Рішення № 73791441, 03.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35966/17

Провадження № 2-а/761/217/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - ГУПФУ в м.Києві) про визнання протиправним та скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. З 29.09.2011 року наказом МВС України № 1040о/с від 15.09.2011 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 «б» через хворобу. Після звільнення, у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року з подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон № 2262-XII) позивачу призначено виплату пенсії за вислугу років.

Позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ в м.Києві та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII. Відповідно до ст.ст. 16, 24 Закону № 2262-XII позивачу нараховується надбавка до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, до кола яких, зокрема, належать діти, які не досягли 18 років.

Відповідно до заяв позивача, з 30.09.2011 року йому призначено надбавку на неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 01.10.2014 року було призначено надбавку на неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2.

ГУПФУ в м.Києві позивачу направлено повідомлення № 12581/03 від 01.06.2017 року, в якому його повідомлено про виникнення нібито переплати пенсії за період з 01.09.2013 року по 31.12.1015 року в сумі 15722,10 грн., у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про працевлаштування та запропоновано в добровільному порядку сплатити надміру виплачені кошти. Разом з тим, зазначено, що у разі несплати, кошти будуть стягнуті на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 30.06.2017 року надіслав на адресу відповідача заяву, в якій зазначив, що пред'явлена вимога суперечить нормам чинного законодавства та порушує конституційні права позивача, а також просив оспорюване рішення переглянути та продовжити нарахування йому надбавки як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї.

Відповідач листом № 16861/03/Ч-1450 від 17.07.2017 року повідомив позивача про призупинення виплати надбавки на неповнолітніх утриманців з 01.08.2017 року на підставі ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Разом з тим, у листі зазначено, що з 06.05.2014 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 2013 року по 2015 рік мав прибуток, з якого відраховувалися страхові внески.

Крім того, позивач 30.06.2017 року звернувся до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві із заявою про надання інформації щодо перебування його на обліку як фізичної особи-підприємця та підтверджуючих документів.

Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві листом № 5747/Ч/26-54-08-01-40 від 07.07.2017 року повідомила, що позивач взятий на облік у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 29.05.2012 року. Як фізична особа-підприємець позивач на обліку не перебуває.

Разом з тим, в листопаді 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення надбавки на неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач листом № 29026/03 від 28.11.2017 року відмовив позивачу у призначенні надбавки до пенсії, передбаченої непрацездатним членам сім'ї на дитину ІНФОРМАЦІЯ_3. Разом з тим, аргументуючи відмову, відповідач посилався на те, що 11.10.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), яким, зокрема, доповнено ст. 1 Закону України № 1058-IV абзацом такого змісту: «Працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини1 статті 11 цього Закону».

Згідно з п.2 ст. 11 Закону України № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За таких обставин позивач вважає, що діями відповідача порушуються його права, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалою від 09.11.2017 року у справі було відкрито скорочене провадження.

Ухвалою від 06.02.2018 року розгляд справи вирішено здійснювати одноособовим складом за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення даної ухвали.

Копію ухвали відповідачу вручено 12.03.2018 року, про що свідчить відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, у встановлений в ухвалі строк відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З наданих позивачем матеріалів, вбачається, що позивачем пропущено встановлений законом процесуальний строк звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, з поважної причини, а саме внаслідок реалізації права досудового вирішення спору, звернення до ГУПФУ в м.Києві та звернення з аналогічним позовом до Окружного адміністративного суду м.Києва, ухвалою якого від 01.09.2017 року позовну заяву повернуто позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача та з 25.11.2011 року та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст.ст. 16, 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу нараховувалась надбавка до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, до кола яких, зокрема, належать діти, які не досягли 18 років, а саме на дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 та дитину ІНФОРМАЦІЯ_2.

08.06.2017 року позивачем з ГУПФУ в м.Києві отримано повідомлення про утримання надміру виплачених коштів за період з 01.09.2013 року по 31.12.2015 року в сумі 15722,10 грн., у зв'язку із несвоєчасним повідомленням про працевлаштування. На цю суму прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 12.05.2017 року № 1574. Також зазначено, що у разі несплати коштів в сумі 15722,10 грн. в добровільному порядку, вони будуть стягнуті на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

01.07.2017 року позивачем направлено лист до відповідача, в якому повідомив, що як фізична особа-підприємець позивач не зареєстрований та просив переглянути рішення відповідача № 1574 від 12.05.2017 року та продовжити нарахування позивачу надбавок як непрацюючому пенсіонерові, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї.

24.07.2017 року позивачем отримано відповідь ГУПФУ в м.Києві, в якій зокрема, зазначено, що при проведенні звірки пенсійної справи позивача з індивідуальними відомостями про застраховану особу, наявними у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру Пенсійного фонду України, в травні 2017 року встановлено, що з 06.05.2014 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 2013 року по 2015 рік мав прибуток, з якого відраховувалися страхові внески. В результаті утворилася переплата пенсії за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року та з 01.06.2014 року по 31.12.2015 року в загальній сумі 17527,00 грн. Сума надміру сплачених коштів з урахуванням утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору становить 15722,10 грн.

Згідно із ст. 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2017 року відповідачем проводиться утримання вказаних коштів по 20% пенсії щомісячно до повного погашення боргу.

Разом з тим, відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонерам, які мають прибуток від заняття підприємницькою діяльністю, надбавки до пенсії, передбачені непрацездатним членам сім'ї відповідно до пункту «а» ч.1 ст. 16 та пункту «а» ч.1 ст. 24 цього Закону не нараховуються.

З 01.08.2017 року виплату позивачу надбавки на неповнолітніх утриманців призупинено із зазначенням, що поновлення виплати вказаної надбавки можливе в разі підтвердження позивачем відсутності прибутку від заняття підприємницькою діяльністю.

Згідно інформаційної довідки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві № 5747/Ч/26-54-08-01-40 від 07.07.2017 року позивач взятий на облік у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 29.05.2012 року. Як фізична особа-підприємець позивач на обліку не перебуває.

Разом з тим, відповідач листом № 29026/03 від 28.11.2017 року відмовив позивачу у призначенні надбавки до пенсії, передбаченої непрацездатним членам сім'ї на дитину ІНФОРМАЦІЯ_3. Аргументуючи відмову, відповідач посилався на те, що 11.10.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), яким, зокрема, доповнено ст. 1 Закону України № 1058-IV абзацом такого змісту: «Працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини1 статті 11 цього Закону».

Судом встановлено, що 24.04.2012 року позивачем отримано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05.07.2012 року адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону №5076-VІ, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 13 Закону № 5076-VІ адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є само зайнятою особою.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу само зайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 178.1 ст.178 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Відповідно до п.п.65.2, 65.3 ст.65 Податкового кодексу облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів; для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Відповідно до п.65.7 ст. 65 ПКУ фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, довідка про взяття на облік платника податків видається контролюючим органом із зазначенням строку, якщо такий строк вказаний у свідоцтві про реєстрацію чи іншому документі (дозволі, сертифікаті тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

З матеріалів справи, а саме з довідки № 1033/18-411 від 29.05.2012 року, вбачається, що позивач як фізична особа-підприємець на обліку не перебуває, при цьому взятий на облік в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 29.05.2012 року, податковий номер НОМЕР_1.

06.05.2014 року позивач взятий на облік як платник єдиного внеску в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві за № 10000000187235, що підтверджується повідомленням № 1426548000054 від 07.05.2014 року.

Виходячи з наведеного, твердження відповідача стосовно того, що позивач з 06.05.2014 року зареєстрований як фізична особа-підприємець не знайшли свого підтвердження. Будь-яких інших доказів на підтвердження даного факту матеріали справи не містять та відповідачем надано не було.

Разом з тим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Цим же Законом (ч.1 ст. 10-1) гарантовано право військовослужбовців на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та надання допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» від 07.11.2007 року № 1294, упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (п.3 цієї постанови).

Крім того, згідно ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999р. №8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а відтак перерахунок пенсії повинен проводитись на умовах і в порядку, що існували на час призначення пенсії позивачу. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013 року в справі № 21-348а13 та № 21-420а13, від 17.12.2013 року в справі №21-445а13, від 10.03.2015 року в справі № 21-70а15.

Підставою для прийняття відповідачем рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій стало, нібито працевлаштування позивача, а саме здійснення ним діяльності як фізичною особою-підприємцем у період з 2013 року по 2015 рік, про яку він не повідомив відповідача.

Також відповідач вказує на те, що згідно з інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру Пенсійного фонду України, позивач з 06.05.2014 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідно до ст. 50 Закону України № 1058-ІV суми пенсій виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 103 Закону України № 2262-ХІІ стягненню з пенсіонера підлягають тільки суми пенсії, надміру виплачені йому внаслідок зловживань з боку пенсіонера (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо).

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.05.2003 року за № 374/7695.

У пунктах 3, 4 Порядку встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України № 1058-ІV. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

У разі припинення виплати пенсії відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України № 1058-ІV решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються судовому порядку.

Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії на підставі рішення пенсійного органу можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені надмірно проведені виплати пенсії виплачені позивачу не з його вини, будь-яких даних про зловживання з боку позивача або подання ним недостовірних даних відповідачем не надано та не встановлено.

А, отже, рішення ГУПФУ в м.Києві від 12.05.2017 року № 1574 про утримання надміру виплачених сум пенсій та призупинення виплати надбавки на неповнолітніх членів сім'ї прийняте всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідач без відповідних правових підстав прийняв рішення про утримання надміру виплачених коштів за період з 01.09.2013 року по 31.12.2015 року в сумі 15722,10 грн. з посиланням на несвоєчасне повідомлення позивачем про працевлаштування, а також на те, що з 06.05.2014 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець і отримував прибуток з 2013 року по 2015 рік, з якого відраховувалися страхові внески.

Крім того, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні надбавки до пенсії, передбаченої непрацездатним членам сім'ї на дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 та дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, якій виповнилося 18 років та вона продовжує навчання у вищому навчальному закладі за денною формою навчання, на підставі Закону України № 2148-VIII.

Згідно з ч.1 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За положеннями ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Стаття 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Вирішуючи питання про застосування Закону № 2148-VIII в часі, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, застосування відповідачем положень Закону України № 2148-VIII при відмові позивачу у призначенні надбавки до пенсії, передбаченої непрацездатним членам сім'ї на дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 та дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, якій виповнилося 18 років та вона продовжує навчання у вищому навчальному закладі за денною формою навчання, фактично є звуженням змісту гарантій соціальної захищеності працівників правоохоронних органів і не відповідає тлумаченню, яке надається в рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 та № 5-рп/2002, у зв'язку з чим оскаржувана відмова у призначенні надбавки до пенсії на неповнолітніх дітей є протиправною.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, із системного аналізу вищевикладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає, що за необхідне визнати неправомірним та скасувати рішення ГУПФУ в м.Києві від 12.05.2017 року № 1574 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій, а також зобов'язати ГУПФУ в м.Києві здійснити перерахунок та виплату суми надбавок, передбачених непрацездатним членам сім'ї на дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, утриманої за період з 01.09.2013 року по 31.12.2015 року, поновити виплату надбавок до пенсії, передбачених непрацездатним членам сім'ї на дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення нею навчання або досягнення 23 років та на дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, призначити виплату надбавки до пенсії, передбачених непрацездатним членам сім'ї на дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 з моменту виникнення такого права, а саме з 22.03.2017 року, а також стягнути з ГУПФУ в м.Києві на користь позивача суму надбавок до пенсії, виплата яких була призупинена з 01.08.2017 року, передбачених непрацездатним членам сім'ї на дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в м.Києві на користь позивачки сплачений нею судовий збір в сумі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо утримання надміру виплачених сум пенсій від 12 травня 2017 року № 1574, які утримуються з ОСОБА_1 по 20% пенсії щомісячно до повного погашення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми надбавок, передбачених непрацездатним членам сім'ї на дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, утриманої за період з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити ОСОБА_1 виплату надбавок до пенсії, передбачених непрацездатним членам сім'ї на дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення нею навчання або досягнення 23 років та на дитину ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 виплату надбавки до пенсії, передбачених непрацездатним членам сім'ї на дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 з моменту виникнення такого права, а саме з 22 березня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму надбавок до пенсії, виплата яких була призупинена з 01 серпня 2017 року, передбачених непрацездатним членам сім'ї на дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: