Постанова № 73804705, 03.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року місто Київ.

Справа № 761/11978/17

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3467/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Іванченко М.М., Рубан С.М.,

секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі в розгляді справи та вважає, що суд своїм рішенням вирішив питання про її права та обов'язки) на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року (інформація про дату та час складання ухвали відсутня)

в справі за поданням головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті. Києві Лисенко Оксани Вікторівни про примусове проникнення до житла боржника, заінтересовані особи: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІП ТАУН», -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2017 року подання Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ЛисенкаО.В., заінтересовані особи: ОСОБА_4, ТОВ «ДІП ТАУН» про примусове проникнення до житла - задовольнити.

Дозволено примусове проникнення до житлової квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, з метою проведення її опису, арешту та вилучення майна.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі в розгляді справи та вважає, що суд своїм рішенням вирішив питання про її права та обов'язки) подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті. Києві Лисенко Оксани Вікторівни про примусове проникнення до житлової квартири АДРЕСА_1.

В скарзі посилався на те, що суд не вірно встановив обставини, які мають значення для її вирішення, порушив норми матеріального та процесуального права.Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, квартира, до якої дозволено примусове проникнення належить в рівних частинах (по 1/5): ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вирішив питання про його права та інтереси, неправомірно надав Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби примусовий доступ до належної йому 1/5 частини квартири з метою проведення її опису, арешту та вилучення, не врахувавши, що боржник не єдиний власник такої квартири.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 та представник боржника доводи скарги підтримали.

Представник ВДВС та стягувача до апеляційного суду не з'явились про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2017 року головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби звернувся до суду з вказаним поданням.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2017 року задоволено подання Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лисенко О.В., заінтересовані особи: ОСОБА_4, ТОВ «ДІП ТАУН» про примусове проникнення до житла.

Задовольняючи подання, місцевий суд виходив з того, що державний виконавець при проведенні виконавчих дій зобов'язаний діяти не лише у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», але й дотримуватися інших законів, використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. При цьому боржник - ОСОБА_4 у наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання, наказ не виконав, не з'являвся до державного виконавця, не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання виконавчого документа: наказу №910/3245/13 від 16.07.2013 року. Боржник вчиняє перешкоди державному виконавцю, щодо опису належного йому майна, що знаходиться в квартирі, частка якої належить йому на праві власності.

Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та в повній мірі відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України та встановленим обставинам справи .

Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа Наказу №910/3245/13 від 16.07.2013 року виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ «ДІП ТАУН» 209100,00 грн. (а.с. 3-78).

30.08.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції ОСОБА_8 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документа: Наказу №910/3245/13 від 16.07.2013 року, виданого Господарським судом м. Києва про стягнення боргу з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ «ДІП ТАУН» в розмірі 209 100,00 грн., копію даної постанови направлено боржнику та надано семиденний строк для добровільного виконання (а.с. 7).

Відповідно Постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Лисенка О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.09.2013 року, накладено арешт на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_4 в межах суми звернення стягнення 209100,00 грн. (а.с. 9).

З відповіді з УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 01.10.2013 року вбачається, що боржнику належить автотранспортний засіб: Alfa Romeo 33, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 10).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Лисенка О.В. про розшук майна боржника від 06.11.2013 року, автомобіль марки Alfa Romeo 33, державний номерний знак НОМЕР_1 оголошено в розшук (а.с. 23).

Згідно відповіді адресного бюро, боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 28).

Як свідчать інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, боржник - ОСОБА_4 є власником 1/5 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 76-78).

З довідки виробничо-обслуговуючого підрозділу «Лукянівка» ТОВ «Київжитлосвіт» від 21.02.2014 року № 226 вбачається, що у АДРЕСА_3 проживають і зареєстровані 6 осіб, в тому числі ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, власник ос. рахунку; знятий з реєстрації 14.06.2012 року), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, син), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, син, співвласник), ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_8.н., онук), ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_5, дружина сина), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_6, онука), ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_7, онук) (а.с. 51).

Відповідно до акту державного виконавця, 11.02.2014 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_4 та встановлено, що боржник відчинив вхідні двері через "домофон", але піднявшись на поверх, потрапити до вказаної квартири не виявилось можливим, двері ніхто не відчинив, виклик було залишено в дверях (а.с. 25).

Відповідно до акту державного виконавця, 08.12.2016 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_4 та встановлено, що двері квартири відчинила жінка, яка орендує квартиру, без власника не дозволила провести опис майна (а.с. 73).

Відповідно до відповіді з ДПС України, боржнику належать розрахункові рахунки (а.с. 53-54).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Лисенка О.В. про арешт коштів боржника від 06.11.2013 року, накладено арешт на кошти, що містяться в Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк» та належать ОСОБА_4 у межах суми 230210,00 грн. (а.с. 58).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Лисенка О.В. про арешт коштів боржника від 25.09.2013 року, накладено арешт на кошти, що містяться в ПАТ «БанкНаціональний кредит» та належать ОСОБА_4 у межах суми 230210,00 грн. (а.с. 65).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Лисенка О.В. про арешт коштів боржника від 14.04.2014 року, накладено арешт на кошти, що містяться в АТ «КБ «Союз», ПАТ «ВіЕйБі Банк» та належать ОСОБА_4 у межах суми 230210,00 грн. (а.с. 56).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.11.2013 року із боржника стягнуто виконавчий збір в розмірі 20910,00 грн. (а.с. 27).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 05.11.2013 року із боржника стягнуто витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 200,00 грн. (а.с. 31).

Відповідно розпорядження №39525559/23 від 18.02.2014 року на депозитний рахунок відділу надійшло 10200,00 грн., із яких перераховано на користь стягувача 9000,00 грн., 1000,00 грн., як виконавчий збір та 200 грн., як витрати на проведення виконавчих дій (а.с. 26).

Згідно зі ст. 376 ЦПК України, (в редакції 2004 року, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали) питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, в якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в ч. 1 цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Аналогічна норма діє і у ст. 439 ЦПК України чинній на даний час.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

У ч.ч. 1, 2 ст. 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Визначальним при розгляді подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника є лише факт невиконання рішення та неможливість державного виконавця потрапити до жилого приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна.

Згідно положень ч.1 ст. 11, ч.7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Відповідно до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

За обставинами даної справи вбачається, що автомобіль, який належить боржнику не розшуканий, коштів на банківських рахунках, що арештовані державним виконавцем не достатньо для виконання наказу в повному обсязі, відповідно виконавець правомірно вжив заходів з метою опису майна в квартирі, що частково належить на праві власності боржника.

Отже, державний виконавець у порядку визначеному законом звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки, в даному випадку, єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для опису та арешту майна з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Судове рішення підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Отже, орган виконавчої служби зобов'язаний вжити усіх заходів до виконання виконавчих документів, оскільки протилежний підхід взагалі знівелював би суть виконавчих документів, так як достатньо було б не виконати протягом шести місяців виконавчий документ і стягувач за таким виконавчим документом був би звільнений від майнових зобов'язань. Такий підхід взагалі унеможливив би стягувачу за виконавчим документом стягнути кошти, які боржник по виконавчим документам зобов'язаний сплатити, що є неприпустимо у правовій державі.

Судом достовірно встановлено, що боржник в добровільному порядку рішення суду не виконує та чинить перешкоди державному виконавцю у вчиненні виконавчих дій спрямованих на виконання рішення суду, а тому наявні всі правові підстави для задоволення подання про примусове проникнення до житла.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд неправомірно в ухвалі суду зазначив про необхідність надання доступу до житла з метою арешту всієї квартири є безпідставні, так як в ухвалі суду зазначено, що доступ надається з метою опису квартири та арешту і вилученні іншого майна.

Вказівка в ухвалі суду на те. що доступ надається з метою опису квартири, арешту та вилучення майна не порушує прав скаржника, тому, що виконавець, отримавши доступ до житла боржника, при здійсненні виконавчих дій має діяти у суворій відповідності з Законом і має право арештовувати та вилучати лише майно боржника.

При цьому , в разі арешту майна скаржника при здійсненні виконавчих дій, останній має право оскаржити постанови державного виконавця щодо арешту його майна. Проте, в даній справі суд вирішував лише питання примусового доступу до квартири, яка на праві власності в тому числі належить і боржнику, а тому з урахуванням вищенаведених та встановлених судом обставин, підстав для її скасування не має.

Крім того, з огляду на те, що нормами статті 376 ЦПК України (в редакції 2004 року, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали) було передбачено право проникнення до житла особи (відмінної від боржника), у якої знаходиться майно боржника, апеляційний суд ,вважає безпідставним твердження заявника про неможливість надання такого дозволу у квартиру, яка на праві спільної сумісної власності належить кільком особам.

Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 04 травня 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді: Рубан С.М.

Іванченко М.М.