Рішення № 7379639, 16.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.09р.Справа № 33/355-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельче Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-буд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 960 грн. 76 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Розумна О.Л., довіреність за вих. № 77/13 від 25.08.2009 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельче Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-буд" про стягнення 13 306грн. 98 коп. - основної заборгованості по договору поставки № 302/014/08 від 12.11.2008 року, 1653грн. 78 –пені і витрат по справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2009 р. порушено провадження по справі і призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2009р.

Ухвалою суду від 27.10.2009 р. провадження у справі поновлено і справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.11.2009 р.

11.11.2009 р. розгляд справи перенесено на 01.12.2009 р.

Ухвалою суду від 01.12.2009 р. розгляд справи відкладено на 16.12.2009 р.

В судове засідання 16.12.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання 29.09.2009 р.,01.12.2009 р. 16.12.2009 року, відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області суду не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено, про що свідчать поштові повідомлення .

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

У судовому засіданні 16.12.2009 р. за згодою представника позивача оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 302/014/08 (далі –Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов’язується в строк поставити та передати товар у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, які визначені даним Договором.

Відповідно до пункту 4.1. Договору покупець зобов’язаний здійснити оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за період -1 календарна неділя на протязі 14(чотирнадцять) банківських днів з моменту закінчення календарної неділі, за яку здійснюється оплата.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, поставив відповідачу товар на суму 23 718,24 грн.., що підтверджується видатковою накладною №Н2-00640 від 13.11.2009 р. , та повернув товар за накладною № 1460 від 07.04.2009 р. на суму 9042грн. 36 коп. які знаходяться в матеріалах справи. (а.с. 15-16).

Відповідач свої зобов’язання за Договором в частині оплати товару здійснив частково на суму 1368 грн. 19 коп.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, позовні вимоги в сумі 13 306грн. 98 коп. - основної заборгованості підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Розмір пені становить 1653грн. 78 коп. та підлягає стягненню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі 13 306грн. 98 коп. - основної заборгованості по договору поставки № 302/014/08 від 12.11.2008 року, 1653грн. 78 –пені і витрат по справі.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі стягуються з відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тако-буд" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Малогвардійська, 2Д, МФО 306986, ЄДРПОУ 35341863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельче Україна"(06042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 3, МФО 321983, ЄДРПОУ 34047717) 13 306(тринадцять тисяч триста шість) грн. 98 коп. - основної заборгованості, 1653(одна тисяча шістсот п’ятсот три) грн. 78 коп. –пені, 149 (сто сорок дев’ять ) грн. 61 коп. –державного мита, 239(двісті тридцять дев’ять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).

Суддя                                                                                                    І.А. Рудовська

Рішення оформлене відповідно

до ст. 84 ГПК України 21.12.2009 року