Рішення № 73794284, 03.05.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5706/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"03" травня 2018 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

за участю представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Вознесенськ Миколаївської області із застосуванням звукозаписувальної техніки цивільну справу № 473/5706/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

04.12.2013 року ОСОБА_4 в інтересах Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «Приват Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказує, що 09.06.2006 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 1000 грн., а позичальник зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит, відсотки за користування ним в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що відповідачем умови кредитного договору не були виконані, позивач просить стягнути з неї прострочену заборгованість за кредитом станом на 09.06.2006 року у сумі 26059 грн. 20 коп.

04.02.2014 року заочним рішенням позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» було задоволено і з відповідача ОСОБА_3 було стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 09.06.2000року в розмірі 26059 грн. 20 коп., та судовий збір в розмірі 260 грн. 59 коп.

22.02.2018 року відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про перегляд заочного рішення від 04.02.2014року.

Ухвалою суду від 01.03.2018 року було прийнято заяву про перегляд заочного рішення та призначено до слухання на 20.03.2018року.

Ухвалою суду від 20.03.2018 року було поновлено строк для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення та скасовано рішення Вознесенського міськрайонного суду від 04.02.2014 року, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 05.04.2018року.

30.03.2018 року представником відповідача подано відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зустрічний позов в якому просить визнати вищевказаний кредитний договір недійсним.

05.04.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідача в якій зазначається, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.04.2018року клопотання представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відкликання зустрічної позовної заяви, відмову від клопотання про проведення почеркознавчої експертизи та відмову від клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження було задоволено. Зустрічну позову заяву ОСОБА_3 про визнання вищевказаного договору недійсним повернуто відповідачу.

10.04.2018 року представником відповідача подано заперечення на відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою суду від 12.04.2018року клопотання представників відповідача про витребування доказів по справі задоволено.

17.04.2018 року позивачем подано відзив на заяву, в якому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та уточнену позовну заяву із зменшенням ціни позову до 11841 грн. 64 коп. і вимогою стягнути з ОСОБА_3 за період з 28.11.2010 року по 28.11.2013 року заборгованість по відсоткам, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту.

23.04.2018 року представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на уточнену позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі у зв’язку із безпідставним збільшенням процентної ставки, що в цілому вплинуло на розрахунок заборгованості, крім того просив застосувати строк позовної давності.

02.05.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

В судовоме засідання представник позивача не з’явився, на адресу суду надіслано заяву про розгляд справи за відсутності представника, повне підтримання уточнених позовних вимог.

Представники відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримали свої заперечення викладені у процесуальних заявах, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши також письмові докази по справі, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 09.06.2006 року був укладений кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір складається з письмової заяви позичальника з відмітками банку, а також Умов та Правил надання банківських послуг, банківських тарифів ( а.с. 6-10).

На виконання умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 1000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00% на місяць за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Строк дії картки згідно заяви клієнта було визначено до квітня 2008 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики (в тому числі достроково), сплатити заборгованість, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Як встановлено судом, позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ним.

Згідно уточненої позовної заяви відповідач ОСОБА_3 за період з 28.11.2010 року по 28.11.2013 року має заборгованість по відсоткам, нарахованим на прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 11841 грн. 64 коп.

Нараховуючи відсотки банк виходив із тіла кредиту в розмірі 5466 грн. 39 коп.

Відсотки нараховані за зазначений період виходячи з процентної ставки – яка 36 % річних та 72 % на прострочену заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача та виписок по карті, вона 02.11.2007 року останній раз користувалась кредитною картою та отримувала кошти з рахунку - 257 грн. 50 коп., а в період з 06.07.2009 по 07.10.2009 року систематично погашала заборгованість по кредиту, останній раз у розмірі 6.44 грн. ( а.с. 122-123).

Судом встановлено, що відповідач отримав первісно кредитний ліміт у розмірі 1000 грн. при укладання договору, але як вбачається з виписок по рахунку та довідки банку в подальшому ліміт в грудні 2008 року було збільшено до 8800 грн., а в серпні 2015 року зменшено до 5470 грн.

Відповідно до передбаченого ст. 12 ЦПК України принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, підтвердивши їх доказами (фактичними даними) з дотриманням вимог ст.ст.76-81 ЦПК України.

Однак, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, процентами відповідачем у передбаченому законом порядку не спростовано, але заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Так ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до положень ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5ст. 261ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. 4ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Верховним Судом України в своїх постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі №6-134цс14, а також Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року у справі №345/3701/14-ц та від 21 лютого 2018 року у справі №180/3306/14-ц зазначається, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказується на лицьовій стороні картки і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Тобто позовну давність в частині неповернутих кредитних коштів слід обчислювати з моменту закінчення строку дії платіжної картки, а в частині процентів, в іншому, аніж повернення кредиту, порядку, а саме з моменту несплати кожного чергового платежу.

З матеріалів справи, а саме довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 171) вбачається, що 20.04.2006 року ОСОБА_3, уклавши з банком кредитний договір б\н, отримала кредитну картку № 4149605902557172 з терміном дії до квітня 2011 року, однак ця довідка суперечить твердженням, викладеним в уточненій позовній заяві про строк дії карти, виданої позичальнику до квітня 2008 року. Останній термін також зазначений в заяві позичальника про отримання кредиту, крім того дата отримання кредиту (09.06.2006 року) в заяві і зазначеній довідці( 20.04.2006 року) різняться, хоча номер кредитного рахунку співпадає.

Позов про стягнення кредитної заборгованості банк надіслав 28.11.2013 року (конверт), до суду заява надійшла 04.12.2013 року, останній платіж по кредиту, згідно розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, позичальником здійснено 07.10.2009 року, останній раз позичальник користувався коштами банку 02.11.2007 року, таким чином вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам заявлені поза межами встановленого законом трирічного строку позовної давності ( строк закінчився в листопаді 2012 року).

Правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №6-1457цс16, визначено , що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можна з урахуванням конкретних обставин справи віднести, часткову сплату боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини боргу (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

За пунктами 5.3, 5.4 Умов та правил надання банківських послуг строки погашення по кредиту по платіжним карткам з встановленим мінімальним обов'язковим платежем наведено у Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, що передбачена Тарифами, та частину заборгованості за кредитом.

Строки погашення по кредиту по платіжним карткам без встановлення мінімального обов'язкового платежу здійснюються в наступному порядку: строк погашення процентів по кредиту щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжної картки (а.с.9).

Тому за змістом Умов та правил надання банківських послуг в частині строків та черговості погашення заборгованості, у випадку перерахунку з іншого рахунку клієнта в рахунок погашення боргу 6.44. грн. у жовтні 2009 року, сума була віднесена на погашення відсотків, заборгованість за якими виникла задовго до настання строку погашення кредиту у повному обсязі ( 04/08 рік), а отже, у розумінні статті 264 ЦК України такий платіж не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності, яка почала спливати з останнього дня місяця дії картки.

З урахуванням викладено, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, про застосування якого просив відповідач.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через місцевий суд протягом 30 днів з дня складення повного його тексту.

Повний текст рішення виготовлено 05.05.2018 року.

Суддя: Висоцька Г.А.