Ухвала суду № 73803270, 22.01.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/16226/12

Провадження №: 4-с/752/51/18

У Х В А Л А

Іменем України

22.01.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», заінтересована особа - ОСОБА_1, на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Діани Анатоліївни від 03.08.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 52089444,-

в с т а н о в и в:

Скаржник звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив визнати скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Махової Д.А. від 03.08.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 52089444.

Мотивуючи вимоги, викладені у скарзі, скаржник вказує на те, що оскаржувану постанову незаконною з тих підстав, що державним виконавцем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», не вчинено всіх необхідних дій, передбачених законом, для повного виконання судового рішення.

У судове засідання скаржник подав заяву про розгляд скарги у відсутність його представника.

Вивчивши матеріали справи за скаргою, судом встановлено наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судовим розглядом встановлено та стверджується копіями матеріалів виконавчого провадження № 52089444, що постановою державного виконавця від 06.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 52089444 з виконання виконавчого листа, виданого 13.03.2013 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за договором кредиту у розмірі 263 155,82 дол. США.

З матеріалів наданого виконавчого провадження слідує, що в процесі виконання виконавчого листа, державним виконавцем вчинялися дії, щодо виявлення майна боржника на яке можливо звернути стягнення.

З метою виявлення майна боржника, державним виконавцем 09.09.2016 р. направлено запити до відповідних установ.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.09.2016 р. № 67355910 та від 02.08.2017 р. № 93531334 встановлено, що нерухомого майна за боржником ОСОБА_1 не зареєстровано.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 15.09.2016 р., 21.03.2017 р. та 26.07.2017 р. боржник відкритих рахунків не має, доходів не отримує.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 06.09.2016 р., 20.03.2017 р. та 25.07.2017 р. боржник пенсію не отрує, серед осіб які працюють за трудовими та цивільно-правововими договорами не значиться.

Згідно довідки наданої адресно-довідковим підрозділом ГУ ДМС України в м. Києві боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно відповідей з Головного управління держпраці у Київській області, Регіонального сервісного центру МВС в Київській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту льотної придатності, що майна рухомого та нерухомого за боржником не зареєстровано.

04.10.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банківських установ, але згідно відповідей: ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Сбербанк», ПАТ «Артем-Банк», АБ «Укргазбанк», ПАТ «Державний ощадний банк України», АБ «Південний», АТ «Райффайзенб Банк Аваль», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ Мегабанк», ПАТ Державний експортно-імпортний банк України», ПАТ КБ «Правекс-банк», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «Діамантбанк», АТ «УкрСиббанк», ПАТ КБ «Приватбанк», встановлено, що рахунки у буоржника відсутні.

03.08.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа від 13.03.2013 року стягувачу, у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Згідно положень ст. 18 КПК України (тут і далі - в редакції Закону України «Про виконавче провадження» що діяв на час спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно положень ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Матеріалами виконавчого провадження стверджується, що державним виконавцем вчинено всіх можливих дій для встановлення майна, активів боржника, на яке б можливо було б звернути стягнення, однак таке майно у боржника ОСОБА_1 відсутнє.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судовим розглядом встановлено та стверджується матеріалами справи, що при винесенні 03.08.2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень, внаслідок чого право заявника у даному випадку порушено не було, а тому підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України,суд -

у х в а л и в:

У задоволенні скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя