Ухвала суду № 73794144, 04.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/1320/15-к

Провадження №11-кп/772/526/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Рупак А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Рупака А.А.

суддів: Ковальської І.А., Нагорняка Є.П.

при секретарі Доценко М.І.

з участю прокурора Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12015020080000167, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 11 квітня 2015 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, вул.., Гагаріна, 7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера, раніше судимого 24.11.1999 року Барським районним судом Вінницької області по ст. 140 ч.2 КК України до 2 років виправних робіт з конфіскації майна; 15.03.2006 року Барським районним судом Вінницької області за ст. 125 ч.2 КК України до 3 місяців позбавлення волі, в силу ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимості.

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч.1, ст. 122 КК України та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 186 КК України 1 (один) рік позбавлення волі.

- за ч. 1 ст. 122 КК України 2 (два) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_2 визначено у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з трирічним іспитовим строком, протягом якого зобов'язано його: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

10.04.2015 року близько 08.45 хв., перебуваючи на ринку м. Бар Вінницької області, ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна та збагачення за рахунок чужої власності, шляхом обернення його на свою користь, усвідомлюючи, що його дії носять протиправний характер, ігноруючи цю обставину, з метою заволодіння чужим майном, підійшов до торгового місця (ракушки) № 203 звідки у присутності потерпілої ОСОБА_3 та очевидців, що перебували на ринку, не приховуючи свого наміру на протиправне заволодіння майном, а саме рулоном туалетного паперу «Обухів» та 10 пачками сірників «Козак», взяв їх з прилавку та поставив у поліетиленовий пакет жовтого кольору, після чого почав стрімко направлятися у напрямку на вихід із ринку. Таким чином ОСОБА_2, діючи відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи факт належності майна іншій особі та нехтуючи думкою очевидців що в цей момент були поруч з іншими торгівельними точками, маючи єдиний умисел та протиправне бажання на збагачення за рахунок чужої власності, продовжував стрімко направлятися на вихід з ринку. Пройшовши відстань близько 10 м. Паламарчука В.А. було зупинено ОСОБА_4, який перебував в цей час біля свого торгового місця, а також ОСОБА_3, яка підійшла від своєї ракушки № 203 та відібрала у ОСОБА_2 поліетиленовий пакет жовтого кольору з рулоном туалетного паперу «Обухів» та 10 пачками сірників «Козак», після цього присутні викликали працівників міліції та передали їм зупиненого ними ОСОБА_2 В результаті зазначеного, ОСОБА_2 відкрито заволодів майном з прилавку торгового місця (ракушки) № 203, що на ринку м. Бар Вінницької області, а саме рулоном туалетного паперу «Обухів», вартістю 5 грн. 00 коп. за 1 одиницю та 10 пачками сірників «Козак», вартістю 00 грн. 50 коп. за 1 одиницю на загальну суму 5 грн. 00 коп., завдавши при цьому потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 10 грн. 00 коп., що підтверджується відповідно до довідки № 80 від 15.04.2015 року.

Крім того, 10.04.2015 року близько 09.00 години, перебуваючи біля торгового місця (ракушки) № 23, що на ринку м. Бар Вінницької області, гр. ОСОБА_2, маючи на меті умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи, що вчиняє протиправно та бажаючи діяти саме таким чином, в ході сварки, схопив ОСОБА_3 своєю правою рукою за зап’ястя її лівої руки, після чого своєю лівою рукою завдав удару долонею руки в ділянці ближче до правого плеча потерпілої, внаслідок якого штовхнув ОСОБА_3 на відстань кількох метрів в напрямку ліворуч від себе, кинувши таким чином потерпілу на асфальтобетонне покриття та завдавши їй тілесних ушкоджень. В результаті умисних дій ОСОБА_2 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Згідно висновку експерта № 61 від 22 квітня 2015 року, у громадянка ОСОБА_3 виявлено: закритий вбитий перелом хірургічної шийки правого плеча; синці - по передньо-зовнішній поверхні правого плеча в верхній третині та в ділянці плечового суглобу, по задній поверхні правого ліктьового суглобу, по зовнішній поверхні правого стегна в верхній третині; садно в ділянці синця правого ліктьового суглобу. Вказані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення відповідають строку, вказаному у постанові про призначення експертизи (10.04.2015 року). Закритий вбитий перелом хірургічної шийки правого плеча не являється небезпечним для життя в момент заподіяння, не супроводжувався небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров’я (більше 21 дня) належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Синці - по передньо-зовнішній поверхні правого плеча в верхній третині та в ділянці плечового суглобу, по задній поверхні правого ліктьового суглобу, по зовнішній поверхні правого стегна в верхній третині; садно в ділянці синця правого ліктьового суглобу за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 ставиться питання про зміну вироку Барського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року. Просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.186 КК України на ч.1 ст.185 КК України та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, застосувати до нього Закон України “Про амністію у 2016 році”.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вирок суду є незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ні один з свідків не підтвердив того, що він відкрито заволодів майном та те, що він наніс потерпілій тілесні ушкодження, а розмір моральної шкоди в сумі 8000 грн. є надмірним та не відповідає моральним стражданням потерпілої.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор Миколайчук Д.Г. заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. При цьому також пояснив, що він взагалі не зачіпав потерпілу ОСОБА_5 та не розуміє, за що повинен сплачувати моральну шкоду.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Судом під час розгляду провадження зазначені вимоги закону дотримані, а ухвалений вирок є законним в частині доведення вини особи у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо перекваліфікації його дії з ч. 1 ст. 186, ч.1 на ч.1 ст. 185 КК України не ґрунтуються на законі, з огляду на наступне.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186 та ч.1 ст. 122 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованим та відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується наявними у справі доказами, в їх сукупності. Зокрема, показами обвинуваченого ОСОБА_2, який судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково, а саме в частині заволодіння рулоном туалетного паперу «Обухів» та 10 пачками сірників «Козак». В частині нанесення тілесних ушкоджень потерпілій вину не визнав. Від дачі пояснень відмовився.

Показами потерпілої ОСОБА_3, яка у судовому засіданні дала пояснення, які узгоджуються з обвинувальним актом.

Показами свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що ОСОБА_2 стояв в черзі біля торгової точки, він поклав собі в жовтий пакет туалетний папір і намагався втекти. Покупці зробили зауваження, але він не відреагував, після чого його спіймали та привели до торгової точки. Факт нанесення тілесних ушкоджень не може підтвердити, оскільки знаходилася на відстані від місця події.

Показами свідка ОСОБА_7, яка суду пояснила, що бачила, як ОСОБА_2 в черзі біля торгової точки, розглянувши товар, почав класти собі в сумку туалетний папір і, не розрахувавшись, залишив чергу. Дівчина з черги покликала ОСОБА_3 Паламарчака затримали і між ними виник конфлікт. Бійка тривала в межах 10 хв. Подробиць не пам’ятає, оскільки знаходилася на відстані.

Показами свідка ОСОБА_8, яка суду пояснила, що ОСОБА_2 викрав з прилавка туалетний папір і намагався втекти. Потерпіла з чоловіком спіймали викрадача та привели до торгової точки. В подальшому ОСОБА_2 почав чинити бійку та наносив удари руками та ногами ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_9. ОСОБА_3 почав крутити, бити та кинув її на асфальт, після чого вона скаржилась на сильну біль в правому плечі.

Показами свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що він займається торгівлею на ринку міста Бар. 10.04.2015 йому зателефонував ОСОБА_4 та повідомив про затримання викрадача. Свідок підійшов до торгового м’ясця ОСОБА_3 Затриманий ОСОБА_2 виправдовувався, висловлювався нецензурними словами, намагався втекти. В подальшому ОСОБА_2 почав чинити бійку. ОСОБА_3 почав крутити, бити та кинув її на асфальт, після чого вона скаржилась на сильну біль в правому плечі.

Показами свідка ОСОБА_4, який пояснив, що 10.04.2015 року він перебував на ринку в м. Бар займаючись торгівлею. Неподалік від нього торгувала його дружина ОСОБА_3 Приблизно о 09:00 год. йому повідомили, що ОСОБА_3 ловить злодія. Він вибіг їй на допомогу. Вони затримали ОСОБА_2 з викраденим туалетним папером та сирниками. В подальшому ОСОБА_2 висловлювався нецензурними словами, намагався втекти. Почав чинити бійку. Наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження, почав кинув її на асфальт.

Крім часткового визнання вини обвинуваченим, його вина також доводиться дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: заявою про злочин; протоколом огляду місця події від 10.04.2015; протоколом огляду предмету від 15.04.2015; висновком судово-медичного експерта № 61 від 22 квітня 2015 року; протоколом огляду місця події від 21.05.2015; протоколом слідчого експерименту від 21.05.2015 за участю потерпілої.

При цьому слід взяти до уваги, що відмінність між таємним викраденням чужого майна (ст.185 КК України) та відкритим викраденням чужого майна (ст.186 КК України) визначається способом заволодіння чужим майном. Якщо таке заволодіння відбувається за умов очевидної відкритості (у присутності власника майна чи інших осіб) та при цьому винна особа усвідомлює цю обставину, дії винного слід кваліфікувати як грабіж за ст. 186 КК України.

Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, а саме грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, та умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Саме такі дії обвинуваченого охоплюються діянням, що підпадають під визначення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч.1, ст. 122 КК України та кваліфікація дій ОСОБА_2 є вірною.

Крім того не підлягає задоволенню апеляційна скарга обвинуваченого в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно положень ст.23 ЦК України випливає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

При цьому з вироку вбачається, що судом першої інстанції враховано, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня важкості, терпіла фізичний біль та певні незручності, лікувалася, у неї з'явилися нервові стреси та емоційні збудження, погіршився

Таким чином визначений судом грошовий еквівалент для відшкодування моральної шкоди в розмірі 8000 гривень відповідає вимогам розумності та справедливості.

Також судом вірно застосовано до ОСОБА_2 Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки відповідності до п. «г» ст. 1 цього Закону, від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, можуть бути звільнені особи, які зокрема, на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

ОСОБА_2 народився 31.05.1951, тобто досяг пенсійного віку, а тому, згідно до вказаної норми Закону, може бути звільнений від відбування призначеного покарання.

За наведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Барського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року у кримінальному провадженні №12015020080000167, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань 11 квітня 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч.1, ст. 122 КК України залишити без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Судді:

Згідно з оригіналом: