Ухвала суду № 73794081, 03.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13999/17

Провадження №11-кп/772/590/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

судів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянув «03» травня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12017020010001390 від 27.03.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4,

народження 1975 року 06 місяця 24 дня,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

українця, громадянина

України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Кузьміна С.В.

представника потерпілого: ОСОБА_5

за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2018 року ,-

В с т а н о в и в:

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2018 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 80 годин громадських робіт.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Вінницька філія ПАТ «Укретелеком» 1363 гривні 66 копійок у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави, несплаченого представником потерпілого за подання позовної заяви в сумі 1762 грн. 00 коп.

Вирішена доля речових доказів.

Судом встановлено, що 25.03.2017 року біля 17:00 годині ОСОБА_4, перебуваючи в загальному підвальному приміщені багатоквартирного будинку №78 по вул.Космонавтів в м. Вінниці, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, за допомогою кухонного ножа обрізав телефонний кабель «ТППеп 20*2*0,4», що перебував на балансі Вінницької філії ПАТ «Укртелеком» інв. №100999 загальною довжиною 26 метрів, вартість, якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2597/17-21 від 01.06.2017 року становила 225 гривень 41 копійку.

Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденим кабелем, розпорядившись на власний розсуд, чим спричинив Вінницькій філії ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на суму 225 гривень 41 копійок.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого , ставить питання про зміну вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2018 року відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст. 185 КК України, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави 1762 грн. 00 коп. несплаченого представником потерпілого ОСОБА_5 судового збору за подання позовної заяви майнового характеру. В решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що ч.6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто, стягнення судового збору з відповідача на користь держави у разі, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору чинним цивільним процесуальним законом не передбачено. Оскільки представник потерпілого судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру не сплачував, кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення судового збору при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, питання щодо справлення такого збору підлягає вирішенню на підставах, визначених ст. 141 ЦПК України ( в редакції Закону України від 03.10.2017 року). Тобто на думку прокурора, судовий збір у даному кримінальному провадженні не повинен стягуватись з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави при ухваленні вироку, тобто судом першої інстанції порушені вимоги ст. ст. 128, 374 КПК України.

Заслухавши доповідача, представника потерпілого ОСОБА_5, який не заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора , який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає до задоволення.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення – це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), - є обґрунтованими.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 185 КК України - є правильною.

Кримінальне провадження розглядалась відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи , які ніким не оспорювались.

Частиною третьою ст.349 КПК України передбачено право суду, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Судом першої інстанції з’ясовувалось чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому злочину визнав в повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному.

Оскільки правильність кваліфікацій дій обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не оспорюється, тому вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Разом з тим слід зазначити, що при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції врахував всі пом’якшуючі його вину обставини, відповідно до ст. 66 КК України, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання є справедливим та обґрунтованим, яке ґрунтується на вимогах закону, а призначене у повній відповідності з вимогами ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, вирок суду першої інстанції підлягає зміні, так як судом першої інстанції, в зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону на підставі п.3 ч.1 ст. 409, ст. 412 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України суд, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з поміж іншого, ухвалює рішення про цивільний позов; інші майнові стягнення і підстави цих рішень; про відшкодування процесуальних витрат та рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч.5 ст. 128 КПК України , цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.3 ст. 3 та п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України ( в редакції Закону України від 03.10.2017 року) визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто, стягнення судового збору з відповідача на користь держави у разі, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору чинним цивільним процесуальним законом не передбачено.

Крім цього, відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

На підставі п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з поміж інших, звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я , та у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У разі звільнення позивача від сплати судового збору, такий збір не може бути стягнутий з відповідача на користь держави, а компенсується за її рахунок.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за вироком суду з ОСОБА_7 стягнуто на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Вінницька філія Пат «Укртелеком» 1363 грн. 66 коп. у відшкодування злочином матеріальної шкоди. При цьому на користь держави з ОСОБА_4 стягнуто 1762 грн. 00 коп. несплаченого представником потерпілого судового збору за подання позовної заяви.

Оскільки представник потерпілого судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру не сплачував, кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення судового збору при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, питання щодо справлення такого збору підлягає вирішенню на підставах, визначених ст. 141 ЦПК України ( в редакції Закону України від 03.10.2017 року).

Тобто, як правильно зазначив прокурор в апеляційній скарзі, судовий збір у даному кримінальному провадженні не повинен був стягуватись з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави при ухваленні вироку.

Отже, судом першої інстанції при винесенні вироку порушені вимоги ст. ст. 128, 374 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 – задовольнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2018 року щодо ОСОБА_4 змінити , через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_7 судового збору на користь держави, несплаченого представником потерпілого за подання позовної заяви в сумі 1762 грн. 00 коп.

В решті вирок щодо ОСОБА_8 – залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: