Рішення № 73796033, 26.04.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1384/17

Номер провадження 2/213/83/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гукової Л.М.,

за відсутності учасників справи,

заочно розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Виконкому Інгулецької районної у місті ради, ОСОБА_4 комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування про примусове виселення з житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 листопада 2006 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» і відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 747-і. У забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним договором між банком і ОСОБА_1 17 листопада 2006 року укладено іпотечний договір № 11/1і, за яким ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно – квартиру, розташовану за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Бадаєва (зараз – Бузкова), 16/1, належну йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 2006 року. Свої зобов'язання за договором кредиту відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість. 17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2013 року задоволено позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначають, що у квартирі зареєстровані: ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Просить виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 (колишня назва – Бадаєва) в м. Кривий Ріг.

Представник позивача у судовому засіданні 12 березня 2018 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у позові. У судове засідання 26 квітня 2018 року не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляд у справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1, який також є законним представником неповнолітньої гук А.В., та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляд у справи повідомлені належним чином та своєчасно через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомили, відзив не подали.

Представник третьої особи – служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу – у судове засідання не з’явився, надав заперечення, відповідно до яких з метою захисту прав неповнолітньої дитини проти задоволення позовних вимог заперечують, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи – виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу як органу опіки та піклування – у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин судом ухвалено про заочний розгляд справи без участі учасників справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування (а. с. 80).

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Вислухавши пояснення представника позивач, дослідивши письмові матеріли справи, суд вважає встановленими такі обставини.

10 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 747-і, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти на придбання житла у розмірі 8075 доларів США з процентною ставкою в розмірі 12 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 09 листопада 2021 року (а. с. 6-10).

З метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором 17 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та відповідачем ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 11/1і, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: м. Кривий ріг, вул. Бадаєва (зараз – Бузкова), 16/1 і складається з: 3-кімнатної квартири на 1 поверсі 1-поверхового будинку, загальною площею 70,5 кв.м, житловою площею 38,4 кв.м; сарай ? частина (літера Б), сарай (літера Ж), вбиральня (літера Г), огорожа (І), хвіртка (5), огорожа (4), замощення (ІІ). Предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 17 листопада 2006 року за реєстраційним № 13471 (а. с. 11-13).

17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор зобов’язався продати (відступити), а новий кредитор – прийняти кредитний портфель та сплатити первісному кредитору грошову винагороду. Відповідно до п. 2.2. договору новий кредитор набуває усі права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов’язань, правом звернення стягнення за зобов’язаннями на заставлене майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. При цьому передача прав вимоги за забезпеченнями, що випливають із договорів застави/поруки та іпотечних договорів оформлюються окремими договорам про передачу прав вимоги за забезпеченнями (а. с. 18-28).

Відповідно до витягу з реєстру позичальників (додаток № 1) до договору пр відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року позивач отримав право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 747-і від 10 листопада 2006 року (а. с. 29).

17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, за яким у зв’язку з передачею (відступленням) кредитного портфелю за договором відступлення ПАТ «АК Промінвестбанк» передало позивачу договори забезпечення, зокрема, іпотечний договір № 11/1і від 17 листопада 2006 року (а. с. 30-33, 34).

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 жовтня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бадаєва (зараз – Бузкова), 16/1 і складається з: 3-кімнатної квартири на 1 поверсі 1-поверхового будинку, загальною площею 70,5 кв.м, житловою площею 38,4 кв.м; сарай ? частина (літера Б), сарай (літера Ж), вбиральня (літера Г), огорожа (І), хвіртка (5), огорожа (4), замощення (ІІ) шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціні на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 747-і від 10 листопада 2006 року. Рішення набрало законної сили 22 січня 2014 року (а. с. 17).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (зараз – Бузкова), 16/1 (а. с. 52). Інформація про місце реєстрації відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутня, зареєстрованими або знятими з реєстрації не значаться (а. с. 53, 54, 162).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із наслідків звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку». Так, згідно із частинами 1, 2 цієї статті в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або приміщення.

Частиною четвертою статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Спеціальним правилом, яким визначається порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст.109 ЖК України, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Пунктом 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (далі – Постанова Пленуму) визначено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення . При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення) – предмета іпотеки у зв’язку зі зверненням стягнення на нього іпотеки, надається інше постійне житло тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина друга статті 109 ЖК України).

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК України).

Зі змісту ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» випливає, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в разі звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі №6-39цс15, від 2.09.2015 у справі №6-1049цс15, від 30.09.2015 у справі №6-1892цс15, від 21.12.2016 у справі №6-1731цс16 та постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 303/1590/15-ц.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, позовні вимоги мають бути належним чином сформульовані та доведені саме позивачем, судом цивільні справи розглядаються в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що спірна квартира була придбана за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою, позивачем звернуто стягнення на іпотечне майно, позивач не зобов’язаний був письмово повідомити мешканців квартири про добровільне звільнення приміщення, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного житла без надання їм іншого постійного жилого приміщення.

Суд враховує, що у спірній квартирі зареєстрований лише ОСОБА_1 ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3 у спірній квартирі не зареєстровані, тому відсутні підстави для їх виселення. Копію довідки відділу реєстрації місця проживання громадян ОСОБА_4 комітету Інгулецької районної у місті ради від 13 лютого 2017 року про реєстрацію у спірній квартирі, зокрема, ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3, суд не бере до уваги, оскільки на запит суду відділом реєстрації надано довідку від 14 березня 2018 року про відсутність відомостей про реєстрацію зазначених осіб.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 132-1 ЖК України жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 132-2 ЖК України жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку. Порядок надання та користування жилою площею в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422 (далі – Порядок), житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій: громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення; біженцям, які набули цього статусу відповідно до Закону України "Про біженців", та громадянам, які вимушені залишити житлові приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного приміщення.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що для взяття на облік громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, Київської і Севастопольської міськдержадміністрації подається заява з підписами усіх повнолітніх членів сім'ї. Перелік документів, що додаються до заяви громадянами, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного приміщення – передбачений пунктами 7, 8 Порядку.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню – виселенню зі спірної квартири ОСОБА_1 Позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають як безпідставні.

Також підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн.

Оскільки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті», п. 1.1 п. 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно – рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно не підлягає виконанню, дія закону поширюється і на правовідносини сторін, у зв’язку з чим не підлягає виконанню й рішення про виселення на час дії цього Закону. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15. Тому суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 109, 132-1, 132-2 ЖК України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 12, 13, 44, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 267, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Виконкому Інгулецької районної у місті ради, ОСОБА_4 комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування про примусове виселення з житлового приміщення – задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з квартири АДРЕСА_2.

У задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

У порядку ст. 267 ЦПК України відстрочити виконання рішення суду на період дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 травня 2018 року.

Суддя О. В. Алексєєв