Рішення № 73793561, 25.04.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018м. ДніпроСправа № 904/10647/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушин Ю.Ю. за участю секретаря судового засідання Гаркуші К.О.

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Львівське спеціальне науково - реставраційне проектно - виробниче управління" Львів - Реставрація", м. Львів

до Департамента капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації

про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 042 346, 21 грн. та 3% річних у розмірі 85 548, 48 грн.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача ОСОБА_1, представник за довіреністю від 04.01.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Львівське спеціальне науково - реставраційне проектно - виробниче управління" Львів - Реставрація", м. Львів звернулось з позовом до Управління капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 042 346, 21 грн. та 3% річних у розмірі 85 548, 48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 30.08.2012 року №53/08 про закупівлю робіт за державні кошти та додаткової угоди №6 від 21.10.2013, в частині оплати за виконані підрядні роботи у термін, який встановлений договором.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2018р. призначено підготовче засідання на 21.02.2018 о 12:00 год.

20.02.2018року до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Львівське спеціальне науково - реставраційне проектно-виробниче управління" Львів - Реставрація", м. Львів, у зв'язку з пропуском строку позовної давності відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2018р. продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 14.03.2018р. об 11:30 год. та залучено у якості правонаступника Відповідача-Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, розташований за адресою : 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Старокозацька, будинок 56.

06.03.2018р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 14.03.2018р. оголошено перерву до 27.03.2018р. о 12:30г.

26.03.2018 року від відповідача надійшли доповнення на відзив на позовну заяву

27.03.2018р. позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що позов подано в межах визначених законом строків позовної давності.

У судовому засіданні 27.03.2018р. оголошено перерву до 03.04.2018р. о 15:30.

03.04.2018р. від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив з відміткою отримання представником позивача, план фінансування об'єкта на 2013р., який є невід'ємною частиною договору 53/8 від 30.08.2012р., довідку про фактичне отримання коштів позивачем відповідно до плану фінансування.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача до судового засідання 25.04.2018р. не з'явився. Представник відповідача наполягав на розгляді справи по суті на підставі наявних у справі документів. Позивач був повідомлений про час та місце проведення судового засідання про що свідчить підпис представника позивача у розписці (а.с. 174). У зв'язку із спливом процесуального строку розгляду справи по суті, приймаючи до уваги думку відповідача суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних матеріалів.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.04.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2012 року між Управлінням капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (замовник) та публічним акціонерним товариством "Львів-Реставрація" (генпідрядник) укладено договір №53/08 про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до умов якого (п.1.1) генпідрядник зобов'язується виконати роботи по цьому договору, зазначені в календарному графіку виконання робіт (додаток до договору №2), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Найменування робіт: Троїцький собор, м. Новомосковськ - реставрація) (п.2.2. договору).

Склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються на підставі проектно-кошторисної документації. Обсяги закупівлі робіт можуть бути змінені залежно від реального фінансування видатків (п.п.3.3.,3.4. договору).

Відповідно до п.3.1. договору ціна цього договору становить 27 209 558,92грн.

Генпідрядник розпочинає виконання робіт з моменту отримання авансу і забезпечує їх завершення до вересня 2014 року (п.5.3. договору).

Відповідно до п.4.1. договору бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного фінансування відповідного бюджетного призначення згідно ч.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України.

Розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт по формі КБ-2 та на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі №КБ-3 (п.4.8. договору).

21.10.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду №6 за умовами якої п. 3.1. договору викладено в новій редакції і передбачено капітальні видатки замовника за виконані роботи на 2013 рік у сумі 8 330 433,32 грн.

За твердженням позивача, у 2013 році ПАТ «Львів-реставрація» як генпідрядником у договорі виконано будівельних робіт на суму 8 238 455,55грн. у тому числі: березень - 1 184 339,35грн., вересень - 2 759 635,63грн., листопад - 580 632,01 грн., 903 969,79 грн., 856 267,50грн., 499 576,97грн., 284 292,54грн., грудень -1 116 741,76 грн., 53000грн.

Із загальної суми виконаних робіт у 2013 році замовником оплачено 4 763 771, 49грн.

Позивач стверджує, що станом на 01.01.2014 року відповідач мав не погашену кредиторську заборгованість за виконані будівельні роботи у 2013 році на загальну суму 2 290 344,71грн. Платіжними дорученнями №№ 303, 304 від 24.07.2014 року частково погашено заборгованість за виконані у 2013 році роботи на суму 293 850,60 грн. та 649 994,32 грн., у результаті чого заборгованість зменшилась з 2 290 344,71 грн. до 1 346 499,79 грн.

Залишок непогашеного боргу замовника покрито платіжними дорученнями №№1057- 1061 від 24.09.2015 року.

Позивач зазначає, що несвоєчасне виконання грошових зобов'язань замовником за виконані підрядні роботи у 2013 році призвело до того, що ПАТ «Львів-реставрація» через відсутність обігових коштів не мало можливості розрахуватися вчасно із субпідрядником ТОВ «Днепрострой», за позовом якого рішенням господарського суду Львівської області від 21.09.2015р. (справа №914/2254/15) товариство вимушено сплатити 386 699,69 грн. інфляційних втрат, 32 464,30 грн. відсотків річних та 8 383,28грн. судового збору.

Так, позивачем зазначено, що умови договору № 53/08 від 30.08.2012 року та додаткової угоди №6 від 21.10.2013 року, враховуючи наявні у відповідача бюджетні призначення на реконструкцію Троїцького собору м. Новомосковськ у 2013 році зобов'язували останнього фактично у повному обсязі здійснити оплату виконаних і прийнятих від Генпідрядника у встановленому порядку будівельних робіт на суму 8 238 455,55грн.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування заборгованості за договором №53/08 від 30.08.2012р. станом на 01.01.2014р. на суму у розмірі 2 290 344,71 гри та станом на 24.07.2014р. суму у розмірі 1 346 499,79 грн. Матеріали справи не містять первинної документації щодо наведеної позивачем заборгованості.

Зазначена в акті звіряння розрахунків сума сальдо станом на 01.01.2014 року не є належним підтвердженням виникнення заборгованості відповідача перед позивачем саме за спірним договором та, відповідно за виконані роботи у зазначений період.

За відсутності обґрунтованого підтвердження існування заборгованості станом на 01.01.2014 року відсутня можливість вирахувати правомірну суму інфляційних та 3 % річних за спірним договором.

За таких підстав, на основі сукупного аналізу наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин існування заборгованості, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, однак суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, оскільки обґрунтованість позовних вимог позивач не довів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати, у даному випадку, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 18, 73, 74-79, 86, 91, 126, 129, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Товариства з додатковою відповідальністю "Львівське спеціальне науково - реставраційне проектно - виробниче управління" Львів - Реставрація" (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 2б код ЄДРПОУ 02498049) до Департамента капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49070, м. Дніпро, вул. Комсомольська, 56, код ЄДРПОУ 04011650) про стягнення 1 042 346,21 грн. інфляційних втрат та 85 548, 82 грн. 3% річних - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.05.2018

Суддя ОСОБА_2