Рішення № 7378914, 07.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.09р.Справа № 1/215-09(28/355-08)

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрзв'язокбуд", м. Київ

до - Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

- Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання будівель нежитловими та визнання права власності

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Лущик О.А., дов.№СВ-1/1-314 від 01.07.09р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2009р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2008р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. у справі № 28/355-08 скасовані. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції .

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009р., справу № 28/355-08 передано судді Рудь І.А. для розгляду по суті.

Відповідно до матеріалів справи, 18.07.2008р. Відкрите акціонерне товариство "Укрзв'язокбуд" звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради, відповідно до яких, з урахуванням уточнення до позову, просить: - визнати будівлі літ. "А-2", літ. "А1-2", що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 7 не житловими; - визнати за Відкритим акціонерним товариством "Укрзв'язокбуд" право власності на домоволодіння № 7 по вул. Казакова у м. Дніпропетровську, що складається з нежитлових будівель літ. "А-2", літ. "А1-2", в тому числі, і прибудова літ. "а1-2" та ганок літ. "а", загальною площею 610, 4 кв.м., без додаткових актів введення в експлуатацію.

Позовні вимоги, відповідно до пояснень від 07.07.2009р., обґрунтовує порушенням з боку відповідачів цивільного права позивача, що виражається у бездіяльності, а саме: ненаданні вказівок відповідним службам по підготовці проектів документів з переведення спірного домоволодіння в статус нежитлового для отримання позивачем свідоцтва на право власності на об'єкт нерухомого майна після реконструкції на підставі рішення відповідача-1, не зважаючи на звернення позивача до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради із відповідними вимогами.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, у відзиві на позов від 28.09.2009р. відповідач-2 зазначив, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на різні норми матеріального права, але не надає доказів на підтвердження позовних вимог, а саме: позивачем не надано належних доказів направлення відповідачу-1 листів від 03.03.2008 р. № СВ-1/3-112 та від 12.05.2008 р. № СВ-1/5-273 з проханням щодо прийняття рішення про переведення спірних будівель у статус нежитлових, у зв'язку із чим відсутній факт порушення або оспорювання цивільного права позивача. Також позивачем не надано затверджений акт Бабушкінського районного виконавчого комітету та документи які стали підставою для прийняття рішення. Просив в позові відмовити.

В судове засідання 19.11.2009р. представники відповідачів не з’явилися.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, приєднані до матеріалів справи.

19.11.2009р. позивач надав клопотання, яким просив суд направити запит до виконавчого комітету Бабушкінського району з метою витребування оригіналу рішення № 767 від 19.12.1997р., у зв'язку із чим перенести слухання даної справи на іншу дату.

Враховуючи закінчення встановленого законом строку розгляду справи, наявність можливості у позивача заздалегідь витребувати вказане рішення на вимогу суду, достатність матеріалів справи для винесення рішення по суті, суд не знаходить підстав для задоволення клопотань позивача.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно договорів купівлі-продажу від 13.03.1996 року акціонерне товариство відкритого типу по будівництву, монтажу і експлуатації засобів телекомунікацій, радіо і телебачення "Свемон" придбало житлові будинки № 7, площею 162, 2 кв. м. та № 7-а, площею 157,9 кв. м. по вул. Казакова у м. Дніпропетровську, які розташовані на земельних ділянках площею 327 кв. м. та 321 кв. м. відповідно.

Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради № 767 від 19.12.1997р. узаконено за акціонерним товариством "Свемон" об'єднання та переобладнання двох будинків у домоволодіння № 7 і № 7-а по вул. Казакова, загальною площею 648 кв. м. та присвоєно нову поштову адресу: вул. Казакова, 7. Відповідно до вказаного рішення загальна площа об'єднаного житлового будинку літ. «А-2»складає 598 кв. м.          

Відкрите акціонерне товариство "Укрзв'язокбуд" є правонаступником акціонерного товариства відкритого типу по будівництву, монтажу і експлуатації засобів телекомунікацій, радіо і телебачення "Свемон", що підтверджується статутом позивача (а.с. 13-28).

За замовленням позивача Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” за станом на 15.07.2008 р. виготовлено технічний паспорт на не житлову будівлю літ. А-2 по вул. Казакова, № 7 а у м. Дніпропетровськ. За даними технічного паспорту будівлі літ."А-2" та "А1-2" житлові приміщення у нежитлові. Крім того, позивачем самовільно побудовані прибудова літ. "а1-2" та ґанок літ "а", що підтверджується технічним паспортом, виданим КП «Дніпропетровське МБТІ»15.07.2008р. Загальна площа самовільно переобладнаних приміщень складає 610, 4 кв.м. (а.с. 30-35).

Як зазначає позивач, листами від 03.03.2008 р. № СВ-1/3-112 та від 12.05.2008 р. № СВ-1/5-273 він звертався до відповідача-1 з вимогою надати вказівки на розроблення документів по переведенню домоволодіння № 7 по вул. Казакова у м. Дніпропетровськ, що складається з нежитлової будівлі літ. «А-2», в тому числі прибудов у статус нежитлових для наступного отримання свідоцтва про право власності на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

У зв'язку із неотриманням письмових відповідей на вказані звернення, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого цивільного права.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В силу ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Реконструкція (переобладнання) належних позивачу на праві власності нежилих приміщень є самочинною. Самочинне будівництво не може відповідно до вимог закону за актом вводу бути введеним в експлуатацію.

Між тим, завершений об’єкт самочинного будівництва (самочинної реконструкції (переобладнання)) є власністю позивача, з огляду на належність саме позивачу права власності на домоволодіння № 7 по вул. Казакова у м. Дніпропетровську до його реконструкції (переобладнання).

Одночасно, посилання позивача на той факт, що ним вноситься плата за користування земельною ділянкою шляхом сплати земельного податку, не спростовує його обов'язок оформити правовстановлювальні документи на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю, право власності на земельну ділянку може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди. Про це зазначено і в ст.. 377 ЦК України.

Крім цього, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором про відчуження будівлі.

Діючим законодавством не передбачений автоматичний перехід права на земельну ділянку.

Право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право на оренду виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання землі до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється (ст. 125 Земельного кодексу України).

За приписами статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В ході судового розгляду справи було зобов`язано позивача надати документи, на підтвердження позовних вимог, які є необхідними для встановлення усіх обставин справи та вирішення спору по суті.

Так, позивач вказує на той факт, що відповідачем-1 та відповідачем-2 не визнається право власності позивача на нерухоме майно після його реконструкції, оскільки позивач звертався з питань винесення рішення відповідними службами міської ради про переведення жилого приміщення у нежитлове після реконструкції позивачем спірного майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, № 7, однак відповідей на свої звернення позивач не отримав.

Одночасно, слід зазначити, що на підтвердження вищезазначених доводів позивачем не було надано до суду та не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження належного вручення відповідачам відповідних звернень.

Таким чином, позивачем не доведено факт порушення його прав, на зихист яких він подав позов до суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання права власності на домоволодіння № 7 по вул. Казакова у м. Дніпропетровську, що складається з нежитлових будівель літ. "А-2", літ. "А1-2", в тому числі, і прибудова літ. "а1-2" та ганок літ. "а", загальною площею 610, 4 кв.м., без додаткових актів введення в експлуатацію, то ці позовні вимоги також не підтверджено позивачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог, а саме: документів про право власності на об`єкт спірної нерухомості, зареєстрований в КП Дніпропетровського МБТІ саме за ВАТ "Укрзв`язокбуд", на час подачі позову до суду. Доводи позивача, що державна реєстрація була здійснена позивачем після отримання рішення господарського суду у даній справі від 22.08.08р. судом відхиляються, як неналежний доказ.

Крім того, позивачем не надано оригінал рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська від 19.12.0997року № 767.

Також, не надано правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташоване спірне нерухоме майно, як-то договір оренди земельної ділянки, тощо.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки вони є не обгрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Так як, позивачем при поданні заяви про уточнення позовних вимог фактично доповнено позовні вимоги вимогою визнати за ним право власності на спірне домоволодіння та не доплачено суму державного мита, підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету сума державного мита в розмірі 5807 грн. 31 коп., яка складає 1% від вартості спірного домоволодіння, що підтверджується довідкою позивача № СВ1/4-48 від 01.07.2009р. (т. 2, а.с. 80).

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укрзв'язокбуд" (02156, м. Київ, вул.. Братиславська, б. 6-А, код ЄДРПОУ 01190534) в доход Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного державного казначейства у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; рахунок № 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЗКПО 24246786, МФО 805012) 5 807 грн. 31 коп. (п'ять тисяч вісімсот сім грн. 31 коп.) державного мита.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяІ.А. Рудь Рішення підписано - 21.12.2009р.