Постанова № 73795598, 13.04.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16993/17

Провадження №2-а/201/25/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради про визнання неправомірним припису, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.11.2017р. звернувся до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради (далі - Управління ДАБК) про визнання неправомірним припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 10.07.2017р., скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 21.07.2017р. № 27/17 за ч. 4 ст. 96 КУпАП (а.с. № 4 - 7).

03.04.2018р. позивач уточнив позовні вимоги в частині номеру постанови і просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 21.07.2017р. № 27/А (а.с. № 105).

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові зазначив, що не погоджується із підставами винесення припису і притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», що виявлено за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, оформленої актом від 10.07.2017р. № 00000000005.

Зазначає, що він є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1, розташованого у цокольному поверсі житлового будинку і має ганок. Перевіркою встановлено виконання прибудови до входу у цокольний поверх, розташованій на земельній ділянці загального користування, право на яку не посвідчено, без дозвільних документів на виконання таких робіт.

Зазначає, що відповідно до Державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди» Основні положення ДБН В.2.2-9-2009 (чинних з 01.07.2010р.), затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 705 від 17.12.2009р., прибудовою є вид реконструкції, при якій збільшується площа будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку. Тобто, при реконструкції приміщення з виконанням прибудови площа приміщення збільшується. Позивачем було закладено цеглою лише один бік ганку (в межах ганку), що не стало наслідком зміни площі приміщення і створення нових приміщень. Тобто, будівництва здійснено не було. Висновком експерта Інституту проектування та будівельних експертиз ОСОБА_2, виконаним на замовлення позивача, підтверджено, що конструкція входу до нежитлового приміщення не є прибудовою.

Крім того, вважає, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки. Акт перевірки від 10.07.2017р. №00000000005, припис від 10.07.2017р. і протокол про адміністративне правопорушення від 10.07.2017р. він не отримував, не ознайомлювався з ними, що призвело до порушення його права на обізнаність про результати перевірки. Вважає, що відповідачем порушений Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244, з огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено без його участі, а справа розглянута без його повідомлення, що призвело до позбавлення його права на надання пояснень, заперечень і доказів, що мають значення для правильного вирішення справи.

03.04.2018р. представник позивача надав додаткові пояснення (а.с. № 103-104), в яких зазначив, що на звернення позивача в лютому 2018р. до Дніпропетровської дирекції ПАТ «Укрпошта» щодо вручення рекомендованого листа з штрих-кодом № 4900054471764 (поштового відправлення, яким відповідач надіслав оскаржувану постанову від 21.07.2017р. № 27/А) 28.03.2018р. отримана відповідь листом від 27.03.2018р. вих. № 39-С-02-11740/861, про те, що цей рекомендований лист з вини працівника відділення зв'язку № 10 м. Дніпро був вручений одержувачу простим порядком. Винному працівнику відділення зв'язку враховано брак в роботі.

Зважаючи на те, що оскаржувану постанову він не отримував, а дізнався про її існування лише 16.11.2017р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, просив поновити йому строк на оскарження постанови як такий, що пропущений поважних причин (а.с. № 8-9).

Враховуючи викладене, просив визнати неправомірним припис і скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Представник позивача - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 12.09.2016р. - а.с. № 11), в судове засідання по справі 13.04.2018р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. № 108), надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. №111).

Представник відповідача - Ховрич О.А. (діє на підставі довіреності від 10.02.2017р. - а.с. № 66) в судове засідання по справі 13.04.2018р. також не з'явилася, про дату, місце і час судового засідання була повідомлена належним чином (а.с. № 108). Від начальника Управління ДАБК Павлюкова А.М. надійшло клопотання від 11.04.2018р. про розгляд справи без участі їх представника (а.с. №113).

Раніше, а саме 31.01.2018р. представник відповідача надала суду письмовий відзив на позов разом із доданими документами (а.с. № 39 - 63), в якому зазначила, що перевірка проведена відповідно до приписів ст. 41 Закону України «Про регулював містобудівної діяльності» і Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 533 (далі - Порядок № 533), на підставі звернення Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна від 16.05.2017р. вих. № 05/774-2/3 (від 16.05.2017р. вх.№ 12/140).

За результатами позапланової перевірки на об'єкті містобудування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посадовими особами Управління ДАБК складено акт № 00000000005, видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.07.2017р., складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.07.2017р.

При цьому, відповідач наполягає, що всі складені документи, відповідають вимогам, встановленим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012р. № 240, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.072012р. за № 1116/21428.

Перевіркою встановлено, що на об'єкті містобудування позивачем зі сторони південно-східного фасаду виконано самочинну прибудову до входу у цокольний поверх, розташовану на земельний ділянці загального користування, право користування на яку не посвідчено, без дозвільних документів на виконання таких робіт, що є порушенням ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП за виконання будівельних робіт без дозвільних документів на виконання таких робіт.

Всі документи, у т.ч. протокол, направлені позивачеві поштою, що підтверджується чеком ДД ПАТ «Укрпошта» від 10.07.2017р. № 9481 до списку № 19711 згрупованих внутрішніх поштових відправлень. За даними інтернет-сторінки ДД ПАТ «Укрпошта» поштове відправлення було отримане позивачем.

У протоколі були зазначені дата, час та місце розгляду справи (21.07.2017р. о 14. год. 00 хв., у приміщенні Управління ДАБК за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславсья Набережна, 29А). Тобто, у такий спосіб позивач завчасно був повідомлений про розгляд справи.

Вважає, що позивач безпідставно посилається на порушення Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. № 244, оскільки цим актом регулюються порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на юридичних осіб, а не на фізичних, а тому його доводи не можуть бути взяті до уваги.

На підставі зібраних і оцінених у порядку ст.ст. 251, 252 КУпАП відповідачем доказів, начальником Управління ДАБК винесено постанову № 27/А про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 96 КУпАП.

Постанова направлена позивачеві поштою, що підтверджується чеком ДД УДПЗ «Укрпошта» №0854 від 21.07.2017р. до списку згрупованих внутрішніх поштових відправлень № 21267.

Крім вказаного, відповідач вважає, що позивачем пропущений встановлений ст. 289 КУпАП десятиденний строк звернення до суду із даним позовом. 07.09.2017р. Управлінням ДАБК постанову вже звернуто до виконання до Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області і 29.09.2017р. відкрито виконавче провадження. Позивач звернувся до суду із позовом лише 17.11.2017р., тобто, майже через чотири місяці після винесення постанови і майже через два місяці після відкриття виконавчого провадження.

У додаткових письмових поясненнях від 11.04.2018р. (а.с. №114) відзначила, що за вимогами ст.ст. 254, 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, нормативний акт, що передбачає відповідальність за правопорушення.

В акті позапланового заходу № 00000000005 в частині опису виявлених порушень є технічна помилка. Між тим, відповідач вважає, що позивачем порушено саме норму ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт).

В свою чергу, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 466, передбачено, що будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту.

Тож позивачем розпочато і виконано будівельні роботи з переоснащення сходів до приміщення, збудована кладка з пінобетону, зруйновані сходи передбачені проектом, та виконано новий цоколь без повідомлення про початок будівельних робіт, що є порушенням чинного законодавства України.

На думку відповідача, позивач своїми діями порушив вимоги ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», що встановлюють правила проектування нових і тих, що реконструюються, будинків, споруд та комплексів громадського призначення (далі - громадських будинків) з умовною висотою до 73,5 м (включно), а також вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення.

За цими ДБН під прибудовою розуміється вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

Отже, позивачем виконано реконструкцію та технічне переоснащення, а саме, будівельні роботи без дозвільних документів, що забороняється ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З урахуванням викладеного, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

За наявності заяв представника позивача і представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності (а.с. № 111, 113), суд розглянув 13.04.2018р. адміністративний позов за відсутності сторін та на підставі ч.4 ст. 229 КАС України без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, з'ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з поновленням строку подачі позову до суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою від 21.07.2017р. № 27/А про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 4250грн. Постанова винесена начальником Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради Павлюковим А.М. (а.с. № 12-14 ).

Винесенню цієї постанови передувала позапланова перевірка на об'єкті містобудування, призначена наказом від 23.06.2017р. № 194п (а.с. № 43, 44).

За результатами цієї позапланової перевірки на об'єкті містобудування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посадовими особами Управління ДАБК складено акт № 00000000005, видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.07.2017р., складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.07.2017р. (а.с. № 55, 53-54).

Отже, предметом оскарження у даній справі є рішення (припис) Управління Державної архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, а також постанова посадової особи цього ж органу у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідачем у справі є утворене 16.03.2016р. рішенням Дніпропетровської міської ради № 7/3 Управління Державної архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, на яке покладено виконання функцій державного архітектурно-будівельного контролю на території населених пунктів, на які поширюється компетенція Дніпропетровської міської ради.

За правилами предметної підсудності адміністративних справ (на момент подання позову - 17.11.2017р.) місцевим загальним судам як адміністративним судам були підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 12) Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції від 15.12.2017р., передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, цей позов, що поданий із додержанням вимог щодо підсудності, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, з урахуванням правил п. 12) Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, розглядається місцевим загальним судам як адміністративним судом.

Щодо строків оскарження.

Відповідно до ст. 99 КАС України (у редакції на момент подання позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст. 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня прийняття постанови. Тобто цією нормою встановлено десятиденний строк звернення до адміністративного суду в цій категорії справ, і застосування цього строку дозволяється за приписами статті 99 КАС.

Такі самі вимоги щодо строків оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення містить і ч 2 ст. 286 КАС України.

Як зазначає позивач, постанову від 21.07.2017р. він не отримував, а дізнався про її існування лише 16.11.2017р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, на підтвердження чого надав копію листа Соборного ВДВС м. Дніпра Головного ТУЮ у Дніпропетровській області від 29.09.2017р. № 2916/13.3-47/6 з відміткою представника боржника - ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 16.11.2017р. (а.с. № 10).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про пропущення строку оскарження постанови з неповажних причин.

Як встановлено і не заперечується відповідачем, 21.07.2017р. постанова направлена позивачеві поштою, що підтверджується чеком ДД УДПЗ «Укрпошта» №0854 від 21.07.2017р. до списку згрупованих внутрішніх поштових відправлень № 21267, а 07.09.2017р. звернута до виконання до Соборного ВДВС м. Дніпра (а.с. № 59 - 63). При цьому належних доказів того, що позивач отримав постанову відповідачем не надано. Відомості з інтернет-сторінки ПАТ «Укрпошта» суд не може прийняти до уваги, оскільки порядок їх використання не обумовлений Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270.

Окрім того, на звернення позивача в лютому 2018р. до Дніпропетровської дирекції ПАТ «Укрпошта» щодо вручення рекомендованого листа з штрих-кодом № 4900054471764 (поштового відправлення, яким відповідач надіслав оскаржувану постанову від 21.07.2017р. № 27/А) 28.03.2018р. отримана відповідь листом від 27.03.2018р. вих. № 39-С-02-11740/861 (а.с. № 83), про те, що цей рекомендований лист з вини працівника відділення зв'язку № 10 м. Дніпро був вручений одержувачу простим порядком. Винному працівнику відділення зв'язку враховано брак в роботі.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 17.11.2017р., тобто наступного дня після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про поновлення строку оскарження є обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, що зумовлює поновлення пропущеного позивачем строку на оскарження відповідно до ст. 121 КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.) (раніше - ст. 102 КАС України в редакції Закону України від 06.07.2005р.).

Судом встановлено, на підставі звернення Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна від 16.05.2017р. вих. № 05/774-2/3 (від 16.05.2017р. вх.№ 12/140), на підставі ст. 41 Закону України «Про регулював містобудівної діяльності», відповідно Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 533, за наявності наказу № 164п від 23.06.2017р. і направлення на проведення позапланової перевірки № 0209 від 26.06.2017р., Управлінням ДАБК проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, результати якого оформлені актом від № 00000000005 (а.с. № 43 - 52).

Об'єктом перевірки став об'єкті містобудування, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 06.03.2015р. і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. № 15 - 17).

За правилами п. 13 Порядку № 533, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, серед іншого, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Згідно із п. 17 Порядку № 533, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Відповідно до п. 18 Порядку № 533, керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Як видно з акту, в ньому відсутня інформація про те, чи був присутній позивач під час здійснення заходу, відсутня відмітка про отримання його позивачем і після перевірки. Натомість є відмітка про те, що ОСОБА_1 від його підписання відмовився (а.с. № 46 зв.бік, № 51, зв.бік).

У розділі акту ІV. «Опис виявлених порушень» зазначено, що на земельній ділянці загального користування, право на яке не посвідчено, були виконані наступні будівельні роботи: а) демонтована частина підпірної стінки; б) виконані нові сходи напроти демонтованої частини підпірної стінки; в) демонтовані існуючі сходи; г) виконаний бетонний цоколь в районі демонтованих сходів; д) виконана перегородка з пінобетону по бетонному цоколю (додається фото), що є порушенням ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с. № 50, зв.бік).

За результатами заходу позивачеві видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.07.2017р., яким вимагається усунення порушення: зі сторони південно-східного фасаду виконано самочинну прибудову до входу у цокольний поверх, який розташований на земельній ділянці для загального користування, право користування на яку не посвідчено, без дозвільних документів на виконання таких робіт, що є порушенням ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с. № 55).

Представник відповідача у відзиві на позов також зазначає про порушення ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Саме у зв'язку із порушенням норми ч. 2 ст. 36 Закону відповідачем видано припис про його усунення, складено протокол і прийнята постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП.

Статтею 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» врегульований порядок повідомлення про початок виконання будівельних робіт, відповідно до частини 1 якої право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення від 10.07.2017р., ОСОБА_1 зі сторони південно-східного фасаду виконав самочинну прибудову до входу у цокольний поверх, який розташований на земельній ділянці для загального користування, право користування на яку не посвідчено, без дозвільних документів на виконання таких робіт, що є порушенням ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с. № 53-54).

З урахуванням змісту норми ч. 2 ст. 36 Закону, суд приходить до висновку, що позивач фактично був притягнутий до адміністративної відповідальності за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Натомість порушення, яке виявлено перевіркою, кваліфіковане відповідачем за ч. 1 ст. 37 Закону. У цій нормі йдеться про дозвіл на виконання будівельних робіт. Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із ЗУ "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

За змістом норми статті 35 цього ж Закону повідомлення про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт і повинно надаватися органу державного архітектурно-будівельного контролю після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення. Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.

Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.

З аналізу наведених норм вбачається, що в залежності від класу наслідків об'єкта (чи то незначні наслідки (СС1), де будівництво здійснюється на підставі будівельного паспорта, чи то середні (СС2) і значні (СС3) наслідки або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля"), забудовник повинен або надіслати повідомлення про початок виконання будівельних робіт (у першому випадку) або отримати дозвіл на виконання будівельних робіт ( у другому випадку).

Таким чином, виявлене перевіркою порушення кваліфіковане відповідачем як виконання робіт без отримання дозволу на їх виконання (ч. 1 ст. 37 Закону), а у приписі, протоколі і оскаржуваній постанові це ж порушення кваліфіковане вже як виконання робіт без повідомлення про початок виконання будівельних робіт (ч. 2 ст. 36 Закону).

Частиною 4 ст. 96 КУпАП встановлена відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні.

В жодному з документів, складених відповідачем, не зазначено про відсутність у позивача повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Не дивлячись на те, що в акті перевірки вказано, що об'єкт перевірки за класом наслідків відноситься до об'єктів з незначними наслідками, у постанові зазначено лише те, що у позивача відсутні дозвільні документи, і не конкретизовано, які саме документи дозвільного характеру відсутні, що суттєво впливає на кваліфікацію правопорушення і рівень відповідальності порушника.

З урахуванням того, що кваліфікація складу виявленого порушення не відповідає кваліфікації складу порушення, зазначеному в протоколі і в оскаржуваній постанові, суд приходить до висновку, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності без достатніх на те підстав, з порушенням вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, без з'ясування складу вчиненого адміністративного правопорушення, без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Окрім вказаного, суд звертає увагу відповідача на те, що актом позапланового заходу встановлено виконання ряду будівельних робіт на чужій земельній ділянці (демонтаж частини, сходів, будівництво нових сходів, цоколю, перегородки з пінобетону), що є порушенням ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При цьому, в акті не зазначено про виконання прибудови і порушення вимог Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 466, будівельних норм, не дивлячись на те, що форма акта, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012р. № 240, передбачає зазначення у розділі V.І «Опис виявлених порушень» найменування нормативних актів, будівельних норм, стандартів і правил, інших документів, вимоги яких порушено.

З огляду на це, суд не приймає посилання відповідача на те, що при складанні акта допущена технічна помилка у посиланнях на порушену норму, адже цей недолік є настільки суттєвим, що його неможна обмежити поняттям «технічної помилки», оскільки він змінює суть порушення.

Слід звернути увагу й на те, що і у наступних документах (приписі, протоколі і в оскаржуваній постанові), говорячи про виконання самочинної прибудови, жодного згадування про порушення будь-яких ДБН не зазначено. Відповідач вперше згадує про порушення ДБН В.2.2.-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» лише у додаткових письмових поясненнях, говорячи про виконання відповідачем будівельних робіт з прибудови, внаслідок чого збільшилась площа забудови.

Нарешті, кваліфікуючи порушення за ч. 2 ст. 36 Закону, як «виконання будівельних робіт без подання повідомлення про їх початок», опис порушення відповідач викладає як «виконання самочинної прибудови до входу у цокольних поверх, розташованій на земельній ділянці загального користування», не зазначаючи при цьому, чи відноситься об'єкт до такого, де будівництво повинно здійснюватися на підставі будівельного паспорта, які саме документи не були надані, кому належить земельна ділянка, і чому будівництво є самочинним, на скільки збільшилася площа приміщення (забудови), яка площа самої прибудови.

Суд критично відноситься до пояснень відповідача про порушення позивачем вимог ДБН В.2.2.-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», і тому не може прийняти їх до уваги як належний доказ здійснення відповідачем реконструкції шляхом створення нового приміщення - прибудови на земельній ділянці, яка не посвідчена правом.

Склад адміністративного правопорушення, охоплюваний ч. 4 ст. 96 КУпАП передбачає відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні.

З урахуванням того, що відповідачем не надано доказів того, що позивач виконував будівельні роботи без подання повідомлення про їх початок на об'єкті, будівництво якого здійснюється на підставі будівельного паспорта, суд вважає, що відповідач не довів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, означеного у ч. 4 ст. 96 КУпАП.

Варто відзначити, що суд також не може взяти до уваги наданий представником позивача в якості доказу відсутності складу правопорушення висновок експерта Інституту проектування та будівельних експертиз ОСОБА_2 (а.с. № 84-85), оскільки експертом надана оцінка на предмет порушення позивачем ДБН B.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення» і зроблено висновок, що конструкція входу до нежитлового приміщення №188 цокольного поверху житлового будинку (літер А-11) по АДРЕСА_1, не є прибудовою.

Норми ДБН B.2.2-28:2010 «Будинки адміністративного та побутового призначення» встановлюють вимоги до проектування нових і тих, які реконструюються, адміністративних і побутових будинків і споруд умовною висотою 73,5 м (включно) виробничих підприємств , а також побутових приміщень громадських будинків і споруд. Ці норми не поширюються на проектування адміністративних будинків і приміщень громадського призначення (п. 1.1., 1.2.)

Як вбачається з технічного паспорту (а.с. № 24 - 27) нежитлове приміщення АДРЕСА_1, є громадським. Тому ДБН B.2.2-28:2010 не може застосовуватися для визначення поняття «прибудова» до приміщення у будинку громадського призначення.

Варто зауважити, що слушним є зауваження відповідача про те, що позивач невірно посилається на порушення відповідачем Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. № 244,оскільки дійсним нормативним актом регулюються накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців (п. 3 постанови).

Окрім зазначеного, суд дійшов висновку про порушення відповідачем Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 533.

Відповідно до п. 11 Порядку № 533, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

За правилами п. 12 Порядку № 533, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 13 Порядку, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Згідно із п. 18 Порядку, керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Відповідно до п. 21 Порядку, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Як видно з матеріалів справи, акт не підписаний ОСОБА_1, хоча в акті вказано, що перевірка здійснювалася у його присутності.

Представник відповідача стверджує, що всі документи були направлені позивачеві поштою. Як видно зі списку № 19711 згрупованих внутрішніх поштових відправлень і чека ДД ПАТ «Укрпошта» від 10.07.2017р. № 9481 до цього списку (а.с. № 56, 57), позивачеві був направлений акт рекомендованим листом. При цьому, повідомлення про отримання відповідачем суду не надано, був долучений лише витяг з інтернет-сторінки ДД ПАТ «Укрпошта» про отримання поштового відправлення позивачем 21.07.2017р. (а.с. № 58).

Обставин щодо наявності або відсутності позивача під час перевірки, відмови його від підпису відповідачем не наведено. З відміткою про відмову від підпису акт направлений позивачеві поштою. Отримання акта останнім заперечується.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено, що перевірка здійснювалася у встановленому законом порядку і були дотримані права позивача на надання зауважень до акта перевірки.

Відповідно до п.п. 17, 19 Порядку № 533, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Як встановлено зі списку № 19711 згрупованих внутрішніх поштових відправлень і чека ДД ПАТ «Укрпошта» від 10.07.2017р. № 9481 (а.с. № 56, 57), позивачеві був направлений лише акт. Доказів про направлення припису відповідачем взагалі не надано.

Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

В оскаржуваному приписі міститься вимога про усунення порушень ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (яка передбачає відповідальність за виконання будівельних робіт без повідомлення про їх початок) терміном до 10.09.2017р. Проте, порушення сформульоване як «виконання самочинної прибудови до входу у цокольний поверх, який розташованих на земельній ділянці загального користування, право на яке не посвідчено». Тобто порушення не відповідає змісту ч. 2 ст. 36 Закону.

Суд зазначає, що форма припису, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 15.05.2012р. № 240, передбачає обов'язкове зазначення заходу щодо усунення порушень.

У приписі зазначаються результати перевірки: суть порушень, абзаци, пункти, частини, статті, розділи, глави нормативно-правових актів, будівельних норм, стандартів і правил, проектних рішень тощо, які порушено.

Як встановлено, порушення, усунення якого вимагається приписом, не відповідає змісту виявленого, тому такий припис не можна вважати результатом позапланового заходу щодо позивача. Крім того, відсутність конкретного заходу усунення порушень (чи то припинення самовільного будівництва та демонтажу збудованого, чи то надання повідомлення про початок робіт) робить припис невиконуваним для суб'єкта містобудівного контролю, а тому не тягне для нього правових наслідків у вигляді обов'язковості виконання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припис винесено з порушенням вимог ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», із порушенням п.п. 18, 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 533, а тому частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припису неправомірним також піддягає задоволенню.

З цього питання існує і відповідна судова практика ВСУ (а.с. № 112).

Крім того, суд встановив, що відповідачем порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення і порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, визначений нормами КУпАП.

Статтею 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Як зазначає сам представник відповідача у своєму позові, документи були направлені позивачеві поштою. Зокрема, протокол від 10.07.2017р. був направлений того ж дня, що підтверджується чеком ДД ПАТ «Укрпошта» від 10.07.2017р. № 9481 до списку № 19711 згрупованих внутрішніх поштових відправлень (а.с. № 56, 57).

З наведеного твердження випливає, що позивач взагалі не був присутній під час складання протоколу, чим був позбавлений права подати пояснення і зауваження до змісту протоколу, йому не були роз'ясненні права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу.

Суд не приймає посилання відповідача про те, що позивач був повідомлений про розгляд справи, з огляду на наявність у протоколі дати, часу і місце розгляду справи (о 14. год. 00 хв. 21.07.2017р., за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславсья Набережна, 29А), отриманого позивачем поштою за даними з інтернет-сторінки ДД ПАТ «Укрпошта», поштове відправлення отримано позивачем (а.с. № 58).

Єдиним доказом належного повідомлення може бути лише повідомлення про вручення поштового відправлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача, що передбачено п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270.

Відомості з інтернет-сторінки ПАТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу, оскільки ці відомості не є офіційними, порядок використання яких визначається нормативним актом. Відстеження поштових відправлень по шляху пересилання - це лиши послуга на сайті ПАТ «Укрпошта», що надається для зручності всіх клієнтів і може використовуватись відповідачем лише в особистих цілях.

За правилами статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із неналежним повідомленням позивача про розгляд його справи, він не був присутній при її розгляді, чим був позбавлений прав, передбачених статтею 268 КУпАП, що призвело до необ'єктивного і невсебічного її розгляду, з порушенням засад рівності, всебічної і повної оцінки доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без з дотримання принципу рівності перед законом, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому таке рішення посадової особи Управління ДАБК підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що позивач не був присутній при розгляді своєї справи, тобто, не був обізнаний про результати її розгляду, а постанова направлена йому поштою 21.07.2017р. Факт її отримання позивач заперечує.

При цьому, відповідачем на надано доказів того, що справа позивача була розглянута за наявності повідомлення позивача належним чином про місце, дату і час її розгляду у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, згідно якої повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 22 Порядку № 553, постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі.

Відповідно до п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

А відповідно до п. 93 цих Правил, з використанням абонентської поштової скриньки доставляються лише прості поштові відправлення.

З урахуванням вказаних вимог постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна бути в обов'язковому порядку вручена адресату під розписку. Направлення вказаних постанов простим поштовим відправленням забороняється, тому вручення поштового відправлення простим порядком без підтвердження вручення не можна вважати врученням (отриманням) постанови.

За відсутністю підстав і наявністю порушення порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, вимоги про скасування постанови підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд виходить з наступного.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст. 139 КАС України, у зв'язку із задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, а також враховуючи Постанову Пленуму ВАСУ від 23.01.2015р. № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI "Про судовий збір" щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, суд приходить до висновку, що судові витрати по справі відносяться на рахунок держави і стягненню не підлягають.

Отже, помилково сплачений позивачем судовий збір квитанцією від 17.11.2017р. в сумі 640 грн. за позовні вимоги в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності може бути повернутий позивачеві за його окремою заявою.

Судовий збір в сумі 640грн., сплачений за позовними вимогами про скасуванню припису підлягає стягненню з Управління ДАБК за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України від 08.07.2011р. "Про судовий збір", ст.ст. 247, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 46, 72-77, 121, 139, ч. 4 ст. 229, ст. ст. 241-256, 286, п. 12) Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строки звернення до суду із позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради про визнання неправомірним припису, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради про визнання неправомірним припису, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову від 21.07.2017р. № 27/А про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП, винесену начальником Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради Павлюковим Андрієм Миколайовичем - скасувати.

Припис Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 10.07.2017р. - визнати неправомірним.

Стягнути з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.В. Ткаченко