Ухвала суду № 73789973, 25.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/108/18 Справа № 699/70/15-к Категорія: ч.2 ст.367 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

захисника – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 потерпілого ОСОБА_9, представника головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02.10.2017 року, яким

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Корсунь – Шевчеківського району, Черкаської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 – Шевченківський, Черкаської, раніше несудимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 3 роки.

На підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України у зв’язку із закінченням строку давності і провадження по справі закрито.

Стягнуто із Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області на користь ОСОБА_9 10 000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди діями обвинуваченого, шляхом списання із відповідного рахунку.

Стягнуто із Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області на користь ОСОБА_10 25000 в рахунок завданої моральної шкоди діями обвинуваченого, шляхом списання із відповідного рахунку..

Досліджені письмові матеріали – залишені при матеріалах кримінального провадження.

Накладений арешт на автомобіль НОМЕР_1, що належить обвинуваченому, по набранню вироком законної сили – скасувати.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду, ОСОБА_8І, визнаний винним та засуджений за те, що 13.02.2006 року він прийнятий на службу в міліцію, що в Україні згідно ст. 1 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на момент скоєння кримінального правопорушення, надалі за текстом ЗУ «Про міліцію») є державним озброєним органом виконавчої влади, що захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про міліцію» ОСОБА_8 як працівник міліції був представником державного органу виконавчої влади, законні вимоги якого є обов’язковими для виконання громадянами і службовими особами. При виконанні покладених на нього обов’язків ОСОБА_8 А.1. повинен керуватись тільки законом, діяти в його межах і підпорядковуватись своїм безпосередньому і прямому начальникам.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ОСОБА_8 як працівник органу державної влади зобов’язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, на ОСОБА_8, як працівника міліції покладався обов’язок дотримуватись Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та тих нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_11 працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 7 цього ж Статуту на ОСОБА_8 покладався обов’язок дотримуватись службової дисципліни, яка базується на високій свідомості та зв’язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_11 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищатиі охороняти від протиправних посягань життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави тощо.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про міліцію» на ОСОБА_8 як працівника міліції покладені, серед іншого, завдання забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права і свободи, законні інтереси; запобігати правопорушенням та припиняти їх; охороняти та забезпечувати громадський порядок; виявляти і розкривати злочини, розшукувати осіб, які їх вчинили, тощо.

У своїй службовій діяльності ОСОБА_8 відповідно до ст. 3 ЗУ «Про міліцію» та прийнятої ОСОБА_11 повинен був керуватися принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості тощо, а згідно ст. 5 цього ж закону - виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом; ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не могли бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності.

Відповідно до ст. ст. 101, 103, 104 КПК України (1961 року) органом дізнання є міліція, на яку покладається вжиття необхідних оперативно- розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що їх вчинили.

Статтею 104 КПК України (1960 року) на ОСОБА_8 покладався обов’язок провадити дізнання у межах, визначених кримінально - процесуальним законодавством.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про міліцію» на ОСОБА_8 як працівника міліції покладений, серед іншого, обов’язок виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду.

Згідно п. 7.10 розділу 7 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС, затвердженого Наказом МВС від 20.10.2003 № 1212, ОСОБА_8 зобов’язаний виконувати окремі письмові доручення прокурорів, слідчих, органів дізнання, постанов суддів і ухвал судів.

Згідно функціональних обов’язків старшого дільничного інспектора Саченко А.І. мав право проводити передбачені кримінально-процесуальним законодавством України дізнання за справами, які перебували у його провадженні, а також виконувати окремі письмові доручення прокурорів, слідчих, органів дізнання, постанов суддів і ухвал судів.

Отже, зважаючи на обсяг своїх повноважень, визначених Конституцією України, ЗУ «Про міліцію», Положенням про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, прийнятою Присягою та Інструкцією ОСОБА_8 на час вчинення кримінального правопорушення був особою, яка постійно здійснювала функції представника влади, тобто був службовою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про міліцію» ОСОБА_8, як працівник міліції, у межах повноважень, наданих законодавством України, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність, дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Разом з тим, ОСОБА_8, працюючи старшим дільничним інспектором сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Леніна, 54, Черкаської області, відповідно до своїх функціональних обов’язків, будучи службовою особою із виконанням функцій представника влади, отримав на виконання у червні 2007 року постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2007, яку відповідно до ст. 118 КПК України (1961 року) повинен був виконати протягом десятиденного строку.

Вказана постанова винесена у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_8 повинен був, з метою забезпечення цивільного позову, заявленого потерпілими у вказаній кримінальній справі, накласти арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_12

Однак, ОСОБА_8, неналежно виконуючи свої службові обов’язки, через несумлінне ставлення до них, достовірно знаючи про наявність у власності ОСОБА_12 транспортних засобів у кількості 3 одиниці, а саме: автомобіля марки «ДАФ - 95ХФ430», державний номер НОМЕР_2; напівпричепа марки «Шварцмюллер», державний номер СА 7299 XX; причепа марки «СЗАП-8527», державний номер НОМЕР_3, отримавши відповідь на свій запит, листом 3-го міжрайонного відділення ДАІ при ВДАІ УМВС України в Черкаській області № 861 від 03.07.2007, в порушення вимог ст. 126 КПК України не наклав арешт на вказані транспортні засоби, а саме, не вжив всіх заходів щодо розшуку майна обвинуваченого ОСОБА_12, а також не направив до відділення ДАІ копію постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про накладення арешту для встановлення відділенням ДАІ заборони на відчуження у майбутньому наявного у ОСОБА_12 майна та внесення відповідних даних до електронно-інформаційної системи «арешт», а лише обмежився складанням протоколу від 04.07.2007 про відсутність транспортних засобів по місцю проживання обвинуваченого та протягом тривалого часу, а саме із 12.06.2007 по 22.11.2007 не направив матеріали отриманого доручення на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_8, у зазначений період та у послідуючому, транспортні засоби, а саме, автомобіль марки «ДАФ - 95ХФ430», державний номер НОМЕР_2; напівпричіп марки «Шварцмюллер», державний номер СА 7299 XX; причіп марки «СЗАП-8527», державний номер НОМЕР_3, були відчужені, 04.09.2007, 16.04.2008, що унеможливило в подальшому виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2008 у кримінальній справі № 1-41/08 від 09.01.2008 по обвинуваченню ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 115 КК України в частині стягнення із засудженого ОСОБА_12 на користь потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, матеріальних збитків та моральної шкоди на загальну суму 58 718 грн.

Отже, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов’язків, через несумлінне ставлення до них, ОСОБА_8 завдав тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, передбачених ст. ст. 11, 15 Цивільного Кодексу України, у яких зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди, які були завдані вчиненням ОСОБА_12 злочину та присуджено до стягнення. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Так, внаслідок своєї бездіяльності, ОСОБА_8 порушенні права потерпілих щодо своєчасного виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в частині відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за рахунок майна ОСОБА_12

Крім того, протиправними діями старшого дільничного інспектора сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_8, завдано істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органу державної влади в особі управління міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, в своїх апеляційних скаргах:

- прокурор, просить скасувати вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2017 стосовно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 367 КК України через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Під час апеляційного розгляду дослідити матеріали, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_8 Ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на З роки та штрафом в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (4250 грн). На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. В решті вирок залишити без змін. Крім того вказує, що суд першої інстанції в судовому рішенні не навів мотивів, через які він не застосував до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 367 КК України в редакції статті від 05.04.2001. Також судом першої інстанції не враховано, що поширення злочинів у сфері службової діяльності є серйозними чинниками, які впливають на авторитет правоохоронних органів та держави в цілому.

Крім того, під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_8 вину не визнав, розкриттю злочину не сприяв та обставин, що пом'якшують покарання останнього, в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено тому вважаю, що ОСОБА_8 заслуговує на більш тяжке покарання, а саме, на застосування додаткового покарання у вигляді штрафу.

- захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого вважає вирок суду незаконним, який не відповідає вимогам Закону, а саме: судом допущено неповноту судового розгляду, яка виразилась в тому, що у тому, що як під час досудового так і під час судового слідства належним чином не з'ясовані обставини, що характеризують об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_8 діяння: зміст діяння, наявність причинного зв'язку між діяннями та наслідками; всебічно і повно не досліджені обставини на підставі яких встановлюється суб'єктивна сторона злочину: вина, її форми, мотиви здійснення злочину. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження виразилась в тому, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність виразилось в застосуванні закону, який не підлягає застосуванню. Просить дослідити докази, які були досліджені в ході судового розгляду провадження, однак, яким була дана невірна оцінка та не проведено їх аналіз в сукупності, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Допитати засудженого ОСОБА_8 Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.10.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_8І у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України - скасувати і закрити відносно нього кримінальне провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

- потерпілий ОСОБА_9 просить скасувати вирок районного суду, ухвалити новий вирок в якому врахувати розмір заподіяної шкоди зазначений в обвинувальному акті на загальну суму 58718 грн. Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому вказує, що висновок судді першої інстанції містить істотні суперечності., суд при винесенні вироку не взяв до уваги докази потерпілого.

- представник Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області просить скасувати вирок в частині цивільного позову щодо стягнення з Головного управління на користь ОСОБА_9 10000,00 грн. та на користь ОСОБА_10 25000,00 грн. в рахунок завданої моральної шкоди діями обвинуваченого, шляхом списання із відповідного рахунку та ухвалити новий вирок в частині цивільного позову, яким відмовити у задоволенні таких вимог. Крім того вказує, що відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845).

Порядок № 845 розрізняє поняття Казначейства та його територіальних органів про, що прямо вказано у визначенні "безспірне списання", а саме це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

При цьому, Порядок № 845 має окремий розділ - «Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам». Пунктом 35 вказаного розділу встановлено, що саме Казначейство (а не його територіальні органи) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), в тому числі шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Отже, стягнення шкоди відповідно до спи 1174 ЦК України здійснюється не з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, а з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченогого ОСОБА_8 та підтримав свою апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку потерпілого в підтримку своєї апеляційної скарги, доводи представника Головного управління Державної казначейської служби України, який підтримав свою апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом в повному обсязі не виконані.

Дії ОСОБА_8, кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України вірно.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні ним злочину, передбаченого за ч.2 ст.367 КК України при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам кримінального провадження і ґрунтується на доказах, які судом досліджені повно, всебічно і об’єктивно, яким суд дав належну правову оцінку.

Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_13, яка діє в інтересах ОСОБА_8 про те, що обвинувальний вирок грунтується на припущеннях та протиріччях, безспірних доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не встановлено не грунтуються на матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що викладені у вироку висновки щодо винуватості ОСОБА_8 в службовій недбалісті, тобто неналежному виконанню своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом права та інтересам окремих громадян та державним інтересам відповідають фактичним обставинам справи.

Провівши у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 за клопотанням захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 часткове повторне дослідження доказів, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до зміни в частині звільнення від призначення покарання та розв’язання цивільного позову.

13.02.2006 року ОСОБА_8 був прийнятий на службу в міліцію, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на момент скоєння кримінального правопорушення, надалі за текстом ЗУ «Про міліцію») є державним озброєним органом виконавчої влади, що захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Разом з тим, ОСОБА_8, працюючи старшим дільничним інспектором сектору ДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Леніна, 54, Черкаської області, відповідно до своїх функціональних обов’язків, будучи службовою особою із виконанням функцій представника влади, отримав на виконання у червні 2007 року постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2007, яку відповідно до ст. 118 КПК України (1961 року) повинен був виконати протягом десятиденного строку. Вказана постанова винесена у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_12 за ч.1 ст.115 КК України.

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_8І, повинен був, з метою забезпечення цивільного позову, заявленого потерпілими у вказаній кримінальній справі, накласти арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_12

Доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про відсутність в діях останнього суб’єктивної та об’єктивної сторони злочину, в зв’язку з чим вважає, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст.367 КК України, тому необхідно закрити відносно нього кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, є безпідставними, які спростовуються наступними доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_9, який пояснив, що ОСОБА_8 не виконав рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя та не наклав арешт на майно ОСОБА_12 Надійшло на виконання судове рішення у виді постанови, воно було розписано до виконання в кінцевому результаті на ОСОБА_8 03.07.2007 року ОСОБА_8 власноручно було надано відповідь, щодо належності ОСОБА_12 транспортних засобів, їх на той момент було 5 позицій. ОСОБА_8 не повідомив та не направив постанову про накладення арешту на транспортні засоби ОСОБА_12 Дружина ОСОБА_14 повідомила про наявність транспортних засобі, а саме 3 позицій. ОСОБА_8 навмисно не вніс постанову суду в нотаріальний реєстр, щодо обмеження права відчуження рухомого майна.

Показами потерпілої ОСОБА_10, яка повідомила, що діями ОСОБА_15 не було забезпечено накладення арешту на майно ОСОБА_12 Він написав, що не можна накласти арешт. 03.07.2007 майно було в наявності. 04.07.2007 року майна вже не було, що підтверджено його протоколом. ОСОБА_8 неналежно виконав свої обов’язки тому, що помічник прокурора Бреславський дав доручення накласти арешт. Цивільний позов підтримує у повному обсязі. Вважає, що діями ОСОБА_8 їй було спричинена моральна шкода на 150 000 грн.

Показами свідка ОСОБА_16, який повідомив, що із квітня 2007 року працював помічником прокурора. У 2007 році здійснював виїзд на виклик, де було виявлено труп ОСОБА_10 із ознаками насильницької смерті. ОСОБА_17 порушено кримінальну справу, розслідування якої він і вів. В ході розслідування було встановлено та визнано потерпілими ОСОБА_10 і ОСОБА_9 Труп було знайдено під напів причепом вантажного автомобіля. Під час досудового розслідування постанову про накладення арешту із дорученням було направлено для виконання до Корсунь – Шевченківського РВ міліції, так як підозрюваний проживав на території Корсунь-Шевченківського району. Вантажний автомобіль та напівпричіп було передано під розписку дружині підозрюваного та його брату. ОСОБА_17 винесено постанову про накладення арешту на майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_12 Постанова була загального характеру про накладення арешту на все майно. Щодо направлення постанови суду було проведено відповідні службові перевірки. Також йому відомо, що під час розслідування було встановлено приналежність майна ОСОБА_12 у виді причепу та вантажного автомобіля. На момент передачі майна, потерпілі не звернулися із цивільним позовом, коли передавали майно, то була відома тільки сума матеріальної шкоди.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_18М, яка пояснила що на виконанні у ОСОБА_8 був документ про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_12 Що з даними арештами вона не знає. Їй відомо про наявність претензій до ОСОБА_19 із боку ОСОБА_9. З 1998 року вона на посаді завідуючої канцелярії Корсунь – Шевченківського РВ УМВС. Коли надходили документи передавала на підпис начальнику. Доручення надійшло із Запоріжжя, Шевченківського районного суду, про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_12 ОСОБА_8 працював на той час дільничним інспектором. Вона присвоювала вхідний номер та занесла керівнику ОСОБА_20 рішення суду із супровідним листом, він розписав дане доручення. Вона забрала та віддала виконавцю ОСОБА_8 Є квитанція про направлення відповіді на доручення до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, дана відповідь направлялася 22.11.2007 року за вих. №9970. Доручення надійшло до райвідділу влітку, точної дати не пам’ятає.

Згідно показів свідка ОСОБА_14, яка повідомила, що ОСОБА_12 був її чоловіком та батьком її дітей. Він займався перевезеннями. В січні 2007 року в Запоріжжі він вичинив злочин, як їй сказали по телефону, що вбив людину. Автомобіль марки DAF належав її чоловіку та до нього також був причіп. Автомобіль був на штрафмайданчику в м. Запоріжжі, який забрав банк, так як він був у кредиті. До працівників банку їздив Бочковий, який був його родичем, вирішував із ними питання, ще у власності (у ОСОБА_12М.) був КАМАЗ. Даний автомобіль був на молокозаводі у м.Лисянка, пізніше КАМАЗ забрав Бочковський. Ще на чоловікові був автомобіль ВАЗ, але за рік до подій, що були у Запоріжжі, чоловік здав на металобрухт його. ОСОБА_8 був дільничним інспектором у них в селі. Прийшов на роботу та повідомив, що потрібно зробити огляд домоволодіння, бо він шукає автомобіль. Пішли додому, де він здійснив огляд, при якому вона йому сказала, що автомобіль DAF у Запоріжжі, а КАМАЗ в Лисянці. Пізніше його забрав Бочковський та продав його, це було після візиту ОСОБА_8

Показами свідка ОСОБА_11, який повідомив, що в період із 2006 по 2009 роки працював заступником начальника 3-го міжрайонного відділення ДАІ, що знаходилося в м. Корсунь – Шевченківський. По функціональним обов’язкам контролював МРЕО. ОСОБА_8 свого часу, здійснював запит до їхнього відділу, на що він готував відповідь та запит датувався 26.06.2007 року, що видно із кримінального провадження. До нього приїхав представник від ОСОБА_12 та знімав із обліку автомобільну техніку.

Показами сідка ОСОБА_21, який повідомив, що із 2006 по 2009 роки працював заступником начальника відділу в м. Корсунь – Шевченківському районному відділу міліції. Фактично ОСОБА_8 був його підлеглим та на той час був старшим дільничним інспектором. Коли надійшли матеріали по ОСОБА_9, їх було ним розписано на ОСОБА_8

Показами свідка ОСОБА_20, який повідомив, що обвинуваченого знає із 2005 року в той період працював начальником Корсунь – Шевченківського відділу міліції. В 2007 році розписав до виконання постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя щодо накладення арешту на майно. Матеріали надійшли до відділу, він поставив відповідну резолюцію і віддав на виконання. Контроль виконання документів здійснював начальник канцелярії та все по датам не пам’ятає. Начальник канцелярії не доповідала, щодо порушення ОСОБА_8 строків виконання постанови суду. Відповідь ним була розписана на заступника служби, який також скерував до виконання ОСОБА_8 Якщо потрібно було при виконанні постанови перенаправити листа, він мав звернутися до керівництва з рапортом.

Крім того, вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України підтверджується зібраними по справі доказами та досліджені судом, а саме:

- даними функціональних обов’язків старшого дільничного інспектора міліції Корсунь – Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області капітана міліції від 11.08.2008 року ;

- даними витягу з наказу Начальника управління МВС України в Черкаській області за 2008 рік про звільнення на підставі рапорту ОСОБА_8;

- супровідний лист від 13.03.2009 року №10/14-я-3 про направлення матеріалів проведеної службової перевірки по факту звернення гр. ОСОБА_9;

- висновок службової перевірки за зверненням ОСОБА_9 щодо незаконного зняття з обліку транспортних засобів Корсунь – Шевченківського ВРЕУ при УДАІ УМВС №4/633 від 13.04.2016, відповідно до якого встановлено, що за порушення законності, що виразилося у невиконанні рішення суду, притягнутий до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_8;

- даними постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2007, відповідно до якої було накладено арешт на майно ОСОБА_12;

- даними супровідного листа від 05.06.2007 вих. №7098-0 відповідно до якого направлено постанову по кримінальній справі відносно ОСОБА_12;

- даними супровідного листа від 13.03.2009 року №10/14-я-3 про направлення матеріалів проведеної службової перевірки по факту, звернення гр. ОСОБА_10;

- даними висновку службової перевірки за зверненням гр. ОСОБА_10 щодо незаконного зняття з обліку транспортних засобів Корсунь – Шевченківського ВРЕУ при УДАІ УМВС №4/633 від 13.04.2016, відповідно до якого встановлено, що за порушення законності, що виразилося у невиконанні рішення суду, притягнутий до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_8;

- даними протокола про накладення арешту на майно від 04.07.2017 відповідно до якого майна у ОСОБА_12, яке підлягає опису не було виявлено;

- даними протокола огляду речових доказів від 28.02.2011 року м. Корсунь - Шевченківського відповідно до якого було проведено огляд письмових доказів: супровідний лист РВ УМВС, супровідний лист суду, постанова суду, протокол накладення арешту на майно, книгу обліку вхідної кореспонденції Корсунь – Шевченківського РВ УМВС за №261 Том 2 із 10.05 по 10.09.2007, журнал реєстрації вихідної кореспонденції РВ УМВС №309 Том 4 із 15.11.2007 по 21.02.2008р.;

- даними постанови про приєднання доказів від 12.05.2011 року відповідно до якого було приєднано: супровідний лист РВ УМВС, супровідний лист суду, постанова суду, протокол накладення арешту на майно, книгу обліку вхідної кореспонденції Корсунь – Шевченківського РВ УМВС за №261 Том 2 із 10.05 по 10.09.2007, журнал реєстрації вихідної кореспонденції РВ УМВС №309 Том 4 із 15.11.2007 по 21.02.2008р.;

- даними супровідного листа від 28.02.2011 №06/1-07П-11 про направлення подання про виїмку документів у відділі Державної виконавчої служби Корсунь – Шевченківського районного управління юстиції;

- даними подання про проведення виїмки документів у відділі Державної виконавчої служби Корсунь – Шевченківського районного управління юстиції від 25.02.2011;

- даними постанови Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.03.2011 №4-13/11 відповідно до якої надано дозвіл слідчому прокуратури ОСОБА_22 провести виїмку документів у відділі Державної виконавчої служби Корсунь – Шевченківського районного управління юстиції;

- даними протокола виїмки від 17.03.2011 року м. Корсунь – Шевченківський відповідно до якого було вилучено виконавче провадження №972, справа №1-41 від 09.01.2008 року;

- даними постанови про проведення виїмки від 25.02.2011 року в Корсунь – Шевченківському ВРЕУ при УДАІ УМВС України в Черкаській області відповідно до якої проведено виїмку документів щодо реєстрації, зняття з обліку, перереєстрації на інших власників в сих транспортних засобів, які були зареєстровані за ОСОБА_12;

- даними протокола виїмки від 12.05.2011 слідчого прокуратури Корсунь – Шевченківського району ОСОБА_22 відповідно до якої здійснена виїмка в Корсунь – Шевченківському ВРЕУ при УДАІ УМВС України в Черкаській області;

- даними заяви №295215 від 31.08.2006 від ОСОБА_12 про надання консультацію з питань реєстрації діяльності МРЕУ;

- даними постанови про проведення виїмки від 03.07.2009 року, відповідно до якої проведено виїмку документів, на яких мають підпис ОСОБА_12, і які знаходяться у Корсунь – Шевченківському ВРЕР при УДАІ в Черкаській області;

- даними протокола виїмки від 04.07.2009 року відповідно, до якого проведено виїмку документів, на яких мають підпис ОСОБА_12, і які знаходяться Корсунь – Шевченківському ВРЕР при УДАІ в Черкаській області;

- даними накладної № 98717 від 31.08.2006 відповідно до якої ОСОБА_12 було видано продукцію напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію №РСА 581470;

- даними довідки про дослідження ідентифікаційних номерних позначень транспортного засобу від 31.08.2006 №002099 відповідно до якого напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4 власник ОСОБА_12;

- даними довідки – рахунок №520298 від 30.08.2006 року видана ОСОБА_12 на марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4 та сертифікат відповідності від 18.08.2006 до 17.11.2006;

- даними протокола огляду речових доказів від 12.05.2011 року відповідно якого проведено огляд речових (письмових) доказів: документів щодо реєстрації та зняття із обліку транспортних засобів, що належать ОСОБА_12: автомобіль марки «DAF -95ХF430», державний номерний знак НОМЕР_5, напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4, причіп марки «СЗАП-8527», державний номер НОМЕР_3;

- даними довідки про дослідження ідентифікаційних номерних позначень транспортного засобу від 04.09.2007 №000039 відповідно до якого автомобіль вантажний марки КАМАЗ 55102 належить ОСОБА_12 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

- даними квитанції від 01.08.2006 на суму 14,73 грн., квитанція на суму 58,92 грн., квитанція від 31.08.2006, відповідно до яких ОСОБА_12 здійснив оплату на призначені платежі за послуги МРЕУ Корсунь – Шевченківському ;

- даними заяви №295211 від 31.08.2006 від ОСОБА_12 про надання консультації з питань реєстрації діяльності МРЕУ;

- даними постанови про проведення виїмки від 03.07.2009 року відповідно до якої провести виїмку документів, на яких маються підписи ОСОБА_12, які знаходяться у Корсунь – Шевченківському ВРЕР при УДАІ в Черкаській області;

- даними протокола виїмки від 04.07.2009 року м. Корсунь – Шевченківський відповідно до якого було вилучено заява ОСОБА_14 №1898 від 31.05.2005, заява ОСОБА_14 за № 1710 від 04.09.2007, заява ОСОБА_14 за №1712 від04.09.2004, договір №31570 від 28.08.2006 купівлі – продажу автомобіль в власником якого являється ОСОБА_12, заява ОСОБА_12 № 295244 від 31.02.2006, заява ОСОБА_12 від 31.02.2006 за № 295215 та інші документи, що мають підпис ОСОБА_12;

- даними накладної № 98704 від 31.08.2006 відповідно до якої ОСОБА_12 було видано продукцію автомобіль, державний номер НОМЕР_6 ;

- даними договору купівлі – продажу транспортного засобу №31570 від 28.08.2006 ОСОБА_17 автомобіля марки DAF 95XF430, державник номерний знак НОМЕР_7, власнику ОСОБА_12;

- даними довідки про дослідження ідентифікаційних номерних позначень транспортного засобу №002098 від 31.08.2006, автомобіля марки DAF 95XF430, державник номерний знак НОМЕР_7;

- даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки DAF 95XF430, державник номерний знак НОМЕР_7;

- даними квитанції від 31.08.2006 на суму 106,44 грн., квитанція від 31.08.2006 на суму 26,61 грн., квитанція від 31.08.2006 на суму 70,95 грн. відповідно до яких ОСОБА_12 здійснив оплату на призначені платежі за послуги МРЕУ Корсунь – Шевченківському ;

- даними заяви №6150 від 16.04.2008 про виконання перевірки за усіма наявними електронними обліками Державтоінспекції: зняття з обліку для реєстрації ДЗ – видати ДНЗ в Корсунь – Шевченківському РЕВ , відповідно до якого власник ОСОБА_12 на автомобіль марки DAF 95XF430;

- даними довідки про дослідження ідентифікаційних номерних позначень транспортного засобу №006488 від 16.04.2008, автомобіля марки DAF 95XF430, державник номерний знак СА 5864АН з фото таблицею;

- даними довіреності від 11.12.2007 №16, ОСОБА_12 відповідно до якої уповноважує ОСОБА_23 бути його представником ;

- даними акту технічного огляду ТЗ від 16.04.2008 з Черкаського ВРЕВ ДАІ майора міліції ОСОБА_24, відповідно до якого оглянуто автомобіль марки DAF 95XF430;

- даними квитанції від 16.04.2008 №7.1 на суму 106,44 грн., квитанція від 16.04.2008 №8.1 на суму 6,24 грн., квитанція від 16.04.2008 №14 на суму 1877 грн., квитанція від 16.04.2008 №15на суму 629грн., квитанція від 16.04.2008 №9.1 9.2 9.3 9.4 на суму 89 грн., квитанція від 16.04.2008 №10.1 на суму 10 грн., квитанція від 16.04.2008 №11.1 на суму 23 грн. відповідно до яких представник ОСОБА_12 за довіреністю ОСОБА_23 здійснив оплату на призначені платежі за послуги МРЕУ Корсунь – Шевченківському ;

- даними заяви №6150 від 16.04.2008 про виконання перевірки за усіма наявними електронними обліками Державтоінспекції: зняття з обліку для реєстрації в Корсунь – Шевченківському РЕВ , відповідно до якого власник ОСОБА_12 на напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4;

- даними акта технічного огляду ТЗ від 16.04.2008 з Черкаського ВРЕВ ДАІ майора міліції ОСОБА_24, відповідно до якого на напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4;

- даними довідки про дослідження ідентифікаційних номерних позначень транспортного засобу №006489 від 16.04.2008, напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4 з фото таблицею;

- даними квитанції від 16.04.2008 №13.1 на суму 24,96 грн., квитанція від 16.04.2008 №8.1 на суму 6,24 грн., квитанція від 16.04.2008 №14 на суму 1877 грн., квитанція від 16.04.2008 №15 на суму 629 грн., квитанція від 16.04.2008 №9.1 9.2 9.3 9.4 на суму 89 грн., квитанція від 16.04.2008 №10.1 на суму 10 грн., квитанція від 16.04.2008 №11.1 на суму 23 грн. відповідно до яких представник ОСОБА_12 за довіреністю ОСОБА_23 здійснив оплату на призначені платежі за послуги МРЕУ Корсунь – Шевченківському ;

- даними заяви №6151 від 16.04.2008 про виконання перевірки за усіма наявними електронними обліками Державтоінспекції: зняття з обліку для реєстрації в Корсунь – Шевченківському РЕВ , відповідно до якого власник ОСОБА_12 на напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4;

- даними акта технічного огляду ТЗ від 16.04.2008 з Черкаського ВРЕВ ДАІ майора міліції ОСОБА_24, відповідно до якого на напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4;

- даними довідки про дослідження ідентифікаційних номерних позначень транспортного засобу №006489 від 16.04.2008, напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4 з фото таблицею;

- даними квитанції від 16.04.2008 №13.1 на суму 10,00 грн., квитанція від 16.04.2008 №6.1 на суму 23,00 грн., квитанція від 16.04.2008 №12.1 12.2 12.3 12.4 на суму 85,00 грн. відповідно до яких представник ОСОБА_12 за довіреністю ОСОБА_23 здійснив оплату на призначені платежі за послуги МРЕУ Корсунь – Шевченківському;

- даними заяви №9515 від 24.10.2008 про виконання перевірки за усіма наявними електронними обліками Державтоінспекції: зняття з обліку для реєстрації, вилучення ДНЗ, видати ДНЗ в Корсунь – Шевченківському РЕВ, відповідно до якого власник ОСОБА_12 на ВАЗ -2104 державний номер знак НОМЕР_8;

- даними довідки про дослідження ідентифікаційних номерних позначень транспортного засобу №003218 від 24.10.2008, автомобіль ВАЗ 2104, державний номер знак НОМЕР_8;

- даними довіреності 14.10.2006 року № 2-4034, відповідно до якої гр. ОСОБА_25 уповноважує ОСОБА_26 та ОСОБА_27 для керування автомобілем ВАЗ 2104 державний номер знак НОМЕР_8, власником автомобіля є гр. ОСОБА_28;

- даними довіреності від 13.02.2006 №312, відповідно до якої гр. ОСОБА_12 уповноважує ОСОБА_25 управляти та розпоряджатися автомобілем ВАЗ 2104 державний номер знак НОМЕР_8;

- даними квитанції від 24.10.2008 №32 на суму 47,67 грн., квитанція від 24.10.2008 №31.1 31.2 31.3 31.4 на суму 99,00 грн., квитанція від 24.10.2008 №30.1 на суму 6,84 грн., квитанція від 24.10.2008 №29.1 на суму 27,36 грн., відповідно до яких ОСОБА_12 здійснив оплату на призначені платежі за послуги МРЕУ Корсунь – Шевченківському;

- даними заяви №1712 від 04.09.2007 про надання консультацію з питань реєстрації діяльності МРЕВ: зняття з обліку для реєстрації, видати ДНЗ: в Корсунь – Шевченківському МРЕВ, відповідно до якого власник ОСОБА_12 на КАМАЗ -55102 державний номер знак НОМЕР_9;

- даними постанови про проведення виїмки від 03.07.2009 року відповідно до якої провести виїмку документів, на яких маються підписи ОСОБА_12, які знаходяться Корсунь – Шевченківському ВРЕР при УДАІ в Черкаській області;

- даними протокола виїмки від 04.07.2009 року, відповідно до якого було вилучено заява ОСОБА_14 №1898 від 31.05.2005, заява ОСОБА_14 за № 1710 від 04.09.2007, заява ОСОБА_14 за №1712 від04.09.2004, договір №31570 від 28.08.2006 купівлі – продажу автомобіль в власником якого являється ОСОБА_12, заява ОСОБА_12 № 295244 від 31.02.2006, заява ОСОБА_12 від 31.02.2006 за № 295215 та інші документи, де є підпис ОСОБА_12;

- даними довіреності від 23.07.2007 №2403, відповідно до якої гр. ОСОБА_12 уповноважує ОСОБА_14 управляти та розпоряджатися КАМАЗ -55102, державний номер знак НОМЕР_9;

- даними довідки про дослідження ідентифікаційних номерних позначень транспортного засобу №000039 від 04.09.2007, автомобіль КАМАЗ -55102, державний номер знак НОМЕР_9;

- даними квитанції від 04.09.2007 на суму 54,34 грн., квитанція від 04.09.2007 на суму 6,24 грн., квитанція від 04.09.2007 на суму 24,96 грн., квитанція від 04.09.2017 на суму 3472,00 грн., відповідно до яких ОСОБА_12 здійснив оплату на призначені платежі за послуги МРЕУ ;

- даними заяви №1710 від 04.09.2007 про надання консультацію з питань реєстрації діяльності МРЕВ: зняття з обліку для реєстрації, в Корсунь – Шевченківському РЕВ, відповідно до якого власник ОСОБА_12 на причіп – самоскид –Е, державний номер знак НОМЕР_10;

- даними довідки про дослідження ідентифікаційних номерних позначень транспортного засобу №000038 від 04.09.2007, причіп СЗАП 8527 , державний номер знак НОМЕР_10;

- даними квитанції від04.09.2007 на суму 51,34 відповідно до якої ОСОБА_12 здійснив оплату на призначені платежі за послуги МРЕУ Корсунь – Шевченківському;

- даними протоколу огляду речових доказів від 12.05.2011 слідчого прокуратури Корсунь – Шевченківського району ОСОБА_22, який відповідно провів огляд доказів в Корсунь – Шевченківському ВРЕУ при УДАІ УМВС України в Черкаській області;

- даними постанови про приєднання доказів від 12.05.2011 року відповідно до якого було приєднано: документи щодо реєстрації та зняття із обліку транспортних засобів , що належали ОСОБА_12: автомобіля марки DAF 95XF430, державник номерний знак НОМЕР_11, напівпричіп марки «Schwarzmuler», державний номер НОМЕР_4, причіп марки «СЗАП -8527, державний номер НОМЕР_3;

- даними витягу з наказу начальника Управління МВС України в Черкаській області за 2006 рік, відповідно до якого: Корсунь – Шевченківський РВ УМВС призначено лейтенанта міліції ОСОБА_8 – старшим дільничним;

- даними вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2008 , відповідно до якого гр. ОСОБА_12 було визнано винуватим за ч. 1 ст. 115 КК України та засуджено до позбавлення волі на 9 років;

- даними ухвали Верховного суду України, відповідно до якої у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_29 в інтересах засудженого ОСОБА_12 відмовлено;

- даними постанови про проведення виїмки від 11.05.2011 року, слідчого прокуратури Корсунь – Шевченківського району ОСОБА_22, відповідно до якої було здійснено виїмку у Шевченківському районному судді м. Запоріжжя із кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_12 за ст. 115 ч. 1 КК України, документів про накладення арешту на майно ОСОБА_12 у кількості 8 арк., які були направлення на адресу судом Корсунь – Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області 22.11.2007 за вихідним №9970;

- даними протоколу виїмки та огляду від 09.06.2011, відповідно до якого: було вилучено документи слідчим прокуратури ОСОБА_30, а саме: протокол про накладення арешту на майно від 04.07.2007, пояснення ОСОБА_14 від 04.07.2007, запит №5663 від 26.06.2007, запит №3612 від 26.06.2007, довідка №383 від 04.07.2007, інформація ВДАІ УМВС України в Черкаській області вих.. 861 від 03.07.2007, журнал карток від 03.07.2007, рапорт ст. ДІМ Корсунь – Шевченківського РВ УМВС ст. л-нта. Міліції ОСОБА_8 від 04.07.2007;

- даними протоколу про накладення арешту від 04.07.2007, відповідно до якого не виявлено майно ОСОБА_12, яке підлягало опису та арешту протокол складено ст. ДІМ ОСОБА_8;

- даними пояснення гр. ОСОБА_14 від 04.07. 2007, начальнику Корсунь – Шевченківського РВ УМВС підполковнику міліції ОСОБА_20, відповідно до яких повідомлено, що за місцем проживання ОСОБА_12 в смт. Стеблівка майна не має;

- даними запиту №5663 від 26.06.2007 до Керуючого Корсунь Шевченківського бюро технічного інвентаризації, відповідно до якого здійснив запит ДІМ Корсунь – Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області лейтенант міліції ОСОБА_8 для надання довідки про наявність нерухомого майна гр. ОСОБА_12;

- даними запиту №5612 від 26.06.2007 до Начальника 3-го міжрайонного відділення ДАІ при ВДАІ УМВС України в Черкаській області майора міліції ОСОБА_31, відповідно до якого здійснив запит ДІМ Корсунь – Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області лейтенант міліції ОСОБА_8, для надання довідки про те, чи маються на обліку транспортні засоби зареєстровані на гр. ОСОБА_12;

- даними довідки ЧОБТІ від 04.07.2007 №383, відповідно до якої у гр. ОСОБА_12 нерухомого майна не має;

- даними відповіді вих. №861 від 03.07.2007 на запит №5612 від 26.06.2007 заступника начальника 3-го відділення ДАІ при ВДАІ УМВС України в Черкаській області майора міліції ОСОБА_11, відповідно до якої у гр. ОСОБА_12 значиться в кількості трьох одиниць транспортних засобів згідно опису, що додається;

- даними рапорту ст. ДІМ Корсунь – Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції ОСОБА_8 від 04.07.2017, відповідно до кого повідомлено, що здійснити арешт майна гр. ОСОБА_12 не представилося можливості, оскільки воно відсутнє за його місцем проживання;

- даними протоколу огляду речових доказів від 10.06.2011 слідчого прокуратури Корсунь – Шевченківського району ОСОБА_22, який провів огляд: протоколу про накладення арешту на майно, пояснення ОСОБА_14, запит БТІ, запит ДАІ, довідка БТІ, супровідний лист ДАІ із комп’ютерною роздруківкою ТЗ, рапорт ОСОБА_8;

- даними постанови про приєднання доказів від 10.06.2011 слідчого прокуратури Корсунь – Шевченківського району ОСОБА_22, відповідно до якої приєднані докази, а саме: протокол про накладення арешту на майно, пояснення ОСОБА_14, запит БТІ, запит ДАІ, довідка БТІ, супровідний лист ДАІ із комп’ютерною роздруківкою ТЗ, рапорт ОСОБА_8;

- даними відповіді на запит від 20.11.2014 №17/1-456 УМВС України в Черкаській області НУДЕКЦ від 01.12.2014 №8/8178, відповідно до якого надано ціни колісних транспортних засобів з додатками;

- даними запиту слідчого прокуратури ОСОБА_32 від 20.11.2014 №17/1/4559 вих. 14 до президента «Черкаської ТПП» директору ОСОБА_33, щодо визначення оціночної вартості транспортних засобів;

- даними відповіді на запит 17/1-4559 вих. 14 від 20.11.2014, ТПП від 03.12.2014 №402/01.3, відповідно до якої зазначена вартість транспортних засобів.

Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, про неналежне виконання ОСОБА_8 обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та державним інтересам.

У колегії суддів немає сумнівів щодо достовірності доказів на яких побудована винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та на підставі сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку визнав ОСОБА_8 винним за ч.2 ст.367 КК України.

Невизнання вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, колегія суддів розцінює, як намагання уникнути від кримінальної відповідальності.

Доводи апеляції захисту про те, що існують постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8, які виключають можливість притягнення останнього до кримінальної відповідальності, то колегія суддів не бере до уваги дані доводи, оскільки всі вищевказані постанови в наступному скасовані прокурором.

Доводи апеляції захисту про те, що відсутня сума шкоди, яка є підставою для притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України також є необґрунтованими. Так, внаслідок дій ОСОБА_8, транспортні засоби, які належали засудженому ОСОБА_12 були відчуджені, що унеможливило в подальшому виконання вироку суду в частині стягнення із засудженого ОСОБА_12 на користь потерпілих шкоди на загальну суму 58 718 гривень.

Призначачи покарання ОСОБА_8 районний суд дотримався вимог статей 65, 66, 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину (ст. 12 КК України), даних про особу винного, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчиненню ним нових злочинів.

Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який згідно до ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, якимй має постійне місце проживання, за місцем роботи характеризується позитивно, за відсутністю пом’якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих покарання обставин, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість не застосування до ОСОБА_8І, штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (4250 гривень).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні щодо м’якості призначеного ОСОБА_8 покарання задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції помилково, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закрив провадження по справі, тоді, як на підставі кримінального закону необхідно звільнити останнього від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за п.3 ч.1 ст.49 КК України, ч.5 ст.74 КК України.

Відповідно до судової практики ВСУ: звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв’язку із закінченням строків давності Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності, в зв’язку з чим виносить відповідну ухвалу.

У тому разі, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний заперечує проти застосування строків давності щодо нього, суд постановляє вирок, призначає винній особі покарання та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільняє її від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючи те, що ОСОБА_8 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України з чим також погоджується колегія суддів, то в такому випадку ОСОБА_8 необхідно звільнити від кримінального покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України та п.5 ст.74 КК України.

Крім того, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розв’яання цивільного позову ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а саме стягнення з Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області на користь потерпілих моральної ішкоди.

Відповідно до роз’яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись відповідними нормами ЦПК України, роз’ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, суд першої інстанції задовольнив частково цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, стягнувши з Головного управління Державного казначейства в Черкаській області на користь потерпілого ОСОБА_9 10 000 гривень, на користь потерпілої ОСОБА_10 25000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Проте, всупереч вимогам Цивільного процесуального Закону, суд першої інстанції не залучив ОСОБА_34 управління Державної казначейської служби України в Черкаській області до розгляду в справі в якості відповідача, належним чином не повідомивши про розгляд вказаного кримінального правопорушення, тобто вирішив самостійно питання про їх права і обов’язки.

Крім того, відповідно до вимог ст.1174 ЦК України, стягнення коштів здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з розрахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030.

Відповідно до п. 1 положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845).

Порядок № 845 розрізняє поняття Казначейства та його територіальних органів про, що прямо вказано у визначенні "безспірне списання", а саме це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Порядок № 845 має окремий розділ - «Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам». Пунктом 35 вказаного розділу встановлено, що саме Казначейство (а не його територіальні органи) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), в тому числі шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв’язання цивільного позову не виконані, оскільки у даному випадку кошти стягненні в рахунок моральної шкоди з особи, яка не залучена до участі в справі в якості відповідача, що свідчить про порушення права доступу до правосуддя та змагальності сторін.

Враховуючи вищевикладене, при новому розгляді цивільного позову, суду першої інстанції необхідно притягнути до участі у розгляді справи в якості відповідачів ОСОБА_34 управління Державної казначейської служби України в Черкаській області та Державну казначейську службу України.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про зміну судового рішення в частині застосування положень п.3 ч.1 ст.49 КК України та розв’язання цивільного позову.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 408, 409, 412, 413 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора, потерпілого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, представника Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області – задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02.10.2017 року стосовно ОСОБА_8 – змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку рішення суду про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України у зв’язку із закінченням строку давності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України та закриття провадження у справі.

ОСОБА_8 звільнити від призначеного покарання за ч.2 ст.367 КК України за вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02.10.2017 року на підставі п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Даний вирок в частині розв’язання цивільного позову потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо стягнення моральної шкоди – скасувати, а провадження в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02.10.2017 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.

Головуючий :

Судді :