Ухвала суду № 73802564, 04.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року

м.Харків

справа № 640/3672/18

провадження № 22-з/790/94/18

Апеляційний суд Харківської області в складі судді судової палати з розгляду цивільних справах Колтунової А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення ПОСТІЙНО ДІЮЧОГО ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ ПРИ ТОВАРНІЙ БІРЖІ «КОМПАНІЯ З ПРОДАЖУ АКТИВІВ» у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м.Харкова з заявою про видачу виконавчого документа.

Заявник посилався на ті обставини, що рішенням постійно діючого Третейського суду при товарній біржі «Компанія з продажу активів» від 29 січня 2018 року були задоволені його позовні вимоги до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики.

Рішення третейського суду у добровільному порядку відповідачами не виконано.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про третейські суди» заявник вважав, що заява про видачу виконавчого документа підлягає розгляду компетентним судам, яким є Київський районний суд м.Харкова.

Просив суд задовольнити його заяву.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 07 березня 2018 року матеріали заяви ОСОБА_2 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Компанія з продажу активів» направлено до апеляційного суду Харківської області для розгляду за підсудністю (а.с. 8).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Компанія з продажу активів» у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики залишено без руху (а.с. 14).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2018 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_2 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Компанія з продажу активів» у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики та справа призначена до розгляду (а.с. 27).

Витребувано матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики № 29/06-01/21 із постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Компанія з продажу активів».

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 31,33,35).

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та третейської справи, перевіривши доводи заяви, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 3 Закону України № 1701-IV від 11 травня 2004 року «Про третейські суду» (далі Закону № 1701-IV) завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Частиною 1 статті 5 цього Закону передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно до частини 1 ст. 28 зазначеного Закону правила третейського розгляду у третейському суді для вирішення конкретного спору визначаються цим Законом та третейською угодою.

За змістом ч.1 ст. 35 Закону № 1701-IV передбачено, що позовна заява подається у письмовій формі.

Проте, із наданої постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Компанія з продажу активів» справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутня, також відсутня третейська угода сторін, а також відомості щодо направлення ОСОБА_2 іншим сторонам копії позовної заяви (справа № 29/06-01/21, яка не пронумерована, містить 9 листів).

В матеріалах справи міститься лише копія розписки від 20 листопада 2015 року ОСОБА_3, про те, що вона взяла в борг у ОСОБА_2 965 000,00 грн. для своїх потреб на строк 3 місяця. Борг зобов'язується повернути 20 лютого 2016 року (справа № 29/06-01/21).

Згідно копії розписки від 20 листопада 2015 року ОСОБА_4 він виступив поручителем і погодився нести повну солідарну відповідальність за повернення боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 (справа 29/06-01/21).

Зазначені копії розписок належним чином не посвідчені.

Відзив на позовну заяву ОСОБА_3 не підписаний ( справа № 29/06-01/21).

Рішенням постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Компанія з продажу активів» від 29 січня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 267 045,00 грн. (а.с. 22-23).

Із зазначеного рішення вбачається, що воно ухвалене по справі № 20/01-01/21.

Справа № 20/01-01/21 до суду апеляційної інстанції надана не була.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду виконується зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні третейського суду строк його виконання судом не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Строк виконання рішення третейського суду не встановлений (а.с. 22-23).

Доказів добровільного виконання рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції надано не було.

Відповідно до ч.1 ст. 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Третейська угода між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 була укладена 20 лютого 2016 року, що вбачається із її оригіналу, наданого заявником на виконання ухвали апеляційного суду від 11 квітня 2018 року (а.с. 24).

Проте, зазначена угода в матеріалах справи відсутня.

Не має посилання на зазначену третейську угоду і в рішенні третейського суду (а.с. 22-23).

Отже, суд дійшов до висновку, що предметом розгляду третейського суду зазначена угода не була.

Крім того, згідно з частинами 1-3, 5 ст.16 вищенаведеного Закону третейський суд може розглядати справи в складі одного судді або в будь - якій непарній кількості третейських судів.

У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору то третейский суд розглядає справу у складі трьох суддів.

При відсутності в матеріалах справи, розглянутої третейським судом, третейської угоди, не виявляється можливим перевірити яким чином був сформований склад третейського суду та відповідає склад третейського суду вимогам частини 3 статті 18 Закону України «Про третейські суди».

За таких обставин, суд вважає, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції за заявою ОСОБА_2 було встановлено, що справа, яка надійшла від третейського суду, не містить позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики, третейської угоди сторін, даних щодо визначення складу третейського суду.

Отже, відсутність зазначених документів в матеріалах справи перешкоджає суду апеляційної інстанції встановити чи відповідає склад третейського суду вимогам закону, чи не вирішив третейський суд питання про права та обов'язки сторін, які не брали участь у справі, чи був заявлений спір сторонами, який передбачений наданою суду апеляційної інстанції угодою.

При цьому суд виходить із того, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові від 15 листопада 2017 року по справі № 6-1718цс/17, зазначено, що спір між кредитором та поручителем боржника підсудний третейському суду, якщо це зазначено у третейській угоді, або договір поруки містить третейське застереження.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до п.п. 4, 6, 8, 9 ст. 486 ЦПК України, п.п. 4, 6, 8, 9 ст. 56 Закону України «Про третейські суди».

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що заява ОСОБА_2 про видачу виконавчого документу не підлягає задоволенню.

Проте, суд зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції не перешкоджає повторному звернення ОСОБА_2 з заявою про видачу виконавчого документу при наданні належних доказів згідно до Закону України «Про третейські суди».

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 3, 5, 8, 28, 35, 55 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 483,485,486,486, 487 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого документу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у апеляційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 15 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено 04 травня 2018 року.

Суддя А.І. Колтунова