Постанова № 73801320, 03.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/6659/16-ц Номер провадження 22-ц/786/660/18Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С., при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтава від 24 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, третя особа - ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому прохала встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 06 березня 2008 року по 3 вересня 2016 року, визнати спільним майном 3/5 частини житлового будинку з частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 1097 кв.м. в будинку, а також незавершену будівництвом добудову з підвалом, визнати за нею право власності на 1/2 частину незавершеної будівництвом добудови до жилого будинку літ А-1 та підвалу літ А-2 за вищевказаною адресою, виділити із спільного сумісного майна та визнати за нею право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані в процесі будівництва. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 06 березня 2008 року по 3 вересня 2016 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась донька ОСОБА_5. Вказувала, що за час спільного проживання ними придбано недобудований будинок по АДРЕСА_1 за спільні кошти в 2008 році. Проживаючи з відповідачем однією сім'єю у незареєстрованому шлюбі, вони за спільні кошти знесли старий будинок, побудували новий будинок, а також закінчили будівельні роботи, добудувавши незавершену будівництвом добудову та підвалу по АДРЕСА_1 і з'єднали ці дві споруди єдиним дахом. Вказувала, що встановлення факту про те, що з 6 березня по 3 вересня 2016 року вона разом з відповідачем проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу їй необхідно для підтвердження свого права на жиле приміщення, будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку по АДРЕСА_1.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_2 залишено без розгляду її вимоги в частині визнання спільним майном 3/5 частин житлового будинку з частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1, права власності на 1/2 частину незавершеної будівництвом будови до житлового будинку літ. А-1 та підвалу літ. А-2-1 по АДРЕСА_1, виділення із спільного сумісного майна та визнання права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва та існують у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1 крім незавершеної будівництвом добудови до житлового будинку літ. А-1 з підвалом літ. А-2-1, яка зареєстрована у КП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 14.07.2008 року, визнання права власності на частину будівельних матеріалів.

Отже, предметом судового розгляду залишилися позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 24 січня 2018 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з вересня 2009 року по січень 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 275,60 грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що в період з вересня 2009 року по січень 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично проживали однією сім'єю, що не заперечується сторонами. В січні 2015 року ОСОБА_3 пішов в АТО, а після повернення вже не проживав з ОСОБА_2 Доказів на спростування цього факту та підтвердження подальшого спільного проживання сторін до суду не надано.

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохала рішення Київського районного суду м. Полтава від 24 січня 2018 року скасувати та постановити нове рішення, яким встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 09.03.2008 року по 03.09.2016 року.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, судом неповно з'ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема вказує, що нею були надані беззаперечні, належні та допустимі докази стосовно заявлених позовних вимог, але суд першої інстанції не надав їм належної оцінки, натомість прийняв до уваги докази, які згідно вимог ч.1 ст. 79 ЦПК України, з її точки зору є недостатніми, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Крім того, зазначила, що в основу рішення місцевого суду покладені показання свідків з боку відповідача у справі, яким суд надав перевагу без належного обґрунтування таких висновків.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи були присутні сторони та їх представники.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. В період їх спільного проживання народилась донька ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 придбав 3/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Згідно розписок долучених до матеріалів справи в період з липня 2015 року по серпень 2016 року ОСОБА_2 давала грошові кошти різним особам за ремонті роботи за адресою АДРЕСА_1. Також суду надано квитанції та платіжні документи на придбання будівельних матеріалів за той же період.

З фотокарток зроблених 01.01.2008 року та 22.03.2016 року вбачається спільний відпочинок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01.04.2015 року ОСОБА_3 видав довіреність на ОСОБА_2 з метою представництва його особи в усіх установах та отримання коштів та користувався належним їй автомобілем. На підтвердження доводів сторін, за клопотаннями останніх було допитано ряд свідків.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Згідност.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають , пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Так, на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з березня 2008 року по вересень 2009 року позивачем надано лише фотокартки зі спільного відпочинку, які не можуть бути доказами спільного проживання. Спільний відпочинок, наявність стосунків, придбання один одному речей та подарунків, підтверджується також показаннями свідків. Це при тому, що дані показання суперечать в певній частині один одному, та спростовують факти, які сторони намагалися ними довести.

Однак, будь-яких письмових доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю за спірний період матеріали справи не містять. Також відсутні в матеріалах справи і докази про наявність у останніх за вказаний період спільного бюджету, спільного господарства та побуту, проявів взаємної постійної турботи один про одного, а також виникнення інших конкретних прав та зобов'язань як у членів існуючої сім'ї в розумінні ст. 3 СК України.

Надані позивачем докази передачі нею різним особам коштів на ремонт будинку АДРЕСА_1, за відсутності доказів походження даних коштів, спільного придбання та проживання сторін в даному будинку, не можуть свідчити про наявність між сторонами спільного бюджету та наміру використання даного майна в інтересах сім'ї.

Інші надані позивачем квитанції та товарні чеки, взагалі не містять інформації про особу, яка проводила дані проплати, на наявність причинного зв'язку з ремонтом, який проводився відповідачем у належному йому будинку, а тому не можуть бути належними доказами щодо предмету доказування.

Доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, придбання один одному речей, виконання прохань, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між останніми склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

В цілому, на думку колегії суддів, показання свідків, зважаючи на їх суб'єктивний характер та наявність між останніми та сторонами справи дружніх і неприязних відносин, не може вважатися належним самостійним доказом, та повинні оцінюватися лише в сукупності з іншими письмовими доказами, які беззаперечно підтверджують той чи інший факт.

Виходячи з викладеного доводи апелянта в частині не правильної оцінки показань свідків судом першої інстанції, є безпідставними, не впливають на висновки суду, які ґрунтуються на оцінці наявних у справі доказів в цілому.

Тобто, наведене свідчить, що між позивачем і відповідачем не склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, та спростовує доводи позивача про її спільне проживання з ОСОБА_3 та ведення спільного господарства у зазначений нею період.

З наданих матеріалів справи вбачається, що в січні 2015 року ОСОБА_3 пішов в АТО, а після повернення вже не проживав з ОСОБА_2 Доказів на спростування цього факту суду не надано. Отже даний період, а саме січень 2015 року можна вважати часом припинення спільного проживання сторін.

Посилання позивача на довіреність видану ОСОБА_3 01.04.2015 року на ім'я ОСОБА_6 на представництво інтересів та розпорядження коштами в усіх установах, користування належним їй автомобілем в період з січня 2015 року по вересень 2016 року, не може бути доказом на підтвердження сімейних стосунків у сторін, оскільки спростовуються наявними у справі доказами, показаннями відповідача та наявністю у сторін спільної дитини, що викликає необхідність у спілкуванні сторін, вирішенні певних фінансових та побутових питань пов'язаних з її утриманням та вихованням.

Таким чином, оцінюючи наведені і встановлені судом обставини справи, показання сторін як свідків, та наявні у справі письмові докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю саме в період з вересня 2009 року по січень 2015 року.

Згідно з ст. ст. 12, 76 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтава від 24 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 5 травня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ Л.М. Хіль /підпис/ П.С. Абрамов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: