Ухвала суду № 73802497, 02.05.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2572/18

Провадження № 1-кп/635/726/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 травня 2018 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі прокурорів Свобола Д.О., Григорової Г.П., Рикової О.В.,

захисників адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

секретаря судових засідань ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017220000000151 від 10.02.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України,

УСТАНОВИВ:

при проведенні підготовчого судового засідання прокурором Свобода Д.О. подано суду клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з триманням останнього в умовах Харківського слідчого ізолятору УДПС України в Харківській області строком на 60 днів, а у разі сплати ОСОБА_4 застави, покласти на останнього обов?язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та представниками потерпілого; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну. Зазначене клопотання підтримано повністю прокурорами Григоровою Г.П., Риковою О.В.

Сторона обвинувачення обґрунтовую своє клопотання тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 після проведення 17.10.2017 обшуків за місцями роботи та мешкання внаслідок зловживання алкоголем був доставлений до КЗОЗ «Харківська обласна клінічна наркологічна лікарня», до якої його було госпіталізовано з діагнозом: «стан відміни алкоголю неускладнений (F 10.30)». Згідно з довідкою КЗОЗ «ХОКНЛ» вих. № 381 від 23.10.2017, ОСОБА_4 був доступний до продуктивного контакту та проведення слідчих дій за його участю. Крім того, КЗОЗ «ХОКНЛ» не є медичним закладом закритого типу, тому він не був позбавлений можливості за медичними показниками прибути до прокуратури Харківської області для участі у проведенні слідчих дій, про які ОСОБА_4 був повідомлений, а саме, йому вручалися повістки про явку на 20.10.2017, 27.10.2017, 30.10.2017, 31.10.2017 для участі у врученні підозри та допиту як підозрюваного. Також, у повістках було зазначено контактний номер телефону прокуратури Харківської області. Навіть після виписки з лікарні 03.11.2017 ОСОБА_4 до прокуратури Харківської області не з’явився. Вказані факти свідчать про переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування. Крім того, прокурор просить врахувати наближеність території до зони АТО;

- незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що після проведення обшуків у приміщенні Коротичанської селищної ради ОСОБА_8, як сам безпосередньо, так і через наближених до нього осіб, почав здійснювати психологічний тиск на свідка ОСОБА_9, дізнавшись, що остання дала правдиві покази стосовно нього та фактично викрила його протиправну діяльність. Крім того, ОСОБА_4 з метою тиску на свідка було видане розпорядження про позбавлення ОСОБА_9 робочого комп’ютера, що позбавило останню можливості виконувати свої трудові обов’язки. Крім того, прокурор наводить обставини, пов?язані із звільненням особи, що визнана представником потерпілої сторони;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Існування вказаного ризику обґрунтовує тим, що у провадженні ГУНП в Харківській області перебувають виділені з матеріалів вищевказаного кримінального провадження матеріали досудового розслідування за фактами заволодіння службовими особами Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області упродовж 2016-2017 років за попередньою змовою в групі зі службовими особами ТОВ «Бізнес ОСОБА_10», ТОВ «Фірма Колоріт і К», ТОВ «Фірма «Колорит-Строй», ТОВ «НПП Промінвестпроект», ТОВ «Технодорсервіс» бюджетними грошовими коштами, та за заявою секретаря Коротичанської селищної ради ОСОБА_11 щодо розтрати співробітниками вказаної ради протягом 2016 року бюджетних коштів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.

З огляду на наведені факти сторона обвинувачення вважає, що застосування інших більш м?яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігати існуючим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник адвокат ОСОБА_3 заперечували проти задоволення поданого клопотання, посилаючись на недоведеність існування ризиків, на які посилається прокурор. Також просили суд врахувати, що обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України є справою приватного обвинувачення і обвинувачений ОСОБА_4, як діючий Голова селищної ради від імені потерпілої сторони, а саме від імені Коротичанської селищної ради, подає заяву про відмову від обвинувачення. Крім того, суду надані заяви депутатів та членів громади, в яких обвинувачений характеризується позитивно і які також заперечують проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також сторона захисту посилається на визнання положень ч. 3 ст. 315 КПК України такими, що втратили чинність на підставі рішення Конституційного суду України. Крім того, сторона захисту зауважує на недопустимість застосування і такого більш м?якого запобіжного заходу, як домашній арешт, оскільки строк дії такого заходу не може перевищувати 6 місяців.

Інші учасники судового розгляду не висловили своїх доводів з приводу поданого прокурором клопотання.

Вислухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року постановлено застосувати відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання, за адресою: Харківська область, сел. Коротич, вул. Маяковського, 60, а саме: заборонити підозрюваному залишати житло - будинок № 60 за адресою: Харківська область, сел. Коротич, вул. Маяковського, без дозволу слідчого, суду - цілодобово, в межах строку досудового розслідування, на строк 34 (тридцять чотири) дні, тобто - до 18 грудня 2017 року, та на ОСОБА_4 покладено обов?язки, передбачені ст. 194 КПК України. В подальшому ухвалами слідчого судді строк дії запобіжного заходу продовжувався, та змінювались умови домашнього арешту і ОСОБА_4 було дозволено в певний час доби залишати місце свого проживання.

На час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу закінчились строк дії узвал слідчого судді про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Підставою для обрання запобіжного заходу стали обґрунтованість підозри та доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак цією ж ухвалою суду від 15 листопада 2017 року відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав недоведеності стороною обвинувачення неможливості застосування більш м?яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

При вирішенні поданого стороною обвинувачення клопотання про обрання запобіжного заходу суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо буде доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті (тобто, наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 ч. 1 цієї статті (тобто, недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладання яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до вимог ст. ч. 3 ст. 315 КПК України Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Дана редакція зазначеної норми закону є діючою, тому доводи сторони захисту про неконституційність такої норми безпідставні, оскільки лише положення третього речення частини третьої статті 315 втрачає чинність, як таке, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2017 від 23.11.2017.

В даному випадку суд також виходить із особливостей розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в підготовчому судовому засіданні, оскільки обґрунтованість підозри на цей час уже визнана рішеннями слідчого судді в цьому кримінальному провадженні і на цій стадії до суду уже подано обвинувальний акт, обґрунтованість змісту якого суд вирішує при ухваленні вироку.

Щодо наявності існування ризиків, на які посилається прокурор суд враховує доводи сторони обвинувачення і встановив, що ризик незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні визнаний ухвалами слідчого судді в цьому кримінальному провадженні і він не перестав існувати. Так з?явились нові факти, що підтверджують наявність такого ризику і що він не зменшився з перебігом часу, а саме в матеріалах справи міститься заява особи, яка в цьому кримінальному провадженні визнана представником потерпілої сторони, а саме заява ОСОБА_12, який стверджує про примушення його з боку обвинуваченого написати заяву про звільнення.

Крім того, суд вважає доведеним, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується оскільки наявність інших кримінальних проваджень з приводу обставин, аналогічних пред’явленому обвинуваченню дає суду підстави вважати наявними існування у обвинуваченого об?єктивних умов та чинників, що сприяють вчиненню нових злочинів і така ситуація погіршилась після звільнення особи, яка є представником потерпілої сторони, який заявляє про примусовість такого звільнення.

Слід зазначити, що заяви і пояснення особи, яка визнана учасником кримінального провадження, про вчинення неправомірного впливу на таку особу з боку обвинуваченого, мають суттєве значення для справи.

Щодо доводів сторони обвинувачення про існування ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду суд враховує, що при проведенні досудового розслідування наявність такого ризику визнана ухвалою слідчого судді в цьому кримінальному провадженні. Але суд вважає, що існування такого ризику на цей час не доведено, оскільки на протязі всього часу досудового розслідування обвинувачений не вчиняв ніяких дій, спрямованих на переховування, виконував свої процесуальні обов?язки. Крім того, при поданні клопотання прокурор не врахував позитивні характеристики обвинуваченого, подані суду.

При розгляді клопотання суд залишає по-за увагою подані стороною захисту письмові заяви осіб, що не є учасниками судового розгляду, оскільки такі докази подані стороною захисту без дотримання вимог закону про обов?язковість відкриття доказів стороні обвинувачення, а за своєю формою такі письмові заяви не мають доказового значення в кримінальному провадженні.

Підсумовуючи наведене суд вважає що прокурор, довів існування частини заявлених ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, але не врахував всіх обставин справи, які дають суду підстави для застосування більш м?якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту. При цьому, якщо дозволити обвинуваченому частину доби залишати свої житло, то такий запобіжний захід взагалі не буде дієвим, оскільки не позбавить можливості обвинуваченого незаконно впливати на потерпілу сторону свідків, експертів та надасть об?єктивну можливість перебувати в умовах, за яких полегшено вчинення нових злочинів. Враховуючи наведене, суд вважає що обвинуваченому слід заборонити залишати своє житло цілодобово. Слід також зазначити, що при судовому розгляді застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строками не обмежується. Щодо необхідності покладення на обвинуваченого додаткових обов?язків згідно вимог ст. 194 КПК України суд враховує, що відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року обвинувачений повинен був здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну і той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 не виконав рішення суду в цій частині прокурор не підтвердив, тому в такому випадку достатнім буте додатково лише зобов?язати обвинуваченого прибувати до суду за першою вимогою.

Керуючись ч. 3 ст. 315 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції ОСОБА_13 про обрання обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Коротич, вул. Маяковського, буд. 60, заборонивши ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 цілодобово без дозволу суду залишати місце мешкання за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Коротич, вул. Маяковського, буд. 60 строком на 60 днів, а саме до 02 липня 2018 року включно, зобов?язавши ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати до суду за першою вимогою.

Копію ухвали для виконання та контролю за належною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Строк дії ухвали визначити до 02 липня 2018 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: