Рішення № 7380400, 20.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.09р.Справа № 41/260-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "АВІАС-2000", м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства "КСТРЕЙДІНГ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 87290,55 грн.

                                                                                Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Горбатюк С.С., довіреність б/н від 18.09.06 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 71100,97 грн., інфляційних збитків - 2133,03 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами –4529,10 грн., пені –5972,40 грн., штрафу –3555,05 грн., всього – 87290,55 грн.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції за умовами укладеного між сторонами договору № 184 від 25.11.08 року.

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, вимог не заперечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судових засідань повідомлений судом належним чином (а.с. 34).

Нез’явлення відповідача на виклик суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

          За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "АВІАС-2000" та відповідачем –Закритим акціонерним товариством "КСТРЕЙДІНГ" укладений договір № 184 від 25.11.08 року (далі –договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання поставити та передати у власність покупця (відповідача у справі) товар, та покупець, відповідно, зобов’язання прийняти цей товар та його сплатити.

На виконання умов договору позивачем за період з 10.03.09 року по 20.03.09 року поставлене відповідачу яйце куряче столове с-1 на загальну суму 73123,24 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви (а.с 20-30).

Відповідно до п. 3.6 договору, покупець оплачує товар протягом 15 банківських днів з дня його отримання.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання з оплати поставленої позивачем продукції.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Позивач посилається на частковий розрахунок відповідача за отриманий товар, до стягнення ним пред’явлений борг в розмірі 71110,97 грн.

Доказів оплати відповідачем заборгованості, що є предметом позову у справі, сторонами на момент вирішення спору не подано.

За таких обставин суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 71100,97 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За період прострочення: квітень-вересень 2009 року нарахована позивачем сума інфляційних збитків становить 2133,03 грн.

Вимогу позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків суд вважає обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У разі порушення зобов’язання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3555,05 грн. та пені в розмірі 5972,40 грн не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року № 888, на яке посилається позивач в обгрунтування своїх вимог, є нормативним актом СРСР.

Постановою Верховної Ради України „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР № 1545 ХІІ від 12.09.19991 року встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України). Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1 ст. 5 ЦК України). Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ч. 3 ст. 14 ЦК України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. ( ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

За загальним правилом, підставою для встановлення та застосування засобу забезпечення виконання зобов’язання є домовленість сторін про таке забезпечення; тільки щодо неустойки та застави передбачено, що вони можуть встановлюватись безпосередньо законом.

Отже, з прийняттям нового Цивільного кодексу України, ним врегульовані питання щодо зобов’язання та окремих його видів, в тому числі, договорів купівлі-продажу, поставки та питання забезпечення зобов’язання.

Враховуючи, що договором № 184 від 25.11.08 року сторони не передбачили у разі порушення відповідачем зобов’язань з оплати продукції стягнення з нього штрафу в розмірі 5 %, пені в розмірі 0,04 % від суми несплаченого товару, з посиланням на Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, в частині стягнення з відповідача неустойки слід відмовити.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 4529,10 грн. підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач посилається на аналогію права –договір позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України), відповідно до якої, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України, яку суд в даному випадку вважає доречною.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та

керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «КСТРЕЙДІНГ»- 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська,40Б, код ЄДРПОУ 04035039, р/р 26006000842001 в ДФ АБ «Індекс-Банк», МФО 307015 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Авіас-2000»- 49042, м. Дніпропетровськ, Аеропорт,42, код ЄДРПОУ 24994073, р/р 26008132251001 в КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299 заборгованості 71100,97 грн. (сімдесят одна тисяча сто грн. 97 коп.), інфляційних збитків – 2133,03 грн. (дві тисячі сто тридцять три грн. 03 коп.), відсотків за користування чужими грошовими коштами –4529,10 грн. (чотири тисячі п’ятсот двадцять дев’ять грн. 10 коп.), витрат по сплаті держмита –777,63 грн. (сімсот сімдесят сім грн. 63 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –210,26 грн. (двісті десять грн. 26 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ                                                             Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 18.12.09 року