Рішення № 73792465, 24.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/1453/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Дупляченко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

третя особа ОСОБА_1

про стягнення 42549,09 грн.

за участі представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Головне управління Національної поліції в Закарпатській області звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 42549,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до платіжних доручень №2805 від 30.10.2017 на суму 964482,17 грн. та №2931 від 08.11.2017 на суму 828204,29 грн. останнім було перераховано вказані грошові кошти на рахунок №29240057066566 ПАТ КБ «Приватбанк» для виплати вихідної допомоги при звільнені особового складу за жовтень-листопад 2017 року, зокрема працівникам відповідно до відомості.

Позивач зазначає, що грошові кошти в розмірі 42549,09 грн., які належали для зарахування ОСОБА_1 були помилково зараховані на рахунок №29240057066566 у зв'язку із допущенням механічної помилки, оскільки ОСОБА_1 не обслуговується у ПАТ КБ «Приватбанк», розрахунковий рахунок для зарахування заробітної плати вказаною особою відкритий у іншій банківській установі.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 42549,09 грн., як кошти, набуті без достатньої правової підстави.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, разом з тим, до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Крім того, у поданому до суду відзиві на позов відповідач в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначив, що грошові кошти, які наразі позивач просить стягнути були перераховані відповідачем згідно реквізитів, вказаних у поданих платіжних дорученнях, відповідальність за правильність заповнення яких несе позивач. Також зазначив, що після зарахування грошових коштів на рахунок отримувача, будь-яке подальше розпорядження цими коштами здійснюється лише на підставі відповідного доручення отримувача або в порядку примусового виконання. Відтак відповідач зазначив, що наразі у банку відсутня можливість та правові підстави для повернення вказаних грошових коштів позивачеві. Крім того, зазначив, що наразі останній не набув права на вказані грошові кошти та не зберігає їх на власних рахунках. На підставі викладеного, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Разом з тим, у поданих до суду письмових поясненнях ОСОБА_1 підтвердив факт відсутності відкритих рахунків у відповідача, а також підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2017 позивачем на підставі платіжного доручення №2391 було перераховано грошові кошти на рахунок НОМЕР_1 ПАТ КБ «Приватбанк» для подальшого перерахування на особові рахунки своїм працівникам згідно наданих відповідачу відомостей за жовтень та листопад 2017 року.

Із наявних в матеріалах справи відомостей вбачається, що грошові кошти мали бути перераховані, зокрема ОСОБА_1 за жовтень 2017 року на картку НОМЕР_2 в розмірі 22199,73 грн. та за листопад 2017 року на картку НОМЕР_1 в розмірі 20349,36 грн.

Так, наразі позивач зазначає, що грошові кошти в розмірі 42549,09 грн. були помилково зараховані на рахунок НОМЕР_1 ПАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку з допущенням механічної помилки, оскільки ОСОБА_1 не обслуговується в ПАТ КБ «Приватбанк», а розрахунковий рахунок для зарахування заробітної плати останнім відкритий в іншій банківській установі.

Листом №1020/106/5-2017 від 24.11.2017 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути помилково перераховані кошти в розмірі 42549,09 грн., які належали до виплати ОСОБА_1

Відповідач листом №20.1.0.0.0/7-20171207/2589 від 13.12.2017 повідомив позивача про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» не має змоги перерахувати кошти з рахунку у зв'язку з тим, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження або рішення суду, відтак оскільки грошові кошти були зараховані на рахунок клієнта, банк позбавлений можливості самостійно списати кошти з рахунку.

Також у вказаному листі банк зазначив, що при зарахуванні вказаних грошових коштів на рахунок, банк діяв відповідно до реквізитів, які були зазначені позивачем у платіжному дорученні.

Такі дії щодо неповернення відповідачем грошових коштів, позивач вважає незаконними та просить суд стягнути з відповідача 42549,09 грн. як кошти, набуті без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1, п. 1.24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів це - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ це - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності до положень п.6 Указу Президента України №227/95 від 16.03.1995 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Як встановлено судом, позивачем з власної вини, помилково перераховано грошові кошти у розмірі 42549,09 грн. ОСОБА_1 за жовтень 2017 року на картку НОМЕР_2 в розмірі 22199,73 грн. та за листопад 2017 року на картку НОМЕР_1 в розмірі 20349,36 грн.

В той же час, суду зазначає, що відповідно до ч.3 ст.1066 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Положеннями ч.ч.1-3 ст.1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ч.1 ст.1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Наразі суд зазначає, що списання перерахованих позивачем грошових коштів в розмірі 42549,09 грн., що знаходяться на рахунках одержувача грошових коштів відкритих у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» має здійснюватись на підставі власного розпорядження одержувача вказаних коштів, або на підставі рішення суду про стягнення з останнього безпідставно одержаних коштів.

Враховуючи викладене, оскільки перераховані позивачем кошти не обліковуються на власних рахунках банку, та не збережені ним для задоволення власних потреб, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 42549,09 грн.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.05.2018

Суддя Я.В. Маринченко