Рішення № 73792563, 04.05.2018, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про визнання договору недійсним

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Поліщук Ю.В., довіреність № Ц/3-04/2-18 від 11.01.2018,

від відповідача: Бавріна І.М., довіреність № 09/12/218 від 24.03.2018; Курильченко К.О., довіреність № 09/12/517 від 30.10.2017

від третьої особи: Миколайчук С.В., довіреність № 27-НЮ від 05.02.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (відповідач) про визнання недійсним Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3759/2-1 від 29.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (далі - Кредитний договір).

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" обґрунтовані тим, що при укладенні спірного Кредитного договору були порушені умови погодження та вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати такий договір недійсним.

Зокрема, позивач зазначив, що укладенню спірного Кредитного договору, з урахуванням статті 67 Господарського кодексу України, передувало погодження його умов з центральними органами влади, які здійснюють функції управління державною власністю. Проте, на твердження позивача, листи-відповіді Міністерства фінансів України від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 та Міністерства інфраструктури України від 27.12.2011 №11494/11/10-11 на запити Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" про погодження умов залучення Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") довгострокових кредитних ресурсів не відповідають формі, встановленій у Типовій інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, раді міністрів автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242, та Уніфікованій системі організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженій наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

Крім того, в порушення п. 4 Порядку погодження залучення, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809 (далі - Порядок погодження), вищевказані листи міністерств не являються "погодженням" спірного Кредитного договору.

Позивач також зазначив, що відповідачем було порушено обов'язкові умови, визначені у вищевказаних листах міністерств та які мали бути враховані при укладенні спірного Кредитного договору, а саме умови щодо строку договору та комісійних платежів (п. 2.2, абз. 2 п. 3.8 Кредитного договору).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15456/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання договору недійсним та призначено розгляд справи на 02.10.2017 о 14:50 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.11.17 о 12:30 год.

13.11.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками. Відповідно до відзиву відповідач заперечив доводи позивача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

- укладенню Кредитного договору передувало звернення підприємства, яке планувало залучення кредитних коштів, із заявою про надання погодження такого залучення на суму, строк та на умовах, які попередньо були викладені проектом Кредитного договору, що планувався до підписання;

- з огляду на повідомлення Міністерства фінансів України від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 та Міністерства інфраструктури України від 27.12.2011 №11494/11/10-11, відповідними центральними органами виконавчої влади було розглянуто звернення ДТГО "Південно-Західна залізниця" та погоджено укладення спірного Кредитного договору на умовах, викладених доданим до заяв (звернень) проектом такого договору;

- посилання позивача на допущення порушень при здійсненні погодження укладення Кредитного договору з центральними органами виконавчої влади, на думку відповідача, є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими доказами;

- посилання позивача на формальні порушення оформлення погоджень центральних органів виконавчої влади, на думку відповідача, не вказують на порушення сторонами Кредитного договору норм законодавства при його вчинені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 відкладено розгляд справи на 04.12.2017 об 11:00 год.

04.12.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, відповідно до якого позивач просив суд долучити до матеріалів справи копії листів № ЦЗЕ-11/2493 від 23.12.2011, № ЦЗЕ-11/2362 від 12.12.2011, № ЦЗЕ-11/2495 від 23.12.2011.

04.12.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійсним п. 2.2 та абзац 2 п. 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3759/2-1 від 29.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця".

В судовому засіданні 04.12.2017 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а отже, позовною вимогою, виходячи з якої вирішується спір, є вимога позивача про визнання недійсним п. 2.2 та абзацу 2 п. 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3759/2-1 від 29.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця".

В судовому засіданні 04.12.2017 судом задоволено клопотання представників третьої особи про долучення документів до матеріалів справи. Згідно наведеного клопотання суд було повідомлено, що документи, які стосуються процедури укладення спірного договору, були знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 розгляд справи відкладено на 18.12.2017 об 11:00 год., у зв'язку з неможливістю вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017.

18.12.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення за наслідками подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог. Відповідач не погоджується із заявленими позивачем вимогами про визнання недійсними відповідних положень Кредитного договору, зокрема, з таких підстав:

- посилання позивача на порушення відповідачем будь-яких умов спірного договору або погодження, які б стосувались строку користування кредитними коштами, відповідач вважає безпідставними з огляду на той факт, що відповідно до пункту 3.1 Кредитного договору надання окремих траншів в межах кредитного ліміту здійснюється Банком на підставі письмових звернень позичальника, водночас, пунктом 2.2. Кредитного договору встановлений саме граничний строк користування кредитними коштами, що залучаються на підставі письмових звернень позичальника в межах кредитного ліміту визначеного укладеним між сторонами договором;

- посилання позивача на невідповідність пункту 3.8. Кредитного договору умовам погодження, не укладення між сторонами окремого договору комісії та збільшення відповідним пунктом ціни Кредитного договору, як вважає відповідач, не відповідають дійсності, оскільки відповідним пунктом сторонами було досягнуто згоди не щодо окремого зобов'язання з надання послуг за комісійну винагороду, а було досягнуто згоди саме стосовно покладення на позичальника обов'язку з оплати комісійної винагороди за здійснення валютно-обмінних операцій виключно у випадку, коли при виникненні підстав для договірного списання коштів (невиконання зобов'язання з повернення коштів у визначений договором строк), та за умови відсутності на рахунках позичальника коштів у валюті зобов'язання, необхідних для здійснення договірного списання, необхідно здійснити валютно-обмінні операції за курсом Банку, визначеним на дату здійснення такого договірного списання відповідно до правил здійснення таких операцій, встановлених Національним банком України.

Судове засідання, призначене на 18.12.2017, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на завдання господарського судочинства, визначені ч. 1 ст. 2 ГПК України, а також необхідність дотримання основних засад господарського судочинства, визначених ч. 3 ст. 2, ст. 4 ГПК України, стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, враховуючи при цьому обраний позивачем у даній справі спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку, що справа № 910/15456/17 підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 суд постановив здійснювати розгляд справи № 910/15456/17 у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 22.01.2018 о 12:40 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовче засідання, призначене на 22.01.2018, з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача у підготовчому засіданні 22.01.2018 подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження у зв'язку з необхідністю підготовки додаткових пояснень та подачі нових доказів по справі № 910/15456/17, що має суттєве значення для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі № 910/15456/17 на 19.03.18 о 10:20 год.

06.03.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, якими позивача просив суд задовольнити позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця", враховуючи, що пункти 2.2, 3.8 Кредитного договору за своїм змістом суперечать вимогам актів цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, що свідчить про порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України та відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

14.03.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що зі змісту позовної заяви та поданих позивачем документів вбачається, що останній звернувся з вимогою про визнання недійсним положень Кредитного договору, укладеного 29.12.2011, у тому відповідач вважає, що строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог сплив ще 30.12.2014.

У підготовче засідання, призначене на 19.03.2018, з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 19.03.2018, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

В підготовчому засіданні 19.03.2018 представник відповідача підтримав заяву про застосування строку позовної давності, подану 14.03.2018 через відділ діловодства суду.

Представник позивача в підготовчому засіданні, призначеному на 19.03.2018, просив відкласти розгляд справи з метою ознайомлення з поданою відповідачем заявою про застосування строку позовної давності.

Представник третьої особи в підготовчому засіданні 19.03.2018 підтримав усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні у справі № 910/15456/17 оголошено перерву до 22.03.2018 о 10:10 год.

20.03.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

21.03.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності, згідно яких позивач зазначив, що ПАТ "Укрзалізниця" як правонаступник ДТГО "Південно-Західна залізниця", мало можливість дізнатись про своє порушене право не раніше дати своєї реєстрації як юридичної особи 21.10.2015.

У підготовче засідання, призначене на 22.03.2018, з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 22.03.2018, суд продовжив вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 22.03.2018, представник відповідача підтримав заяву про застосування строку позовної давності подану ним 14.03.2018.

Представник позивача в підготовчому засіданні, призначеному на 22.03.2018, заперечував проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності з підстав, викладених у запереченнях, поданих 21.03.2018 через відділ діловодства суду.

Представник третьої особи в підготовчому засіданні 22.03.2018 заперечував проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/15456/17 до судового розгляду по суті на 05.04.2018 о 10:30 год.

26.03.2018 представник позивача через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення до заяви про застосування строків позовної давності, згідно яких зазначив, що позивач не мав правових підстав для звернення до суду за захистом порушеного права до 21.10.2015, оскільки раніше вказаної дати позивач як суб'єкт господарювання та учасник господарських правовідносин не існував, водночас, якщо суд дійде висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, позивач просив суд визнати поважними причини пропущення позовної давності.

30.03.2018 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: доказів надіслання сторонам заперечень проти заяви про застосування строків позовної давності та додаткових пояснень до цієї заяви.

У судове засідання, призначене на 05.04.2018, з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті у судовому засіданні 05.04.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, відповідача та третьої особи відповідно до ст. 208 ГПК України.

Представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.12.2018), просив суд їх задовольнити з підстав, визначених у позовній заяві та у письмових поясненнях, поданих 06.03.2018 через відділ діловодства суду.

Представник третьої особи підтримав заявлені позивачем позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 13.11.2017 через відділ діловодства суду, та у додаткових поясненнях за наслідками подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, поданих 18.12.2017 через відділ діловодства суду, а також просив суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність, з огляду на подану ним заяву про застосування строку позовної давності, та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача надав усні заперечення щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, з урахуванням заперечень, поданих 21.03.2018 через відділ діловодства, та додаткових пояснень до заяви про застосування строків позовної давності, поданих 26.03.2018 через відділ діловодства суду.

У судовому засіданні 05.04.2018 здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України.

У судовому засіданні 05.04.2018 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 17.04.2018 о 10:40 год.

17.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав заяву про відвід судді Гумеги О.В. у справі № 910/15456/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 визнано відвід судді Гумеги О.В. необґрунтованим та зупинено провадження у справі № 910/15456/17 до вирішення суддею, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи № 910/15456/17.

Заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи № 910/15456/17 згідно з частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.04.2018 передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід судді Гумеги О.В. від участі у справі № 910/15456/17 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 поновлено провадження у справі № 910/15456/17, призначено судове засідання у справі на 27.04.2018 о 10:00 год.

26.04.2018 через відділ діловодства суду представник відповідача подав заяву про відвід складу суду № б/н від 26.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 визнано зловживанням процесуальними правами подання заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід складу суду № б/н від 26.04.2018, заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відвід складу суду № б/н від 26.04.2018 залишено без розгляду.

У судове засідання, призначене на 27.04.2018, з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.04.2018 звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи. Усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхилене як необгрунтоване та безпідставне.

У судовому засіданні 27.04.2018 здійснювались судові дебати (ст. 218 ГПК України).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.12.2018), просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи підтримав заявлені позивачем позовні вимоги.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.04.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України) , позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним п. 2.2 та абзацу 2 п. 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3759/2-1 від 29.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною третьою статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

В обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним п. 2.2 та абзацу 2 п. 3.8 Кредитного договору, позивач вказав на те, що у листах Міністерства фінансів України від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 та Міністерства інфраструктури України від 27.12.2011 №11494/11/10-11 були зазначенні обов'язкові умови, які мають бути враховані в договорі, зокрема, термін (строк) користування кредитом - 3 (три) роки; комісійні платежі - відсутні. Однак, на твердження позивача, умови щодо строку користування кредитом та комісійних платежів не були враховані (додержані) в Кредитному договорі. Враховуючи наведене, а також те, що при укладенні Кредитного договору були порушені умови погодження та фактично порушені вимоги чинного законодавства, позивач вважає, що Кредитний договір, підлягає визнанню недійсним в частині пунктів 2.2 та абзацу 2 пункту 3.8 Кредитного договору.

Отже, до предмету доказування у даній справі належить встановлення судом обставин дотримання умов погодження та вимог чинного законодавства щодо спірних п. 2.2 та абзацу 2 п. 3.8 Кредитного договору.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 ГК України, згідно якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Частиною 3 статті 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Банк, відповідач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (позичальник, третя особа) був укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-3759/2-1 (Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором (п. 2.1 Кредитного договору).

Пунктом 2.2 Кредитного договору визначено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22 грудня 2014.

Відповідно до абз. 2 п. 3.8 Кредитного договору позичальник доручає Банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника № (вказано номер) або будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у Банку, код Банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ Промінвестбанк. У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, позичальник доручає Банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у Банку, код Банку 300012, або відкритих у ПАТ Промінвестбанк в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку по курсу Банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом банку на день здійснення операції.

Згідно з положеннями п. 6.1. Кредитного договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Як встановлено судом, на момент вчинення спірного правочину та на даний час ДТГО "Південно-західна залізниця" є державним підприємством, окремою юридичною особою. При цьому станом на час розгляду справи по суті ДТГО "Південно-західна залізниця" перебуває в стані припинення, однак не є припиненим.

Правонаступником ДТГО "Південно-західна залізниця" є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (позивач), що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до наведеної Постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 67 ГК України державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведені вимоги статті 67 ГК України, ДТГО "Південно-західна залізниця", як державне підприємство, у статутному капіталі якого більше 50% акцій належать державі, мало укладати спірний Кредитний договір за погодження його умов з відповідним центральним органом виконавчої влади.

Нормативно-правовим актом, що регламентує процедуру такого погодження, є Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями (далі - Порядок погодження), затверджений постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2011 № 809.

Згідно з п. 2 Порядку погодження, залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов'язанням погоджується, зокрема, Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик).

Пунктом 3 Порядку погодження визначено, що для погодження залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантії або поруки за таким зобов'язанням підприємство подає Мінфіну або уповноваженому органу заяву, до якої додаються, у разі погодження залучення кредиту (позики), зокрема, проект кредитного договору (договору позики, проспекту емісії або рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій підприємства, а в разі надання повноважень щодо залучення кредиту (позики) - також проект відповідного договору), який зокрема:

- повинен передбачати напрями використання залучених коштів, що відповідають визначеній установчими документами меті діяльності підприємства, плату за користування кредитом (позикою), яка відповідає тій, що склалася на ринку фінансових послуг на момент подання заяви, а також право підприємства на дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою);

- не може передбачати дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою) з ініціативи кредитора із необгрунтованими фінансовими втратами (за винятком здійснення запозичення у формі випуску облігацій підприємства), неконкурентний спосіб переходу права власності на майно підприємства, а також не повинен містити положень щодо обов'язкового дострокового виконання зобов'язань на вимогу кредитора (інвестора) у разі зниження кредитного рейтингу України та/або підприємства.

Відповідно до п. 4 Порядку погодження Мінфін або уповноважений орган протягом 30 робочих днів після надходження заяви приймає рішення щодо погодження залучення кредиту (позики), забезпечення підприємством виконання зобов'язань за кредитом (позикою) порукою або гарантією чи відмови у погодженні, про що письмово повідомляє підприємству.

Позивач у позовній заяві зазначив, що на виконання вимог ст. 67 ГК України, Порядку погодження, Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (далі - ДАЗТУ "Укрзалізниця") було направлено до Міністерства фінансів України та Міністерства інфраструктури України (далі разом - міністерства) листи № ЦЗЕ-11/2365 від 12.12.2011 та № ЦЗЕ-11/2362 від 12.12.2011 щодо отримання погодження здійснення довгострокових внутрішніх запозичень ДТГО "Південно-західна залізниця".

Отже, укладенню спірного Кредитного договору передувало звернення підприємства, яке планувало залучення кредитних коштів, із листами до Міністерства фінансів України та Міністерства інфраструктури України про надання погодження такого залучення на суму, строк та на умовах, які попередньо були викладені проектом спірного Кредитного договору.

Міністерство фінансів України у листі від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215, розглянувши лист ДАЗТУ "Укрзалізниця" № ЦЗЕ-11/2365 від 12.12.2011 щодо погодження здійснення довгострокових внутрішніх запозичень ДТГО "Південно-західна залізниця", повідомило, що відповідно до документів, поданих на розгляд Міністерству фінансів України, планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів, зокрема, з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": сума кредитів - 91,25 млн. дол. США; строк користування кредитними коштами - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення - застава майнових прав у співвідношенні 1:3,34; мета запозичення - виконання програми капітальних інвестицій та перекредитування діючих запозичень. Зведений фінансовий план залізниць України на 2011 рік затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 № 983-р, в якому передбачається залучення ДТГО "Південно-західна залізниця" довгострокових кредитів на суму 973,5 млн. грн. Враховуючи викладене, Міністерство фінансів України погодило здійснення вищезазначеного запозичення ДТГО "Південно-західна залізниця" за умови, якщо не будуть перевищенні відповідні показники фінансового плану підприємства на 2011 рік.

Міністерство інфраструктури України у листі від 27.12.2011 №11494/11/10-11, адресованому ДТГО "Південно-західна залізниця", щодо погодження здійснення довгострокових внутрішніх запозичень повідомило, що відповідно до поданих на розгляд Міністерства інфраструктури України документів, залучення планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів, зокрема, з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на загальну суму кредитів - 91,25 млн. дол. США на наступних умовах: термін користування кредитом - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення виконання ДТГО "Південно-західна залізниця" умов кредитного договору - майнові права у співвідношенні 1:3,34; цільове призначення кредиту - виконання програми капітальних інвестицій. Відповідно до Порядку погодження залучення державними підприємствами, у т.ч. господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.06.2011 № 809, Міністерство погодило ДТГО "Південно-західна залізниця" зазначені умови залучення довгострокового кредиту, за умови отримання від Мінекономрозвитку інформації про відповідність державній політиці у сфері управління державним сектором економіки залучення підприємством кредитів. Одночасно, з метою захисту інтересів державного підприємства, рекомендовано при укладенні кредитного договору з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" п. 3.9. виключити, а в п. 5.5. зменшити розмір штрафу.

Дослідивши наведені листи Міністерства фінансів України від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 та Міністерства інфраструктури України від 27.12.2011 №11494/11/10-11, суд критично оцінює доводи позивача про те, що ці листи не відповідають формі, встановленій у Типовій інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, раді міністрів автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 (далі - Інструкція з діловодства) та Уніфікованій системі організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затвердженій наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 (далі - Стандарт).

Суд відзначає, що відповідно до положень Порядку погодження (п. 4) правовий зміст погодження Мінфіном або уповноваженим органом полягає саме у прийнятті рішення щодо погодження чи відмови у погодженні укладення відповідного договору згідно наданого для такого погодження проекту договору. Отже, посилання позивача на порушення зовнішнього оформлення погоджень міністерств судом відхиляються з огляду на превалювання змісту документу над його формою.

Більш того, відповідно до п. 6.1 Кредитного договору сторонами узгоджено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Аналіз змісту наведеного пункту Кредитного договору, рівно як і інших умов цього договору, свідчить, що умовами Кредитного договору не встановлено отримання погодження міністерств саме з дотриманням відповідних положень Інструкції з діловодства та Стандарту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно наведених листів Міністерства фінансів України від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 та Міністерства інфраструктури України від 27.12.2011 №11494/11/10-11 відповідними центральними органами виконавчої влади було погоджено укладення спірного Кредитного договору на умовах трирічного строку користування кредитом та без комісійних платежів.

Однак, всупереч погоджень вищезазначених міністерств, дотримання яких є обов'язковим в силу приписів ч. 3 ст. 6 ЦК України, спірним абзацем 2 пункту 3.8 Кредитного договору встановлено, що за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти позичальник (третя особа) доручає Банку (відповідачу) списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника.

Зміст наведеного абзацу 2 пункту 3.8 Кредитного договору суперечить умові щодо відсутності будь-яких комісійних платежів при наданні погодження уповноваженими органами на укладення Кредитного договору з відповідачем.

При цьому суд відхиляє як безпідставні заперечення відповідача щодо недійсності абзацу 2 пункту 3.8 Кредитного договору, згідно яких відповідач стверджував, що наведеною умовою договору між сторонами було досягнуто згоди не щодо окремого зобов'язання з надання послуг за комісійну винагороду, а було досягнуто згоди саме стосовно покладення на позичальника обов'язку з оплати комісійної винагороди за здійснення валютно-обмінних операцій в разі невиконання позичальником зобов'язання з повернення коштів у визначений договором строк за умови відсутності на рахунках позичальника коштів у валюті зобов'язання. Вказані доводи відповідача не спростовують факту невідповідності абзацу 2 пункту 3.8 Кредитного договору погодженій умові щодо відсутності комісійних платежів, яка не передбачала виключень на здійснення валютно-обмінних операцій.

Крім того, Кредитний договір укладено 29.12.2011, проте згідно спірного пункту 2.2 Кредитного датою остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту встановлено 22.12.2014, що є меншим трирічного строку користування кредитними коштами, погодженого уповноваженими органами.

При цьому заперечення відповідача щодо недійсності пункту 2.2 Кредитного договору не спростовують факту невідповідності вказаного пункту Кредитного договору погодженій умові щодо трирічного строку користування кредитом.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також зауважував, що центральним органам виконавчої влади було погоджено укладення кредитних договорів на умовах викладених доданими до листів проектами договорів. Проте, як встановлено судом, відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази того, що Міністерству фінансів України та Міністерству інфраструктури України направлявся текст саме спірного Кредитного договору, оскільки фактично викладені в спірному Кредитному договорі умови запозичення кредитних коштів, зокрема, пункт 2.2 та абзац 2 пункту 3.8, відрізняються від тих, що були погоджені вказаними міністерствами та стисло відображені в їх листах від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 та від 27.12.2011 №11494/11/10-11 відповідно.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що зміст спірних пункту 2.2 та абзацу 2 пункту 3.8 Кредитного договору не відповідає основним умовам, що були погоджені уповноваженими органами, зокрема, щодо укладення Кредитного договору з відповідачем на умовах трирічного строку користування кредитними коштами та без комісійних платежів.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено, що п. 2.2 та абзацу 2 п. 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3759/2-1 від 29.12.2011 суперечать вимогам актів законодавства та інтересам держави, що відповідно до ст.ст. 215, 217 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Наведене, в свою чергу, свідчить про порушене право позивача, як правонаступника ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Разом з тим, відповідачем до винесення рішення у даній справі було заявлено про застосування позовної давності, про що подано відповідну заяву 14.03.2018 через відділ діловодства суду.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту (відповідну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14).

Дослідивши у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про сплив позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, разом з цим, суд визнав причини пропущення позовної давності поважними, у зв'язку з чим, порушене право підлягає захисту.

З огляду на наведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання недійсними п. 2.2 та абз. 2 п. 3.8 Кредитного договору підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Сторонами не подано попереднього розрахунку суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 50, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 2.2 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3759/2-1 від 29.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033).

3. Визнати недійсним абзац 2 пункту 3.8 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3759/2-1 від 29.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.05.2018

Суддя Гумега О.В.