Ухвала суду № 73788583, 26.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/1030/18 Головуючий 1 інстанції: Бібік О.В.

Справа суду 1-ї інстанції № 621/2470/17

Категорія: ст.246 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Савченка І.Б., Люшні А.І.,

за участю секретаря Чернової І.С.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12017220300001085 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 01 грудня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, раніше в силу ст.89 КК України не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, Зміївський район, м.Зміїв, вул. Пролетарське шосе, 27,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.

Відповідно до положень ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на строк один рік.

Покладено на ОСОБА_1 у відповідності до норм ст. 76 КК України обов’язки : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно вироку судом встановлено, що ОСОБА_1 18 серпня 2017 року в денний час, маючи на меті здійснення незаконної порубки лісу, прибув на територію кварталу №43 виділу №2 Гомільшанського лісництва ДП «Змїївське лісове господарство», який відноситься до лісів природно-заповідного фонду загально-державного значення та є господарською зоною національного природного парку «Гомільшанські ліси», приготувавши заздалегідь предмети, необхідні для проведення порубки.

Згідно пункту 1.2 положення про Національний природний парк «Гомільшанські ліси» затвердженого Наказом Міністерства екології природних ресурсів України від 30.09.2011 року №367 «Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання».

Перебуваючи на території вказаного кварталу, ОСОБА_1, з корисливих мотивів, з метою наживи, протиправно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та те, що він перебуває на території національного природного парку, в порушення вимог Закону України «Про природно- заповідний фонд України», та ст.ст. 4, 69 Лісового кодексу України, не маючи спеціального документу для використання лісових ресурсів лісорубного або лісового квитка, так само, не маючи права здійснювати порубку дерев державної форми власності, із застосуванням ручної пили здійснив незаконну порубку для власної потреби наступних сиророслих дерев: дерево породи дуб звичайний діаметром пня в корні 24 сантиметри, дерево породи дуб звичайний діаметром пня в корні ЗО сантиметри. В результаті протиправних дій ОСОБА_1 було припинено їх зростання та державному підприємству «Зміївське лісове господарство», було спричинено шкоду внаслідок самовільної порубки сиророслих дерев на загальну суму, згідно із розрахунком шкоди, здійсненого відповідно додатка №1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України», 3456 гривень 76 копійок.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду скасувати, у зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 246 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарання, призначеного вироком Зміївського районного суду Харківської області від 29.09.2017 року, остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі норм ст. 75 КК України на строк 3 роки. Обґрунтовуючи свою вимогу апелянт вказує на те, що суд при призначенні покарання не застосував положення ч.4 ст. 70 КК України, що на думку прокурора говорить про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність і є підставою для ухвалення вироку судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Переглядаючи оскаржуваний вирок в межах доводів та вимог апеляційної скарги прокурора колегія суддів погоджується з ними лише в частині наявності порушень вимог матеріального закону.

Зокрема, як слушно вказує прокурор у своїй апеляційній скарзі, суд, призначаючи ОСОБА_1 - не дотримався вимог закону, та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій- третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Встановлення вказаних обставин при призначенні покарання покладається на суд.

В матеріалах кримінального провадження відсутній вирок Зміївського районного суду Харківської області від 29.09.2017 року. Не досліджувалося вказане питання і під час судового розгляду.

Вказана обставина, тобто неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі не застосування закону, який підлягає застосуванню відповідно до ст.409 ч.1 п.4 та ст.413 ч.1 п.2 КК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на те, що суд першої інстанції застосував норми ч.3 ст.349 КПК України, тобто провадив судовий розгляд у спрощеному порядку без дослідження доказів, колегія суддів вбачає наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, виходячи з наступного.

Норми ч.3 ст.349 КПК України не звільняють суд від процесуального обов’язку щодо ретельного дослідження обставин, необхідних для призначення покарання, а також даних про особу обвинуваченого.

Зазначених вимог суд першої інстанції не дотримався, не з’ясував в повному обсязі відомості про судимості обвинуваченого, не з’ясував чи набрав вирок Зміївського районного суду Харківської області від 29.09.2017 року законної сили, не долучив відповідну копію судового рішення до матеріалів кримінального провадження, не з‘ясував думку сторін з цього приводу, не проаналізував вказану обставину в оскаржуваному вироку та не застосував положення ч.4 ст. 70 КК України, попри правила призначення покарання в разі якщо в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

За наявності вказаної неповноти судового розгляду та з урахуванням застосування судом процедури ч.3 ст.349 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних порушень КПК України, оскільки встановлені при апеляційному розгляді порушення впливають на призначення виду та міри покарання, а тому апеляційні доводи прокурора щодо необхідності ухвалення нового вироку – є передчасними.

Більш того, неправильне застосування кримінального закону, виходячи з вимог ч.1 ст. 420 КПК України – не є підставою для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, в силу вимог ч.3 ст.415 КПК України, звертає увагу суду першої інстанції на те, що висновки і мотиви з яких скасовані судові рішення є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Враховуючи наявність встановлених при апеляційному розгляді істотних порушень КПК України, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду, решту апеляційних доводів прокурора, колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. Оскільки прокурор в апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку з постановленням нового вироку судом апеляційної інстанції, подана апеляційна скарга задовольняється частково, лише в частині скасування судового рішення з наведених вище підстав.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч.1 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 409 , ст. 410 п.2; 413 ч.1 п.2 КПК України.

Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вищезазначених засад кримінального провадження та вимог п.2 ч.3 ст.374 і ст. 370 КПК України щодо змісту мотивувальної частини обвинувального вироку не відноситься до, передбаченого у ч.1 ст.415 КПК України, переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, ч.1 ст.7 КПК України – верховенство права, законність, та одночасно вмотивованість та обґрунтованість судового рішення.

Оскільки сторони при апеляційному розгляді не заявляли будь-яких клопотань про зміну або обрання запобіжного заходу, колегія суддів, відповідно до вимог ч.4 ст.176 КПК України, позбавлена процесуальної можливості вирішувати це питання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п.1,3,4; 410 ч.1 п. 2; ст. 412 ч. 1; 413 ч.1 п.2; 418, 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокуроразадоволити частково.

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 01 грудня 2017 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

______ ______ ______

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4