Рішення № 73805135, 04.05.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/18628/17

Провадження № 2-а/234/86/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді - Пікалової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Романенко К.П.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів Попурій О.В., Степаненко О.О., Євтіхієвої К.Л., Ставицького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську адміністративну справу № 234/86/18 року за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Головного спеціаліста Краматорського МВ ГУДМС України Степаненко О.О. про скасування рішення про примусове повернення з України іноземця,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому вказує на те, що 15.11.2017 року відносно нього за порушення законодавства про правовий статус іноземців, складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.203 КУпАП, постановою про накладення адміністративного стягнення на нього накладено штраф в розмірі 510 грн. Штраф ним сплачено. 17 листопада 2017 року головним спеціалістом Краматорського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області Степаненко О.О. було прийнято рішення №15 про примусове його повернення з України.

Вважає, що Рішення № 15 про примусове повернення з України позивача та зобов'язання останнього покину територію України до 16 грудня 2017 року є незаконним та підлягає скасування з наступних підстав.

Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого тішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно п. 1.6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що ".тушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Виходячи з підстав для повернення іноземців за межі України, викладені вище, таке втручання, а саме примусове повернення з України ОСОБА_1, не є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети - в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Не має жодних доказів та підстав вважати, що позивач має асоціальну характеристику на час винесення рішення про примусове повернення.

Відповідно до п. 2.5. Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) під підпис та обліковується посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у Журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 6).

Обманим шляхом позивача змусили розписатись про отримання рішення № 15 про примусове повернення його з України від 17 листопада 2017 року за відсутності перекладача та законного представника. Обманим шляхом змусили написати, що він розуміє українську мову та за власної волі відмовляється від перекладача. ОСОБА_1 не володіє українською мовою та її не розуміє, не має знань в сфері права. Зазначені фрази були списані, а якщо бути точніше змальовування останнім, з тексту написаного працівником Краматорського МВ ГУДМС України в Донецькій області Степаненко О.О. Таким чином, не володіння українською мовою, не розуміння змісту рішення про примусове повернення, причин та підстав такого рішення, є грубим порушенням вище вказаних вимог законодавства України щодо належного забезпечення іноземця перекладачем та законним представником.

Громадянин Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Сабірабат Азербайджан, прибув до України 04.12.2009 року, державний кордон України перетнув літаком через КПП Бориспіль, по паспорту громадянина Азербайджану НОМЕР_1, виданому МВС Азербайджану, 18.11.2008 року, терміном дії до 18.11.2018 року. Строк первинної реєстрації до 03.03.2010 р.

06.09.2010 року Деснянським районним судом м. Києва ОСОБА_1 був засуджений до позбавлення волі строком на 8 років, за ознаками ст. 115 КК України. З 09.12.2009 року по 14.09.2015 року , він відбував покарання у виправній колонії. Звільнений умовно-достроково 13.09.2015 року. Згідно до рішенням № 15 про примусове повернення з України позивач від 17 листопада 2017 року з 14 вересня 2015 року мешкав в Україні без документів на право проживання в Україні.

Разом з тим, весь цей час до позивача та членів його сім'ї ніхто не пред'являв вимог, пов'язаних з незаконним перебуванням на території України!

Крім того, вимога покинути Україну не пізніше 16 грудня 2017 року є порушенням ч. 5 ст. 13 Закону України «Про міграцію». А саме, ч. 5 ст. 13Закону України «Про міграцію» передбачено, що у разі скасування дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом місяця з дня відбуття покарання.

Іспитовий строк при умовно-достроковому звільненні - це певний проміжок часу, рівний невідбутій засудженим частини покарання, на який він умовно-достроково звільняється від подальшого його відбування. Початком іспитового строку вважається день винесення судом постанови про умовно- дострокове звільнення, а закінченням - день закінчення строку покарання, визначеного вироком судом.

Іспитовий строк та фактичне закінчення строку покарання позивача закінчується 09 грудня 2017 року. Таким чином, рішення № 15 від 17 листопада 2017 року винесено у період, коли останній не має жодних законних підстав покинути територію України, у зв'язку з фактичним не відбуттям покарання. А зобов'язання покинути територію України до 16 грудня 2017 року порушує місячний термін, який передбачений Законом Україну «Про міграцію» після відбуття покарання.

Також позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 з 06 грудня 2012 року, який зареєстрований Микитівським відділом державної реєстрації актів цивільного ставну Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області. 16 серпня 2017 року його дружина отримала посвідку про постійне місце проживання НОМЕР_2 на території України за адресою: АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_3 у спільному шлюбі в місті Київ народився син ОСОБА_8, про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_3, видане Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 28 січня 2018 року (додається). На даний час дитині ще не має року. В залежність від рішення про примусове повернення з України ОСОБА_1 потрапляють інтереси його малолітнього сина, враховуючи його вік та становище матері.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань.

Тобто відносини ОСОБА_1 з членами його сім'ї, складають «сімейне життя» в розумінні статті 8 Конвенції.

Втручання у право на повагу до сімейного життя, передбачене ст.8 Конвенції в контексті ухвалення рішення про примусове повернення позивача з України, не відповідає нормам законодавства, отже є незаконним.

В пункті 17 Постанови № 1 від 25.06.2009 Пленума Вищого адміністративного Суду України вказано: вирішення адміністративної справи судом, у провадженні якого перебуває справа, може бути вжито передбачених статтею 117 КАС України ( 2747-15 ) заходів щодо забезпечення позовних вимог. Зокрема, якщо існує небезпека заподіяння шкоди інтересам іноземця чи особи без громадянства або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим.

У разі примусового повернення іноземця або особи без громадянства рішення органів охорони державного кордону (центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції) та органів Служби безпеки України про примусове повернення іноземця або особи без громадянства за межі України може бути оскаржено в суді. При цьому слід ураховувати, що суд має право зупинити рішення про примусове повернення з підстав та в порядку, передбаченому статтями 117 - 118 КАС України

Позивач просить визнати дії головного спеціаліста Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Степаненка О.О. щодо винесення рішення від 17 листопада 2017 року про примусове повернення з України громадянина Азербайджана ОСОБА_1, протиправними. Рішення головного спеціаліста Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в

Донецькій області Степаненка О.О. від 17 листопада 2017 року про примусове повернення з України громадянина Азербайджана ОСОБА_1, скасувати .

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені ст. 288 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 288 КАС України адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, вважали оскаржуване рішення законним, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Надали суду відзив на позовну заяву .

В судовому засіданні відповідачі суду пояснили, що 15.11.2017 при проведенні цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю виконання законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» до Краматорського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області співробітниками Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Краматорське ВП ГУНП) був доставлений громадянин Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та надійшли обґрунтовані подання про вжиття до іноземця або особи без громадянства заходів впливу (вих. №17919/301/01- 2017 від 15.11.2017 - про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУпАП та про примусове повернення за межі України).

Перевіркою документів та опитуванням встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Сабірабад Азербайджан, прибув в Україну 04.12.2009р., Державний кордон України перетнув літаком через КПП Бориспіль, по паспорту громадянина Азербайджану НОМЕР_1 виданому МВС Азербайджану, 18.11.2008 року, терміном дії до 18.11.2018 року. Строк первинної реєстрації до 03.03.2010р.

Зі слів та копії довідки про звільнення, ОСОБА_1 був засуджений до позбавлення волі строком на 8 років, за ст. 115 Карного кодексу України. З 09.12.2009 року по 14.09.2015 рік ОСОБА_1 відбував покарання в виправній колонії, звільнений умовно- достроково, але документів, підтверджуючих легалізації звільнення на непідконтрольній Українській Владі території та постановку на облік надано не було. Підтвердити законність перебування в Україні ОСОБА_1 не зміг.

Відповідно до Конституції України, а саме:

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

В Конституції та Законі України "Про правовий статус іноземців" вказано, що здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці зобов'язані поважати та додержуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Закон України "Про правовий статус іноземців" визначає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні.

Статтею 3 Закону України « Про правовий статус іноземців та ОБГ»

3. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону Чітко визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України

Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, а також вимоги до перебування іноземців і осіб без громадянства в Україні регулюється низкою нормативно-правових актів, серед яких, зокрема:

- Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;

- Правила оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 року № 118;

- Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2013 року № 884;

- Вимоги до організації роботи з оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від ЗО жовтня 2017 року № 469/897/605;

- Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150;

- Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251.

Іноземці в'їжджають в Україну і виїжджають з України через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом і у разі наявності візи, якщо інший порядок в'їзду не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Державної прикордонної служби України, продовжується територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.

Оформлення іноземцям та особам без громадянства посвідок на тимчасове або постійне проживання здійснюється територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України згідно з Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 25 Д

Так, згідно ст. 17 Закону іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону «Про правовий статус іноземців та ОБГ» та п. Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 іноземець або особа без громадянства та приймаюча сторона для продовження строку перебування в Україні подають письмові звернення не пізніш як за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.

Тобто, після звільнення від покарання ОСОБА_1 із заявою про продовження йому строку перебування в Україні у зв'язку з обставинами до ДМС України - не звертався, з 15.09.2015р. і до теперішнього часу мешкав в Україні без документів на право проживання в Україні.

Достатнього фінансового забезпечення та можливості отримати таке забезпечення законним шляхом на території України під час розмови та прийняття рішення ОСОБА_1 не зміг.

В Україні ОСОБА_1 мешкав за адресою: АДРЕСА_2, разом з дружиною громадянкою Російської Федерації ОСОБА_9. яка документована 11.08.2017 року органом 8001 посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2. Але з 11.08.2017 року, маючи дружину іммігранта ОСОБА_1 не звернувся до Державної міграційної служби з питання легалізації свого перебування в Україні, отримання дозволу на імміграцію, маючи підстави для цього.

Відповідно до адміністративного позову, в якому вказано, що умовно- достроковий закінчується 09.12.2017 року, повідомляю, що рішенням про примусове повернення з території України визначено строк виїзду до 16.12.2017 року, тобто наданий строк для вирішення даного питання в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача Попурій О.В., Євтіхієва КЛ. суду поясняли, що як свідчать документи, надані позивачем до суду та наявні в ГУ ДМС у Донецькій області, 15.11.2017 при проведенні цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю виконання законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» до Краматорського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області співробітниками Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Краматорський ВП ГУНП) був доставлений громадянин Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

Краматорським ВП ГУНП до Краматорського МВ ГУДМС у Донецькій області були подані обґрунтовані подання про вжиття до іноземця або особи без громадянства заходів впливу (вих. №17919/301/02-2017 від 15.11.2017 - про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУпАП; про примусове повернення за межі України) (копії документів додаються).

Під час перевірки документів Краматорським МВ ГУ ДМС у Донецькій області було встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Сабірабад Республіки Азербайджан, прибув в Україну по паспортному документу НОМЕР_1, виданому МВС Азербайджану 18.11.2008, терміном дії до 18.11.2018. Державний кордон України перетнув літаком 04.12.2009 через КПП «Бориспіль». Термін законного перебування на території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 закінчився 03.03.2010. До закінчення строку законного перебування на території України, а саме до 03.03.2010, позивач не вжив необхідних заходів для продовження строку перебування.

Правовими підставами, які регулюють порядок перебування, в'їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон).

Відповідно до ст. 17 Закону іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону іноземець або особа без громадянства та приймаюча сторона для продовження строку перебування в Україні подають письмові звернення не пізніш як за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.

Аналогічну вимогу містить п. 8 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі - Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України).

У п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України зазначено:

Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до п. 8 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.

На виконання вищезазначеної норми Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України» від 25.04.2012 № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2012 р. за № 778/21091) затверджено Порядок розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України.

Відповідно до п. 3 Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України заява про продовження строку перебування на території України подається іноземцем та особою без громадянства і приймаючою їх стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення строку перебування, визначеного пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Пунктом 5 Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України визначено, що у разі якщо приймаючою стороною є фізична особа, від іноземців та осіб без громадянства до розгляду приймаються заяви про продовження строку перебування на території України за формою згідно з додатком 1, у разі якщо приймаючою стороною є юридична особа - за формою згідно з додатком 2, до яких долучено документ, що підтверджує наявність обґрунтованих підстав для продовження строку перебування, та документи, передбачені пунктом 9 Порядку продовження строку перебування на території України.

Головною підставою для продовження строку перебування іноземців на території України є законність перебування на її території, а умовою для реалізації цієї адміністративної послуги є письмові звернення встановленого зразка іноземця та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України, відповідно до п. 2 ст. 17 Закону та документи, які зазначені в п. 9 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

За обліками ГУ ДМС у Донецькій області заяв, за якими проводиться продовження строку перебування іноземців на території України, відповідно до вимог п. 2 ст. 17 Закону, від громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 та приймаючої сторони не надходило.

Згідно із ст. 23 Закону нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України» від 28.08.2013 № 825, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1654/24186, встановлено порядок оформлення, розгляду та обліку матеріалів про адміністративні правопорушення посадовими особами апарату Державної міграційної служби України, головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які мають право складати протоколи, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ст.ст. 254, 255, 256 КУпАП, 16.11.2017 у відношенні позивача Краматорським МВ ГУ ДМС у Донецькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДО №053014 відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП..

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення посадовими особами Краматорського МВ ГУ ДМС у Донецькій області було ознайомлено ОСОБА_1 з його правами, зокрема, роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України в частині того, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, де зазначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Факт роз'яснення прав та обов'язків підтверджується наявністю на другому аркуші протоколу власноручного підпису позивача.

Проте, жодних заяв, клопотань або документів від ОСОБА_1 під час складання протоколу та винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не надійшло.

У своєму поясненні стосовно вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що своєчасно не виїхав з території України у зв'язку з тим, що не знав законодавства України. Українську мову розуміє та від перекладача відмовляється. Пояснення позивача засвідчено його особистим підписом.

Натомість, відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Однак, під час надання пояснень у Краматорському ВП ГУ НП ОСОБА_1 по суті заданих питань пояснив, що йому відомо про те, що строк його перебування на території України закінчився, однак повертатись на територію Азербайджану поки не збирається.

На виконання ч. 2 ст. 277 КУпАП, відповідно до якої справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 203 - 206-1, розглядаються протягом доби, розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 15.11.2017 о 12 годині 40 хвилин у приміщенні Краматорського МВ ГУ ДМС у Донецькій області.

Під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було встановлено, що після закінчення строку перебування в Україні із заявою про продовження строку перебування в Україні до міграційної служби не звертався, з 03.03.2010 до теперішнього часу мешкає в Україні без документів на право проживання в Україні, від добровільного виїзду після закінчення терміну тимчасового перебування на території України ухиляється. 06.09.2010 Деснянським районним судом м. Києва ОСОБА_1 був засуджений до позбавлення волі строком на 8 років за ознаками ст. 115 Кримінального кодексу України. З 09.12.2009 по 14.09.2015 ОСОБА_1 відбував покарання у виправній колонії, після умовно дострокового звільнення від покарання із заявою про продовження йому строку перебування в Україні до ДМС України не звертався, з 15.09.2015 до теперішнього часу мешкав в Україні без документів на право проживання в Україні.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: п. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; пп. 2 п. 2, п. 7, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» 15.02.2012 № 150. Відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Після з'ясування обставин перебування в Україні ОСОБА_1 встановлено, що законних джерел для існування для подальшого перебування в Україні він не має, після закінчення строку тимчасового перебування на території України перебуває у статусі нелегального мігранта, жодних заходів для набуття законного статусу свого перебування на території України не вжив.

За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 уповноваженою особою Краматорського МВ ГУ ДМС у Донецькій області 15.11.2017 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПР МДО 053014 (копія постанови про накладення адміністративного стягнення додається). Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП на позивача було накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн. 00 коп. Копію постанови про накладення адміністративного стягнення було надано позивачу під особистий підпис.

Цього ж дня позивачем було сплачено штраф, що фактично свідчить про визнання вини у скоєнні вищезазначеного адміністративного правопорушення.

Окрім загальних правил адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства є й певні особливості. Зокрема, тільки до іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися такі спеціалізовані види відповідальності, як:

- добровільне повернення іноземних громадян та осіб без громадянства в країну походження або третю країну;

- примусове повернення іноземних громадян та осіб без громадянства в країну походження або третю країну;

- примусове видворення.

Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача яка, відповідно до ст. 23 КУпАП, є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Адміністративна відповідальність іноземців не співвідноситься із застосуванням примусового повернення до країни походження.

На виконання ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни може прийматись відносно іноземців або осіб без громадянства якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.

З аналізу наведених норм закону свідчить, що рішення про примусове повернення є самостійним спеціалізованим видом відповідальності і жодним чином не пов'язано з накладенням адміністративного стягнення.

З метою забезпечення вимог законодавства України на підставі положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI 17.11.2017 Краматорським МВ ГУ ДМС у Донецькій області було винесено цілком законне рішення.В матеріалах рішення про примусове повернення з України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 наявний підпис позивача про ознайомлення з текстом прийнятого рішенням від 17.11.2017 про зобов'язання залишити територію України у термін до 16.12.2017, отримання примірника рішення № 15 від 17.11.2017 та особиста приписка «Копию решения получил. С содержанием решения ознакомлен»; «Украинский язык понимаю, от переводчика отказываюсь. В защитнике не нуждаюсь», затверджена власноручним підписом позивача.

Твердження позивача стосовно того, що у територіальному підрозділі ГУ ДМС у Донецькій області його обманним шляхом змусили розписатись про отримання копії рішення №15 про примусове повернення його з України від 17.11.2017 за відсутності перекладача та законного представника не відповідає дійсності та спростовується власноручними записами ОСОБА_1, які свідчать про те, що він свідомо відмовляється від перекладача, українську мову розуміє. Жодних заяв або клопотань від позивача за весь час провадження по справі про накладення адміністративного стягнення та винесення рішення №15 про примусове повернення з України щодо необхідності залучення перекладача або послуг юридичної допомоги не надійшло.

Щодо підстав скасування рішення № 15 від 17.11.2017 про примусове повернення з України громадянина Азербайджану ОСОБА_1, слід зазначити, що позивачем не було зазначено на існування таких підстав на момент винесення оспорюваного рішення та не надано жодних відповідних доказів. Під час прийняття оскаржуваного рішення позивач не звертався до посадових осіб ГУ ДМС у Донецькій області з цього питання та не надавав будь-яких підтверджуючих документів, а також те, що в матеріалах справи відсутні будь-які посилання на вказані обставини. За весь час перебування на території України позивач не вчинив достатніх дій для набуття законних підстав для перебування на території України. Прийняте Краматорським МВ ГУ ДМС у Донецькій області рішення про примусове повернення з України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 позивачем оскаржено до Держаної міграційної служби України не було.

В адміністративному позові, в якості обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначено, що весь цей час до нього та членів його сім'ї ніхто не пред'являв вимог, пов'язаних з незаконним перебуванням на території України.

Однак, це твердження не може бути взято до уваги з огляду на законність проживання членів сім'ї позивача на території України і Краматорським МВ ГУ ДМС у Донецькій області рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності та примусове повернення були застосовані тільки до позивача. Законність проживання членів сім'ї ОСОБА_1 не розповсюджується автоматично на позивача, а є лише підставою для набуття законного статусу перебування на території України за умови вжиття ним передбачених діючим законодавством України дій з дотриманням строків їх вчинення.

Натомість, частина 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Наведене вище свідчить, що рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства не є обов'язковим до застосування при прийнятті рішення про примусове повернення в країну походження, а отже, є факультативною санкцією, яка може застосовуватись під час примусового повернення в країну походження цих осіб. Передбачене ч. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» право на прийняття рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства свідчить про наявність дискреційних повноважень органу Державної міграційної служби за належної оцінки обставин справи.

Під час винесення рішення №15 про примусове повернення з України відносно ОСОБА_1 був врахований той факт, що на території України у позивача є син та дружина, громадянка Російської Федерації, ОСОБА_9, яка документована 11.08.2017 органом 8001 посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2. Виходячи з цього, до позивача не було застосовано заборону в'їзду строком на 3 роки, що передбачено ч. 2 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Що стосується посилання позивача в адміністративному позові на порушення Закону України «Про імміграцію», то таке посилання взагалі необґрунтоване та є лише неправильним застосуванням норм права, які не регулюють спірні правовідносини.

Закон України «Про імміграцію» регулює правовідносини, пов'язані з імміграцією в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Стаття 1 Закону України «Про імміграцію» дає визначенні основним термінам, відповідно до якої:

Імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

ОСОБА_1 з моменту прибуття в Україну і до моменту закінчення строку свого законного перебування в Україні не вжив жодних заходів щодо продовження строку законного перебування або заходів, спрямованих на отримання дозволу на імміграцію. З цього вбачається, що він не має статусу іммігранта і норми Закону України «Про імміграцію» до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.

Статус позивача визначений Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до пп. 14 п. 1 ст. 1 якого, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Позивач, до закінчення строку тимчасового перебування не вжив необхідних заходів щодо легалізації свого перебування в Україні і після закінчення визначеного йому терміну перебування втратив підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України, наслідком чого було набуття статусу нелегального мігранта.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державна міграційна служба України як орган державної влади повинна діяти у спосіб визначений законом та в межах наданих повноважень. Тому вважаємо, що дії ГУ ДМС в Донецькій області не виходять за межі Законів та підзаконних актів України. Просять суд відмовити громадянину Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в задоволенні позову до головного спеціаліста Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Степаненко Олени Олександрівни, Краматорського міського відділу Головного управління ДМС України в Донецькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, повністю.

Взявши до уваги пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.1 ч.1, ч.7 ст.5 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Згідно ч.1 ст. 72 цього ж Кодексу - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (надалі - Закон № 3773-VI). Даний Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 3 статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, Інтереси суспільства та держави.

У положеннях статті 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Тож наявність прав іноземців та осіб без громадянства прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність, встановлену законом.

Порушення іноземцями правил перебування на території України є підставою для винесення рішення про примусове повернення їх з території України.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частина 2 ст.26 Закону № 3773-VI передбачає, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

Фактичні обставини справи підтверджуються письмовими доказами, вивченими та оголошеними в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення , рішенням № 15 від 17.11.2017 року, копією свідоцтва про шлюб, копіє свідоцтва про народження дитини позивача ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( місто реєстрації Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві., довідка про звільнення ОСОБА_1 умовно- достроково 14 вересня 2015 року,,( до суду не надано копію постанови суду, умови умовно- дострокового звільнення, вказано, що позивач повертається до міста проживання до Азербайджану) копія паспорта ОСОБА_1, строк дії якого закінчується 18.11.2018 року, довідка від 13.03.208 року про те, що ОСОБА_1 на теперішній час перебуває на профілактичному обліку.

Твердження представника позивача про те, що позивач не володіє українською мовою спростовуються свідченнями позивача, що він українську мову розуміє і від перекладача відмовився. В судовому засіданні Степаненко О.О. та Попурій О. суду поясняли, що всі документи, де ставив підпис ОСОБА_1 йому зачитувались російською мовою і з ним також спілкувались російською мовою. З пояснень . які надавав ОСОБА_1 вбачається, що він проживав на території України з 1990 року , з 2009 року по 2015 відбував покарання за злочин ч.1 ст.115 КК України. Про те , що строк його перебування на Україні закінчився він знав, але повертатися на територію Азербайджана не збирається. З поясент також вбачається, що позивач не працює. Від перекладача відмовився. Пояснення на протоколі адміністративного правопорушення та рішенні викладені ОСОБА_1 російською мовою. При вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до пп.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012р. № 150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

В силу вимог ч.ч.1,2 ст.26 наведеного Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.

При цьому слід зазначити, що процедура заборони в'їзду в Україну не є наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Відповідно до частин третьої та десятої статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про видворення тягне за собою обов'язок іноземця, особи без громадянства покинути територію України. Видворення іноземця (особи без громадянства) супроводжується забороною його в'їзду на територію України тільки у випадку, коли орган внутрішніх справ (частина перша статті 32 згаданого Закону) або орган охорони державного кордону (стаття 31 згаданого Закону, пункт 39 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 № 1074) прийме про це окреме рішення.

Так, згідно із ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України, до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 32 зазначеного вище Закону, іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.

Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Відповідно до постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009р. №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», під грубим порушенням законодавства слід розуміти, зокрема, грубе порушення Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року N 1074 (далі Правила), а саме: проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання правил транзитного проїзду через територію України. Нормами законодавства про статус іноземця та особи без громадянства встановлено, що на території України можуть проживати або тимчасово перебувати іноземці та особи без громадянства відповідно до їх правового статусу, який підтверджується відповідними документами.

Так, іноземці, які постійно проживають в Україні, можуть перебувати в Україні за своїми національними паспортами та українськими документами-посвідками на проживання в Україні для іноземця з відміткою про реєстрацію. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та п. 19 Правил, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 360 (далі - Положення) Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з п. 2 Положення Державна міграційна служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача, не підлягають задоволенню, так як рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень є законним, вчиненими у відповідності до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13,26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ст. ст.2-3,5-12,72-77, 244-246,295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Головного спеціаліста Краматорського МВ ГУДМС України Степаненко О.О. про скасування рішення про примусове повернення з України іноземця відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Краматорського

міського суду Н.М. Пікалова