Ухвала суду № 73791540, 04.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44356/17

Провадження № 2/761/920/2018

У Х В А Л А

04 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.

за участі секретаря Ставничого Н.В

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 3 Остапенко П.В.

представника третьої особи Кібець Р.Р.,

розглянувши у підготовчому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову по справі №761/44356/17 за позовом ОСОБА_4 до ПуАТ «АКБ «Київ», Товарна біржа «ІННЕКС», ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним результатів електронних торгів, визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 761/44356/17 за позовом ОСОБА_4 до ПуАТ «АКБ «Київ», Товарна біржа «ІННЕКС», ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним результатів електронних торгів, визнання договору недійсним.

04 травня 2018 року в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення зазначеного позову, відповідно до якого останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1401628680000) та заборонити відповідачу 3 ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та будь-яким іншим особам, крім позивача вчиняти будь-які дії по володінню та розпорядженню вищевказаною квартирою.

Заява обґрунтована тим, що в забезпечення кредитного договору № 145 від 11 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір іпотеки від 14 грудня 2006 року (подальшому право вимоги відступлено відповідачу 3), предметом якого були майнові права на спірну квартиру. При цьому, іпотечний договір не містив застереження про задоволення вимог іпотеко держателя в розумінні ст. 36 Закону України «Про Іпотеку», ним передбачалась необхідність щодо укладення окремого договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимоги останнього, який мав би бути нотаріально посвідчений. Разом з тим, 27 лютого 2018 року, між відповідачем 1 та відповідачем 3 укладено договір про відступлення прав вимоги за вказаним договором, після чого, спірна квартира була переоформлена на відповідача 3 - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». При цьому, окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та відповідачем 1 чи відповідачем не укладалось. За таких обставин, в разі задоволення позову, відповідач 3 не мав би права вчиняти будь-яких дій щодо спірного майна. Тому позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист прав позивача, інтересу позивача на виконання зобов'язання належному кредитору, оскільки продаж відповідачем 3 вказаної квартири унеможливить чи ускладнить її витребування в подальшому. Крім того, позивач вважає, що реєстрація права власності на спірну квартиру була вчинена відповідачем 3 з порушенням норм чинного законодавства.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаної заяви, зазначив, що вона є необґрунтованим та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, оскільки відсутні пропозиції позивача про зустрічне забезпечення.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, зазначивши, що вона є необґрунтованою та такою, що не підласе задоволенню.

Суд, заслухавши думки присутніх в судовому засіданні сторін по справі, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір № 145 від 11 грудня 2006 року, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між сторонами укладено договір іпотеки від 14 грудня 2006 року, предметом якого були майнові права на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1401628680000).

Судом також встановлено, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсними результатів електронних торгів щодо продажу права вимоги за кредитним договором договору № 145 від 11 грудня 2006 року, та права вимоги за договором іпотеки від 14 грудня 2006 року та визнання недійсним договору 01/11 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 3.

На даний момент власником спірної квартири є відповідач 3 - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини справи, характер правовідносин, предмет та підстави позову, а також з метою ефективного захисту прав позивача в майбутньому, суд приходить до висновку, що невжиття зазначених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1401628680000) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В частині вимог щодо заборони відповідачу 3 ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та будь-яким іншим особам, крім позивача вчиняти будь-які дії по володінню та розпорядженню вищевказаною квартирою, суд вважає вказану заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ПуАТ «АКБ «Київ», Товарна біржа «ІННЕКС», ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним результатів електронних торгів, визнання договору недійсним, - задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2.

В частині вимог щодо заборони ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та будь-яким іншим особам, крім позивача вчиняти будь-які дії по володінню та розпорядженню спірною квартирою - відмовити.

Дані про позивача:

ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1, і.п.н. НОМЕР_1).

Дані про відповідача 3:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (адреса: 49089, Дніпропетровська обл., м .Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205, код ЄДРПОУ 40696815)

Інші відомості:

Реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1401628680000.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також державному (приватному) виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз'яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Дата складення повного тексту - 04.05.2018.

Суддя: