяви, у якій вона начебто написала «м. Кременчуг та отримувач - ОСОБА_7» позивач суду не надала, про їх витребування клопотань не заявляла.

Проте з викладеного аналізу Правил платіжної системи «TELEGRAF», змісту квитанції № 20 від 20.02.2016р., вбачаються цілеспрямовані дії позивача з направлення переказу саме ОСОБА_5, про що свідчать і подальші дії позивача з повідомлення відповідачу про реєстраційний номер переказу для отримання грошей, який він не міг узнати від інших осіб.

Уклавши в такий спосіб односторонній правочин, який передбачав наслідки у вигляді позбавлення себе грошей в розмірі 100 000 грн. на користь відповідача, ОСОБА_3 не визнавала цього правочину недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги лише помилкою в суб»єкті отримувача, що не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Тому на теперішній час діє презумпція правомірності цього правочину.

Вбачається, що ОСОБА_3 в подальшому просто захотіла відмовитись від цього правочину, але таких вимог у цій справі не заявляла.

Також колегія зважує на те, що, побачивши вже 19.02.2016р. у квитанції не ту особу, як вона зазначає, якій призначались кошти, ОСОБА_3 тільки 11.03.2016р. надсилає претензію ОСОБА_5 з їх повернення, що також додатково свідчить про відсутність помилки, а бажання відмовитись від вчиненого нею одностороннього правочину.

Таким чином, встановлена наявність волевиявлення ОСОБА_3 на переказ грошових коштів у розмірі 100 000 грн. саме відповідачу ОСОБА_5, що виключає ознаку їх безпідставності отримання останнім. Оскільки помилки у суб»єкті отримувача позивач не довела, а інших обставин безпідставності спрямування такої суми відповідачеві нею не вказувалось, суд необгрунтовано визнав позов доведеним.

Зважаючи на вказані обставини, апеляційній суд дійшов висновку про відсутність такої ознаки як безпідставність набуття грошових коштів в сумі 100 000 грн. ОСОБА_5 від позивача ОСОБА_3, що виключає можливість задоволення її позову.

Оскільки під час розгляду цієї справи суд припустився неповноти у дослідженні обставин справи, що призвело до неправильно встановлення характеру спірних правовідносин та неправильного вирішення справи, то у відповідності до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат, які у сплаченій за подання апеляційної скарги сумі 1 100 грн. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 100 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 1 100 ( одна тисяча сто) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 травня 2018р.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Гончар М.С.