Постанова № 73801457, 03.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/953/16-ц Номер провадження 22-ц/786/861/18Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С., при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 24 січня 2018 року ухвалене о 08 год. 24 хв. 25.01.2018 року (повний текст складений 03.02.2018 року) по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_4, яка була зареєстрована на момент смерті в АДРЕСА_2. На момент смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно зокрема у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колгоспу «Україна» с. Чутівка, Оржицького району, Полтавської області. Вказував, що за свого життя ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_3 все належне їй майно, що підтверджується заповітом від 10.08.1998 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Чутівської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області. Спадщину ОСОБА_4 він прийняв в порядку ст. 549 ЦК УРСР, а саме вступив в управління та володіння спадковим майном. Як і за життя ОСОБА_4 так і після її смерті він разом зі своєю матір'ю постійно відвідували садибу де вона проживала, користувалися речами покійної, взяли на зберігання частину спадкових документів, здійснювали капітальний та поточний ремонт будинку, підтримували в належному порядку подвір'я та господарські будівлі, здійснювали обробіток земельної ділянки біля будинку. Крім того, ОСОБА_4 хворіла на цукровий діабет та в силу своєї хвороби та віку потребувала стороннього догляду. З огляду на це він запропонував їй переїхати проживати разом з ним до АДРЕСА_1 де вже проживав з матір'ю. Таким чином, ОСОБА_4 проживала разом з ним за вказаною адресою з січня 1998 року по день своєї смерті. Влітку 2016 року він звернувся до Оржицької держнотконтори з метою оформити спадщину після ОСОБА_4, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено в зв'язку з тим, що свідоцтво на спадкове майно вже видане іншому спадкоємцю за законом.

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 444944465 від 19.07.2016 року спадкова справа на майно померлої ОСОБА_4 була відкрита 01.04.2014 року і в цей день було видане свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_1 від 01.04.2016 року ОСОБА_2, який є йому дядьком по материнській лінії. Підставою для заведення спадкової справи стала заява ОСОБА_2 про фактичне прийняття спадщини після ОСОБА_4 про що надано відповідну довідку Чутівської сільської ради, яка підтверджує факт спільного проживання та реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на час смерті ОСОБА_4 Однак інформація викладена у вказаній довідці Чутівської сільської ради, не відповідає дійсності, оскільки покійна ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані за різними погосподарськими номерами в АДРЕСА_2.

В зв'язку з чим, позивач ОСОБА_3 прохав визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане Оржицькою держнотконторою 01.04.2014 року після померлої ОСОБА_4, а судові витрати віднести за його рахунок.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Зустрічний позов мотивував тим, що його мати ОСОБА_4 від моменту його народження постійно проживала з ним в с. Чутівка, Оржицького району, а після захворювання в липні 1998 року була відвезена в лікарню м. Черкаси де ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Заповітів його мати 10.08.1998 року складати не могла, адже була у тяжкому хворобливому стані не могла рухатися і до Чутівської сільської ради не могла дійти, а секретар Чутівської сільської ради до неї додому не приходила. Крім того, підпис на заповіті вчинений не його матір'ю. У заповіті не зазначено, яким чином посадова особа сільської ради перевірила дієздатність матері. У заповіті відсутній час складення заповіту та місце його складання. Особа, яка посвідчувала заповіт не мала на те повноважень, а його форма не відповідає вимогам закону.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 21 січня 2018 року позов ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Оржицькою державною нотаріальною конторою 01.04.2014 року ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_4 щодо успадкування права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності колгоспу «Україна» с. Чутівка, Оржицького району, Полтавської області розміром 2, 87 в умовних кадастрових гектарах.

Судові витрати віднесено за рахунок позивача ОСОБА_3 згідно його заяви.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - відмовлено.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 21 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю, а зустрічний позов про визнання заповіту недійсним задовольнити повністю. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянтом вказано, що судом належним чином не перевірено доводів за зустрічним позовом, а також не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Відзиви на апеляційну скаргу у встановлений судом строк від учасників справи не надходив.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи були присутні представники сторін та третя особа, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чутівка, Оржицького району померла бабуся позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.08.1998 року НОМЕР_2, яка була зареєстрована на момент смерті в АДРЕСА_2, без номера будинку, Оржицького району, Полтавської області, що підтверджується довідкою Чутівської сільської ради, Оржицького району від 22.07.2016 року та витягом з погосподарської книги (особовий рахунок НОМЕР_3).

Факт родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 НОМЕР_4, свідоцтвом про народження ОСОБА_6 НОМЕР_5 та свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_7 НОМЕР_6 (прізвище дружини після укладення шлюбу присвоєно ОСОБА_7).

На момент смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно зокрема у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колгоспу «Україна» с. Чутівка, Оржицького району, Полтавської області, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку пай від 27.12.1996 року НОМЕР_7.

За свого життя ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_3 все належне їй майно, що підтверджується заповітом від 10.08.1998 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Чутівської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області, реєстровий запис № 88.

Відповідно до довідок Чутівської сільської ради від 22.07.2016 року та за 2003 рік №12. Як і за життя ОСОБА_4 так і після її смерті позивач постійно відвідував садибу де проживала ОСОБА_4, здійснював капітальний та поточний ремонт будинку, підтримував в належному порядку подвір'я та господарські будівлі, здійснював обробіток земельної ділянки біля будинку, після смерті користувався речами покійної та взяв на зберігання спадкові документи.

Влітку 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Оржицької держнотконтори з метою оформити спадщину після ОСОБА_4, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому було відмовлено в зв'язку з тим, що свідоцтво на спадкове майно вже видане іншому спадкоємцю за законом.

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру №444944465 від 19.07.2016 року спадкова справа на майно померлої ОСОБА_4 була відкрита 01.04.2014 року і в цей день було видане свідоцтво про право на спадщину за законом НОМЕР_1 від 01.04.2016 року ОСОБА_2, який є ОСОБА_3 дядьком по материнській лінії. Підставою для заведення спадкової справи стала заява ОСОБА_2 про фактичне прийняття спадщини після ОСОБА_4 про що надано відповідну довідку Чутівської сільської ради, яка підтверджує факт спільного проживання та реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на час смерті ОСОБА_4

Згідно витягів з погосподарської книги та довідок Чутівської сільської ради інформація викладена у довідці, яка надавалася відповідачем нотаріусу, не відповідає дійсності, оскільки покійна ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані за в різних домоволодіннях в АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з погосподарської книги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи недійсним свідоцтво про право на спадщину, яке видане Оржицькою державною нотаріальною конторою 01.04.2014 року ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спадкодавцем було складено заповіт на позивача, останній фактично вступивши в управління спадковим майном прийняв спадщину, спірне свідоцтво про право на спадщину слід визнати не дійсним, з огляду на те, що за таких обставин відповідач не мав права на спадкування.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки останній не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували доводи позовної заяви.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР в ред. 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно незмінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно ст.ст. 527, 529, 534 ЦК УРСР в ред. 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

З наданих матеріалів справи вбачається, що за свого життя ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_3 все належне їй майно, що підтверджується заповітом від 10.08.1998 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Чутівської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області, реєстровий запис № 88.

За встановлених по справі обставин позивач є спадкоємцем за заповітом, а відповідач спадкоємцем за законом першої черги. Право спадкування, за умови прийняття спадщини, виникає в першу чергу у позивача, а в разі не вчинення дій по прийняттю спадщини позивачем, або іншими особами, таке право виникає у відповідача, за умови прийняття ним спадщини.

Згідно вимог ст. 541 ЦК УРСР в ред. 1963 року щодо форми заповіту (в редакції, що була чинною на час посвідчення заповіту від 10.08.1998) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст.ст. 3, 14 Закону УРСР «Про державний нотаріат» (в редакції на час вчинення процесуальної дії) у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого Комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення нотаріальних дій.

Як вбачається зі змісту заповіту від 10.08.1998 року складеного на ім'я позивача, його форма відповідає встановленим законом вимогам. Доводи відповідача в цій частині, які відображені, як в позові, так і апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки спростовуються зібраними доказами та фактично сформовані в результаті вільного тлумачення норм закону.

Разом з цим слід зазначити, що реєстрація заповіту в Спадковому реєстрі не залежить від волі спадкодавця, це є технічна дія, від якої не залежить зміст заповіту і дата його посвідчення. Чинне законодавство не встановлює порушення термінів внесення інформації до Спадкового реєстру підставою для визнання заповіту недійсним.

Доводи апелянта, щодо відсутності у посадової особи органу місцевого самоврядування, яка посвідчувала спірний заповіт, повноважень на те, не є належним чином підтвердженими, а тому не можуть братися до уваги, оскільки виходячи із наявних у справі доказів відповідачем доведено лише факт відсутності відповідного рішення у сільській раді та архівній установі, а не відсутність такого рішення взагалі.

Статтями 548-549 ЦК УРСР в ред. 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів обидві сторони по справі вчинили дії, які свідчать про фактичне прийняття ними спадщини після померлої ОСОБА_4 Доводи сторін наведенні на заперечення цих фактів, мають суб'єктивний характер, спростовуються матеріалами справи, а тому не беруться до уваги при розгляді справи. За таких обставин, саме позивачем використано право на придбання спадщини, а відповідач відповідно не мав право на спадкування.

Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом його прав, є необґрунтованими та такими, що сформовані на підставі неправильної оцінки обставин, за яких останній дізнався про порушення його прав. За встановлених обставин справи перебіг даного строку розпочався влітку 2016 року, тобто з моменту відмови йому у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.27постанови «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, та відсутністю підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 24 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 04 травня2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ Л.М. Хіль /підпис/ П.С. Абрамов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згілно: