Рішення № 7378934, 08.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.09р.Справа № 33/391-09 за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубмет", м. Дніпропетровськ

про стягнення 217 842 грн. 20 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Троць О.А., довіреність № 157/901 від 23.12.2008 року

Від відповідача: не з'явився про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трубмет" про стягнення 159026 грн. 50 коп. - основної заборгованості , 46 912 грн. 67 коп. –пені, 111331грн. –7% штрафу, 771грн. 17 коп. –3% річні і витрат по справі.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 10.11.2009 року.

З 10.11.2009 року слухання справи було перенесено на 08.12.2009 р.

В судове засідання 08.12.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання 10.11.2009 р., 08.12.2009 року, відзив та документи, витребувані ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2009 р. суду не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

В судовому засіданні 08.12.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2009 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір постачання № 544/166 (далі –Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язується виготовити і поставити, а покупець –прийняти та оплатити продукцію в кількості до специфікації.

Відповідно до п. 2.2 Договору зобов’язується сплатити продукцію 80% - передоплата, 20% за фактом готовності труб до відвантаження на підставі рахунку від постачальника. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 4-х банківських днів з моменту виставлення рахунку після оформлення договору.

Відповідно до п.3.1 Договору продукція поставляється протягом 45 днів з моменту оплати, в зв’язку з довгим терміном виготовлення.

Відповідачем були виставлені рахунку на оплату позивачу, а саме: № 17/04 від 17.04.2007 р. на суму 191697грн., № 17/04/02 на суму 307216грн. 80 коп., 17/05 від 17.04.2007 р. на суму 27856грн. 80 коп.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, оплатив відповідачу кошти на загальну суму 526 770грн. 06 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1905 від 23.05.2007 р., № 1276 від 03.04.2008 р., № 1904 від 23.04.2007 р., № 1274 від 03.04.2008 р., № 3518 від 23.07.2007 р. (а.с. 17-18).

Відповідач свої зобов’язання в частині поставки виконав частково, поставив продукцію на загальну суму 367 744 грн. 10 коп. , що підтверджується приходними ордерами , які знаходяться в матеріалах справи за період червень 2008 р. по листопад 2008 р. (а.с. 19-26). Вартість недопоставленої продукції складає 159 026грн. 50 коп.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Пунктом 6.4 Договору при порушені строку поставки продукції постачальник сплачує пеню в розмірі 0, 5 % від суми не поставленої продукції за кожний календарний день прострочення. Позивач просить стягнути пеню за період з 14.07.2009 р. по 10.09.2009 р. у сумі 46 912грн. 67 коп. , яка підлягає задоволенню частково у сумі 5459грн. 18 коп. з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з пп. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

          Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 111331 грн. 86 коп. на підставі п.2 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі 7 % , який не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, 3 % річні - 771 грн. 17 коп., які підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню частково у сумі –159 026 грн. 50 коп.- основної заборгованості, 5459грн. 18 коп.– пені, 771грн. 17 коп.- 3% річних, в решті відмовити.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубмет", м. Дніпропетровськ( м.Дніпропетровськ, вул. Короленко, 21/27 , МФО 307112, ЄДРПОУ 30600278) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"(49047,м.Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, МФО 3052299, ЄДРПОУ 14308368) 159 026 грн. 50 коп.- основної заборгованості, 5 459 грн. 18 коп.– пені, 771 грн. 17 коп. - 3% річних, 1644 грн. 86 коп. –державного мита та 178 (сто шістдесят три) грн. 19 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті задоволення позовних вимог –відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення оформлене

відповідно до ст. 84 ГПК України – 14.12.2009 року