Ухвала суду № 73805658, 03.05.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/3624/18

Кримінальне провадження № 1-кс/243/789/2018

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03 травня 2018 року Слідчий суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Кузнецов Р.В., при секретарі Малиновській І.Ю., за участю прокурора – Сазоненка Д.В., слідчого – Марченка Д.І., підозрюваного – ОСОБА_1, захисника – ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Слов’янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12018050510000915 від 02 травня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: Слов’янський район, с. Райгородок, вул. Свободи, буд. 27,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

02 травня 2018 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області, в межах якого здійснюється досудове розслідування, старшим слідчим СВ Слов’янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Старший слідчий СВ Слов’янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області обґрунтував свої вимоги тим, що 01 травня 2018 року близько 15 годин 30 хвилин ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп’яніння пішов до свого знайомого ОСОБА_4, а саме за адресою: Донецька область, Слов’янський район, селище Райгородок, вулиця Революції, будинок 13. Де він зустрів раніше йому мало знайомого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з яким у нього на ґрунті раптово - виниклих неприязнених відносин виник конфлікт в ході якого у ОСОБА_1 виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5

Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ОСОБА_1 дістав з поліетиленового пакету, який в той момент мав при собі дерев’яний фрагмент від рукоятки колуна, яким почав наносити удари по голові потерпілого. Після чого почав наносити чисельні удари по різним частинам тіла ОСОБА_5 в область знаходження життєво важливих органів, а саме: грудній клітини та животу. Від отриманих ударів ОСОБА_5 впав на землю, де ОСОБА_1 наніс йому ще один удар своєю правою ногою в живіт.

Внаслідок противоправних дій ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: забій передньої черевної стінки, гематома великого сальника, внутрішньочеревна кровотеча.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України тобто умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечне для життя в момент заподіяння.

02 травня 2018 року о 14 год. 05 хв. ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КГЖ України.

02 травня 2018 року складено та вручено ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами: а саме: протоколами допитів свідків від 02.05.2018 р.: ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4; протоколом огляду місця події від 02.05.2018 р.; протоколом огляду місця події від 02.05.2018 р.; довідкою з КЛПЗ «Міська клінічна лікарня м. Слов’янська» від 01.05.2018р. згідно якої у потерпілого виявлені забій передньої черевної стінки, гематома великого сальника, внутрішньочеревна кровотеча; протоколам слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6, яка в ході проведення слідчої дії вказала на обставини при яких ОСОБА_5 були спричиненні тілесні ушкодження гр. ОСОБА_1 від 02.05.2018р.

Слідчий обґрунтовує необхідність обрання запобіжного заходу тим, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити свою злочину діяльність. Також ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, покарання за який передбачено законом у вигляді позбавлення волі до 8 років, тому наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними, як менш небезпечні, ніж покарання та процедура його відбування.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України КК України, об'єктивно підтверджується даними копій з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Слідчий у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання, просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор Слов’янської місцевої прокуратури заявлене слідчим клопотання підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти задоволення даного клопотання, просили відмовити у його задоволенні, а застосувати до нього більш м’який запобіжний захід, який не пов’язаний із позбавленням волі.

Заслухавши думку слідчого, прокурора, які підтримали дане клопотання, підозрюваного, захисника дослідивши надані матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018050510000915 від 02 травня 2018 року, приходжу до переконання, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований та утримуватись під вартою інакше, як за вмотивованого рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пунктом “с” частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), нікого не може бути позбавлено волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігання вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює сукупність всіх обставин, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1ст. 177 КПК.

У відповідності до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

При цьому, Верховним Судом України роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв'язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під- вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, як вбачається із клопотання слідчого, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Проте слідчим і прокурором не підтверджена кваліфікація злочину вчиненого ОСОБА_1, оскільки суду не надано експертизи яка встановлює ступень тяжкості тілесних ушкоджень які ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5

Тому, ОСОБА_1 не обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, тому це не може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, потреби ж досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у реалізацію прав і свобод підозрюваним, про який йдеться у клопотанні слідчого.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює сукупність всіх обставин, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення

Оцінюючи сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, слідчим суддею також враховується вікові та психологічні особливості ОСОБА_1, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; одружений, має на утриманні малолітніх дітей, характеризується за місцем мешкання позитивно.

Таким чином, слідчим не мотивоване таке звернення, а перелічені в ньому ризики не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не вбачаються з долучених до клопотання матеріалів.

Також, слід зауважити, що посилання слідчого у своєму клопотання на прогнозування ймовірності вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення та ухилення останнього від явки до слідчого та суду є безпідставним й не може сприйматись судом як об’єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.

Згідно з п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя дійшов до переконання про відсутність підстав для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту внаслідок відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.

Отже, оскільки прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст. 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, у задоволенні клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Отже, оскільки прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст. 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, у задоволенні клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

При обранні вказаного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини, зазначені у ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість скоєного правопорушення, наявність постійного місця проживання, наявність на утриманні жінки.

Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту .

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що з врахуванням особи підозрюваного, наявна достатність підстав для покладення на ОСОБА_1 обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя -

Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Слов’янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12018050510000915 від 02 травня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні процесуальні обов'язки:

1) заборонити йому цілодобово залишати житло за постійним місцем проживання (Слов’янський район, с. Райгородок, вул. Свободи, буд. 27).

2)прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

3)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження.

Ухвала втрачає законної сили через 60 днів.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 передати для виконання до Слов’янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Відповідно до вимог, передбачених ч.4 ст.181 КПК України, орган Національної поліції зобов'язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчого.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань. Крім того в разі невиконання ним вище перерахованих обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області, підозрюваним протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками судового розгляду в той же строк з дня її проголошення.

Слідчий суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_11