Ухвала суду № 73790788, 20.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5889/18

1-кс/755/2156/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "20" квітня 2018 р.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В. при секретарі Чернюшок М.І., за участю слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Нежур М.А., прокурора Колесника О.О., захисника Рябовола Ю.П., перекладача Михайлової Н.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Рябовола Ю.П. в порядку ст.206 КПК України, на незаконне затримання та клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР № 12018100000000315 від 29.03.2018 р. відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Купчінь, Єдинецького району, респ. Молдова, росіянина, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, офіційно не працюючий, проживаючого без реєстрації та постійного місця проживання на території України, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (зі слів), судимий 07.06.2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 353 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 19.05.2017 року по відбуттю строку покарання, -

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду в межах кримінального провадження № 12018100000000315 від 29.03.2018 р. із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 будучи раніше судимим 07.06.2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 353 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 19.05.2017 року по відбуттю строку покарання, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив нові умисні злочини при наступних обставинах.

Так, 17.02.2018 року на сайті знайомств, ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_7 та запропонував останній зустрітись особисто. Під час особистого спілкування з ОСОБА_7, що відбулось 18.02.2018 року з метою справити враження на ОСОБА_7, повідомив останній завідомо неправдиву інформацію про те, що працює на посаді юриста в Адміністрації Президента України, та може сприяти останній у вирішення будь-яких питань.

ОСОБА_7, будучи переконаною в добропорядності останнього, та не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_4, повідомила інформацію про те, що має намір відкрити магазин оптики та підшуковує приміщення та торгівельне обладнання для вказаного магазину. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне, повторне заволодіння грошовими коштами шляхом обману. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7, що у нього є знайомі, які можуть поставити торгове обладнання для оптики з Європи, а також те, що він має відповідні зв'язки в Київській міській державній адміністрації та допоможе вирішити питання, щодо оренди приміщення для магазину. В цей же ОСОБА_4, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, попросив ОСОБА_7 перерахувати грошові кошти в сумі 12 000 гривень на картковий рахунок його знайомого ОСОБА_8 в якості оплати придбання торгівельного обладнання. ОСОБА_7 будучи переконаною в добропорядності ОСОБА_4, не здогадуючись про дійсні наміри останнього, 19.02.2018 року о 08 годині 10 хвилин перерахувала зі свого карткового рахунку на рахунок ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 12480 гривень, в якості оплати за торгівельне обладнання. В подальшому, цього самого дня ОСОБА_4 розпорядився отриманими від ОСОБА_7 грошовими коштами на власний розсуд, а саме, перебуваючи у відділенні «ПриватБанку» зняв вказані кошти з банківської картки та витратив їх на власні потреби.

Крім того, цього самого дня, тобто 19.02.2018 року біля 11 години 00 хвилин, керуючись єдиним умислом на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, які належать ОСОБА_7, в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_7 завідомо неправдиву інформацію про те, що він на автомобілі, яким керував потрапив в ДТП, відповідно виникла потреба у придбанні запчастин для ремонту автомобіля за кордоном, де за його словами на даний час ніби перебуває його знайомий ОСОБА_8 та який пообіцяв придбати для нього запчастини. В подальшому він попросив ОСОБА_7 позичити йому грошові кошти в сумі 13 000 гривень для придбання запчастин за кордоном та перерахувати зазначені кошти на банківську картку, яка належить ОСОБА_8, в свою чергу пообіцяв повернути зазначені кошти ОСОБА_7 ввечері цього самого дня. ОСОБА_7, будучи переконаною в добропорядності останнього, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_4 19.02.2018 року о 11 годині 54 хвилини перерахувала грошові кошти в сумі 13624 гривні (враховуючи відсотки) на картковий рахунок ОСОБА_8 Заволодівши таким чином грошовими коштами в сумі 13000 гривень, що належать ОСОБА_7, ОСОБА_4 розпорядився ними на власний розсуд, а саме звернувся з проханням до ОСОБА_8 оформити споживчий кредит на придбання мобільного телефону «Хуавей Мат Про 10», загальною вартістю 26 000 гривень на його ім'я, мотивуючи це тим , що він не є громадянином України. ОСОБА_8, не здогадуючись про дійні наміри ОСОБА_4, а також про призначення отриманих на картковий рахунок грошових коштів від ОСОБА_7 погодився на пропозицію останнього, та перебуваючи в приміщенні магазину «Комфі» за адресою м.Київ, вул. Вербицького, 1 оформив споживчий кредит на придання для ОСОБА_4 мобільного телефону «Хуавей Мат Про 10», сплативши грошовими коштами, що були тримані від ОСОБА_7 перший внесок за кредитним договором в сумі 10000 гривень.

Крім того, 20.02.2018 року ОСОБА_4, керуючись єдиним умислом на заволодіння шляхом обману грошовими коштами, які належать ОСОБА_7, повідомив ОСОБА_7 неправдиву інформацію про те, що він домовився про оренду приміщення під магазин з можливістю подальшої приватизації нерухомого майна, та необхідністю сплати грошових коштів. ОСОБА_7, будучи переконаною в добропорядності останнього, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_4, передала останньому грошові кошти в сумі 15 000 гривень. Враховуючи той факт, що остання не мала потрібної суми грошових коштів, цього самого дня, тобто 20.02.2018 року ОСОБА_7, перебуваючи у відділенні банку «ПУМБ» оформила готівковий кредит на суму 27500 гривень, та передала зазначені кошти ОСОБА_4 для оплати оренди приміщення. В цей же час, ОСОБА_4, увійшовши в довіру до ОСОБА_7, поросив надати йому в користування належну їй банківську картку «ПриватБанку» на яку було здійснено зарахування грошових коштів, під приводом необхідності зняття грошових коштів для оплати за автомобіль. ОСОБА_7, вважаючи, що останній дійсно має намір сприяти у придбанні вказаного автомобіля для її батька, передала власну банківську картку ОСОБА_4 В подальшому 27.02.2018 року ОСОБА_4 під приводом необхідності повного розрахунку за догорів оренди приміщення зняв з банківської картки, яка належить ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 20 200 гривень. Таким чином, ОСОБА_4, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, ввівши в оману потерпілу ОСОБА_7, щодо дійсності його намірів стосовно укладення договору оренди приміщення привласнив грошові кошти в сумі 42500 гривень, що належать ОСОБА_7 62700 гривень.

Крім того, керуючись єдиним умислом, що спрямований на умисне, повторне заволодіння шляхом обману грошовими коштами, які належать ОСОБА_7,з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_7, з якою він спільно проживав та мав довірливі стосунки, під приводом необхідності оплати операції для свого батька, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, 07.03.2018 року попросив ОСОБА_7 позичити йому грошові кошти в сумі 3000$ США, ОСОБА_7, будучи переконаною в добропорядності останнього, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_4 07.03.2018 року передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі кошти в сумі 3000$ США, що станом на 07.03.2018 згідно офіційного курсу НБУ складає 79020 гривень. Заволодівши таким чином грошовими коштами що належать ОСОБА_7, ОСОБА_4 розпорядився ними на власний розсуд

Всього своїми злочинними діями, які виразились в умисному, повторному заволодінні грошовими коштами шляхом обману, з корисливих мотивів,з метою власного протиправного збагачення ОСОБА_4 завдав ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 166 720 гривень, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян від ста до двохсот п'ятдесяти разів, тобто завдав ОСОБА_7 значної матеріальної шкоди.

Крім того, 22.02.2018 року в ході телефонної розмови ОСОБА_7 познайомила ОСОБА_4 зі своїм батьком ОСОБА_10 Цього самого дня, тобто 22.02.2018 року діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10 неправдиві відомості, про те, що він може посприяти у придбанні та розмитненні автомобіля «Фольксваген Крафтер» за ціною 5000 $ США, що є значно нижче ринкової. Вказана пропозиція зацікавила ОСОБА_10, та він висловив бажання придбати вказаний автомобіль. ОСОБА_4, не маючи намірів виконували взяті на себе зобов'язання, попросив ОСОБА_10 перерахувати грошові кошти в сумі 70 000 гривень ( що складало 50% вартості автомобіля ) на картковий рахунок його доньки ОСОБА_7 ОСОБА_10, будучи переконаним в добропорядності ОСОБА_4, зважаючи на той факт, що останній мав довірливі відносини та спільно проживав з його донькою ОСОБА_7, не здогадуючись про дійсні наміри останнього, починаючи з 22.02.2018 року до 02.03.2018 року перерахував на картковий рахунок його доньки ОСОБА_7 грошові кошти платежами по 13413 грн, 56000 грн, 7000 грн, 64000 грн., а всього грошових коштів на суму 140 473 гривень В цей же час, ОСОБА_4, увійшовши в довіру до ОСОБА_7, поросив надати йому в користування належну їй банківську картку «ПриватБанку» на яку було здійснено зарахування грошових коштів, під приводом необхідності зняття грошових коштів для оплати за автомобіль. ОСОБА_7, вважаючи, що останній дійсно має намір сприяти у придбанні вказаного автомобіля для її батька, передала власну банківську картку ОСОБА_4 В подальшому, починаючи з 22.02.2018 року до 02.03.2018 ОСОБА_4 розпорядився отриманими від ОСОБА_10 грошовими коштами на власний розсуд, а саме, зняв вказані кошти з банківської картки та витратив їх на власні потреби, чим завдав ОСОБА_10 матеріального збитку на загальну суму 140 473 гривень.

Всього своїми злочинними діями, які виразились в умисному, повторному заволодінні грошовими коштами шляхом обману, з корисливих мотивів,з метою власного протиправного збагачення ОСОБА_4 завдав ОСОБА_10 матеріального збитку на загальну суму 140 473 гривні, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян від ста до двохсот п'ятдесяти разів, тобто завдав ОСОБА_10 значної матеріальної шкоди.

Крім того, приблизно на початку березня 2018 року, маючи умисел на повторне заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману, в ході розмови з ОСОБА_10, ОСОБА_4 повідомив неправдиву інформацію, що він може посприяти у придбанні автомобілів та партії меблів закордонного виробництва по значно зниженій ціні. ОСОБА_10 повідомив, що особисто він не має значної суми на придбання зазначених товарів, у відповідь на що, ОСОБА_4 попросив запитати у осіб з кола знайомих ОСОБА_10, яких може зацікавити вказана пропозиція. Таким чином, ОСОБА_10, будучи переконаним в добропорядності останнього,зважаючи, що ОСОБА_4 проживає спільно з його донькою, повідомив вказану інформацію своєму знайомому ОСОБА_11 Вказана пропозиція, щодо придбання автомобілів по зниженій ціні та партії меблів закордонного виробництва, зацікавила ОСОБА_11 В подальшому, в ході телефонної розмови, яка відбулась 13.03.2018 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_4, ОСОБА_4 пообіцяв своє сприяння у придбанні автомобіля «Фольксваген Гольф» 2010 р.в. за ціною 4000$ США. ОСОБА_4, не маючи намірів виконували взяті на себе зобов'язання, попросив ОСОБА_11 перерахувати грошові кошти в сумі 109200 гривень, на картковий рахунок ОСОБА_7, з якою він особисто знайомий. ОСОБА_11 будучи переконаним в добропорядності ОСОБА_4, зважаючи на той факт, що останній мав довірливі відносини та спільно проживав з ОСОБА_7, не здогадуючись про дійсні наміри останнього, 14.03.2018 року перерахував на картковий рахунок ОСОБА_7 грошові кошти платежами по 49900 грн. та 59300 грн, а всього грошових коштів на суму 109 200гривень. В подальшому, починаючи з 14.03.2018 року до 20.03.218 ОСОБА_4 розпорядився отриманими від ОСОБА_11 грошовими коштами на власний розсуд, а саме, зняв вказані кошти з банківської картки та витратив їх на власні потреби, чим завдав ОСОБА_11 матеріального збитку на загальну суму 109 200 гривень.

Крім того, керуючись єдиним умислом, що спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11, ОСОБА_4 в ході телефонної розмови, яка відбулась 14.03.2018 року повідомив неправдиву інформацію про те, що він може сприяти у придбанні партії меблів закордонного виробництва за ціною 30000 $ США з повним комплектом відповідних документів та доставкою вказаних меблів до м. Ізюм, Харківської області, де проживає ОСОБА_11, при цьому домовились, що передача грошових коштів відбудеться в м. Києві. Разом з тим ОСОБА_11 висловив бажання придбати ще один автомобіль для власного користування. ОСОБА_4, повідомив, що він може посприяти у придбанні автомобіля «Опель Віваро» 2011 р.в. за ціною 4500 $ США. Таким чином, досягнувши попередньої згоди на придбання вказаного майна, 17.03.2018 року ОСОБА_11 особисто приїхав до м.Києва, де, перебуваючи поблизу Залізничного вокзалу, в автомобілі під керуванням ОСОБА_4 під приводом придбання партії меблів та автомобіля «Опель Віваро» 2011 р.в. передав останньому грошові кошти в сумі 34500 $ США, що станом на 17.03.2018 згідно офіційного курсу НБУ складає 906315 гривень. В подальшому, ОСОБА_4, витратив грошові кошти, які були отримані від ОСОБА_11 на власні потреби, чим завдав останньому матеріального збитку на вказану суму.

Разом з тим ОСОБА_11 висловив бажання придбати ще один автомобіль для власного користування. ОСОБА_4, повідомив, що він може посприяти у придбанні автомобіля «Шкода Супер Б» 2013 р.в. за ціною 5500 $ США. ОСОБА_4, не маючи намірів виконували взяті на себе зобов'язання, попросив ОСОБА_11 перерахувати грошові кошти в сумі 143000 гривень, на картковий рахунок ОСОБА_7, з якою він особисто знайомий. ОСОБА_11 будучи переконаним в добропорядності ОСОБА_4, зважаючи на той факт, що останній мав довірливі відносини та спільно проживав з ОСОБА_7, не здогадуючись про дійсні наміри останнього, 20.03.2018 року перерахував на картковий рахунок ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 143 000 гривень, які цього самого дня були зняті ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_4 через касу відділення «Приват Банку».

Всього своїми злочинними діями, які виразились в умисному, повторному заволодінні грошовими коштами шляхом обману, з корисливих мотивів,з метою власного протиправного збагачення ОСОБА_4 завдав ОСОБА_11 матеріального збитку на загальну суму 1 158 515 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто завдав ОСОБА_11 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання у обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту. При цьому просили врахувати наявність місця проживання в м. Києві, наявність утриманців.

Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_4 незаконно затримали по ст. 208 КПК України, оскільки для такого затримання не було ніяких законних підстав, оскільки ОСОБА_4 в розшуку не перебував, злочин було скоєно в період з лютого по березень 2018 року.

Прокурор, навів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, крім того з матеріалів вбачається, що існує обґрунтована підозра у вчинені ОСОБА_12 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Стосовно скарги адвоката, прокурор просив відмовити у заявлених вимогах. Крім того, зазначив, що 18.04.2018 року було допитано одного з потерпілих по даному кримінальному провадженню, який безпосередньо вказав на ОСОБА_12, як на особу яка скоїла злочин.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя прийшов до наступного:

Відповідно до п.1ч.1 ст.208 КПК України встановлено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі лише у випадку, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.

Як встановлено в судовому засіданні, та підтверджується матеріалами скарги, в тому числі і протоколом затримання особи від 18.04.2018 року на час затримання ОСОБА_4 та на час складання протоколу про його затримання 02-00 год 18.04.2018 року підстави, передбачені п.1 ч.1 ст.208 КПК України були відсутні, зокрема і внаслідок того, що кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 було скоєне в період часу з лютого по березень 2018 року, отже об'єктивно відсутні обставини і ознаки, які підпадають під норму п.1ч.1 ст.208 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.

Згідно ч.3 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

В судовому засіданні було достовірно встановлено, що підозрюваний ОСОБА_12 був затриманий працівниками Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві в порядку п.1ч.1 ст.208 без достатніх правових підстав.

Беручи до уваги те, що на даний час існують ризики, а саме:

-п. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, так як не одружений, є громадянином Молдови, проживає без реєстрації на території України, не має постійного місця проживання в м.Києві, проживає у випадковому найманому житлі, в зв'язку з чим може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки на даний час встановлено, що ОСОБА_4 перебуває у міжнародному розшуку з 26.01.2018 року за респ. Молдова згідно ухвали суду м.Ришкань респ. Молдова, за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України респ. Молдова (шахрайство в особливо великих розмірах)

-п. 3 ст. 177 КПК України - перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_4 може впливати на потерпілого та свідків, а також знищити можливі докази, про які на даний час не відомо слідству.

-п. 5 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки не має стабільного джерела прибутку, та свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, що й стало причиною вчинення ним вказаного злочину.

Суд при обранні запобіжного заходу враховує обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, майновий стан, наявність судимостей у підозрюваного, постійної роботи не має постійного місця проживання на території м. Києва та України не має.

Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначає розмір застави згідно ч.5 ст.182 КПК України, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи суму збитку від кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне призначити розмір застави, якій би перевищував 300 прожитвих мінімумів громадян, оскільки саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обовьзків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 184, 193-196, 206,208 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Рябовола Ю.П. в порядку ст.206 КПК України - задовольнити, визнавши затримання ОСОБА_4 відповідно до протоколу затримання від 18.04.2018 року в порядку ст. 208 КПК України - незаконним та негайно звільнити його, як особу позбавлену свободи за відсутності існування передбачених законом підстав для затримання.

Клопотання слідчого - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України на 60 днів - до 18 червня 2018 року.

Взяти під варту в залі суду ОСОБА_4

Визначити розмір застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні - дев'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - що становить на момент винесення ухвали - 1585800 грн.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУДСАУ, код ЄДРПОУ 26268059, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, р/р - 37318005112089).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

-утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим у провадженні.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення

застави, з дня внесення застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок ТУДСАУ, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджую внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її

проголошення, а підозрюваним у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя