Ухвала суду № 73788398, 24.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №621/2097/17 Головуючий 1-ої інстанції: Шахова В.В.

Провадження №11-кп/790/580/18 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ст.246 КК України

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Грошевої О.Ю., Гришина П.В.,

при секретарі - Гончаровій А.Е.,

за участю прокурора - Крестьянінової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 29.09.2017р. щодо ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_1, 07.09.1960р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, розлучений, непрацюючий, мешкає за адресою: Харківська область, м. Зміїв вул. Чапаєва, 21, в силу ст.89 КК України не судимий,

засуджений за ст.246 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1(один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно вироку, 08.09.2017р. ОСОБА_1 в ранковий час приблизно з 09год. по 11год., маючи на меті здійснення незаконної порубки лісу, прибув на територію кварталу №1 виділу №7 Коропівського природоохоронного відділення НПП «Гомільшанські ліси», приготувавши заздалегідь предмети, необхідні для проведення порубки. Згідно пункту 1.2 положення про Національний природний парк «Гомільшанські ліси» затвердженого Наказом Міністерства екології природних ресурсів України від 30.09.2011р. №367 «Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання». Так, перебуваючи на території вищезазначеного кварталу, ОСОБА_1, з корисливих мотивів, з метою наживи, протиправно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та те, що він перебуває на території національного природного парку, в порушення вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», та ст.ст.4, 69 Лісового кодексу України, не маючи спеціального документу для використання лісових ресурсів лісорубного або лісового квитка, так само не маючи права здійснювати порубку дерев державної форми власності, із застосуванням бензопили здійснив незаконну порубку для власної потреби наступних дерев: дерево породи дуб діаметром біля шийки кореня 63см., внаслідок падіння якого було зламано дерево породи клен діаметром біля шийки кореня 16см., дерево породи дуб діаметром біля шийки кореня 32см, дерево породи дуб діаметром біля шийки кореня 31см. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 було припинено їх зростання та НПП «Гомільшанські ліси» було спричинено шкоду внаслідок самовільної порубки сироростучих дерев на загальну суму 14600грн.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить вирок скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідність, а саме не застосування спеціальної конфіскації бензопили та ухвалити новий вирок, яким призначити за ст.246 КК України теж саме покарання але відповідно до ст.ст.96-1, 96-2 КК України конфіскувати бензопилу у власність держави.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з вироку суду (т.1 а.с.39-41), фактичні обставини справи встановлені у порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, що позбавляє права учасників судового провадження оскаржувати їх.

Так як, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив незаконну порубку дерев на території природно-заповідного фонду то суд вірно кваліфікував ці його дії за ст.246 КК України та призначив справедливе покарання, яке не оскаржується учасниками судового провадження.

Таким чином, відповідно до раніше наведеної правової норми апеляційна інстанція перевіряючи вирок в частині вирішення питання стосовно речових доказів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація, про яку вказує прокурор, полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Санкція ст.246 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до 3 років

Згідно п.4 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Проте, як вбачається з вироку, суд при вирішенні питання щодо долі речового доказу у кримінальному провадженні, а саме бензопили STIHL MS-441, яка знаходиться в камері зберігання речових доказів Зміївського ВП ГУНП в Харківській області не звернув увагу на вищенаведені правові норми і повернув її ОСОБА_1 як законному володільцю.

Таким чином, колегією суддів встановлено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність яку допустив суд першої інстанції у виді незастосування закону, який підлягає застосуванню, а це, згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення, як правильно вказує прокурор.

Разом з цим, ч.1 ст.420 КПК України передбачає вичерпні випадки коли суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок але встановлені у цьому кримінальному провадженні підстави не передбачені вказаною нормою тому в цій частині апеляційні доводи прокурора не підлягають задоволенню.

Звідси, керуючись загальними засадами кримінального провадження передбаченими ст.7 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку лише в частині вирішення долі речових доказів та призначити з цього приводу новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.405, 407, п.4 ч.1 ст.409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 29.09.2017р. щодо ОСОБА_1 в частині вирішення долі речових доказів скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Харківської області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді