Рішення № 7379507, 16.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.12.09р.Справа № 41/244-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Форт-плюс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотехмонтаж", м. Дніпропетровськ

про стягнення 25260,76 грн.

                                                                                Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Білуха Р.М., довіреність № 35 від 15.04.09 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 13432,67 грн., 10 % річних –544,66 грн., штрафу –1343,26 грн., пені –9940,17 грн., всього –25260,76 грн.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції за умовами укладеного між сторонами договору № ТТМ 64/903 від 30.09.08 року.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, вимог не заперечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. (Абзац підпункту 3.6 в редакції Роз’яснення Вищого господарського суду № 04-5/609 (v 609600-02 ) від 31.05.2002 року).

Надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька,2) ухвала про порушення провадження у справі від 27.10.09 року повернулась до господарського суду з відміткою пошти про сплив строку зберігання рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 695400 станом на 13.10.09 року місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька, б. 2 (т. 1 , а.с. 142-146).

Оскільки господарським судом надсилались відповідачу ухвали про розгляд справи

- на адресу, вказану відповідачем в договорі № ТТМ 64/903 від 30.09.08 року;

- на адресу, вказану позивачем в позовній заяві;

- на адресу, вказану в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 695400 від 13.10.09 року,

суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань.

Нез’явлення відповідача на виклик суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс»та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплотехмонтаж»укладений договір № ТТМ 64/903 від 30.09.08 року (далі –договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання передати у власність покупця (відповідача у справі) продукти харчування та інші товари народного споживання (далі –товар) та покупець, відповідно, зобов’язання прийняти цей товар та його сплатити.

На виконання умов договору в період з 01.10.08 року по 24.04.09 року позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 74301,58 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 2.2 договору, покупець зобов’язаний здійснити оплату за отриманий товар на протязі 21 календарного дня з моменту його поставки покупцю.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання з оплати поставленої позивачем продукції.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару та на часткове його повернення позивачу, до стягнення ним пред’явлений борг в розмірі 13432,67 грн.

У встановлений договором строк відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі не здійснив. Докази погашення ним заборгованості, що є предметом позову у справі, сторонами на момент вирішення спору не подані, в матеріалах справи вони відсутні.

За таких обставин суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 13432,67 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 7.2 договору, за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого постачальником покупцю товару, а також несвоєчасну або неповну його оплату покупець зобов’язаний сплатити штрафну неустойку у розмірі 0,5 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на протязі всього періоду прострочення виконання зобов’язань незалежно від його тривалості.

Пунктом 7.3 договору сторонами узгоджено, що окрім пені, передбаченої п. 7.2 договору, покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку (штраф) у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару при простроченні його оплати понад 15 календарних днів з дати настання строку платежу, а також у відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України , покупець зобов’язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 % річних з простроченої суми.

Нараховані позивачем сума пені за період з 16.05.09 року по 12.10.09 року становить 9940,17 грн., відсотків річних –544,66 грн., штрафу –1343,26 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та штрафу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі, пред’явленому позивачем, пені –частково, в розмірі 1187,22 грн., з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який, згідно ст. 3 вказаного Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одже, положення цього Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.03.06 року у справі № 48/298.

Таким чином, пеня в даному випадку, має бути нарахована з додержанням вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року та підлягає стягненню за визначений позивачем період в розмірі 1187,22 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та

керуючись ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотехмонтаж»- 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька,2, код ЄДРПОУ 25528392, р/р 26007237052100 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Плюс»- 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, б. 32-б, код ЄДРПОУ 32716737, р/р 26002063688400 в АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005 заборгованості 13432,67 грн. (тринадцять тисяч чотириста тридцять дві грн. 67 коп.), пені –1187,22 грн. (одна тисяча сто вісімдесят сім грн. 22 коп.), відсотків річних –544,66 грн. (п’ятсот сорок чотири грн. 66 коп.), штрафу –1343,26 грн. (одна тисяча триста сорок три грн. 26 коп.), витрат по сплаті держмита –165,07 грн. (сто шістдесят п’ять грн. 07 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –154,23 грн. (сто п’ятдесят чотири грн. 23 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                             Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 16.12.09 року