Ухвала суду № 73797639, 02.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/502/18 Справа № 200/6721/18 Слідчий суддя - Женеску Е.В. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року м.Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді -доповідача Крот С.І.,

суддів Піскун О.П., Слоквенка Г.П.,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по кримінальному провадженню № 12018040030000894 відносно

ОСОБА_3, 05 травня 1972 року

народження, місце народження: с.Акташ Самаркандської

області Республіки Узбекистан, громадянина України,

який зареєстрований за адресою: Дніпропетровська

область, с.Чаплине, вул.Футбольна, 1-а, фактично проживає

за адресою: м.Дніпро, вул.Кубанська, 19-а,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

за участю прокурора Семенової Н.Ю.,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

підозрюваного ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що слідчим суддею не враховано та не надано оцінки обґрунтування наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказує на те, що слідчим суддею проігноровано обставини, що підозрюваний ОСОБА_3 офіційно не працює, місце роботи останнього не відоме, жодних характеристик з місця роботи підозрюваним не долучалось, підтвердження законного заробітку, графіку роботи при розгляді клопотання судом не встановлено, тому судом безпідставно врахована вказана обставина при обранні більш м’якого запобіжного заходу, у вигляді домашнього арешту на певний час доби.

В запереченні захисник ОСОБА_4, діючий в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишити ухвалу слідчого судді без змін, мотивуючи тим, що підозрюваний належним чином виконує всі покладені на нього процесуальні обов’язки, режим домашнього арешту не порушує, з потерпілими не спілкується, паспорт для виїзду за кордон здав.

Захисник ОСОБА_5 в запереченні просить залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора та постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3 через не доведення обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 11 червня 2018 року з покладенням на нього наступних обов’язків: не залишати місце постійного проживання, яке знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Кубанська, буд.19а, без дозволу слідчого, прокурора, або суду з 21:00 год. до 08:00 год.; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не покидати межі м. Дніпро, без письмової згоди слідчого, прокурора, судді; утримуватися від спілкування з наступними особами: потерпілими ОСОБА_6, ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_8; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Слідчий суддя зазначив, що на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, те, що він раніше не судимий, крім того, лише тяжкість злочину не може бути підставою для застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, та прийшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу слідчого судді залишити без зміни, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_3 ці вимоги закону були дотримані не у повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про можливість застосування до ОСОБА_3 більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, яке підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції свого рішення та задоволенню клопотання слідчого.

Як вбачається з клопотання та наданих до нього матеріалів, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.289 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040030000894 від 10 квітня 2018 року.

11 квітня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, а саме, незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 11 квітня 2018 року, згідно якого слідує, що ОСОБА_3, погрожуючи ОСОБА_7, заволодів автомобілем марки «Toyota Prado 2,7», який знаходиться в його користуванні, та на праві власності належить його матері ОСОБА_6; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 10 квітня 2018 року, згідно якого слідує, що ОСОБА_3 вимагав у ОСОБА_7 10000 доларів США, щоб той повернув йому автомобіль його матері, в інакшому випадку він його спалить; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 10 квітня 2018 року; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 11 квітня 2018 року; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 11 квітня 2018 року.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови у його задоволенні через недоведеність прокурором того факту, що більш м’які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів вважає, що матеріалами провадження підтверджено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які підозрюваний ОСОБА_3 може здійснити, зважаючи в тому числі і на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні за ч.3 ст.289 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна та усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності провини, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Як слідує з матеріалів провадження за клопотанням слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою з групою невстановлених слідством осіб. Зазначена обставина дає підстави колегії суддів прийти до висновку щодо можливості ОСОБА_9, в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, спілкування із зазначеною особою, причетною до вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, з метою перешкоджання кримінальному провадженню, а також впливу на потерпілих та свідків, щоб уникнути відповідальності за скоєне.

Доказом того факту, що ОСОБА_3 може впливати на потерпілих та свідків, є наявний в матеріалах судового провадження протокол потерпілої ОСОБА_6 від 10 квітня 2018 року, в якому вона стверджує, що її син ОСОБА_7 повідомив їй, що ОСОБА_3 погрожував йому, що якщо хтось звернеться до поліції то він йому завдасть шкоду. Також, потерпілим ОСОБА_7 на другий день розгляду клопотання в суді першої інстанції надано до органу досудового розслідування заяву, в якій вказано, що він боїться з своє життя та здоров’я та просить захистити його від можливого незаконного впливу на нього з боку підозрюваного та його родичів, зазначаючи, що на його мобільний телефон неодноразово надходили телефонні дзвінки з метою примусити потерпілого змінити свої покази. ОСОБА_1 того, підозрюваному ОСОБА_3 відомі особисті дані та місце проживання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також свідка ОСОБА_8

Також, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 діяв спільно з невстановленою особою, яка погрожувала ОСОБА_7 застосуванням насилля, а саме, предметом, ззовні схожим на пістолет, а отже, перебуваючи не під вартою, ОСОБА_3 матиме змогу знищити, сховати або спотворити вказаний речовий доказ, який має істотне значення для встановлення обставин вказаного кримінального правопорушення.

Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вони свідчать про неможливість усунення ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_3 у менш обтяжливий спосіб, та вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора – задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_3 – скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 червня 2018 року, взявши під варту в залі суду негайно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11