Рішення № 73792695, 24.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018р. Справа №914/44/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів,

предмет спору: стягнення 1 411 518,47 грн.,

підстава позову: невиконання обов’язку щодо погашення суми боргу за векселем №733258711131 від 04.05.2000 р.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 – головний юрисконсульт (довіреність №14-69 від 14.04.2017р.)

від відповідача: ОСОБА_3, представник (ордер №099334 від 26.01.2018), ОСОБА_4, представник (довіреність №112-31265 від 11.05.2017)

Права і обов’язки роз’яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Львівобленерго” про стягнення 1411403,40 грн., з яких сума основного боргу 950 000,00 грн., 152 219,18 грн. 6% річних, 309 184,22 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 09.01.2018р. (суддя Матвіїв Р.І.) прийнято справу №914/44/18 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.01.2018р.

Ухвалою від 26.01.2018р. заяву про самовідвід судді Матвіїва Р.І. у справі № 914/44/18 задоволено. Справу № 914/44/18 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду.

26.01.2018р. згідно розпорядження керівника апарату №47 від 26.01.2018р. призначено здійснити повторний автоматичний розподіл справи. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2018р., головуючим суддею у даній справі визначено суддю Ділай У.І.

Ухвалою від 31.01.2018р. (суддя Ділай У.І.) прийнято справу №914/44/18 до розгляду. Підготовче засідання призначено на 27.02.2018р.

В судовому засіданні 27.02.2018р. винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 20.03.2018р.

14.03.2018р. за вх.№9276/18 від відповідача через канцелярію суду поступило клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

19.03.2018р. за вх.№9718/18 від відповідача через канцелярію суду поступило Клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме копію платіжного доручення №34243 від 15.03.18р. та докази направлення клопотання з додатками позивачу.

19.03.2018р. за вх.№9854/18 від відповідача через канцелярію суду поступило клопотання про призначення справи до судового розгляду по суті та повідомлення про неможливість забезпечити явку представника у судове засідання, в якому відповідачем зазначено наступне. Оскільки відповідачем повідомлено суд про всі обставини справи, які йому відомі, надано усі докази, на які він покликається у відзиві та запереченнях, судову практику в аналогічних справах, відповідач вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2018р. позовні вимоги підтримав, проти клопотання відповідача про перехід до розгляду справи по суті не заперечив.

Ухвалою суду від 20.03.2018р. підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 24.04.2018р.

20.04.2018р. представник відповідача подав до суду клопотання, відповідно до якого просив долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату заборгованості та просив закрити провадження в частині стягнення 950000,00грн.

У судовому засіданні 24.04.2018р. представник позивача підтвердив оплату заборгованості відповідачем основної суми боргу та підтримав позовні вимоги в частині стягнення суми 6% річних та суми інфляційних втрат.

Представники позивача в судовому засіданні 24.04.2018р. підтримали клопотання про закриття провадження в частині стягнення 950000,00грн., заперечили проти стягнення суми інфляційних втрат повністю та заперечили проти визначеного позивачем періоду для нарахування 6% річних.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

24 квітня 2000 року між Українським кредитним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Акцент-Банк” (банк) та Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (підприємство) було укладено договір №Т-102/042000. Відповідно до вказаного договору сторони здійснюють обмін рівноцінних цінних паперів, а саме векселів, зазначених у ст. 2 цього договору, на умовах визначених цим договором (п. 1 договору).

Згідно з п. 2.1 цього договору, банк зобов’язався передати підприємству у власність векселі, перелік яких зазначений у додатку № 1, який є невід’ємною частиною цього договору, загальною номінальною вартістю 66 715 946,15 грн. Векселі передаються з бланковим індосаментом протягом 10 банківських днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до пунктів 18-35 додатку №1 до договору №Т-102/042000 від 24.04.2000р. банк зобов’язувався передати підприємству вексель векселедавця – ВАТ “Львівобленерго” за №733258711129, зі строком погашення - по пред’явленню, але не раніше 01.01.2015р.

04.05.2000р. між Українським кредитним банком та Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підписано акт приймання-передачі векселів до договору №Т-102/042000 від 24.04.2000р., згідно якого передано векселі за №733258711129, зі строком погашення - по пред’явленню, але не раніше 01.01.2015р..

Відповідно до змісту вказаного векселя, Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго” зобов’язалося заплатити проти цих векселів Українському кредитному банку, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Акцент-Банк”, чи його наказу 1 000 000,00 грн.

ПАТ “Акцент-Банк” на звороті векселя проставлено бланковий індосамент на пред’явника “Платити наказу: без обороту на мене”, який підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою.

10.04.2015р. Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” із листом за вих. №26-2587/1.2-15 від 09.04.2015, у якому пропонувало оплатити векселі, у тому числі й спірного до 12-00 години 17 квітня 2015 року. У листі також зазначено, що у разі неоплати векселів у відповідності з чинним законодавством по векселях буде вчинено протест у неплатежі. Відповідачем вказаний лист залишено без розгляду та задоволення.

В подальшому, 15.05.2015р. позивач звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із листом про опротестування спірного векселя.

20.05.2015р. представники Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” прибули за місцезнаходженням ОСОБА_1 акціонерного товариства “Львівобленерго” для пред’явлення оригіналів векселів до оплати, у тому числі векселя №733258711129. Однак, представників позивача не було допущено до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Львівобленерго”, про що представниками Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” було складено акт про відмову у допуску повноважних осіб на підприємство для пред’явлення векселів до платежу.

20.05.2015р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було надіслано ОСОБА_1 акціонерному товариству “Львівобленерго” телеграму з вимогою здійснити оплату векселів, у тому числі векселя №733258711129 до 12 години 21.05.2015р. або повідомити нотаріуса про відмову вчинити такі дії.

Як зазначив позивач у зв’язку із невиконанням вищевказаної вимоги відповідачем, 21.05.2015р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено протест простих векселів, в тому числі за №733258711129 від 04.05.2000 року, про що складено відповідний акт.

За повідомленням позивача, 12.10.2017р. відповідач частково оплатив заборгованість за векселем в розмірі 50000,00грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав зобов'язань щодо своєчасної оплати векселя. Відтак, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 950 000,00 грн. заборгованості, 152219,18грн. 6% річних та 309184,22 грн. інфляційних втрат.

Після відкриття провадження господарським судом Львівської області у справі відповідач оплатив заборгованість за спірним векселем на загальну суму 950000,00грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відносини, пов’язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі – “Уніфікований закон”, з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930р.), а також Законами України від 05.04.2001 року №2374-ІІІ “Про обіг векселів в Україні” (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року №3480-ІV “Про цінні папери та фондовий ринок”, від 06.07.1999 року № 826-ХІV “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”, від 06.07.1999 року № 827-ХІV “Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі”, від 06.07.1999 року № 828-ХІV “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів” у редакції, чинній на відповідний момент.

Частиною 1 ст. 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” визначено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до положень статті 3 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, зобов’язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Статтею 78 Уніфікованого закону встановлено, що векселедавець простого векселя зобов’язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред’явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред’явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред’явлення.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів”, особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим.

Якщо останній індосамент є бланковим або на пред’явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Законний векселедержатель не зобов’язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного – обов’язок особи, якій пред’явлено вимогу за векселем.

Згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів” прямі боржники це - векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя.

У пункті 20 вказаної постанови зазначено, що вексель має пред’являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2, 76 Уніфікованого закону).

Прямий боржник за векселем зобов’язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред’явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред’явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів (статті 57 - 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), статті 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред’явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред’явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є законним держателем простого векселя за №733258711129 на суму 1 000 000,00 грн., складеного 04.05.2000р. Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго”, яке в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго”, зі строком платежу - по пред’явленню, але не раніше 01 січня 2015 року.

В подальшому Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” пред’явило вищевказані векселі ОСОБА_1 акціонерному товариству “Львівобленерго” для оплати.

Спірний вексель був пред’явлений для оплати листом за вих. №26-2587/1.2-15 від 09.04.2015р., однак, відповідач залишив вказаний лист без відповіді та задоволення. Відтак, на думку позивача, відповідач зобов’язаний був здійснити оплату векселів 18.04.2015р.

Відповідно до ст. 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, з метою належного вручення векселя відповідачу, працівниками позивача 20.05.2015р. було складено акт про відмову у допуску повноважних осіб на підприємство для пред’явлення оригіналу векселя до платежу.

Згідно з п. 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.

Відповідно до матеріалів справи, векселі для протесту подані ПАТ “НАК “Нафтогаз України” приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 20.05.2015р. (після прибуття, згідно акту від 20.05.2015р., уповноважених представників позивача до відповідача). Протест самих векселів було вчинено вказаним вище нотаріусом 21.05.2015р., що вказує на те, що закінченням дати платежу за простими векселями була дата - 20.05.2015р.

Таким чином, відповідач зобов’язаний здійснити оплату векселя за №733258711129 із вказаної дати - 20.05.2015р., а не 18.04.2015р.

27.10.2017р. відповідач частково оплатив заборгованість за векселем в розмірі 50000,00грн.

Після відкриття провадження господарським судом Львівської області у справі відповідач оплатив заборгованість за спірним векселем на загальну суму 950000,00грн., відтак, провадження в цій частині слід закрити.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 152219,18грн. 6% річних суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону, векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред’явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, передбачені ст.ст. 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

При цьому, стаття 5 Уніфікованого закону передбачає, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред’явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Між тим, пунктом 2 ст. 48 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі встановлено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, у тому числі, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано 6% річних.

Проте, з огляду на те, що судом встановлено факт прострочення відповідача за векселями з 20.05.2015р., а не з 18.04.2015р., як вважає позивач, судом здійснено перерахунок суми 6% річних з урахуванням визначеної дати прострочення та встановлено, що за прострочення оплати векселя розмір 6% річних повинен становити 146958,91грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 309184,22 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов’язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Тобто, Уніфікованим законом не передбачено покладення на особу, зобов’язану за векселем, інших платежів, зокрема таких, як збитки від інфляції.

Крім того, у інформаційному листі від 24.11.2011 №01-06/1642/2011 “Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 “Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” зазначено, що у разі, якщо спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних у разі прострочення виконання вексельного зобов’язання за рішенням суду, відсутні підстави для застосування до таких правовідносин частини другої статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 03.10.2011 у справі №3-91гс11 (справа №45/211)).

Отже, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 309184,22 грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7 ,13 ,14,73,74,76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 146958,91грн. 6% річних та 16455,09грн. судового збору.

3.В частині стягнення 950000,00грн. провадження закрити.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 04.05.2018р.

Суддя Ділай У.І.