Рішення № 73792258, 02.05.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 травня 2018 р. Справа № 903/46/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"

до відповідача: Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 15 від 18.01.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 6 від 05.02.2018 року, ОСОБА_3, довіреність № 8 від 16.02.2018 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

В судовому засіданні 17.04.2018 року оголошено перерву до 02.05.2017 року до 14:30 год.

В судовому засіданні 02.05.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: Позивач – ТзОВ «Радивилівмолоко» звернувся з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2017 року у справі № 18-17.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що оспорюваним рішенням на товариство накладено штраф в розмірі 20000,00 грн. за порушення, що полягали в необгрунтованому, поетапному заниженні у квітні-серпні 2017 року (період великого молока) заготівельних цін на молоко коров’яче незбиране від населення для промислової переробки з 6,00 грн./кг до 4,00 грн./кг (33,3%) за відсутності відповідного економічно обґрунтованого перерахунку оптово-відпускних цін на готову молочну продукцію, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п.1 ч.2 ст.13 та п.2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем в межах окремих населених пунктів Володимир-Волинського, Горохівського, Іваничівського, Локачинського, Старовижівського та Турійського районів Волинської області шляхом встановлення цін придбання та реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Позивач не погоджується з даним рішенням в частині визначення відповідачем територіальних (географічних) меж ринку та зайняття позивачем монопольного становища, вказуючи, що доводи відповідача щодо наявності адміністративного бар’єру для вступу на ринок осіб не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства, так як будь-яка фізична особа, суб’єкт господарювання може звернутися до компетентного органу про отримання відповідної ветеринарної довідки та здійснювати здачу чи/або заготівлю молока коров’ячого незбираного у відповідних населених пунктах районів області, що свідчить про відсутність конкретного етапу – умови (дії), яка є підставою встановлення монопольного становища товариства на ринку молока (п.2.1.10 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затв. розпорядженням АКУ від 05.03.2002 року № 49-р та зареєстр. в МЮ 01.04.2002 року за № 317/66/05 (надалі Методика).

Також, вважає необґрунтованим твердження відповідача в частині неможливості доставки молока населенням іншому молокопереробному підприємству, відсутності свого транспорту для такого перевезення та не вигідною реалізацією його на ринках; оскільки відповідачем не в повному обсязі складено перелік основних продавців товарів – молока (п.2.1.3 Методики).

Зазначає, що регіональним відділенням неправильно визначено територіальні межі ринку в частині окремих населених пунктів відповідних районів, що підтверджує необґрунтоване визначення монопольного становища товариства у даних територіальних межах.

А оскільки відсутні бар’єри входу на ринок та наявна здорова конкурентоспроможність інших молокопереробних підприємств, у діях позивача відсутній склад правопорушення передбаченого ч.1 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Вказує, що товариством ціни на закупівлю сировини та на готову продукцію встановлено у межах та порядку визначеному чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про ціни та ціноутворення». При цьому зазначає, що відповідач не посилається на норми чинного законодавства, якими врегульовано питання щодо зміни заготівельних цін на молоко коров’яче незбиране для промислової переробки, лише в п.2 рекомендацій відповідача від 07.03.2017 року зазначено, що у разі зниження заготівельних цін на зазначену продукцію здійснювати розрахунок щодо зменшення відпускних цін на готову молочну продукцію, тобто обов’язкового проведення пропорційного зниження оптово-відпускних цін відносно закупівельних цін на сировину не було визначено.

Від відповідача 19.02.2018 року поступив відзив на позов, в якому зазначено про повне відхилення вимог позивача, з тих підстав, що спірне рішення прийнято за результатами розгляду справи в зв’язку з порушенням позивачем конкуренційного законодавства, передбаченого п.1 ч.2 ст. 13, п.2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

В частині спростування доводів позивача щодо дослідження монопольного становища на ринку та визначення територіальних (географічних) меж ринку, вказує, що відповідачем під час дослідження ринку здійснено всі етапи встановлені п. 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку. Зокрема, визначено: перелік потенційних учасників ринку, товарні та територіальні межі ринку; під час дослідження ринку враховано вимоги п. 3.9 Ветеринарних та санітарних вимог до пунктів заготівлі молока від тварин, які утримуються в особистих селянських господарствах, затв.наказом Міністерства аграрної політики України та Державного департаменту ветеринарної медицини від 21.03.2002 року № 18 (надалі Ветеринарні та санітарні вимоги); згідно зазначених вимог приймання молока переробним підприємством від пунктів прийому проводиться за наявності ветеринарної довідки, виданої державною службою ветеринарної медицини, що обслуговує даний населений пункт; в довідці зазначено термін її дії, тривалістю не більше 1 місяця та вказано, що даний населений пункт сприятливий щодо заразних хвороб і тварини досліджені на мастит з негативним результатом, довідка надається переробному підприємству не пізніше 3-го числа; зі змісту наданих позивачем копій ветеринарних довідок вбачається, що дані видаються державними лікарнями ветеринарної медицини про благополучність конкретних населених пунктів, як населенню так і молокопереробним підприємствам, однак населення може здавати молоко коров’яче незбиране для промислової переробки лише суб’єкту господарювання – ТзОВ «Радивилівмолоко», яке зазначено в довідці.

При аналізі відповіді Головного управління держпродспоживслужби у Іваничівському районі, наданої на запит відповідача, встановлено, що реалізація молока коров’ячого незбираного може здійснюватися на ринок за умови наявності: ветеринарного документа, товарно-транспортної накладної, висновку лабораторії ветсанекспертизи на ринку із зазначенням показників якості молока; відповідно мешканці населених пунктів позбавлені права вибору молокоприймального підприємств, в зв’язку з додатковими затратами.

Заперечуючи твердження позивача в частині порушення вимог п.6.1 Методики, що стосується визначення часових меж ринку та бар’єрів вступу на ринок та виходу з нього, а також щодо не проведення порівняння кількості здавачів молока для позивача та третіх осіб, що утримують велику рогату худобу, не вияснення на які ринки реалізують молочну сировину ті особи, які утримують велику рогату худобу, але не здають її позивачу, вказує, що тервідділенням згідно зазначеної Методики в повному об’ємі проведено дослідження ринку заготівлі молока для промислової переробки від населення за результатами діяльності протягом січня-серпня 2017 року та встановлено, що позивач в окремих населених пунктах займає монопольне ставище з часткою 35 % і більше, про що відображено в додатках 13 та 14 до відзиву.

З приводу доводів позивача щодо неправильної кваліфікації порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.1 ч.2 ст. 13 та п.2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, вказує, що регіональним відділенням згідно покладених на нього завдань за Законом України «Про Антимонопольний комітет України» було детально проаналізовано рівень мінімальних заготівельних цін на молоко коров’яче незбиране для промислової переробки від населення в період «великого молока» у 2015 та 2016 роках, в результаті якого встановлено зниження позивачем заготівельних цін на рівні 7,0 % та 12,2 % відповідно; зниження заготівельних цін у 2017 році було передбачуваним, однак зниження у значному розмірі (33,3%) могло призвести до ущемлення інтересів споживачів (населення та сільгосптовариств), оскільки вони втрачали б можливість реалізувати товар – молоко коров’яче незбиране за економічно обґрунтованими цінами.

З метою запобігання порушення законодавства про захист економічної конкуренції в період «великого молока» у 2017 році молокопереробним підприємствам було рекомендовано утриматись від дій, що можуть призвести до економічно необґрунтованого зниження рівня мінімальних закупівельних цін на молоко коров’яче незбиране для промислової переробки від населення та вжити заходів щодо унеможливлення вчинення порушень конкуренційного законодавства.

На виконання даних рекомендацій частина підприємств (ТДВ «Рожищенський сирзавод», ТзОВ «Шацький молокозавод», ПП «Чортківмолоко», ТзОВ «Укрмолпродукт», ТзОВ «Молочна компанія Галичина») знизили рівень заготівельних цін, однак в їх діях встановлено причино-наслідковий зв'язок між заготівельними цінами на молочну сировину від населення та оптово-відпускними цінами на готову молочну продукцію, а саме при знижені заготівельних цін до 33,3 % було знижено оптово-відпускні ціни на готову молочну продукцію до 22,9-32%.

Позивач при знижені заготівельних цін на молоко на 33,3 % знизив оптово-відпускні ціни на готову продукцію лише на 15,8 %, що є зловживанням монопольним становищем на ринках заготівлі молока та ущемленням інтересів населення – здавачів молока коров’ячого незбираного впродовж травня-серпня 2017 року шляхом встановлення заготівельних цін на рівні 4,0 грн./кг при відсутності проведення відповідного економічно обґрунтованого перерахунку оптово-відпускних цін на готову молочну продукцію.

З врахуванням наведеного у відзиві просить в позові відмовити.

07.03.2018 року від позивача поступила відповідь на відзив за № 1272 від 05.03.2018 року, в якій зазначено, що відповідачем всупереч вимогам п. 2.1 Методики та Цивільного кодексу України неправильно визначено етапи, встановлення яких є обов’язковим для визначення монопольного становища на ринку відповідних суб’єктів господарювання. Зокрема, зазначає, що між позивачем та здавачами молока існують правовідносини, що випливають з договорів купівлі-продажу, а не надання послуг, як зазначає відповідач, і які мають іншу правову природу, а тому об’єктом аналізу має бути ринок закупівлі молока, а не суб’єкти господарювання, а оскільки стосовно позивача, яким здійснюється закупівля молока, проводилось дослідження, то споживачем є саме позивач, а не населення, що відповідає абз.15 п.1.3 Методики, яким дано визначення споживача.

Також вказує, що твердження відповідача щодо неможливості переміщення молока коров’ячого незбираного за межі адміністративного населеного пункту не відповідає дійсності, оскільки згідно довідок про благополуччя населеного пункту та ветеринарних свідоцтв населенню дозволено реалізовувати молоко в сусідні населені пункти, в зв’язку з чим відсутній факт адміністративного бар’єру та конкуренції.

Щодо твердження відповідача про невиконання його рекомендацій, а саме пропорційного зниження оптово-відпускних цін по відношенню до рівня зниження заготівельних цін на молоко, то жодним нормативним актом не встановлений рівень реалізаційних цін на готову молочну продукцію, а тому в діях товариства відсутній факт зловживання монопольним становищем на ринку.

20.03.2018 року від відповідача поступило заперечення на відповідь позивача від 05.03.2018 року № 1272, в якому зазначено, що регвідділення при перевірці діяло відповідно до повноважень передбачених Законом України «Про Антимонопольний комітет України», визначення меж товарного ринку та монопольного становища позивача проводилось відповідно до Методики № 49-р від 05.03.2002 року; згідно положень ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб’єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції, однак позивачем не надано жодних доказів про те, що він зазнає значної конкуренції; що підтверджено також у листі позивача від 10.11.2017 року № 1136; правова позиція щодо дослідження становища суб’єктів господарювання на ринку молока коров’ячого незбираного для промислової переробки, в т.ч. щодо визначення територіальних меж ринку відображено в постанові Вищого господарського суду України від 15.12.2009 року у справі № 7/14-254.

Щодо вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічного конкуренції, то дане підтверджено рішенням від 30.11.2017 року № 24.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлену вимогу з врахуванням викладеного в позові та відповіді на відзив, відповідач заперечив позов з підстав викладених у відзиві та запереченні на відповідь позивача на відзив.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору згідно заявленої позивачем вимоги, є визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2017 року № 24 у справі № 18/17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (а.с.17-40).

В оспорюваному рішенні вказано, що органи Антимонопольного комітету з метою виконання покладених на них завдань здійснюють постійний контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції суб’єктами господарювання, що діють на регіональних ринках заготівлі молока коров’ячого незбираного для промислової переробки від особистих підсобних господарств населення і сільськогосподарських підприємств та проводять дослідження і аналіз цінової ситуації, яка склалася на зазначеному ринку в межах Волинської області; підставою перевірки є звернення Володимир-Волинської районної державної адміністрації, народних депутатів, доручення в.о.голови Антимонопольного комітету України від 20.06.2017 року № 1/15/8, щодо цінової ситуації на ринку заготівлі молока для промислової переробки від населення, з врахуванням того, що за період з лютого 2017 року до травня 2017 року молокопереробні підприємства поетапно знизили ціну на молочну сировину з 6,00 грн./кг до 4,00 грн./кг; згідно наявної в тервідділенні інформації найбільшими суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність на ринку заготівлі молока коров’ячого незбираного для промислової переробки від населення та сільськогосподарських підприємств на території Волинської області є: ТзОВ «Рожищенський сирзавод», ТзОВ «Радивилівмолоко», ПАТ «Дубномолоко», ТзОВ «Шацький молокозавод», ТзОВ «Молочна компанія «Галичина», ТзОВ «Укрмолпродукт», ПП «Чортківмолоко».

Рішенням від 30.11.2017 року № 24 у справі № 18/17 постановлено, що:

- відповідно до статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Товариство з обмеженою відповідальністю «Радивилівмолоко», за результатами діяльності протягом січня - серпня 2017 року займало монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 % та частками, що перевищують 35 % у відповідних територіальних межах населених пунктів, зазначених на аркуші 22 рішення;

- визнано, що дії ТзОВ «Радивилівмолоко», які полягали в необґрунтованому, поетапному зниженні у квітні - серпні 2017 року (період «великого молока») заготівельних цін на молоко коров’яче незбиране для промислової переробки від населення з 6,00 грн/кг до 4,00 грн/кг (33,3%) за відсутності відповідного, економічно обґрунтованого перерахунку оптово-відпускних цін на готову молочну продукцію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ч.2 ст. 13 та п.2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем в межах окремих населених пунктів Володимир-Волинського, Горохівського, Іваничівського, Локачинського, Старовижівського та Турійського районів Волинської області шляхом встановлення таких цін придбання або реалізація товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на ТзОВ «Радивилівмолоко» штраф у розмірі 20000,00 грн. за порушення, вказане в п.2 резолютивної частини рішення.

Підставами для визнання недійсним рішення позивач зазначає те, що територіальним відділенням неправомірно, з порушенням Методики, визначено, що ТзОВ «Радивилівмолоко» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку заготівлі молока для промислової переробки та відсутністю порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем чинного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Даний висновок зроблено з врахуванням наступного.

Щодо дослідження відповідачем становища на ринку молока коров’ячого незбираного для промислової переробки.

Діяльність на ринку молока регулюється Законом України «Про молоко та молочні продукти», Законом України «Про ветеринарну медицину», ДСТУ 3662:2015 “Молоко- сировина коров'яче. Технічні умови"' , Ветеринарними та санітарними вимогами до пунктів закупівлі молока від тварин, що утримуються в особистих підсобних господарствах населення. Зазначені нормативні акти регулюють діяльність на ринку заготівлі молока переробними підприємствами та його переробку у молочні продукти і їх норми повинні бути враховані при перевірці позивача за результатами розгляду якої було прийнято оспорюване рішення.

Статтями 7 та 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що антимонопольні органи мають повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на цьому ринку.

Визначення меж товарного ринку здійснюється антимонопольними органами відповідно до Методики, яка передбачає здійснення певної дискреції (свободи розсуду) при формулюванні товарних, часових, територіальних меж ринку.

Дослідження регіональних ринків молока коров'ячого незбираного для промислової переробки від населення за результатами діяльності протягом січня-серпня 2017 року було здійснено територіальним відділенням з врахуванням вимог Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку.

Абзацом 11 ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Тобто, ринком товару є сукупність товарно-грошових відносин з купівлі - продажу взаємозамінних товарів (робіт, послуг) між двома групами учасників господарських відносин, які розташовані на певній території.

Зазначене підтверджує наявність двох груп учасників господарських відносин - здавачів молока коров'ячого та молокоприймального підприємства. При цьому, домовленість між заготівельником та Позивачем, врегульовані у договорі закупівлі сировини не охоплюють правовідносин, що існують на ринку молока коров'ячого незбираного для промислової переробки, що закуповується від населення, та відповідно є проміжним результатом діяльності суб’єкта господарювання на ринку у технологічному процесі забезпечення власного виробництва молочною сировиною.

Враховуючи зазначене, відповідно до пунктів 5.1- 5.2 Методики територіальним відділенням було здійснено формування групи взаємозамінних товарів із переліку товарів, які мають для покупців послуги ( власників корів - населення та сільськогосподарських товариств) та продавців послуги (молокоприймальних підприємств) ознаки одного товару та виділено два товарних ринки - молоко коров’яче незбиране для промислової переробки, що закуповується у населення та молоко коров’яче незбиране, для промислової переробки, що закуповується у сільськогосподарських підприємств.

Визначення територіальних (географічних) меж ринку проведено відповідно до абзаців 15, 16 пункту 1.3. Методики де наведено поняття «споживач» та «суб’єкти товарного ринку».

Споживач - це юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках).

Суб’єкти товарного ринку - суб’єкти господарювання, фізичні і юридичні особи, які продають, реалізують, постачають, виробляють, придбавають. споживають, використовують або можуть продавати, реалізовувати, постачати, виробляти, придбавати, споживати, використовувати товари на ринку з відповідними межами, тому територіальне відділення визнало населення, що реалізує молоко коров’яче незбиране споживачем послуг, оскільки споживач - це фізична особа, яка здійснює діяльність з використання послуг на відповідному товарному ринку. Позивач є суб’єктом товарного ринку, який реалізує (забезпечує надання) послугу з заготівлі молока коров'ячого незбираного для промислової переробки.

Згідно з пунктом 6.1 Методики при визначенні територіальних меж ринку певного товару необхідно враховувати наступні обставини:

фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи), співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари, можливості щодо переміщення попиту на товар між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливості збереження рівня якості і споживчих властивостей товару при транспортуванні.

рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи).

Щодо визначення ступеня відкритості ринку зазначаємо наступне.

Згідно з пунктом 1.3 Методики ступінь відкритості ринку - питома вага товарів (товарних груп), що ввозяться з-за географічних (територіальних) меж ринку у загальному обсязі ринку.

Пунктом 6.2 Методики передбачено можливість, а не обов’язок перевірки коректності визначення територіальних (географічних) меж ринку щодо міжрегіональної/ міжнародної торгівлі.

Щодо зайняття монопольного (домінуючого) становища на ринку Позивачем

Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Пункт 10.1. Методики визначає порядок установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання та включає такі дії, зокрема:

- спростування (при потребі) доводів відповідача (відповідачів), щодо відсутності монопольного (домінуючого) становища на ринку.

- визнання монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує 35 відсотків, кожного з кількох (п'яти, чотирьох, трьох або двох) суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку, що у сукупності перевищують відповідно 70 або 50 відсотків.

Відповідно до пункту 10.2.1. Методики монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта господарювання визнається становище, коли частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що:

має конкурента(ів) на ринку;

зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів,

(сутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.

Пунктом 15.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 15 встановлено, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Комітет. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, мас довести, що він зазнає значної конкуренції.

Проте, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів про те, що він зазнає значної конкуренції.

На думку суду відповідачем, при досліджені ринку, визначені меж товарного ринку, було вірно застосовано Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затв. розпорядженням АКУ від 05.03.2002 року № 49-р та зареєстр. в МЮ 01.04.2002 року за № 317/66/05 та правильно визначено монопольне (домінуюче) становище ТзОВ "Радивилівмолоко" у відповідних територіальних межах населених пунктів.

При вирішенні спору судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України викладену у постановах від 07.03.2006 у справі № 24/201, від 04.12.2007 у справі № 1/57-26/12, від 23.03.2010 у справі № 9/195-09, від 14.02.2006 у справі № 38/70, де суд дійшов наступних висновків:

«Продавець (постачальник) товару визнається таким, що займає монопольне становище на ринку товару у відповідних територіальних межах, якщо зміна продавця (постачальника) товару є недоцільною для покупця (споживача), оскільки є неможливою без значних економічних витрат або зміни споживчих характеристик такого товару»;

«За умови визначення становища суб’єкта господарювання на ринку відповідно до положень частини другої або п'ятої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», обов’язок доведення того, що він зазнає значної конкуренції покладається па такого суб'єкта господарювання»;

«Пункт 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку містить перелік можливих дій для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, тобто є диспозитивною нормою. Цей перелік застосовується залежно від конкретного порушення законодавства про захист економічної конкуренції»;

«Господарський суд у вирішенні спору не повинен здійснювати дослідження ринків товарів, в т. ч. товарні і територіальні межі ринку, питання формування цін на ринках товарів тощо, визначати власними силами монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання на ринку, оскільки відповідні повноваження здійснюються виключно органами Комітету».

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у пункті 15.5. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15: «господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р ( 20317-02 ). Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як не зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку».

Щодо вчинення Позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то відповідно до пункту 10 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 «Закон України «Про Антимонопольиий комітет України» не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті ІЗ Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарські суди у вирішенні спорів слід мати на увазі, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.»

Як слідує з матеріалів справи № 18/17 територіальним відділенням було в повному обсязі проаналізовано господарську діяльність позивача, зокрема досліджено:

- обсяги заготівлі молочної сировини для промислової переробки від населення в межах Волинської області протягом періоду «великого молока» у 2017 році та було встановлено їх зростання до 3,3 рази;

- обсяги заготівлі молочної сировини для промислової переробки від сільгоспвиробників в межах Волинської області протягом періоду «великого молока» у 2017 році та було встановлено їх зниження до 5,5 %, оскільки ТзОВ «Радивилівмолоко» було невигідним нарощувати обсяги заготівлі молока коров’ячого незбираного для промислової переробки від сільгоспвиробників, так як молочна сировина заготовлена від населення є дешевшою на 51,3 %;

- витрати на оплату за молочну сировину заготовлену від населення в періоду великого молока» у 2017 році та встановлено їх зниження до 33,3 %;

- проаналізовано калькуляції на виготовлення окремих видів готової молочної продукції та встановлено, що поетапне зниження вартості закупівлі молочної сировини від заселення протягом березня-серпня 2017 року не враховано під час встановлення ТзОВ «Радивилівмолоко» оптово-відпускних цін на готову молочну продукцію;

- обсяги виготовлення готової молочної продукції протягом січня - травня 2017 року та встановлено зростання даних обсягів з початком періоду «великого молока» до 40,2 % (в тому числі цільномолочної продукції), також встановлено доповнення асортименту готової молочної продукції новими видами продукції, а саме: масла 82,5-83,0% жирності (з терміном придатності до 12 місяців), сирів твердих (з терміном придатності до 90 днів) та сметани п/е, 10 %, 400г (з терміном придатності 14 днів), які у зимовий період у 2017 році ТзОВ «Радивилівмолоко» не виготовлялись, однак реалізуватись можуть протягом тривалого періоду.

Крім того, в ході розгляду справи № 18-17 територіальним відділенням було встановлено, що у липні-серпні 2017 року позивач, без проведення збільшення розміру заготівельних цін на молочну сировину від населення, провело перерахунок оптово-відпускних цін на готову молочну продукцію у сторону збільшення до 22,7 %.

Позивач, в період «великого молока» у 2017 році, всупереч рекомендаціям від 07.03.2017 року № 33 здійснив зниження мінімальних заготівельних цін на молоко коров’яче незбиране від населення в межах Волинської області на 33,3 %, що значно перевищує відсоток зниження даної ціни у 2015-2016 роках, водночас економічного обґрунтування зниження заготівельних цін від населення товариством не надано та відповідного, економічно обґрунтованого перерахунку оптово-відпускних цін на готову молочну продукцію не проведено.

Тому, оцінюючи вищевикладені обставини відповідачем встановлено, що дії ТзОВ «Радивилівмолоко», щодо встановлення та застосування заготівельних цін на молоко коров’яче незбиране для промислової переробки від населення на рівні 4,0 грн/кг (зниження до 33,3%) є економічно необґрунтованим та свідчать про ущемлення інтересів споживачів.

Стаття 19 цього Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30 листопада 2017 року № 24 у зв'язку з порушенням територіальним відділенням норм права не є такими, що ґрунтуються на вимогах законодавства України, а саме вимог статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та не підлягають задоволенню.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 74, 75, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

05.05.2018 року.

Суддя С. В. Костюк