Рішення № 73792760, 24.04.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 р. Справа № 917/1756/16

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр - Агро", вул. Ямська,8, м. Київ, 03038

до Селянського фермерського господарства "Криниця", с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143

про стягнення 678 580,32 грн. курсової різниці

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_1, дов. в протоколі

Розглядається позовна заява про стягнення 678 580,32 грн. курсової різниці.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення із Селянського фермерського господарства "Криниця" заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки на умовах товарного кредиту №1203/10-Ч від 12.03.2010 року.

За результатом розгляду позовних вимог, 18.08.2011 року, господарським судом Полтавської області винесено рішення по справі № 18/2049/11.

Відповідно до вказаного рішення підлягає стягненню з Селянського фермерського господарства "Криниця" (ідентифікаційний код 24831390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (ідентифікаційний код 36348550) 341 466 грн. 50 коп. основного боргу, 45 056 грн. 53 коп. пені, 85 855 грн. 62 коп. штрафу у вигляді 28 % річних, 4723 грн. 79 коп. витрат з оплати держмита, 191 грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач вказує, що СФГ "Криниця" виконало взяті на себе зобов'язання та сплатило на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" попередньо існуючу заборгованість у загальному розмірі 477 293,60 грн., наступним чином:

27.10.2011 - 50 000,00 грн.

02.11.2011 - 50 000,00 грн.

26.12.2011 - 20 000,00 грн.

19.01.2012 - 10 000,00 грн.

02.04.2012 - 15 000,00 грн.

02.10.2012 - 677,38 грн.

02.10.2013 - 20 000,00 грн.

23.10.2013 - 10 000,00 грн.

12.02.2016 - 7 356,59 грн.

01.09.2016 - 9 900,00 грн.

02.09.2016 - 10 000,00 грн.

14.09.2016 - 10 000,00 грн.

16.09.2016 - 119 209,91 грн.

20.09.2016 - 70 000,00 грн.

28.09.2016 - 75 149,72 грн.

Враховуючи положення ст. 534 ЦК України, ТОВ "СПЕКТР-АГРО" зі сплаченої СФГ "Криниця" за рішенням суду суми заборгованості у розмірі 477 293,60 грн. спочатку зарахувало: судові витрати, пеню, штраф у вигляді 28 % річних, загальна сума яких склала 135 827,10 грн.

Основну суму боргу, у розмірі 341 466,50 грн., ТОВ "СПЕКТР-АГРО" зарахувало наступним чином:

- 02.04.2012 - 9 172,90 грн. (залишок від сплачених 02.04.2012 р. - 15 000,00 грн.).

- 02.10.2012 - 677,38 грн.

- 02.10.2013 - 20 000,00 грн.

- 23.10.2013 - 10 000,00 грн.

- 12.02.2016 - 7 356,59 грн.

- 01.09.2016 - 9 900,00 грн.

- 02.09.2016 - 10 000,00 грн.

- 14.09.2016 - 10 000,00 грн.

- 16.09.2016 - 119 209,91 грн.

- 20.09.2016 - 70 000,00 грн.

- 28.09.2016 - 75 149,72 грн.

Позивач в позові зазначає, що пунктом 2.3 договору поставки на умовах товарного кредиту №1203/10-Ч від 12.03.2010 року (далі по тексту - договір), сторонами погоджено, що у випадку, якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини), буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору, постачальник має право виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плату за користування товарним кредитом, а покупець зобов'язується сплатити даний рахунок не пізніше 3 банківських днів з дня виставлення рахунку. У цьому випадку ціна договору, що вказується в рахунку підлягає розрахунку за формулою: Ц2=Ц1хК2/К1, де Ц2 - ціна договору (її неоплачена частина), що вказується у рахунку; ЦІ - ціна договору (її неоплачена частина), що вказується у Додатку; К1 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату укладення договору; К2 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату оплати.

З урахуванням п. 2.3. договору, розмір курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору), як зазначає позивач, становить 678 580,32 грн. Оскільки суму основної заборгованості (ціну товару) СФГ "Криниця" остаточно було сплачено лише 28.09.2016 p., TOB "СПЕКТР-АГРО" здійснило нарахування курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) після вказаної дати.

В позові зазначено, що 05 жовтня 2016 року ТОВ "СПЕКТР-АГРО" надіслало на адресу СФГ "Криниця" вимогу за вих. №345 від 03 жовтня 2016 року про сплату курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) з проханням сплатити на протязі трьох банківських днів, з моменту отримання даної вимоги та додатків до неї, на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" курсову різницю (вирахувану гривневу різницю ціни договору) у розмірі 678 580,32 грн.

Як додаток до вказаної вимоги було додано рахунок на сплату курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) на суму 678 580,32 грн.

Проте, з моменту отримання відповідачем зазначених вимоги та рахунку (дата отримання - 11 жовтня 2016 року), відповідач на протязі трьох банківських днів не сплатив курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору), що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 1468 від 28.11.2016 р.) проти позову заперечує, зокрема вказує, що із змісту позовної заяви вбачається, що позивач має на меті отримати саме плату за користування товарним кредитом згідно п.2.3. договору.

В п. 2.1 договору сторони погодили, що ціна договору становить загальну вартість товару та суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до п. 2.11. договору відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником щомісячно. До 5 (п"ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця. Покупець зобов"язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою платежів, відповідно до затвердженого порядку оплати в додатку №1 до договору. З моменту підписання договору до подачі цього позову позивачем за весь час не було направлено на адресу відповідача жодного акту, між сторонами договору станом на сьогодні будь-які акти надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування не підписувалися, будь-які погоджувальні чи інші фінансові документи щодо зміни ціни товару, розміру відсотків за користування товарним кредитом або нарахування інших платежів тощо не укладалися.

Відповідач у відзиві зазначає, що як погодили сторони в додатку № 1 до договору, та як встановлено в рішенні господарського суду від 18.08.2011 р. по справі № 18/2049/11, останнім днем оплати товару є 15.10.2010 року. Отже, після спливу цього строку, у відповідача наступає саме відповідальність за неналежне виконання зобов"язання, і ніяк не нарахування відсотків, як плата за користування товарним кредитом.

Відповідач вважає, що правові підстави для здійснення нарахування курсової різниці відсутні, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено права позивача на стягнення такого платежу, як курсова різниця.

Позивач в письмових поясненнях (вх. № 15014 вів 05.12.2016 р.) зазначає, що відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається із п. 2.1. договору сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку.

Згідно п. 2.2 договору сторони погодили; що сума у національній валюті, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення еквіваленту ціни договору в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору на комерційний курс гривні до іноземної валюти, діючого на день підписання договору.

Позивач зазначає, що безпосередньо п. 2.3 договору сторонами визначено формулу обрахунку курсової різниці (гривневої різниці ціни договору).

До договору, між сторонами укладені додатки, якими визначено курс долара США на день їх укладення та визначено ціновий (грошовий) еквівалент вартості товару в іноземній валюті. Грошовий еквівалент в іноземній валюті є складовим елементом ціни договору, а тому сума, на яку збільшилась вартість товару в результаті відповідного перерахунку ціни з урахуванням зміни курсу валюти еквіваленту (курсова різниця) входить до ціни договору (вартості товару).

На сьогоднішній день, як зазначив позивач в письмових поясненнях, жоден із пунктів договору та додатків до нього, у судовому порядку не визнано недійсним. Зобов'язання сторін за договором поставки не припинилися з прийняттям рішення по справі №18/2049/11 і відповідно позивач з урахуванням умов договору, у тому числі п. 2.3., має право нараховувати на сплачену відповідачем суму заборгованості курсову різницю (гривневу різницю ціни договору), оскільки курс долара США (іноземна валюта погоджена сторонами договору) на день укладення договору, додатків, є значно нижчим від курсу долара США на день фактичної сплати коштів.

Здійснена відповідачем оплата грошового зобов'язання вчинялася без урахування зміни курсу долара США по відношенню до гривні.

Відповідач у доповнення до відзиву (вх. № 15714 від 19.12.2016 р.) зазначає, що предметом позовних вимог є не стягнення плати за користування товарним кредитом, а збільшена на курсову різницю ціна договору (товару).

Однак в п 2.3. договору, на який посилається позивач як на підставу свого права щодо стягнення курсової різниці, зазначено, що позивач має право виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці договору як плату за користування товарним кредитом.

Однак, сума яку вимагає стягнути позивач є саме курсовою різницею (збільшеної ціни товару), а не платою (відсотками) за користування товарним кредитом.

Тому відповідач вважає, що у зв'язку із відмовою позивача від стягнення плати за користування товарним кредитом, самостійно ціна договору збільшена на курсову різницю не може бути стягнута, адже умовами договору не передбачено стягнення такої курсової різниці як самостійної вимоги.

Відповідач зазначає, що позивач не має права збільшувати ціну договору (товару), оскільки будь-яка зміна істотної умови договору (ціни) відповідно до положень ст.651 ЦК України повинна проводитися двосторонньою додатковою угодою до договору, а зміна істотної умови договору перерахунком не відповідає чинному законодавству, оскільки встановлена ціна змінюється без двосторонньої угоди сторін про конкретний розмір збільшення ціни договору. Будь-які доплати, у тому числі й сума курсової різниці ціни товару не можуть бути стягнуті, оскільки нарахування таких доплат фактично є односторонньою зміною позивачем умов договору. Діючим законодавством України не передбачено право сторони договору поставки вносити в нього зміни в односторонньому порядку, крім того таке право не передбачено і укладеним між сторонами договором.

Позивач та відповідач, уклавши договір, погодили всі істотні умови, у тому числі ціну Договору (вартість товару) та строк, до якого ця ціна повинна бути сплачена, в тому числі й %, як плату, за користування товарним кредитом, що зазначено в додатку № 1 до договору.

Строком виконання обов'язків відповідачем за договором, як зазначено за його змістом та встановлено в Рішенні суду від 18.08.2011року, є 15.10.2010 року. При цьому, відповідно до Рішення суду від 18.08.2011року заборгованість по сплаті ціни товару й відсотків за користування товарним кредитом на час розгляду справи склала 341 466,50 грн.

Вищезазначеним рішенням чітко зафіксована ціна товару, несплата якої з боку відповідача й призвела до виникнення його заборгованості, та право позивача на стягнення її у судовому порядку, що і стало основою при прийнятті судового рішення, яке виконане відповідачем 28.09.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, а тому у позивача відсутнє право для збільшення в односторонньому порядку ціни товару (ціни договору).

Відповідач у доповненнях до відзиву зазначив, що після винесення судового рішення зобов'язання відповідача щодо погашення боргу (сплата ціни товару) виникають на його підставі, а не на підставі договору, укладеного між сторонами, який перейшов у площину зобов'язання за рішенням суду.

Відповідач зазначає, що товарний кредит - це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний термін і під відсоток.

Згідно з пп. 14.1.206 ПК України відсотки це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата (тобто, відсотки це плата) за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів, отриманих у кредит.

Посилаючись на п. 2.3. договору, позивач намагається стягнути з відповідача плату за користування товарним кредитом, у вигляді суми коштів нарахованих як курсова різниця ціни товару. Позивачем також не доведено та не підтверджено документально, що товар який він продав відповідачу має імпортну складову (матеріали, складові частини, тощо), яка придбана або придбається ним для виготовлення своєї продукції (товару), за зовнішніми імпортними контрактами із нерезидентами України, та оплата за якими здійснюється виключно у валюті таких нерезидентів.

Відповідач також зазначає, що позивачем в порядку п. 2.11. договору не був виконаний обов'язок щодо надіслання Актів про надання послуг товарного кредитування на адресу відповідача, а отже, має місце прострочення кредитора, що звільняє відповідача від обов'язку сплати процентів, що також підтверджує необґрунтованість позовних вимог.

Рішенням від 11.01.2017р. по справі № 917/1756/16 в позові відмовлено (суддя Кульбако М.М.).

02.06.2017р. постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 917/1756/16 рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2017р. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

18.10.2017р. по справі № 917/1756/16 постановою Вищого господарського суду України постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2017р. та рішення господарського суду Полтавської області від 11.01.2017р. скасовано і справу № 917/1756/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2017р. призначено для розгляду справи № 917/1756/16 суддю Солодюк О.В.

16.11.2017р. ухвалою прийнято справу № 917/1756/16 до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні по ГПК України від 06.11.1991 року № 1798-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

27.11.2017 р. до суду надійшли письмові пояснення позивача (вх. № 1445), в яких позивач зазначив, що сторони при визначенні ціни договору погодили доларовий еквівалент вартості переданого товару та відповідно, можливість коригування ціни договору з урахуванням зміни комерційного курсу гривні до долару США станом на момент фактичної сплати покупцем ціни договору, що відповідає положенням ст. 524 ЦК України та ч. 2 ст. 533 ЦК України, якими сторонам надано можливість самостійно встановлювати в договорі порядок визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Позивач також зазначив, що право нараховувати курсову різницю (гривневу різницю ціни договору) у позивача виникає:

- лише після фактичної оплати вартості отриманого товару;

- та лише у випадку, якщо на день такої оплати комерційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини), буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору.

Право нараховувати відсотки за користування товарним кредитом у позивача виникає:

- з дня, наступного за днем отримання покупцем товару та закінчується днем, в якій згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.

Передбачені умовами договору курсова різниця (гривнева різниця ціни договору) та відсотки за користування товарним кредитом мають різну правову природу та регулюються різними нормами чинного законодавства України, мають різний порядок нарахування та різні підстави такого нарахування. Відповідний обов'язок відповідача сплатити курсову різницю (гривневу різницю ціни договору) виникає у випадку, якщо на день оплати (не оплаченої частини ціни договору) комерційний курс гривні до іноземної валюти буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору.

Внаслідок того, що відповідачем не було своєчасно оплачено вартості отриманого товару (тобто, у строки які сторонами визначено умовами договору) та на дату фактичної оплати покупцем неоплаченої частини ціни договору, комерційний курс гривні до іноземної валюти, є вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору, позивачем здійснено нарахування курсової різниці (гривневої різниці ціни договору).

Вказане нарахування відповідає нормам чинного законодавства України та умовам укладеного договору.

Позивач також зазначив, що предмет позовних вимог по справі № 18/2049/11 не містив вимоги, щодо стягнення із відповідача курсової різниці (гривневої різниці ціни договору), сума основного боргу стягувалася без урахування зміни розміру курсу долара США по відношенню до грошової одиниці України. Крім того, предмет позовних вимог не містив вимоги, щодо стягнення із відповідача індексу інфляції.

11.12.2017 р. від відповідача надійшли письмові пояснення стосовно предмету спору (вх. 15092), в яких відповідач зазначає, що у своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідача курсову різницю згідно п. 2.3 договору, яким зазначено, що ця сума є платою за користування товарним кредитом. Будь-які доплати, у тому числі й сума курсової різниці ціни товару не можуть бути стягнуті, оскільки нарахування таких доплат фактично є односторонньою зміною позивачем умов договору.

В п. 2.1. договору сторони погодили, що ціна договору становить загальну вартість товару та суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Згідно до ч.2 ст. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Відповідно до п. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни договору після його виконання не допускається.

Згідно п. 2.6. договору за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.11. договору відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником щомісячно.

Однак, з моменту підписання договору до подачі цього позову позивачем за весь час не було направлено на адресу відповідача жодного акту, між сторонами договору станом на сьогодні будь-які акти надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування не підписувалися, будь-які погоджувальні чи інші фінансові документи щодо зміни ціни товару, розміру відсотків за користування товарним кредитом або нарахування інших платежів тощо не укладалися.

Відповідач зазначає, що у розумінні ч. 3 ст. 692 ЦК України проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому, договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення. Жодною умовою (пунктами) договору, укладеного між сторонами цього провадження, не передбачено право позивача в односторонньому порядку збільшувати та ставити питання щодо стягнення збільшеної на суму курсової різниці ціни договору. Відповідно, право позивача відповідачем не порушено.

Відповідач також зазначив, що строк користування товарним кредитом розпочав свій перебіг з 12.06.2010 року, тобто з наступного дня після отримання товару (остання товарна накладна від 11.06.2010 року) та закінчився 15.10.2010 року, відповідно із закінченням цього строку, закінчилося нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Отже, після спливу цього року у відповідача наступає саме відповідальність за неналежне виконання зобов'язання, що встановлено у зазначеному Рішенні суду від 18.08.2011 року, а ніяк не нарахування відсотків, як плата за користування товарним кредитом. А тому, з 16.10.2010 року відповідач звільняється від сплати нарахувань за користування товарним кредитом.

Відповідач зазначає, що при зверненні до суду та визначенні ціни позову по справі № 18/2049/11, в яку увійшла сума ціни товару, відсотків за користування кредитом, інші санкції, ТОВ «Спектр-Агро» не було визначено еквівалент комерційного курсу заявленої до стягненню гривневої суми до доллару США, відповідно позивач не скористався своїм правом здійснити перерахунок ціни товару з урахуванням курсової різниці на час звернення до суду та заявив до стягнення заборгованість за договором у сумі 341 466,50 грн., що утворилась при його виконанні.

Отже, судом винесено рішення без прив'язки гривневої суми боргу до курсу валюти долара США на час звернення позивача до суду або винесення судового рішення.

Відповідно судовим рішенням у справі №18/2049/11 встановлений борг у платіжній одиниці - українській гривні.

Тому й відповідальність відповідач має нести за невиконання саме грошового обов'язку в гривнях, без прив"язки до курсу в доларах США.

Подальше збільшення такого зобов'язання із застосуванням курсової різниці є необгрунтованим.

Станом на 28.09.2016 року зобов'язання СФГ «КРИНИЦЯ» за договором припинились, оскільки відповідач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі.

У письмових поясненнях відповідач зазначив, що тривале виконання рішення суду по справі №18/2049/11 зумовлено тяжким фінансовим становищем підприємства відповідача під час виконання рішення, і сторони вели листування з даного питання і уклали угоду розстрочення рішення суду, що свідчить про те, що позивач сам визначив суму заборгованості відповідача перед ним у розмірі 331 616,22 грн., будь-який еквівалент по курсу долара США ним в жодному з документів не зазначений, натомість, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача курсової різниці з ціни товару.

12.01.2018р. ухвалою суд здійснив перехід з господарського процесу по ГПК України від 06.11.1991 року № 1798-ХІІ (зі змінами та доповненнями) на господарський процес по ГПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 р.

29.01.2018 р. до суду надійшли заперечення від позивача на письмові пояснення відповідача (вх. № 896), в яких позивач зазначив, що з урахуванням пунктів 1.2, 2.1,2.2, 2.3 укладеного договору, позивач має право нараховувати курсову різницю (гривневу різницю ціни договору): лише після фактичної оплати вартості отриманого товару та лише у випадку, якщо на день такої оплати комерційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини), буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору.

Всупереч доводів відповідача позивач не мав відповідного обсягу прав при попередньому зверненні до суду вимагати стягнення із відповідача курсової різниці, оскільки:

- на день пред'явлення позову та на день розгляду судом справи №18/2049/11 курс долара США по відношенню до гривні не був вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору;

- на день пред'явлення позову та на день розгляду судом справи №18/2049/11 відповідачем не було оплачено вартості отриманого товару, що унеможливлювало, з урахуванням умов укладеного договору, здійснювати нарахування курсової різниці.

Разом з тим, умовами укладеного договору сторонами також передбачено сплату відповідачем відсотків за користування товарним кредитом, зокрема п. п. 1.1., 2.1. 2.6, 2.7., 2.8., 2.11., що за своєю правовою природою є відмінною від курсової різниці та право на нарахування яких у позивача виникає з дня, наступного за днем отримання покупцем товару та закінчується днем, в якій згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.

Предметом позовних вимог ТОВ "СПЕКТР-АГРО" до СФГ "Криниця" є стягнення курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) з урахуванням сукупності умов укладеного договору та додатків до нього, а не лише п. 2.3. договору, на що акцентує увагу відповідач.

А підставою звернення до суду із таким позовом є те, що відповідачем не було своєчасно оплачено вартості отриманого товару (тобто, у строки, які сторонами визначено умовами договору) та на дату фактичної оплати покупцем неоплаченої частини ціни договору комерційний курс гривні до іноземної валюти є вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору. Тому позивачем здійснено нарахування курсової різниці (гривневої різниці ціни договору).

Вказане нарахування, як зазначає позивач, відповідає нормам чинного законодавства України та умовам укладеного договору.

Позивач, посилаючись на ст. 5 ГПК України також зазначив, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право позивача на звернення до суду із позовом про стягнення із відповідача курсової різниці, не суперечить жодній нормі чинного законодавства України, а його реалізація не порушує прав відповідача, а навпаки лише сприяє виконанню останнім взятих на себе договірних зобов'язань (які порушено) та захисту прав ТОВ "СПЕКТР-АГРО".

Позивач звернув увагу на протиріччя та неоднозначність позиції відповідача, яка викладена у його письмових поясненнях. Позивач зазначає, що з однієї сторони, відповідач вказує на те, що предметом позовних вимог позивача є стягнення відсотків за користування товарним кредитом, а з іншої сторони, він вказує на те, що це курсова різниця, яку ТОВ "СПЕКТР-АГРО" не має права нараховувати.

Підтримуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що грошовий еквівалент в іноземній валюті є складовим елементом ціни договору (її зміни), а тому сума, на яку збільшилась вартість товару в результаті відповідного перерахунку ціни з урахуванням зміни курсу валюти еквіваленту (курсова різниця) входить до ціни договору (вартості товару).

Крім того, фактична зміна ціни договору врегульована умовами укладеного договору: передбачено механізм та підстави такої зміни, що повністю узгоджується із ч. 2 ст. 632 ЦК України, про яку замовчує відповідач, та всупереч фактичним обставинам справи, неправомірно наголошує на незаконності вимог позивача.

Сторони при визначенні ціни договору погодили доларовий еквівалент вартості переданого товару та відповідно, можливість коригування ціни договору з урахуванням зміни комерційного курсу гривні до долару США станом на момент фактичної сплати покупцем ціни договору, що відповідає положенням ст. 524, ч. 2 ст. 533, ч. 2 ст. 632 ЦК України.

Позивач в даних запереченнях повідомив суд, що йому не відомо про існування угоди щодо розстрочення рішення суду по справі № 18/2049/11.

В запереченнях на пояснення позивача (вх. № 1394 від 09.02.2018 р.) відповідач зазначив, що 05.10.2016 року позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 345 від 03.10.2016 року про сплату курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) та рахунок із призначенням платежу: «Оплата курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору).

Однак, згідно п.2.3. договору позивач мав виставити рахунок для оплати із призначенням платежу «Оплата за користування товарним кредитом», а виставив рахунок із іншим призначенням, що не передбачено договором.

Таким чином, позивач не мав права самостійно змінювати призначення платежу, а відповідач мав право не здійснювати оплату рахунку позивача, призначення за яким не передбачено умовами договору.

В такому випадку право позивача через не здійснення оплати виставленого ним рахунку відповідачем не порушене і відповідач не несе будь-якої відповідальності за не порушене право позивача.

Що стосується плати за користування товарним кредитом, відповідач зазначив, що згідно п. 2.7. договору строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.

Згідно специфікацій, які є додатками до договору, останній термін платежу, визначений датою 15.10.2010 року, тому вбачається, що товарний кредит діяв з моменту укладення договору до строку останнього платежу за умовами договору, тобто, до 15.10.2010 року.

Таким чином, як зазначає відповідач, після 15.10.2010 року не сплачена відповідачем сума не є товарним кредитом, відповідно відсотки (плата за користування товаром) не нараховуються та їх оплата не здійснюється, і у позивача відсутнє право вимагати від відповідача здійснення оплати за користування товарним кредитом після 15.10.2010 року.

Справа розглядалась в режимі відеоконференції згідно ст. 197 ГПК України.

13.04.2018р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.04.2018р. на 10 год. 00 хв.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, надіслав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу довіреності (вх. № 3910 від 17.04.2018р.) та клопотання про здійснення розгляду справи без участі повноважного представника позивача, в якому останній просить суд здійснити розгляд справи без участі повноважного представника ТОВ «СПЕКТР-АГРО» та без здійснення системи відеоконференцзв"язку. На позовних вимогах наполягає і просить задовольнити їх повністю (вх. № 4067 від 23.04.2018р.).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність.

В судовому засіданні 24.04.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 1203/10-ч від 12.03.2010р., відповідно до якого господарські зобов"язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту уповноваженими представниками сторін, крім зобов"язань покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п. 9.1 договору) (том 1, а.с. 10-16).

Відповідно до п. 1.1 договору в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, гривнева ціна товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати товару, та нарахування відсотків, інші умови, визначені в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором та суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку №1.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що сума у національній валюті, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов"язань по договору, визначається шляхом множення еквіваленту ціни договору в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на комерційний курс гривні до іноземної валюти, діючого на день підписання даного договору.

За п. 2.3 договору у випадку, якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її недоплаченої частини), буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору, постачальник має право виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плату за користування товарним кредитом, а покупець зобов'язується сплатити даний рахунок не пізніше 3 банківських днів з дня виставлення рахунку. У цьому випадку ціна договору, що вказується в рахунку підлягає розрахунку за формулою: Ц2=Ц1хК2/К1, де Ц2 - ціна договору (її неоплачена частина), що визначається в рахунку; Ц1 - ціна договору (її неоплачена частина), що вказана в Додатку № 1; К1 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату укладення договору; К2 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату оплати.

Під комерційним курсом розуміють міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти, який щоденно розміщується на Українському фінансовому Сервері.

Згідно з п. 2.4 договору покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в національній валюті, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2., на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 2.5 договору визначено, що термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується покупцем, вказаний в додатку №1 до договору.

За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком №1 до договору (п. 2.6 договору). Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в якій згідно з договором підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 2.9 договору сторони встановлюють, що до відсотків застосовується порядок визначення розміру грошових зобов"язань покупця та їх оплати, встановлений п.2.2, п.2.3 договору.

Відповідно до п. 2.11 договору відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником щомісячно. До 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою платежів, відповідно до затвердженого порядку оплати в додатку №1 до даного договору.

Згідно з п. 3.5 договору покупець зобов'язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку, передбаченого п.2.2, п. 2.3, п.2.10, п. 2.11 договору в наступні терміни:

3.5.1. - частину вартості (ціни) товару, яка оплачується авансом: в термін, визначений в додатку № 1, - тобто, у строк до 01.04.2010 року.

3.5.2 - відстроченні платежі за товарним кредитуванням - в терміни, визначені сторонами у відповідній таблиці додатку № 1 до договору, тобто, у строк до 15.10.2010 року.

3.5.3. - відсотки за користування кредитом - в терміни, встановлені в договорі.

Згідно з п. 7.3 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати у встановлені договором терміни вартості ціни товару та/або відсотків за користування товарним кредитом, покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 7.4 договору покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в розмірі 20 відсотків неоплаченої вартості (ціни) товару. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойки (штраф).

У випадку прострочення грошових зобов'язань з оплати вартості товару та сплати відсотків, покупець сплачує на користь постачальника штраф за неправомірне користування коштами в розмірі 28 відсотків річних з простроченої суми (п. 7.5 договору).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язань припиняється в день виконання стороною зобов"язання (п. 7.6 договору).

Додатком №1 від 12.03.2010 року до договору поставки №1203/10-Ч від 12.03.2010р., Коригуванням №1 від 01.06.2010 року та Додатком №1/2 від 11.06.2010 року (том 1, а.с. 17-19) визначено товар, що купується покупцем на умовах товарного кредиту, та графіки оплати товару покупцем, а саме:

Додатком №1 від 12.03.2010 року до договору поставки визначено товар: насіння кукурудзи, що купується покупцем на умовах товарного кредиту та графік оплати товару покупцем: авансовий платіж на суму 270 917,61 грн. (грошовий еквівалент в іноземній валюті – 33864,70, % оплати від ціни товару - 28) до 01.04.2010р.; відстрочений платіж (тов. кредит) – 145 134,43 грн. (грошовий еквівалент в іноземній валюті – 18141,80, % оплати від ціни товару – 15; 133 дні; річна ставка відсотків - 0,1; сума нарахованих процентів, грошовий екв. - 352,56) до 01.09.2010р.; відстрочений платіж (тов. кредит) – 551 510,84 грн. (грошовий еквівалент в іноземній валюті – 68938,86; % оплати від ціни товару – 57; 45 днів; річна ставка відсотків – 0,1; сума нарахованих процентів, грошовий екв. - 70,00) до 15.10.2010р. В додатку № 1 до договору вказана валюта еквіваленту – USD. Ціна товару + сума нарахованих відсотків становить дев"ятсот шістдесят сім тисяч дев"ятсот вісімдесят п"ять грн. 44 коп. в т.ч. ПДВ 161330,91 грн. Грошовий еквівалент вартості товару + сума нарахованих відсотків становить сто двадцять тисяч дев"ятсот дев"яносто вісім S 18 ц в т.ч. ПДВ 20166,36 екв.;

Коригуванням №1 від 01.06.2010р. додатку №1 від 12.03.2010р. до договору поставки визначено товар: насіння кукурудзи, що купується покупцем на умовах товарного кредиту та графік оплати товару покупцем: авансовий платіж на суму 202685,41 грн. (грошовий еквівалент в іноземній валюті – 25335,68; % оплати від ціни товару – 28) до 01.04.2010р.; відстрочений платіж (тов. кредит) – 108581,47 грн. (грошовий еквівалент в іноземній валюті – 13572,68; % оплати від ціни товару – 15) – до 01.09.2010р.; відстрочений платіж (тов. кредит) – 412609,59 грн. (грошовий еквівалент в іноземній валюті – 51576,20; % оплати від ціни товару – 57) – до 15.10.2010р. В коригуванні № 1 від 01.06.200 р. вказана валюта еквіваленту – USD. Курс гривні до еквіваленту – 8,00. Річна ставка відсотків – 0,1. Ціна товару – сімсот двадцять три тисячі вісімсот сімдесят шість грн. 48 коп., в т.ч. ПДВ сто двадцять тисяч шістсот сорок шість грн. 08 коп. Грошовий еквівалент ціни товару дев"яносто тисяч чотириста вісімдесят чотори дол. 56 цен. в т.ч. ПДВ – п"ятнадцять тисяч вісімдесят дол. 76 цен. екв.;

Додатком №1/2 від 11.06.2010 року до договору поставки визначено товар: засоби захисту рослин ПРЕСТИЖ, що купується покупцем на умовах товарного кредиту та графік оплати товару покупцем: авансовий платіж на суму 150,88 грн. (грошовий еквівалент в іноземній валюті – 19,05; % оплати від ціни товару – 28) до 11.06.2010р.; відстрочений платіж (тов. кредит) – 80,83 грн. (грошовий еквівалент в іноземній валюті – 10,21; % оплати від ціни товару – 15) – до 01.09.2010р.; відстрочений платіж (тов. кредит) – 307,16 грн. (грошовий еквівалент в іноземній валюті – 38,78; % оплати від ціни товару – 57) – до 15.10.2010р. В додатку №1/2 від 11.06.2010 року вказана валюта еквіваленту – USD. Курс гривні до еквіваленту – 7,9199. Річна ставка відсотків – 0,1. Ціна товару – п"ятсот тридцять вісім грн. 87 коп. в т.ч. ПДВ вісімдесят дев"ять грн. 81 коп. Грошовий еквівалент вартості товару шістдесят вісім дол. 04 цен. в т.ч. ПДВ – одинадцять дол. 34 цен. екв.

Сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 03.09.2010 року до договору поставки №1203/10-Ч на умовах товарного кредиту, укладеного 12.03.2010 року, якою сторони домовились внести зміни до розділу "Юридичні адреси та банківські реквізиті Сторін", а також щодо здійснення оплати за товар тільки на розрахунковий рахунок зазначений в п. 1 цієї додаткової угоди (том 1, а.с. 20).

На виконання умов договору та додатків до нього позивач відповідачу здійснив поставку товару по видатковим накладним № СА000000224 від 22.04.2010 р., № 498 від 06.05.2010 р., № 1585 від 11.06.2010 р. на загальну суму 724415,35 грн. (том 2, а.с. 29-31). Відповідач оплатив поставлений йому товар частково, що змусило позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки на умовах товарного кредиту від 12.03.2010 року №1203/10-Ч.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 року у справі №18/2049/11 (том. 1, а.с. 21-25) стягнуто з відповідача на користь позивача 341466 грн. 50 коп. основного боргу, 45056 грн. 53 коп. пені, 85855 грн. 62 коп. штрафу у вигляді 28 % річних, 4723 грн. 79 коп. витрат з оплати держмита, 191 грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В подальшому, відповідач на виконання зазначеного судового рішення виконав взяті на себе зобов'язання та сплатив на користь позивача існуючу заборгованість, враховуючи додаткові нарахування у загальному розмірі 477293,60 грн.

З урахуванням того, що суму основної заборгованості за договором відповідачем остаточно було сплачено лише 28.09.2016 року, позивач здійснив нарахування курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) після вказаної дати, яка за наданим до матеріалів справи розрахунком становить 678580,32 грн.

05.10.2016 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. №345 від 03.10.2016 року про сплату курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги у розмірі 678580,32 грн., а також рахунок № 0310 від 03.10.2016 р. на сплату курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) на суму 678580,32 грн., які відповідачем було отримано 11.10.2016 року (том 1, а.с. 29- 36).

Однак, з моменту отримання зазначених вимоги та рахунку, відповідач не сплатив курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору), що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Предметом даного судового розгляду є вимога постачальника до покупця про сплату курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати одержаного товару за договором.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вимагає стягнення курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору), посилаючись при цьому на умови договору, що передбачають право постачальника виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плати за користування товарним кредитом (п. 2.3 договору).

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Згідно п. 2.3 договору у випадку, якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її недоплаченої частини), буде вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору, постачальник має право виставити рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плату за користування товарним кредитом, а покупець зобов'язується сплатити даний рахунок не пізніше 3 банківських днів з дня виставлення рахунку.

Згідно з п. 2.1 договору ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором та суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку №1.

В додатку №1 від 12.03.2010 року до договору поставки, в коригуванні №1 від 01.06.2010р. додатку №1 від 12.03.2010р., в додатку №1/2 від 11.06.2010 року до договору поставки вказана валюта еквіваленту – USD. В коригуванні №1 від 01.06.2010р. додатку №1 від 12.03.2010р. зазначено курс гривні до еквіваленту – 8,00. В додатку №1/2 від 11.06.2010 року до договору поставки зазначено курс гривні до еквіваленту – 7,9199.

Згідно додатку №1 від 12.03.2010 року до договору поставки, ціна товару + сума нарахованих відсотків становить дев"ятсот шістдесят сім тисяч дев"ятсот вісімдесят п"ять грн. 44 коп. в т.ч. ПДВ 161330,91 грн. Грошовий еквівалент вартості товару + сума нарахованих відсотків становить сто двадцять тисяч дев"ятсот дев"яносто вісім S 18 ц в т.ч. ПДВ 20166,36 екв.

Згідно коригування №1 від 01.06.2010р. додатку №1 від 12.03.2010р. до договору поставки, ціна товару – сімсот двадцять три тисячі вісімсот сімдесят шість грн. 48 коп., в т.ч. ПДВ сто двадцять тисяч шістсот сорок шість грн. 08 коп. Грошовий еквівалент ціни товару дев"яносто тисяч чотириста вісімдесят чотори дол. 56 цен. в т.ч. ПДВ – п"ятнадцять тисяч вісімдесят дол. 76 цен. екв.

Згідно додатку №1/2 від 11.06.2010 року до договору поставки, ціна товару – п"ятсот тридцять вісім грн. 87 коп. в т.ч. ПДВ вісімдесят дев"ять грн. 81 коп. Грошовий еквівалент вартості товару шістдесят вісім дол. 04 цен. в т.ч. ПДВ – одинадцять дол. 34 цен. екв.

Тобто, у відповідності до п. 2.1 договору поставки сторони встановили ціну договору в гривнях, а також визначили її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку №1, що не заборонено чинним законодавством.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що сума у національній валюті, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов"язань по договору, визначається шляхом множення еквіваленту ціни договору в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на комерційний курс гривні до іноземної валюти, діючого на день підписання даного договору.

Таким чином, покупцем підлягає сплаті сума у національній валюті на виконання ним зобов"язань по договору, яка визначається шляхом множення еквіваленту ціни договору в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на комерційний курс гривні до іноземної валюти, діючого на день підписання даного договору.

У зв"язку з несвоєчасним виконання відповідачем зобов"язань за договором поставки № 1203/10-Ч від 12.03.2010 р. на умовах товарного кредиту, сума основного боргу за договором поставки, а також пеня та штраф за несвоєчасне виконання зобов"язань були стягнуті з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2011 р. по справі № 18/2049/11.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, посилання позивача про те, що в договорі сторони передбачили зміну ціни договору і позивач відповідно до ст. 533 ЦК України та п. 2.3. договору поставки має право на стягнення курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору) не підтверджується змістом та умовами договору поставки № 1203/10-Ч від 12.03.2010 р. на умовах товарного кредиту, оскільки договір поставки таких умов не містить.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на п. 2.3 договору, як на підставу зміни ціни договору (вартості товару), оскільки сторони передбачили таке право постачальника на отримання від відповідача сплати вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плату за користування товарним кредитом.

За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2.4 договору поставки № 1203/10-Ч від 12.03.2010 р. на умовах товарного кредиту покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в національній валюті, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2. договору, на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 2.5 договору визначено, що термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується покупцем, вказаний в додатку №1 до договору.

За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком №1 до договору (п. 2.6 договору). Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в якій згідно з договором підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу (п. 2.7 договору).

З додатків до договору поставки вбачається, що сторони встановили останню дату відстроченого платежу товарного кредиту – 15.10.2010 р. Тобто, нарахування плати (відсотків) за користування товарним кредитом після 15.10.2010 р. неможливе.

Крім того, відповідно до п. 2.9 договору сторони встановили, що до відсотків застосовується порядок визначення розміру грошових зобов"язань покупця та їх оплати, встановлений п.2.2, п.2.3 договору.

Тобто, застосування п. 2.3. договору можливе лише в межах строку користування відповідачем товарним кредитом (п. 2.7 договору).

Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що предмет позовних вимог по справі № 18/2049/11 не містив вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції, оскільки позивач не скористався даним правом при зверненні до суду по даній справі.

Посилання позивача на те, що він не мав відповідного обсягу прав при попередньому зверненні до суду вимагати стягнення із відповідача курсової різниці, оскільки на день пред'явлення позову та на день розгляду судом справи №18/2049/11 курс долара США по відношенню до гривні не був вищим за комерційний курс гривні до іноземної валюти, який існував на день укладення договору, та на день пред'явлення позову та на день розгляду судом справи №18/2049/11 відповідачем не було оплачено вартості отриманого товару, що унеможливлювало, з урахуванням умов укладеного договору, здійснювати нарахування курсової різниці суд вважає безпідставним, оскільки договором поставки № 1203/10-Ч від 12.03.2010 р. на умовах товарного кредиту сторони не визначили умову зміни ціни договору (вартості товару), а право виставити відповідачу рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни договору, як плату за користування товарним кредитом згідно п. 2.3 договору, виникає у позивача в межах строку користування відповідачем товарним кредитом.

Посилання позивача на ст. 5 ГПК України, згідно якої у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, суд вважає невірним, оскільки суд може визначити у своєму рішенні тільки спосіб захисту, якщо встановить, що всупереч умовам договору чи нормам діючого законодавства право чи інтерес особи порушено.

Є безпідставним посилання позивача на протиріччя та неоднозначність позиції відповідача (що з однієї сторони відповідач вказує на те, що предметом позовних вимог позивача є стягнення відсотків за користування товарним кредитом, а з іншої сторони, він вказує на те, що це курсова різниця, яку ТОВ "СПЕКТР-АГРО" не має права нараховувати), оскільки із пояснень та письмових заперечень відповідача проти позову вбачається, що він заперечує проти стягнення з нього 678 580, 32 грн. як курсової різниці (збільшення вартості товару) так і як плати за користування товарним кредитом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про розстрочення рішення суду по справі № 18/2049/11, а також посилання позивача на те, що йому не відомо про існування такої угоди, оскільки вони не стосуються предмета спору.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76 - 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 678 580,32 грн. необґрунтовані, безпідставні, спростовані наявними в матеріалах справи доказами і задоволенню судом не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.

Повне рішення складено 04 травня 2018 р.