Рішення № 73801911, 05.05.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1883/17

провадження №2/619/81/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю: секретарів судового засідання Михайлової А.С.,

ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2,

ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4 районної

державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6 селищної

ради Дергачівського району ОСОБА_7

представника відповідачів

ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10

представників 3-ї особи Державної служби з питань

геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: ОСОБА_4 районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України до ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: ОСОБА_4 районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_8, треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», в якому просить: визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки по вул. Джерельна №4 в сел. Березівське; визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку, який зареєстровано 05.11.2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300131 (серія державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №076922, кадастровий номер 6322056501:00:000:0247), скасувавши його державну реєстрацію; скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322056501:00:000:0247.

Крім того, заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: ОСОБА_4 районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_9, треті особи: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», в якому просить: визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки по вул. Джерельна №5 в сел. Березівське; визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку, який зареєстровано 05.11.2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300124 (серія державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №076923, кадастровий номер 6322056501:00:000:0248), скасувавши його державну реєстрацію; скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322056501:00:000:0248.

В обґрунтування позовів позивач зазначив, що прокуратурою Харківської області визначено ОСОБА_4 районну державну адміністрацію та Фонд державного майна України органами, в інтересах яких подається позов у зв’язку з тим, що саме їх інтереси порушено внаслідок перевищення компетенції ОСОБА_6 селищною радою Дергачівського району Харківської області, ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» та ПАТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» під час відмови від земель площею 62,3 га оздоровчого призначення державної власності та передачі їх у розпорядження ОСОБА_6 селищній раді Дергачівського району, яка в подальшому розпорядилася ними як землями комунальної власності та передала у власність громадянам.

В силу ст. 122 Земельного кодексу України (станом на час виникнення правовідносин так само як і на даний час) саме до повноважень районних державних адміністрацій відноситься повноваження щодо передачі земель державної власності для будь-яких цілей в межах населених пунктів. Внаслідок перевищення компетенції ОСОБА_6 селищною радою вказаною радою порушено інтереси держави в особі ОСОБА_4 райдержадміністрації в частині законного розпорядника землями державної власності. Згідно з інформацією ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 29.05.2015 року №02-19/372 Фонд державного майна України не надавав вказаній місцевій раді згоду на припинення права самостійного користування земельною ділянкою оздоровчого призначення площею 62,3 га. Також, згідно інформації ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 26.05.2015 року №05-02-02/497 будь-яких погоджень або дозволів від Фонду державного майна України щодо передачі державних земель оздоровчого призначення у розпорядження ОСОБА_6 селищній раді не надавалося. У ході вивчення правомірності відмови ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» від земель державної власності оздоровчого призначення площею 62,3 га та прийнятих ОСОБА_6 селищною радою рішень з цих питань, прокуратурою Харківської області встановлено наступне.

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328, виданого 26.11.1997 року на підставі рішення ОСОБА_6 селищної ради № 254 від 14.10.1997 року дочірнє підприємство «Санаторій Березівські мінеральні води» являвся постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6. Відповідно до статуту ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», який зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова від 01.11.1999 року за №04058835Ю0010494, вказане підприємство створене ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок. Засновниками акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є Фонд соціального страхування України та Федерація незалежних професійних спілок України. Разом з тим встановлено, що рішенням ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 року, на підставі ст. 142 Земельного кодексу України, припинено право постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 ДП «Санаторій Березівські мінеральні води», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6. Рішення ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 року винесено на підставі листа ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» №158 від 29.03.2005 року та листа ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» №05-39/966 від 24.05.2004 року, якими заявлено про необхідність припинення постійного користування землею користувача ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» площею - 45,7475 га та прийняття їх в комунальну власність. Окрім цього, рішенням ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 року на підставі ст. 142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування ДП «Санаторій « Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6. Згідно інформації відділу Держземагентства у ОСОБА_4 районі від 19.05.2015 року №20.18.-10-07-1701/0-15 встановлено, що запис в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6, щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» скасований на підставі вказаних рішень ОСОБА_6 селищної ради. Також, даним рішенням ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 року вищевказану земельну ділянку загальною площею 16,5525 га передано в оренду ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років. У подальшому рішенням ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 02.03.2007 року припинено користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,3030 га та рішенням від 18.02.2011 року припинено користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,0769 га у зв’язку з наданням їх Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого. Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_6 селищною радою Дергачівського району в межах земель оздоровчого призначення державної власності площею 62,3 га, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії XP-10-40-003328, здійснено розпорядження частиною вказаних земель із зазначенням їх статусу як землі комунальної власності. Так, ОСОБА_6 селищною радою Дергачівського району на підставі рішення від 28.02.2006 року укладено договір з ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» 3АT лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» щодо оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525 га, які знаходяться за адресою: с. Березівське Дергачівського району Харківської області. Договір зареєстровано 06.04.2006 року за №040669300001 у Державному реєстрі земель. Додатково встановлено, що ОСОБА_6 селищною радою рішеннями LXXII сесії V від 30.09.2010 року, безоплатно передано 16 земельних ділянок по 0,1 га кожному на території ОСОБА_6 селищної ради із зміною цільового призначення із земель оздоровчого призначення на землі рекреаційного призначення (для дачного будівництва), які знаходяться за адресою: вул. Джерельна с. Березівське Дергачівського району Харківської області. На підставі рішень ОСОБА_6 селищної ради від 30.09.2010 року громадянами отримані державні акти на право власності на 16 земельних ділянок по 0,1 га кожна для дачного будівництва. Рішення ОСОБА_6 селищної ради від 07.04.2005 року та від 28.02.2006 року до припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗAT лікувально-оздоровчих закладів спілок України «Укрпрофоздоровниця» земельною ділянкою загальною площею 62,3 га на території с. Березівське ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району визнані недійсними у зв’язку із наступним.

На виконання постанови ОСОБА_13 Міністрів Української PCP «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку ОСОБА_13 охорони здоров’я Української PCP» від 23.04.1960 року №606 санаторій «Березівські мінеральні води» передано у відання Українській республіканській ОСОБА_13 охорони здоров’я Української PCP та є державною власністю України на підставі Указу ОСОБА_14 Верховної ОСОБА_14 України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991 року № 1452-ХII та Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України». Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду СPCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у відання профспілковим організаціям, набула держава Україна. Після розпаду СPCP правонаступником Української республіканської ОСОБА_14 профспілок стала ОСОБА_14 Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України. ОСОБА_15 президії ОСОБА_15 Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 року створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця». 04.12.1991 року створено акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця», яке зареєстровано 23.12.1991 року. За таких обставин на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак, і земельні ділянки на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави. У ході вивчення рішень ОСОБА_6 селищної ради від 07.04.2005 року та 28.02.2006 року про припинення права постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» встановлено, що вони прийняті без згоди Фонду державного майна України, що є порушенням ст. 84 Земельного кодексу України та ст. 142 Земельного кодексу України. Встановлено протиправну зміну державної власності на землю оздоровчого призначення площею 62,3 га ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» на правовий статус земель комунальної власності ОСОБА_6 селищної ради, яка розпочала процес приватизації та передачі в оренду вказаних земель. Рішенням від 30.09.2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель оздоровчого призначення з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення та передано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку, площею 0,10 га по вул. Джерельна №4 в с. Березівське, та ОСОБА_9 земельну ділянку, площею 0,10 га по вул. Джерельна №5 в с. Березівське . На підставі вказаного рішення ОСОБА_8 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ №076922), який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300123, ОСОБА_9 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ №076923), який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300124.

Таким чином, рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 земельних ділянок підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 12, 118, 121, 122, 149 Земельного кодексу України та ч. 1 п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за відсутності відповідного рішення (погодження) Фонду Державного майна України та прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади щодо вилучення із постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельної ділянки без згоди власника землі, подальшої зміни цільового призначення земельної ділянки та поза межами повноважень. В результаті протиправного набуття ОСОБА_8 та ОСОБА_9 права власності на вищевказані земельні ділянки порушено інтереси держави в особі Фонду Державного майна України та ОСОБА_4 райдержадміністрації.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року позови заступника прокурора Харківської області до ОСОБА_8 та до ОСОБА_9 були об'єднані в одне провадження.

ОСОБА_6 селищним головою Дергачівського району Харківської області ОСОБА_16 подано до суду письмові заперечення проти позову, в яких він зазначив що спірна земельна ділянка перебувала у межах населеного пункту, вона, згідно земельного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, є земельною ділянкою комунальної форми власності, компетенція щодо розпорядження якими входила та входить до повноважень територіальних громад, в даному випадку в особі ОСОБА_6 селищної ради. На момент передачі спірних земельних ділянок у власність, рішення ОСОБА_6 селищної ради про скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було дійсним, ніким не було оскаржено або скасовано. Вказані земельні ділянки не були віднесені до земель державної форми власності, перебували в межах населеного пункту сел. Березівське, що надавало право ОСОБА_6 селищній раді повноваження проводити дії по зміні її цільового призначення та передачі у власність. Оскільки рішення органу місцевого самоврядування, про скасування державного акту на право постійного користування, як правовий акт на момент, передачі у власність земельної ділянки мало юридичну силу, подальше скасування такого нормативного акту не повинно тягнути за собою прийняття рішень, які порушуватимуть права громадян. Крім того, у відповідності до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної ОСОБА_15 України від 07.07.1992 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та Закону України «Про управління об’єктами державної власності», Фонд державного майна було визначено суб’єктом управління об'єктами державної власності.Разом з тим згідно Закону України «Про управління об’єктами державної власності», саме до повноважень Фонду державного майна України, віднесено обов’язок по формуванню і веденню Єдиного реєстру об'єктів державної власності. У разі перебування спірної земельної ділянки у реєстрі об’єктів нерухомого майна державної власності, ОСОБА_6 селищна рада не мала б можливості розпоряджатись вказаними земельними ділянками у тому числі проводити дії по зміні її цільового призначення. Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, які зареєстровані 05.11.2010 року в книзі реєстрації записів про державні акти на право власності на землю та на право постійного користування землею, селищна рада вважає такі вимоги передчасними. Відповідний обов’язок по скануванню державної реєстрації права власності має відповідач на виконання рішення суду, у разі задоволення позову при визнання правової підстави набуття такого права. Відповідач вважає, що відсутні докази, які б свідчили про протилежні дії або бездіяльність даних органів при виконанні даного судового рішення. Крім того, задоволення позову про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку порушуватиме гарантоване право громадянина України, як добросовісного набувача земельної ділянки його права власності на землю. ОСОБА_6 селищна рада вважає, що в даному випадку позбавлення відповідача ОСОБА_8 та відповідача ОСОБА_9 права власності на спірні земельні ділянки не є виправданим, оскільки не є співмірним з порушеним, на думку прокуратури, правом державної власності. Передана у власність земля жодним чином не порушує права санаторію та не обмежує його право на користування землею для обслуговування приміщень та будівель санаторію. В даному випадку, належним способом захисту прав ПАТ лікувально-оздоровчих закладів України профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування нерухомого майна ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води», є внесення змін до державного акту на право постійного користування землею, шляхом вилучення з даного акту земель приватної власності.

Представник відповідачів адвокат ОСОБА_10 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що обгрунтовуючи свої позовні вимоги, заступник прокурора області посилається на те, що майно, передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», є державною власністю. Однак, як вбачається зі Статуту Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води», Дочірнє підприємство створено одним засновником - Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», згідно з рішенням загальних зборів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 19.06.2002 року «Про реорганізацію філій дочірнього підприємства «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Пунктом 1.2 Статуту Підприємства передбачено, що засновником та власником Підприємства є юридична особа за законодавством України Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке діє на підставі власного Статуту і знаходиться за адресою: 01033, м. Київ-23, вул. Шота Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код 02583780. Піддавши системному аналізу Статут Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» не вбачається наявність державної власності в статутному фонді підприємства. Відповідно до ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Серед матеріалів судової справи не мається жодних судових рішень, які вказували би на те, що установчі документи дочірнього підприємства «Курорт Березівські мінеральні води» та ЗАТ (у даний час ПрАТ) ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» були визнані недійсними та є неправомірними, а передане до статутного фонду ЗАТ (у даний час ПрАТ) ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» майно не є власністю товариства.Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань в розділі засновники та кінцевий беніфіціар не містить відомостей про будь-який державний орган, міністерство, підприємство, який би був власником частки і як наслідок надавало підстави для твердження про наявність державної частки в статутному капіталі цього суб'єкта, що в свою чергу дозволяло б казати про те, що вказане підприємство може мати статус державного. Зазначене вище твердження про відсутність державної частки стосується і відомостей щодо суб'єктів, які виступають засновниками ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ Укрпрофоздравниця. Тобто офіційний держаний реєстр, утримувачем якого є ОСОБА_13 юстиції України не містить відомостей про державну частку у складі третіх осіб або їх засновників. 26.11.2014 року вступив в законну силу Закон України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України щодо визначення кінцевих вигодонабувачів юридичних осіб та публічних діячів» вказаний нормативно правовий акт зобов’язав юридичних осіб зареєстрованих на території країни до 31.05.2015 року внести відомості про своїх засновників, а саме кінцевих беніфіціаріїв, які є остаточними набувачами прав у цих суб’єктах. Окрім того, законодавчі зміни пов’язані з набранням законної сили вказаним нормативно-правовим актом, призвели до появи та функціонування в Україні Єдиного державного веб- порталу відкритих відомостей, який виступає офіційним та відкритим джерелом доступу до інформації про власників усіх юридичних осіб - кінцевих беніфіціарів. Вказані законодавчі зміни призвели не лише до змін внутрішнього законодавства Україна, але й призвели до членства країни у міжнародній системі Transparency International, щодо протидії корупції. В результаті набуття статусу учасника на території країни розпочав свою роботу Глобальний реєстр беніфіціарних власників, який дозволяє визначити кінцевого власника будь-якого суб’єкта господарювання в незалежності від організаційно-правової форми. Зазначений глобальний сервіс дає змогу визначити кінцевого власника будь-якої юридичної особи, яка за реєстрова на території країни учасника системи. Дослідивши та проаналізувавши зміст відкритих реєстрів, які функціонують на території України та інших глобальних систем, до участі в яких залучилась України не можливо віднайти відомості про державу Україну, як учасника в складі засновників ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ Укрпрофздравниця або її засновників. Крім того, стосовно створення закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та форми власності належного йому майна, необхідне зазначити наступне. ОСОБА_15 Міністрів Української РСР від 23 квітня 1960 року № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку ОСОБА_13 охорони здоров’я УРСР» ОСОБА_13 охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській ОСОБА_13 профспілок активи згідно додатків. Передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій приписано здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, житловими будинками, земельними ділянками, парками станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року. Таким чином, відповідно до постанови ОСОБА_13 Міністрів Української PCP №606 від 23 квітня 1960 року, постанови ОСОБА_13 Міністрів СРСР №335 від 10 березня 1960 року державне майно (в тому числі санаторій «Курорт Березівські мінеральні води») передано від ОСОБА_13 охорони здоров'я УРСР до Федерації незалежних профспілок України у їх ведення безоплатно. Вказане свідчить про те, що Українська республіканська ОСОБА_13 профспілок стала управляти вказаним майном на праві повного господарського відання, оскільки в радянський період в УРСР і в Україні до 01.01.2004 року майно за державними підприємствами закріплювалось на праві «повного господарського відання», а за державними організаціями - на праві «оперативного управління». Цивільний кодекс УРСР 1963 року містив окрему главу № 9 «Власність профспілкових та інших громадських організацій», у якій профспілкові організації розглядались як самостійні суб’єкти права власності. Відповідно до положень статті 10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи України становили соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю було також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань. Отже, державна та соціалістична власність не є тотожними формами власності, мають розцінюватися як видове та родове поняття, а до складу соціалістичної власності було віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій. Відповідно до статті 11 Конституції УРСР державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. За загальним правилом у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави. Згідно зі статтею 87 Цивільного кодексу УРСР соціалістичною власністю були: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій. Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу УРСР профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям. Статтею 98 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань. Відповідно до статті 10 Конституції УРСР держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження. Віднесення майна профспілкових організацій до соціалістичної власності не означало, що це майно ставало державною власністю, оскільки соціалістична власність с поняттям збірковим, та відповідно ст. 87 Цивільного кодексу УРСР мало свої різновиди, серед якого також була і власність інших кооперативних організацій, їх об'єднань, власність громадських організацій. За текстом позовної заяви в обгрунтування своїх доводів заступник прокурора посилається на Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України». Однак, не можливо погодитися на правильність посилання на вказані нормативно правові акти з ряду підстав. Введений постановою Верховної ОСОБА_13 УРСР від 29.11.1990 року № 506 «Про захист суверенних прав власності Української PCP» мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна не розповсюджується на майно профспілок, оскільки з урахуванням викладених вище обставин воно не було об’єктом державної власності, як це прямо передбачалося наведеними нормами статей 10 Конституції УРСР 1978 року, ст. 87 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та положеннями глави 9 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Крім того, даний нормативний акт не має жодного відношення до спору у даній справі, оскільки передбачає застереження про те, що мораторій поширюється на випадки, коли ініціаторами і учасниками зміни форми власності є органи державної влади і управління. 07.02.1991 року був прийнятий спеціальний Закон, що визначав відносини власності - Закон УРСР «Про власність», відповідно до статті 20 якого суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об’єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. З набранням чинності Цивільним кодексом України було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності. Відповідно до статгі 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. На підставі зазначених вище норм права, власність всіх юридичних осіб приватного права, в тому числі і профспілок, була визнана приватною. 18.11.1990 року (до прийняття вищенаведених нормативних актів) загальна Конфедерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України уклали договір, яким закріпили за останньою на праві власності майно згідно з переліком. Цим було підтверджено відсутність прав загальносоюзних профспілкових органів на майно українських профспілок. ОСОБА_15 Загальної Конфедерації профспілок СРСР від 18 листопада 1990 року №11-11-1відповідно до Статуту Загальної Конфедерації профспілок СРСР «Про власність профспілок СРСР» затверджено договір про закріплення по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном. Відповідно до переліку об'єктів профспілкового майна, закріплених за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності, що є додатком до договору від 18 листопада 1990 року, до об'єктів, закріплених за Федерацією незалежних профспілок України відноситься також санаторій «Курорт Березівські мінеральні води». 22 листопада 1991 року постановою ОСОБА_14 Федерації незалежних професійних спілок України «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» створено на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України, з пайовим внеском Фонду соціально страхування України акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Федерація незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фонд соціального страхування України 04 грудня 1991 року уклали установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця", згідно з яким внеском Федерації професійних спілок України були майнові комплекси санаторно-курортних закладів. Акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця» було створено на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок на підставі постанови президії ОСОБА_14 Федерації незалежних профспілок України від 22 листопада 1991 року № П-ІІ-1 та установчого договору від 04 грудня 1991 року між ОСОБА_14 Федерації незалежних профспілок України та Фонду соціального страхування України, згідно якого до статутного фонду якого засновники передають: Федерація незалежних профспілок України - основні фонди санаторно-курортних установ. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ОСОБА_14 м. Києва № 1971 від 23.12.1991 року було зареєстровано закрите акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця», яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України, що створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. Відповідно до свого статуту товариство здійснює згідно з законодавством володіння, користування і розпорядження своїм майном. 24 січня 1992 року між Федерацією незалежних профспілок України та акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця» підписано акт приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого Федерація незалежних профспілок України передає, а акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» приймає майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в об'ємі та сумі згідно з додатком. Право власності закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на майно, передане йому до статутного фонду, підтверджується рішенням Вищого арбітражного суду України від 20 січня 1997 року у справі №137/7 та ОСОБА_15 Вищого арбітражного суду України від 17 червня 1997 року у справі №137/7-7/30. Так, Вищим арбітражним судом України у рішенні від 20 січня 1997 року та постанові від 17 червня 1997 року встановлено, що Федерація незалежних профспілок (правонаступник Укрпрофради) правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду (у власність) закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». У той же час до статутного фонду акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» були передані санаторно-курортні заклади, що перебували у віданні «Укрпрофради» і діяли в системі підприємств Української республіканської ради з управління курортами профспілок. Ця ж обставина підтверджується постановою ОСОБА_15 Міністрів Української PCP від 23 квітня 1960 року N606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку ОСОБА_13 охорони здоров'я УРСР», якою у відання Української республіканської ради профспілок безоплатно передані від ОСОБА_13 охорони здоров'я УРСР санаторії, будинки відпочинку і пансіонати за переліком. Таким чином, майно, яке передано Укрпрофраді відповідно до постанови ОСОБА_13 Міністрів Української PCP від 23 квітня 1960 року № 606 і згодом увійшло до статутного фонду акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», не перебувало у віданні ВЦРПС. Фактично після проведеного вище аналізу вірним є твердження про безпідставність посилання заступника прокурора щодо застосування до правовідносин сторін положень Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 року №1540-ХІІ виходячи з того, що даний Закон регулював майнові відносини, що виникли у зв'язку з припиненням існування однієї держави (СPCP) та виникненням на частині її території нової держави (України), яка є правонаступником прав та майна свого правопопередника. З моменту проголошення незалежності України згідно з даним Законом до України переходить все майно, що раніше належало на праві державної власності вже неіснуючого СPCP та знаходиться на території України (в тому числі майно підприємств, установ та організацій, що знаходилися на території України, але підпорядковувалися безпосередньо союзному керівництву). Безпосередньо Федерація незалежних профспілок України як профспілкова організація ніколи не була організацією союзного підпорядкування, і її майно ніколи не було державною власністю. Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначається, зокрема, правовий режим власності. За таких обставин є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам твердження заступника прокурора про те, що майно, яке було передано до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», є державною власністю, та, відповідно, посилання на те, що в статутному фонді дочірнього підприємства «Курорт Березівські мінеральні води» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» наявна частка державної власності. Як вбачається з відповіді ОСОБА_6 селищної ради на адвокатський запит від 31.10.2017 року вих. № 02-21/1078 Рішенням Харківської обласної ради від 27.01.2005 року, було затверджено розроблений Державним підприємством «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проект встановлення меж населених пунктів на території ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району. Вказаним проектом було затверджено межі населених пунктів ОСОБА_6 селищної ради, у томі числі й сел. Березівське. Відповідно до вказаного проекту, земельні ділянки, що передані у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходились в межах населеного пункту. В свою чергу п. 12 розділу X Перехідних положень ЗК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювалося, що до розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Оскільки рішення про встановлення меж населених пунктів ОСОБА_6 селищної ради, було прийнято 27.01.2005 року, тобто до прийняття рішення ОСОБА_6 селищною радою про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке було прийнято 07.04.2005 року, правильним є твердження, що дана обставина в поєднанні з тим фактом, що саме ОСОБА_6 селищною радою було прийнято рішення про передачу земель у постійне користування, підтверджує правомірність дій ОСОБА_6 селищної ради при прийнятті рішень про припинення права постійного користування земельною ділянкою та передання в подальшому частини вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_6 селищною радою було правомірно прийнято рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, а також рішення про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність відповідачам. Вказане підтверджується висновком спеціаліста за результатами розгляду технічної документації на підставі, якої здійснювалось виділення та прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність. В рамках проведення вказаного дослідження спеціалістом було надано оцінку рішенням Харківського обласної ради, ОСОБА_6 селищної ради, а також було надано оцінку землевпорядній документації, на підставі якої проводилася безоплатна передача земельних ділянок у власність фізичним особам, на предмет дотримання вимог чинного законодавства на момент виникнення відповідних правовідносин.

Представник Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до частини шостої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації. Частиною десятою статті 24 вищезазначеного Закону, визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію:у разі поділу чи об’єднання земельних ділянок;якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.Таким чином, механізм скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі рішення суду шляхом скасування кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, на сьогоднішній день, чинним законодавством не передбачено. Виходячи з вимог чинного законодавства, Держгеокадастр не виконує функцій щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, а також не скасовує її. Таке повноваження відноситься до Державних кадастрових реєстраторів територіальних органів Держгеокадастру у Автономній республіці Крим та областях, у м.м. Києві та Севастополі.У зв’язку з цим, заступник прокурора Харківської області помилково наділив Держгеокадастр повноваженнями щодо присвоєння та скасування кадастрового номеру земельної ділянки.

Представник Фонду державного майна України надав суду пояснення, в яких підтримав позов та пояснив, що санаторій «Бермінводи» (базовий санаторій «Березівські мінеральні води»), що розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Березівське значиться у Переліку організацій, установ і підприємств, які за станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Української Республіканської ради по управлінню курортами профспілок Федерації профспілок України Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС). Також зазначив, що ОСОБА_15 Харківського апеляційного господарського суду України від 21.02.2017 року у справі № 922/3652/15 було визнано недійсними рішення ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частини земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району та рішення ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 про припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частини земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району. Враховуючи норми статті 21 Земельного кодексу України, які знайшли своє відображення у вищевказаній постанові, якою передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_15 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

У судовому засіданні прокурор Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник ОСОБА_4 районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Фонду державного майна України не з’явився в судове засідання, надавши заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідачів ОСОБА_8, та ОСОБА_9 - ОСОБА_10 позовні вимоги не визнав і просив відмовити в їх задоволенні.

Представники третьої особи - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_12 та ОСОБА_11 підтримали позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, а в іншій частині позову просили відмовити.

Представник третьої особи - ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не прибув в судове засідання, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, тому суд вважав можливим розглядати справу за відсутності представника.

Суд, дослідивши докази у справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30.09.2010 року ОСОБА_17 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Березівське вул. Джерельна №4 для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №076922, ОСОБА_17 на підставі рішення LХХІI сесії V скликання ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 року, належить земельна ділянка площею 0,1000га, за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Березівське вул. Джерельна №4.

Рішенням ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30.09.2010 року ОСОБА_9 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Березівське вул. Джерельна №5 для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №076923, ОСОБА_9 на підставі рішення LХХІI сесії V скликання ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 року, належить земельна ділянка площею 0,1000га, за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Березівське вул. Джерельна №5.

ОСОБА_15 Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року визнано недійсним рішення ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 07.04.2005 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району та рішення ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району від 28.02.2006 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району.

При цьому, у зазначеній вище постанові вказано, що незважаючи на те, що судом було прийнято рішення про неправомірність прийняття ОСОБА_6 селищною радою Дергачівського району рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», таке рішення не повинно мати жодних правових наслідків для осіб, яким в подальшому на підставі вказаного рішення було передано у власність земельні ділянки, оскільки останніми було вжито всіх заходів, яких вимагало чинне законодавство для правомірного отримання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 78 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 83 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Як передбачено ст. 84 ЗК України, (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно вимог п. «ж» ч. 3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Згідно рішенням Харківської обласної ради від 27.01.2005 року було затверджено розроблений ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проект встановлення меж населених пунктів на території ОСОБА_6 селищної ради Дергачівського району. Вказаним проектом було затверджено межі населених пунктів ОСОБА_6 селищної ради, у тому числі й сел. Березівське. Відповідно до вказаного проекту, земельна ділянка, що передана у власність відповідачам.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що, станом на час передачі вказаної земельної ділянки у власність відповідачу, спірна земельна ділянка належала до земель державної власності та на ній розташовані об'єкти державної власності. Вказана земельна ділянка, перебувала в межах населеного пункту сел. Березівське, що надавало право ОСОБА_6 селищній раді повноваження проводити дії по зміні її цільового призначення та передачі у власність відповідно до п.12 Перехідних положень ЗК України, інших відомостей суду не надано.

Суд зазначає, що на момент передачі спірної земельної ділянки у власність відповідачам, рішення ОСОБА_6 селищної ради про скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було дійсним, ніким не було оскаржено або скасовано.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, про скасування державного акту на право постійного користування, як правовий акт на момент, передачі у власність земельної ділянки мало юридичну силу, подальше скасування такого нормативного акту не повинно тягнути за собою прийняття рішень про позбавлення громадян власності, набутої за час дії нормативно-правового акту, тобто погіршувати становище відповідачів.

Відповідно до п. «ґ» ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Так, відповідачі скористалися своїм законним правом та отримали безоплатно у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва (у межах сел. Березівське Дергачівського району Харківської області) у відповідності до ст. 121 ЗК України, а селищна рада розпорядилася земельною ділянкою та передала їм безоплатно у власність фізичній особі, якими було в подальшому отримано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Стаття 14 Конституції України проголошує, що право власності на землю гарантується. Основним законом також передбачається, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У відповідності до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (рішення від 24 червня 2003 р.) зазначається, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної протиправної поведінки самої фізичної особи.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) констатується, що «… оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина (фізичної особи), то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, отже, визнання недійсним договору, згідно з яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України», що набуло статусу остаточного 16 березня 2017 року суд визнав позбавлення права на земельну ділянку (пай) без надання компенсації або іншого виду відшкодування вартості такої ділянки (паю) порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Отже, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Таким чином, відсутність можливості реалізації власниками землі та землекористувачами права на отримання відшкодування є порушенням не лише норм ЗК України, а й статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, громадянин України, який у межах, наданих законодавством України набув право на земельну ділянку, не може нести негативних наслідків у зв'язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які, презюмується, діють у межах правового поля.

Судом не встановлено неправомірних/незаконних/недобросовісних дій ОСОБА_8, ОСОБА_9, що набували майно в рамках безоплатної приватизації землі, не встановлено факту порушень прав і інтересів держави внаслідок такої приватизації. На існування таких обставин прокурор звертаючись із позовом не посилався.

Звертаючись до суду з позовом прокурор не надав суду належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка знаходиться саме поза межами населеного пункту та на ній розташовані об'єкти державної власності, оскільки ОСОБА_8, ОСОБА_9 передавалася земельна ділянка у межах сел. Березівське.

Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Курорт Березівські Мінеральні води» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», якому спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування до моменту припинення такого права рішенням ОСОБА_6 селищної ради від 28.02.2006 року, яке визнано недійсним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2017, не визначено як особа, права якої потребують судового захисту. Вимога про повернення земельної ділянки такій особі прокурором у позовній заяві не ставиться, як і не наводиться за наведених обставин підстав для безоплатного вилучення земельної ділянки у ОСОБА_8 та ОСОБА_9

З огляду на наведене, суд вважає, що втручання у право ОСОБА_8, ОСОБА_9 на мирне володіння своїм майном носить ознаки непропорційного та становитиме для відповідачів надмірний тягар, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у позові відмовляється у повному обсязі, судовий збір стягненню з відповідачів не підлягає.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позова заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: ОСОБА_4 районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення 06 травня 2018 року.

Учасники справи:

позивачі:

Заступник прокурора Харківської області, місцезнаходження: 61050 м.Харків вул. Б.Хмельницького,4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України№02910108.

ОСОБА_4 районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: 62300 Харківська область Дергачівський район м. Дергачі майдан Перемоги №5А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України№24129939.

Фонд державного майна України, місцезнаходження: 01601 м. Київ вул. Кутузова №18/9, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України№04398838.

відповідачі:

ОСОБА_6 селищна рада Дергачівського району Харківської області, місцезнаходження: 62362 Харківська область Дергачівський район смт Пересічне вул. Захисників №5, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України№04398838.

ОСОБА_8, прож: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 36-А, паспорт серії МК 486608.

ОСОБА_9, прож: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 36-А, паспорт серії МТ 243417.

треті особи:

Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, місцезнаходження: 03680 м. Київ вул. Народного ополчення №3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України№39411771.

ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», місцезнаходження: 010123 м. Київ вул. Шота Руставелі №39-41, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України№02583780.

Суддя Л. О. Якименко