Рішення № 73792078, 04.05.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/22/18

Провадження №: 2-а/755/3/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу № 755/22/18 за позовом Громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення від 11 грудня 2017 року,-

за участю:

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 від 11 грудня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач покинув Узбекистан у 2004 році через політичні причини, так як приймав участь у страйках проти уряду в його місті Хіва. Втік до Російської Федерації, де протягом багатьох років перебував у постійному страху, боючись департації. У 2007 році повернувся до Узбекистану, там стало відомо, що тих, хто страйкував з ним було затримано. Багато осіб зникли безвісти і позивач вирішив знову втекти до Російської Федерації, де залишався до 2012 року. Будучи у Російській Федерації позивач вийшов з Ісламу та прийняв Християнство. Як наслідок його родина повністю відмовилася від нього і він не може повернутися назад до Узбекистану з релігійних причин, оскільки Узбекистан переслідує віруючих мусульман, а також тих, хто вийшов з ісламу. У разі повернення його життю та свободі буде загрожувати небезпека, а саме його можуть заарештувати, піддавати тортурам, та навіть вбити через те, що він прийняв християнство.

11 грудня 2017 року ГУ ДМС в м. Києві позивача притягнуто до адміністративної відповідальності через порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні.

В свою чергу позивач сплатив штраф у розмірі 510 гривень.

Також 11 грудня 2017 року ГУ ДМС в м. Києві було прийнято рішення про примусове повернення з України.

Позивач вважає, що рішення про примусове повернення від 11 грудня 2017 року було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановления передчасного і неправомірного рішення, яке порушує його права.

12.02.2018 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов відзив на позов поданий представником ГУ ДМС України в місті Києві у якому відповідач просив відмовити в задоволені позовних вимог. Також зазначив, що іноземці, які перебувають в Україні, на рівних правах з громадянами України зобов'язані поважати та дотримуватися українського законодавства. Після того, як закінчилися підстави для перебування на території нашої держави, іноземець зобов'язаний самостійно залишити територію України відповідно до вимог закону. 11.12.2017 року співробітниками ГУДМС України в місті Києві під час проведення заходів направлених на виявлення фактів порушення міграційного законодавства на ринку «Деміївський», у м. Києві по вул. Ізюмська, 1, був виявлений громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 У ході опитування позивач пояснив, що в Україну прибув 07.11.2012 року, кордон України перетнув через КПП «Бачівськ». В Україну приїхав в приватних справах. Після закінчення дозвільного строку перебування з України не виїхав у зв'язку з тим, що в іноземця були відсутні кошти на придбання квитка на літак або поїзд. Проживає за рахунок того, що підробляє продавцем шаурми на ринку «Деміївський». Дозволу на працевлаштування в Україні не має. За порушення правил перебування іноземних громадян на території України, працівниками ГУДМС України в місті Києві відносно ОСОБА_1, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Враховуючи наведене, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 11.12.2017 відносно гр. Республіки Узбекистан ОСОБА_1 було прийняте рішення про примусове повернення за межі України, та зобов'язано позивача покинути територію України у термін до 05.01.2018 року. Рішення ГУДМС України в місті Києві не містить вказівки позивачу повертатися саме до країни громадянської належності чи будь-якої іншої визначеної країни, а лише зобов'язання покинути територію України у термін до 05.01.2018 року. До моменту виявлення працівниками ГУДМС України в місті Києві позивач нелегально проживав на території України 5 років та, попри приписи Закону, не звертався до Державної міграційної служби України з питанням про визнання його біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, тому на момент прийняття оскаржуваного рішення у позивача були відсутні підстави за яких примусове повернення не застосовується. Позивач звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Київській області з питанням про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту лише 25.01.2018 року

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 підтримали позов та викладені у ньому обставини, просили задовольнити заявлені вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 перетнув державний кордон України 07.11.2012 р. (а.с. 69).

11.12.2017 р. в ході проведення заходів направлених на виявлення фактів порушення міграційного законодавства на ринку «Деміївський» був виявлений громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1, який займався реалізацією продуктів харчування без відповідних документів на право працевлаштування та на право проживання на території України.

11.12.2017 р. позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування іноземців на території України, а саме ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яка передбачає за собою накладання адміністративного стягнення згідно ч.1 ст.203 КУпАП, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол та накладено адміністративне стягнення в розмірі 510 гривень, який він сплатив (а.с. 59-63).

За нормою п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року визначено, що поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця: 1)знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2)наявність ґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3)побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов'язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження наслідок таких побоювань.

Разом із цим суд враховує, що значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту свідчить про відсутність у позивача обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.

Судом достовірно встановлено і підтверджено наявними матеріалами справи, що у відповідача законні підстави для перебування на території України відсутні.

Позивач не надав доказів на наявність обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ж статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі України. Також на час розгляду справи не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він приїхав в Україну 07.11.2012 року, кордон перетнув через КПП «Бачівськ». В Україну приїхав в приватних справах. Після закінчення дозвільного строку перебування з України не виїхав у зв'язку з тим, що закінчилися кошти на придбання квитка на літак або поїзд. Проживає за рахунок того, що підробляє продавцем шаурми на ринку «Деміївський». Дозволу на працевлаштування в Україні не має, приймаючої сторони, близьких родичів громадян України та власного житла також (а.с. 64).

Порушення позивачем законодавства України про перебування на території держави, невжиття заходів щодо вчинення будь яких дій стосовно легалізації перебування на території іноземної держави для ОСОБА_2 станом на час прийняття спірного рішення та враховуючи надані позивачем вищевказані пояснення, у яких не зазначалося обставин щодо загрози переслідування та небезпеки проживання позивача у своїй країні, свідчить про правомірність прийнятого відповідачем рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства від 11.12.2017 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства від 11 грудня 2017 року.

У даній справі відповідно поданої заяви позивача ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2018 року було забезпечено позов шляхом зупинення дії спірного рішення Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 11.12.2017 року про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (а.с. 37, 38).

Згідно положень п. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволені позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» , Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст. ст. 2, 5, 6, 157, 194, 211, 217, 271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства від 11 грудня 2017 року відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.01.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Сторони справи:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин Республіки Узбекистан.

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, ідентифікаційний номер 37768863.

Суддя