Ухвала суду № 73796444, 05.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7839/18

Провадження 1-кс/522/8466/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В.

при секретарі Торчинській О.О.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України лейтенант юстиції ОСОБА_1, погоджене із прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України старший лейтенант юстиції ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Крим, Україна, українця, громадянина України та ОСОБА_4 Федерації, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ОСОБА_4 Федерація, АДРЕСА_1,-

підозрюваного в рамках кримінального провадження №42015161010001001 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2015 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.408 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Радзілевича Д.А., Корнієнка Є.В.

захисника – ОСОБА_5

перекладача – ОСОБА_6

підозрюваного – ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Військовою прокуратурою Одеського гарнізону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42015161010001001, внесеного 11 березня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.408 КК України за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.408 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що військовослужбовець військової служби за контрактом ОСОБА_3 проходячи військову службу на посаді рульовий-сигнальник ланки навчальних плавзасобів ОСОБА_7 Сил ім. 11.П.С. ОСОБА_8, яка до 12.05.2014 дислокувалась за адресою: України, АР Крим, м. Севастополь, вул. Дибенко, 1, а у подальшому за адресою, а саме: місто Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10,(наразі місце дислокації — м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8) 13 травня 2014 року вчинив дезертирство, тобто, не з’явився вчасно до нового місця служби - факультету військово-морських сил Одеської національної морської академії, з метою ухилитися від виконання обов’язків з військової служби.

Згідно Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і ОСОБА_4 Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Протягом лютого-березня 2014 року військовослужбовцями Збройних Сил ОСОБА_4 Федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, було захоплено державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, розташовані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, тим самим порушили територіальну цілісність та державний суверенітет України, що продовжується по теперішній час.

06 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму» №1702-6/14, чим порушила конституційний принцип територіальної цілісності України та вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, іншими нормативно-правовими актами. Рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2014 від 14 березня 2014 року було визнано зазначену Постанову такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), унаслідок чого вона втратила чинність.

15 березня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим», унаслідок якої парламент Автономної Республіки Крим втратив легітимність.

За таких обставин, статус території Автономної Республіки Крим, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, визначено як тимчасово окупована територія, унаслідок збройної агресії ОСОБА_4 Федерації, та встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Таким чином, станом на березень 2014 року Україна перебувала у стані, що характеризується діями щодо вирішення національно-етнічних, релігійних та інших протиріч із застосуванням засобів збройного насильства, за яких держава не переходить в особливий стан, що визначається як війна, і не вводить режим воєнного стану в країні або на частині її території, а збройна боротьба не виходить за межі операційного напрямку (мають місце різні військові інциденти, військові акції, інші військові зіткнення обмеженого масштабу (низької інтенсивності) із застосуванням іррегулярних або регулярних збройних формувань), тобто знаходилася у період збройного конфлікту.

В умовах збройного конфлікту та окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, вірні присязі Українському народу військовослужбовці самостійно та централізовано виходили з окупованої території Автономної Республіки Крим для подальшого проходження служби в Збройних Силах України.

У зв’язку із цим, виконуючому обов’язки Міністра оборони України дорученням Прем’єр-міністра України №6627/0/1 від 08.03.2014 було доручено невідкладно вжити заходів для забезпечення розміщення в санаторіях сімей військовослужбовців, які перебувають на території Автономної Республіки Крим.

Виходячи з необхідності збереження життя, здоров’я, забезпечення прав і законних інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, інших військових формувань, працівників правоохоронних органів України, які проходять службу (працюють) на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Указом Президента України від 24 березня 2014 року №339 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України».

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України» було вирішено невідкладно розпочати передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України. Рішення було опубліковане в офіційних виданнях та в засобах масової інформації.

На виконання Указу Президента України №339 від 24 березня 2014 року, 01 квітня 2014 року Кабінетом Міністрів України схвалено план організації виконання вказаного Указу Президента України, а також начальником ОСОБА_7 військово-морських сил імені ОСОБА_8 29 березня 2014 року видано письмовий наказ №25 «Про передислокацію ОСОБА_7 ВМС імені ОСОБА_8 до Одеської національної морської ОСОБА_7», яким визначено здійснення 03 квітня 2014 року особовим складом ОСОБА_7 ВМС імені ОСОБА_8 маршу за маршрутом: м. Севастополь – м. Сімферополь – м. Армянськ – м. Херсон – м. Миколаїв – м. Одеса.

У зв’язку із передислокацією особовий склад ОСОБА_7 військово-морських сил імені ОСОБА_8 прибув до Військової академії (м. Одеса), за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, та відповідними наказами начальника ОСОБА_7 військово-морських сил імені ОСОБА_8 №27 від 05 квітня 2014 року і №28 від 17 квітня 2014 року поставлений на всі види забезпечення.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року, військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які прибули з тимчасово окупованої території і виявили бажання (за наявності підстав) звільнитися з військової служби, звільняються з військової служби, у тому числі в особливий період, за наявних підстав, а при їх відсутності - у зв’язку із скороченням штатів, якщо вони звернулися з клопотанням про звільнення протягом трьох місяців після прибуття з тимчасово окупованої території. Військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які не прибули до визначених пунктів у визначені військовими формуваннями та правоохоронними органами України строки, вважаються такими, що залишили військові частини, та зараховуються у розпорядження відповідних посадових осіб. Відповідна інформація щодо їх розшуку надається до правоохоронних органів.

Так, у лютому 2014 року військовослужбовці Збройних Сил ОСОБА_4 Федерації безпідставно проникли на територію ОСОБА_7 військово-морських сил ім. П.С. Нахімова, здійснили незаконне захоплення майна ОСОБА_7, що дислокувалась в Автономній Республіці Крим, за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, вул. Дибенко, 1, у зв'язку з чим, бойова та мобілізаційна готовність була підірвана через позбавлення підрозділів Збройних Сил України можливості проведення своїх службових обов’язків.

У подальшому згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення факультету військово-морських Сил Одеської національної морської академії та відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Одеської національної морської академії» №163 від 04.06.2014 та виданого на його виконання спільного наказу Міністра Оборони України та Міністра освіти і науки України від 12.06.2014 №384/707 «Про заходи щодо утворення факультету військово-морських сил Одеської національної морської академії та відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Одеської національної морської академії» ліквідовано ОСОБА_7 військово-морських Сил ім. П.С. Нахімова та утворено факультет військово-морських сил Одеської національної морської академії на базі кафедри військової підготовки зазначеної академії та відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Одеської національної морської академії, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8.

ОСОБА_3 15 листопада 2011 року Нахімовським районним військовим комісаріатом м. Севастополь призваний на військову службу за контрактом в лавах Збройних Сил України, 16 листопада 2011 року наказом №65 присвоєно військове звання «матрос» та відповідно до наказів начальника ОСОБА_7 Сил ім. П.С. Нахімова від 25.09.2012 №210, від 03.12.2012 №260, від 10.10.2013 №244 поставлений на всі види забезпечення, призначено на посаду електрика навчального катеру «Сміла» ОСОБА_7 Сил ім. П.С. Нахімова, а у подальшому рульового-сигнальника цього ж навчального катеру.

Під час проходження військової служби ОСОБА_3 зобов’язаний, окрім іншого, керуватися вимогами ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_3 зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями інструкціями; неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби, знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); дорожити бойовою славою Збройних Сил України, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Разом з цим, матрос ОСОБА_3, будучи громадянином України та діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, достовірно знаючи про обставини окупації території Автономної Республіки Крим військовослужбовцями Збройних Сил ОСОБА_4 Федерації, усвідомлюючи обов’язок завжди бути вірним відданим Українському народові, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, на порушення вимог ст.ст. 4, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказу начальника ОСОБА_7 військово-морських сил імені ОСОБА_8 №25 від 29 березня 2014 року, у другій декаді березня 2014 року, знаходячись на території ОСОБА_7 військово-морських Сил ім. П.С. Нахімова, за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, на порушення вищезазначених вимог вчинив злочин за наступних обставин.

Так, в другій декаді березня 2014 року, ОСОБА_3 діючи з прямим умислом та за попередньою змовою групою осіб з мічманом ОСОБА_9, щодо якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження за №42015161010000997 від 11 березня 2015 року, з мотивів небажання виконувати обов’язки військової служби та з метою ухилитися від неї, на порушення зазначених статутних вимог, достовірно знаючи про необхідність виконання вимог Указу Президента України №339 від 24 березня 2014 року та наказу начальника ОСОБА_7 військово-морських сил імені ОСОБА_8 №25 від 29 березня 2014 року, 03 квітня 2014 року повинні були прибути для подальшого проходження військової служби до Військової академії (м. Одеса), яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, вирішили 03 квітня 2014 року до Військової академії (м. Одеса), не прибувати.

Надалі на виконання злочинного умислу, матрос ОСОБА_3 діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб з мічманом ОСОБА_9, щодо якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження за №42015161010000997 від 11 березня 2015 року, будучи військовослужбовцем Збройних С ил України, з метою ухилитися від військової служби без поважних причин для звільнення від обов’язків несення військової служби, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», у визначений вимогами наказу начальника ОСОБА_7 військово-морських сил імені ОСОБА_8 №25 від 29 березня 2014 року строк не з’явився на службу до Військової академії (м. Одеса), яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, та продовжував ухилятися від військової служби, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, починаючи з 03 квітня 2014 року шляхом знаходження на території окупованої території Автономної Республіки Крим не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що не з’явився вчасно на службу до моменту його затримання та доставлено до військової прокуратури Одеського гарнізону 04 травня 2018 року.

4 травня 2018 року ОСОБА_3, порядку ст. 208 КПК, було затримано працівниками військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України в порядку ст. 208 КПК України та цієї ж дати складено та погоджено з прокурором повідомлення про підозру ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.408 КК України

5 травня 2018 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину.

Вина підозрюваного ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема протоколами допиту свідків, протоколом впізнання особи по фотознімку, протоколом огляду документів.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст. 408 КК України, за яке санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати якщо підозрюваному не буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_3 відповідно до ст. 12 КК України, вчинив тяжкий злочин, передбачений, ч. 2 ст. 408 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від п’яти до десяти років.

Вина підозрюваного ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема протоколами допиту свідків, протоколом впізнання особи по фотознімку, протоколом огляду документів.

При цьому, ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків, які безпосередньо з ним проходили військову службу у ОСОБА_7 ВМС ім. Нахімова та з метою уникнення кримінальної відповідальності має можливість і може залякувати свідків, схиляти їх до дачі неправдивих показань.

У зв’язку із тим, що ОСОБА_3 має закордонний паспорт іншої держави яка межує із територією України є реальний ризик того, що залишаючись на волі, підозрюваний ОСОБА_3 може здійснити спроби переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з урахуванням тяжкості кримінальної відповідальності, яка йому загрожує, у тому числі безперешкодно вибути поза межі території України.

Відтак, у слідства є достатні дані вважати про об’єктивну наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного

ОСОБА_3 інших більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.

У зв’язку з чим, прокурор звернувся до суду із клопотанням, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, які безпосередньо з ним проходили військову службу у ОСОБА_7 ВМС ім. Нахімова та з метою уникнення кримінальної відповідальності має можливість і може залякувати свідків, схиляти їх до дачі неправдивих показань.

Захисник підозрюваного ОСОБА_3, - адвокат ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що Генеральне консульство РФ зобов’язується розташувати ОСОБА_3 на своїй території, забезпечити сприяння в його транспортному забезпеченні для потреб слідства. Вважають, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.408 КК України. Зауважили, що ОСОБА_3 ніколи не був громадянином України, мав завжди тільки громадянство РФ. Заперечували проти того, що наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України. Просили застосувати до ОСОБА_3 В,К. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання прокурора, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк до 10 років, а тому наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та з метою уникнення кримінальної відповідальності має можливість схиляти свідків до дачі неправдивих показань. Для запобігання вказаним ризикам підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Пред’явлена ОСОБА_3 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.408 КК України, обґрунтовується протоколами допиту свідків, протоколом впізнання особи по фотознімку, протоколом огляду документів.

Можливість призначення підозрюваному, у разі визнання його винним, покарання у вигляді позбавлення волі, а також дані про особу підозрюваного, а саме те, що він має паспорт громадянина ОСОБА_4 Федерації та не має постійного місця проживання на території м. Одеси, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного є запобігання ризикам зазначеним в клопотанні прокурора.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов’язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 докази, у своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Зважаючи на положення ч.3 ст.183 КПК України, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного, а саме, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк до 10 років, є громадянином іншої держави, не має на території України родини, постійного місця проживання, місця реєстрації, тобто стійких соціальних зв’язків та його майновий стан, зважаючи на те, що у досудовому розслідуванні кримінального провадження проводяться першочергові слідчі дії, вважаю за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України.

Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не одружений, не має постійного місця реєстрації та проживання на території України, є громадянином іншої держави, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України лейтенант юстиції ОСОБА_1, погоджене із прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України старший лейтенант юстиції ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОУВП-21, строком на 60 діб.

Визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 140 960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного, провадження по справі 1-кс/522/8466/18.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов’язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора в розумні строки;

2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи

3)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

4)утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

Роз’яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов’язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту фактичного затримання особи, тобто з 04.05.2018 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 03.07.2018 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: Іванов В.В.

05.05.2018