Рішення № 73799683, 04.05.2018, Тетіївський районний суд Київської області

04.05.2018 Провадження по справі № 2/380/163/18

Справа № 380/246/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути аліменти з ОСОБА_2, посилаючись на те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який 23.02.2017 року рішенням Тетіївського районного суду Київської області було розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Поскільки відповідач проживає окремо та як батько, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому позивачка змушена звернутися до суду про стягнення з нього аліментів в розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред’явлення позову і до повноліття дитини, крім того просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 525 грн.

В судове засідання позивач не з’явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі .

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справ та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що в позивача і відповідача є спільна дитина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на утриманні позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.- 4) та довідкою виконавчого комітету Тетіївської міської ради Старостинського округу № 101 від 20.02.2018 року (а.с.-7).

Відповідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Позовна вимога щодо стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 525 грн. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 20.02.2018 р. між адвокатом ОСОБА_4. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги. У вказаному Договорі міститься орієнтовний перелік послуг погоджений сторонами. Також, визначено вартість за надання послуг, розмір яких складає 525 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2012 року № 4191 -VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні..

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги. При розрахунку розміру відшкодування має враховуватися час на надання правової допомоги: 1) у судовому засіданні; 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Проте, на обґрунтування факту надання допомоги фахівцем у галузі права поза судовим засіданням, не надано будь-яких доказів, що підтверджують вчинення ним окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Зокрема, у позові зазначено, що правова допомога, надана позивачу, полягала в ознайомленні з документами, бесіда з клієнтом, складання заяви, ознайомлення клієнта з діючим законодавством України, однак на підтвердження вказаного не надано доказів (акти виконаних робіт, розрахунку), з яких вбачалося б скільки часу витрачено адвокатом при наданні такої правової допомоги. Відсутність таких доказів не дає можливості перевірити правильність розміру, який сплачено за надану правову допомогу. Суд критично оцінює надану позивачем квитанцію № 4 від 20.02.2018 р., оскільки із неї не вбачається: рік, місяць, число, місце та час початку і закінчення вчинення адвоката окремої процесуальної дії поза судовим засіданням.

Таким чином, встановивши, що у справі відсутні належні та допустимі, в розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України, докази на підтвердження як факту оплати правничої допомоги так і факту надання та тривалості надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Поскільки відповідач, як батько не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, тож суд стягує з нього аліменти, на користь позивача на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір, поскільки позивачка згідно законодавства звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст. 180, 181,182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12,13,81,141, 258,265 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працюючого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки с. Дібрівка, вул. Садова, 17 Тетіївського району Київської області, аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з усіх видів заробітку (доходу) відповідача в розмірі 1/4 частини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 21 лютого 2018 року додосягнення нею повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працюючого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири ) гривні 80 копійок на рахунок 31215256700001 в ГУ ДКСУ у м. Києві, код за ЄДРПОУ - 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106.

Рішення в частині стягнень за один місяць підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області.

Суддя: ОСОБА_6