Постанова № 73799978, 24.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.04.2018 року м. Кропивницький

Справа № 394/328/17

Провадження № 22-ц/781/604/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Мурашка С.І.,

За участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Новоархангельська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області (суддя Запорожець О.М.) від 26 травня 2017 року

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання права власності на земельну частку (пай).

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_5, який з 1956 року по 1985 рік працював в колгоспі ім. Леніна, смт. Новоархангельськ та був його членом, а у 1986 році звільнився з роботи у зв'язку виходом на пенсію. У 1993 році колгосп ім. Леніна перереєстровано в КСП «Новоархангельське». Оскільки батько позивача був членом колгоспу, то відповідно мав право на земельну частку (пай) та повинен бути включений у список осіб, які мають право на земельну частку (пай) і йому мав бути виділений земельний пай у натурі. Проте з невідомих позивачу причин його батька не включено до списку осіб, які мають право на отримання земельного паю. Про порушення права батька на земельну частку позивач дізнався лише у 2017 році.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд про таке: 1) поновити йому строк звернення до суду з вказаним позовом, 2) визнати за ОСОБА_5, як членом КСП «Новоархангельське», право на земельну частку (пай) по Новоархангельській селищній раді Новоархангельського району Кіровоградської області; 3) зобов'язати Новоархангельську районну державну адміністрацію виділити ОСОБА_5 належну йому земельну частку (пай) або із земель запасу чи резерву сільської ради, а у разі неможливості - виділити із земель сільської ради (не витребувані земельні частки паї); 4) зобов'язати Новоархангельську районну державну адміністрацію видати на ім'я ОСОБА_5 сертифікат на право власності на землю.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2017 року позов задовольнити повністю: поновлено ОСОБА_4 строк на звернення до суду з даним позовом, визнано за ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) по Новоархангельській селищній раді Новоархангельського району Кіровоградської області, як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Новоархангельське», зобов'язано Новоархангельську району державну адміністрацію виділити ОСОБА_5 земельну частку (пай) із земель запасу чи резерву Новоархангельської селищної ради, у разі неможливості виділити із земель селищної ради (не витребувані земельні частки паї), зобов'язано Новоархангельську райдержадміністрацію видати на ім'я ОСОБА_5 сертифікат на право власності на землю.

Суд мотивував своє рішення тим, що оскільки на час винесення Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року позивач був членом колгоспу то відповідно набув право на земельну частку (пай) і повинен був бути включений до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю та отримати земельний пай у натурі. Однак батька позивача було позбавлено права на земельну частку (пай) без законних на те підстав.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Крім того відповідач стверджує, що ОСОБА_5, батько позивача, сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законом порядку не отримував, а за життя рішення щодо не включення його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) не оскаржував. Також відповідач зазначає, що цивільна правоздатність ОСОБА_5 припинилася у момент його смерті, але до передачі землі у колективне користування членам КСП.

Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача - ОСОБА_6, у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в цілому, надала усні пояснення по суті скарги.

Позивач, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 134), але в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляд справи у зв'язку з погіршенням його стану здоров'я.

Апеляційний суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, у зв'язку з тим, що згідно доданої позивачем до клопотання копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 вбачається, що він перебував на стаціонарному лікуванні з 10 по 17 квітня 2018 року, після виписки з лікувального закладу обмежень щодо пересування не встановлено. Станом на час розгляду справи в апеляційному суді, тобто станом на 24 квітня 2018 року, позивач не перебуває на стаціонарному лікуванні. Доказів наявності обставин, які б об'єктивно перешкоджали явці позивача в судове засідання у призначений час він не подав.

Згідно п. 8 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив такі обставини справи і факти.

1956 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, було прийнято на роботу у колгосп ім. Леніна Новоархангельського району Кіровоградської області, а у липні 1986 року, маючи стаж 30 років 6 місяців 18днів, з цього ж колгоспу вийшов на пенсію по інвалідності.

Колгосп ім. Леніна реорганізовано в КСП «Новоархангельське», а 11 січня 2000 року КСП «Новоархангельське» реорганізовано в СВК «Новоархангельський».

ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Новоархангельськ помер ОСОБА_5.

У період 1995-1996 років архівні відомості про звільнення покійного батька позивача з членів КСП «Новоархангельське» відсутні.

За ОСОБА_5 на території Новоархангельської селищної ради земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не числиться.

ОСОБА_5 до дня своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, був зареєстрований і проживав по АДРЕСА_1 За даною адресою на момент смерті ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала з 02 червня 1978 року та по день смерті - 15 листопада 2011 року його дружина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Апеляційний суд також встановив, що державний акт на право колективної власності на землю КСП «Новоархангельське» отримало 1 жовтня 1996 року, а схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) у цьому господарстві затверджено розпорядженням голови Новоархангельської РДА від 5 грудня 1996 року № 267-р, що підтверджується письмовою інформацією відділу у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 11).

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач стверджує, що його батько, ОСОБА_5 являвся пенсіонером з числа членів КСП «Новоархангельське» і мав право на отримання земельної частки (паю) в процесі розпаювання земель КСП.

Частиною 2 статі 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЗК (1990 року) та ч. 1 ст. 10 згаданого Закону колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» передбачено добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів та роз'яснень Пленуму ВС України дає підстави для висновку про те, що право колективної власності на землю та право та земельну частку (пай) мають громадяни України, які являлися члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив положення законодавства та помилково вважав, що у осіб, вказаний у п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95, виникає право на земельну частку (пай) з часу видання цього Указу.

Такий висновок суду є неправильним так, як згідно п. 1 Указу № 720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, тобто право на земельний пай може виникати лише щодо земель, які передані з державної у колективну власність.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповіді Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18 травня 2017 року №181/17-17, КСП «Новоархангелське» отримало землю у колективну власність 1 жовтня 1996 року, що підтверджено виданим підприємству державного акту на право колективної власності на землю (ст. 22 ЗК України (1990 року).

Однак на той час ОСОБА_5 вже помер і у зв'язку з цим його членство в КСП припинилося.

Таким чином до дня смерті ОСОБА_5 права на земельну частку (пай) не набув.

Суд першої інстанції не правильно застосував норми Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 і зробив необґрунтований висновок про доведеність фактів порушення права ОСОБА_5 на земельну частку (пай) та без достатніх підстав задовольнив позов.

Крім того, суд не врахував, що у зв'язку із смертю правоздатність ОСОБА_5 припинилася, а отже суд помилково визнав за померлим право на земельний пай та зобов'язав відповідача видати на його ім'я відповідний сертифікат і виділити земельну частку на місцевості.

Право на земельний пай може бути об'єктом спадкування, проте лише за умови, що таке право належало спадкодавцю на час його смерті.

В справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що таке право у спадкодавця було відсутнє.

До того ж позивач не надав суду доказів прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_5, а суд відповідні факти не встановив.

Натомість суд встановив, що на час смерті ОСОБА_5 він проживав разом з дружиною - ОСОБА_8, що відповідно до положень ст. 559 ЦК УРСР (яка діяла на час відкриття спадщини) може вказувати, за відсутності інших суттєвих обставин, на прийняття нею спадщини.

Однак позивач не посилався на цю обставину а також не вказував на те чи являється він спадкоємцем померлої ОСОБА_8, а якщо так, то чи прийняв спадщину. Відповідно доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надав.

Ненадання позивачем без поважних причин доказів прийняття ним спадщини позбавляє його права на судовий захист права на спадщину та являється ще однією підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Місцевий суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення спору, а отже це є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні всіх позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням вимог апеляційної скарги і ухваленням нового рішення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає компенсації сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги Новоархангельської районної державна адміністрація Кіровоградської області задовольнити.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання видати сертифікат на право власності на земельну частку (пай), зобов'язання виділення земельної частки (паю) відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. компенсації судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 4 травня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: А.М. Головань

С.І. Мурашко