Рішення № 73795202, 03.04.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4501/17

(2/199/375/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Борулько М.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 та представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті у м.Дніпропетровську ради до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення незаконно отриманої адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам.

В обґрунтування позову посилався на те, що на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-УІІ від 20.10.2014 року ОСОБА_2 з 08.04.2015 року перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті ОСОБА_4 ради, як внутрішньо переміщена особа з території, де виникли обставини, пов'язані з негативними наслідками збройного конфлікту, тимчасової окупації тощо, (місце реєстрації: вул. Школьна 6.17 кв.3, м. Алушта, АРК Крим), про що їй була видана довідка №1205003754 від 08.04.2015 року.

Позивач зазначає, що на підставі заяв ОСОБА_2 від 15.04.2015 року та 24.05.2016 року згідно з Постанови КМУ від 01.10.2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», відповідачці була призначена та виплачувалася щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 15.04.15 року по 14.04.2016 року та з 24.05.2016 року по 31.07.2016 року, а саме на ОСОБА_2 - у розмірі 442,00 грн. щомісячно, на дитину ОСОБА_5 - у розмірі 884,00 грн. щомісячно.

У результаті проведеної ревізії Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області внутрішньо переміщених осіб було виявлено відомості щодо працевлаштування відповідачки ОСОБА_2 у періоди з жовтня 2009 року по квітень 2011 року в ОСОБА_4 відділеннях №1 та №4 АТ «Дельта Банк» на посаді інспектора кредитного відділу, з 13.04.2011 року по бізнесу по роботі з торговими підприємствами, з вересня 2015 року по січень 2016 рік - в Амур-Нижньодніпровському відділенні м.Дніпропетровська ПАТ «ОСОБА_6 Дніпро» на посаді провідного спеціаліста з обслуговування клієнтів, з 20.01.2016 року працює у ПАТ «Перший Український міжнародний ОСОБА_6» на посаді старшого фахівця сектору бізнесу фізичних осіб відділення №2 ПУМБ в м.Дніпропетровську, тому протокольним рішенням управління від 29.07.2016 року ОСОБА_2 знято з обліку внутрішньо переміщених осіб з внесенням відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, з припиненням надання допомоги, як переміщеній особі та зняттям з оплати з 01.08.2016 року.

Посилаючись на те, що через неподання відповідачкою інформації стосовно свого місця роботи, нею була отримана безпідставно щомісячна адресна допомога, як внутрішньо переміщеній особі та виплачено з державного бюджету кошти за періоди з 15.04.2015 року по 14.04.2016 року, з 24.05.2016 року по 31.07.2016 року на суму 18 906,19 грн., тому позивач просив суд стягнути з відповідачки безпідставно отримані кошти.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у позові відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що відповідно до вимог ст.4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», діючої в редакції на момент звернення відповідачки із заявою на отримання адресної допомоги, як особа внутрішньо переміщена з території, де виникли обставини, пов'язані з негативними наслідками збройного конфлікту, тимчасової окупації тощо, заява для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи повинна була містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім'я, по батькові; громадянство; дату та місце народження; стать; відомості про неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адресу, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; декларацію особи про непричетність такої особи до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», що не передбачає надання жодних відомостей про її працевлаштування на час отримання нею довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Представник відповідачки ОСОБА_3 також зазначила, що Постановою від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» також не передбачено надання відомостей щодо працевлаштування внутрішньо переміщеної особи, тому вважала правомірно набутою адресну допомогу відповідачці.

Вислухавши пояснення представників сторін та відповідачки, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 08.04.2015 року перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті ОСОБА_4 ради, як внутрішньо переміщена особа з території, де виникли обставини, пов'язані з негативними наслідками збройного конфлікту, тимчасової окупації тощо, (місце реєстрації: вул. Школьна 6.17 кв.3, м. Алушта, АРК Крим), про що їй була видана довідка №1205003754 від 08.04.2015 року (а.с. 9).

На підставі заяв ОСОБА_2 від 15.04.2015 року та 24.05.2016 року (а.с. 5,6) їй була призначена та виплачувалася щомісячна адресна допомога, як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за періоди з 15.04.15 року по 14.04.2016 року та з 24.05.2016 року по 31.07.2016 року у розмірі 442,00 грн. щомісячно, та на дитину ОСОБА_5 у розмірі 884,00 грн. щомісячно.

Як зазначає, представник позивача, у результаті проведеної ревізії Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області внутрішньо переміщених осіб, згідно з актом від 12.10.2016 року №04.1-20/6 (а.с. 52-54) було виявлено відомості щодо працевлаштування відповідачки ОСОБА_2 у періоди з жовтня 2009 року по квітень 2011 року в ОСОБА_4 відділеннях №1 та №4 АТ «Дельта Банк» на посаді інспектора кредитного відділу, з 13.04.2011 року по бізнесу по роботі з торговими підприємствами, з вересня 2015 року по січень 2016 рік - в Амур-Нижньодніпровському відділенні м.Дніпропетровська ПАТ «ОСОБА_6 Дніпро» на посаді провідного спеціаліста з обслуговування клієнтів, з 20.01.2016 року працює у ПАТ «Перший Український міжнародний ОСОБА_6» на посаді старшого фахівця сектору бізнесу фізичних осіб відділення №2 ПУМБ в ОСОБА_4, тому протокольним рішенням управління від 29.07.2016 року ОСОБА_2 знято з обліку внутрішньо переміщеної особи з внесенням відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та припинена допомога, як переміщеній особі на проживання, із зняттям з оплати з 01.08.2016 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ, громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

За ст. 4 Закону України ««Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ, внутрішньо переміщена особа зобов’язана, у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ, до повноважень Кабінету Міністрів України з питань забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, належить координація і контроль діяльності органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

На виконання вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ, розроблений порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім’я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання;адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону;обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Заява про взяття на облік підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах третьому - шостому пункту 2 цього Порядку, які дають згоду на обробку, використання, зберігання та надання Адміністрації Держприкордонслужби, Мінфіну для верифікації персональних даних заявника та особи, від імені якої подається заява, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Так, п.2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за №505 зазначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто із членів сім’ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

Частиною першою ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в ст. 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

За ст. 177 ЦК України гроші є об’єктами цивільних прав.

Дослідивши спірні правовідносини та застосовуючи відповідні норми права, суд приймає до уваги, що отримавши адресну допомогу, ОСОБА_2 набула право власності на неї, та їй як власникові грошових коштів належать правомочність щодо володіння, користування та розпорядження коштами.

У даній справі спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на виплачені кошти у розмірі 18 906,19 гривень та стягнення цієї суми з неї, як з недобросовісного набувача, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітнаплата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди,завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми,надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичноюособою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Суд не розцінює ненадання ОСОБА_2 інформації щодо місця свого працевлаштування, як недобросовісне виконання в цій частині вимог закону про свій обов’язок подання правдивих відомостей для отримання довідки, за невиконання якого наступає відповідальність у вигляді відшкодування фактичних витрат, понесених за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», так як приймаючи до уваги принцип зворотної дії закону у часі, на момент подання відомостей відповідачкою для отримання статусу переміщеної особи, законодавство в загалі не передбачало надання таких даних.

Також суд звертає увагу, що відповідно п.2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за №505, ненадання інформації особою щодо свого місця працевлаштування не входить до переліку умов, при яких не призначається грошова допомога.

До посилань позивача щодо необізнаності взагалі про працевлаштування відповідачки, суд ставиться критично, оскільки дані факти спростовуються наданими відповідачкою доказами на підтвердження її знаходження у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років в період з 03.12.2012 року по 07.10.2015 рік відповідно до копії наказу від 06.12.2012 року № Э.DD-ПО-2012-10871, виданою ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.48), під час якої вона також зверталась до позивача для отримання адресної допомоги на малолітню дитину - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, а також даними трудової книжки відповідачки, що знаходяться у справі відповідачки, сформованої на її заяву про визнання її переміщеною особою.

Оскільки позивач мав дані про працевлаштування відповідачки, обов’язковість надання яких не встановлена діючим законодавством на момент отримання відповідачкою статусу переміщеної особи, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 4 Закону України ««Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VІІ, 177, 1215 ЦК України, Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за № 505, суд,-

ВИРІШИВ:

Управлінню праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті у м.Дніпропетровську ради, ЄДРПОУ 03192490, в позові до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 28.08.2012 року Алуштинським МВ ГУ ДМС України в АР Крим, ІПН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, про стягнення незаконно отриманої адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: