Вирок № 73790113, 03.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/202/18 Справа № 695/1873/17 Категорія: ч. 1 ст. 263 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, являється інвалідом 2-ї групи, на утриманні має: неповнолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: 1) 22.07.2004 Драбівським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 13 років позбавлення волі. Звільнений 16.04.2014 року на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.04.2014 на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково, невідбутий строк 3 роки 1 місяць 3 дні,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання - 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.81, ч.1 ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 22.07.2004 року терміном 2 (два) місяці та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання - 3 (три) роки 4 (чотири) місяці позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін строком на 2 (два) роки.

На підставі п.1-2 ч.1 ст.76 КК України зобов’язано засудженого періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішена доля речових доказів, відповідно до положень ст. 100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_7 засуджений за те, що він, наприкінці березня 2017 року, перебуваючи на сміттєзвалищі, яке розташоване на території колишньої залізничної станції «Золотоноша-2» за адресою: м. Золотоноша, вул. Жашківська без передбаченого законом дозволу незаконно придбав, знайшовши предмет зовні схожий на обріз мисливської рушниці у зібраному вигляді, курковий двохствольний, замотаний у відрізок тканини та незаконно без передбаченого законом дозволу переніс його до місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, де заховав в дрова на подвір'ї власного домоволодіння, та незаконно зберігав, а 11 травня 2017 року зранку переніс його до домоволодіння розташованого за адресою: м. Золотоноша, вул. Скляренка, 8, де останній був виявлений та вилучений працівниками Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області в ході проведення обшуку 11 травня 2017 року близько 15 години 30 хвилин.

Згідно висновку судово-балістичної експертизи № 1/1 108 від 15.05.2017 предмет схожий на вогнепальну зброю наданий на експертизу, являється короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - обрізом гладкоствольної двохствольної мисливської рушниці з горизонтально-спареними стволами 16 калібру моделі ТОЗ-Б промислового виробництва СРСР випуску 1948 року №48828, конструкція якої змінена саморобним способом шляхом вкорочення стволів та видалення прикладу. Даний обріз придатний для здійснення пострілів.

Не погоджуючись з вироком районного суду прокурор в апеляційній скарзі не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, вважає, що даний вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м’якості та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить дослідити матеріали, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7, вирок районного суду скасувати. При ухваленні нового вироку визнати обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 рецидив злочинів. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 22.07.2004 року та остаточно визначити ОСОБА_7 до відбуття 3 роки 4 місці позбавлення волі, без застосування положень ст.75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого, який заперечив проти апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані вірно, за ч.1 ст.263 КК України.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам провадження і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні на підставі ч.3 ст.349 КПК України, яким суд дав належну оцінку.

Проте, колегія суддів не може погодитись з призначеним ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, ОСОБА_7 був засуджений 22.07.2004 року вироком Драбівського районного суду за ч.1 ст.115 КК України до 13 років позбавлення волі. Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 08.04.2014 року обвинувачений ОСОБА_7М, був звільнений від відбування покарання умовно-достроково на строк 3 роки 1 місяць 3 дні.

Відповідно до оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України до трьох років два місяці позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 22.07.2004 року терміном два місяці та остаточно визначено до відбуття – три роки чотири місяці позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання з іспитовим строком на два роки з покладенням на нього відповідних обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

За сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України в період умовно-дострокового звільнення, тому покарання останньому не може призначатися з положеннями ст.75 КК України, оскільки остаточне покарання визначається за сукупністю вироків (ст.71 КК України) без звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком.

Відповідно до вимог ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.409 КПК України, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування судового рішення.

Призначаючи покарання ОСОБА_7, колегія суддів враховує вимоги ст.65, 66, 67 КК України, враховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом 2-ої групи, має на утриманні неповнолітню дитину, вчинив один епізод злочинної діяльності в період умовно-дострокового звільнення, який є умисним, тяжким.

В якості обставин пом’якшуючих покарання обвинуваченому ОСОБА_7, колегія суддів враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Щодо обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, колегія суддів погоджується з думкою прокурора про врахування обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_7 – рецидив злочинів.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» рецедивом злочинів

визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має

судимість за умисний злочин. Оскільки відповідно до частини першої

статті 88 КК особа визнається такою, що має судимість,

з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення

або зняття судимості, то вчинення саме в цей період нового

умисного злочину утворює з попереднім умисним злочином їх рецидив.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 має судимість за вчинення умисного злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та в період умовно-дострокового звільнення вчинив новий умисний злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, тому утворює з попереднім умисним злочином їх рецидив.

Відповідно до вимог ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи сукупність вищевказаних обставин, дані про особу ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що з урахуванням пом’якшуючих обставин та обтяжуючих обставин, ОСОБА_7 слід призначити практично мінімальне покарання за ч.1 ст.263 КК України.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

За вищевказаних обставин, вирок підлягає скасуванню в частині призначення покарання ОСОБА_7 внаслідок м’якості – в зв’язку з чим апеляція прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413 КПК України, колегія суддів, -

засудила:

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – задовольнити.

Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року, відносно ОСОБА_7 в частині призначення покарання – скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.263 КК України – 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 22.07.2004 року та остаточно призначити ОСОБА_7 до відбуття покарання 3 (три) роки 4 (чотири) місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2017 року, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду учасниками кримінального провадження на протязі 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :