Постанова № 73797760, 04.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/2711/17 22-ц/774/1128/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 213/2711/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1, та Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 лютого 2018 року, яке постановлено суддею Соловйовою Л.Я. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він в період з 13.06.1986 року по 24.04.1986 року, з 02.06.1997 року по 14.04.2017 року, протягом 20 років 11 місяців, відпрацював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, внаслідок чого у нього було виявлено професійне захворювання - радикулопатія попереково-крижова та шийна переважно справа, з вираженим статико-димнамічними порушеннями, больовим синдромом, м»язово-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ І-ІІ ступеню) остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових (ПФ І-ІІ ст..) і колінних (ПФ І-ІІ ст..) суглобів. Професійний характер захворювання підтверджується Медичним висновком лікарсько-експертної комісії від 11.01.2017 року № 6.

При огляді МСЕК 16.03.2017 року ОСОБА_1 первинно встановлено профзахворювання у зв'язку з втратою професійної працездатності - 50 % та третя група інвалідності безстроково.

Позивач просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ІнГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 28000 грн. та 2867,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі по суті позовних вимог, посилаючись на те, що визначений судом розмір моральної шкоди не є тотожним розміру нанесеної йому підприємством відповідача моральної шкоди.

Позивач зауважує, що професійними захворюваннями йому заподіяні моральні страждання, він відчуває постійні болі, приймає ліки, тривалий час перебуває у лікарнях, що змушує позивача відчувати моральні страждання.

Всі ці причини не дозволяють йому вести нормальний образ життя, що морально і психологічно його пригнічує, тому вважає, що його позовні вимоги мають бути задоволенні судом у саме в тому розмірі, який ним заявлено позовних вимогах

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ІнГЗК» просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким зменшити розмір моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з відповідача на користь позивача, посилаючись на добровільність тривалої праці позивача на підприємстві зі шкідливими умовами праці та користування певними пільгами, які надає такий трудовий стаж.

Представник відповідача вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме дії позивача стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємства у заподіянні моральної шкоди позивачу.

У відзиву на апеляційну скаргу представник ПрАТ «ІнГЗК» просить апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, як необґрунтовану, на її думку.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи в порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПрАТ «ІнГЗК» залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач з 08.09.1975 року працював на підприємстві відповідача на різних посадах.

При огляді МСЕК 16.03.2017 року ОСОБА_1 первинно встановлено профзахворювання з 06.03.2017 року з втратою професійної працездатності - 50 % та третя група інвалідності безстроково. (а.с.22,23).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.02.2017 року встановлено, що захворювання позивача є професійним, яке виникло у зв'язку з тим, що при виконанні роботи на підприємстві ПРАТ «ІНГЗК» ОСОБА_1 підпадав під дію шкідливих факторів виробничого середовища, показники яких перевищували нормативні через недосконалість робочого місця. Причиною професійного захворювання визнано: фізичне динамічне навантаження- потужність зовнішньої роботи з переважною участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба 95Вт при нормативному значенні 90 Вт; маса вантажу, що постійно підіймається на переноситься вручну - 32-35 кг, при нормативному значенні до 30 кг; статичне навантаження за зміну при утриманні вантажу однією рукою- 101808кг*с, при нормативному значенні 36000 кг*с; двома руками 97390 кг*с - 200000 кг*с при нормативному значенні до 70000 кг*с; робоча поза до 30 градусів/більше 30 градусів - 32,6-50% / 12,5% робочої зміни при нормативному значенні до 25% / до 10% відповідно. Осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи - не встановлено через тривалий час роботи позивача в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів. (а.с.13-17)

ОСОБА_1 у зв'язку із професійним захворюванням періодично проходив лікування в медичних закладах (а.с.33-43).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, однак не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.02.2017 року, причиною отримання професійного захворювання встановлено праця позивача є його тривала робота (20 років 11 місяців) в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища, показники яких перевищували нормативні через недосконалість робочого місця (а.с.13-17).

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПрАТ «ІнГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Спростовуються доводи предстаника відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.

Посилання представника ПрАТ «Інгулецький ГЗК» на неврахування судом першої інстанції того, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, тобто протиправних дій відносно позивача не вчиняв, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.02.2017 року, складеного комісією з розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання, який відповідачем не оспорюється та є дійсним.

Не можуть бути підставою для зменшення розміру стягнутих з відповідач на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу доводи апеляційної скарги про розумність та співмірність вказаних витрат, оскільки позивачем до позову додано належні та допустимі докази надання йому професійної правничої допомоги, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 22.09.2017 року; підписаний сторонами договору акт приймання-передачі правової допомоги, в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та кількість затрачених годин; копію розрахункової квитанції на підтвердження сплати позивачем коштів за надані послуги на суму 5120 грн; копію посвідчення адвоката (а.с.45-48), та вказані витрати стягнуті пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, не враховано характер отриманного професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, повинен приймати ліки, йому важко виконувати будь яку роботу по господарству, що його досить сильно морально пригнічує та змушує постійно лікуватися, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, встановлення відсотку втрати професійної працездатності безстроково та третьої групи інвалідності, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити його з 28 000 гривень до 40 000 гривень.

За таких обставин, апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача - залишенню без змін, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 26 лютого 2018 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1, збільшивши його з 28000 грн. до 40000 (сорок тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: