Рішення № 73788045, 03.05.2018, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/362/18

Провадження № 2/628/424/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року Куп’янський міськрайоний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Шиховцової А.О.,

за участю секретаря - Шевченко О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні у залі суду в місті Куп’янську матеріали цивільної справи за позовом Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», представник позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», представник позивача ОСОБА_1, звернувся до Куп’янського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, вказуючи на те, що між позивачем та відповідачем 26.08.2011 року був укладений договір кредиту б/н на суму 4200,00 грн., яку відповідач отримав у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому, позичальник зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, за відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, щодо повернення суми кредиту, належним чином не виконав, у результаті чого заборгованість за даним кредитним договором станом на 31.12.2017 року склала 20274,79 грн., а саме: заборгованість за кредитом – 3576,85 грн., проценти за користування кредитом – 15256,28 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 941,66 – штраф (процентна складова), яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у сумі 1762,00 грн., сплачені ним при подачі позову до суду.

Ухвалою від 21 лютого 2018 року суд відкрив провадження по даній справі.

15.03.2018 р. відповідач ОСОБА_2 подала через канцелярію суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволені позову, в зв’язку зі спливом строку для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом (загальна позовна давність), а також щодо штрафу (фіксована складова), штрафу (процентна складова) (спеціальна позовна давність), посилаючись на те, що нею було зроблено останній платіж, направлений на погашення заборгованості по триманому кредиту – 12.04.2014 року. З 07 травня 2014 року у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. При вирішенні питання про застосування трирічного строку позовної давності, вважає за потрібне звернути увагу на те, що Умови, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови, на думку відповідача, не можна вважати, складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Крім того, по клопотанню відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів суд, 26.03.2018 р. постановив ухвалу про витребування у ПАТ КБ «Приватбанк»: банківської виписки про рух грошових коштів по поточному рахунку (картковому рахунку), який було відкрито за договором № б/н від 26.08.2011 року, укладеного між «Приватбанком» та клієнтом ОСОБА_2 з зазначенням способу зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості по кредиту (самостійне погашення або списання коштів з інших карток); інформації щодо розміру відсотків за користування кредитом із зазначенням відсоткової ставки та часу зміни ставки.

Докази, витребувані судом по ухвалі від 26.03.2018 р. надійшли до суду 16.04.2018 р.

17.04.2018 р. до суду надійшла відповідь на відзив, в додаток до якої долучені довідка про видачу кредитних карт, виписка з карткового рахунку, на підтвердження користування відповідачем кредитною карткою «Універсальна», отриману на підставі договору, укладеного між сторонами по справі, в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України. Термін дії кредитної картки № 54570823308946719, яку отримала відповідач, - до останнього дня місяця 08.2015 року. При цьому позивач, посилаючись на висновки Верховного суду України, зроблені у справі № 6-14цс14 19.03.2014 р. та № 6-61цс14 від 18.06.2014 р., згідно яких: «відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після сплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору», зазначає, що до суду з даним позовом до відповідача звернувся 25.01.2018 року – до спливу строку позовної давності. Тому, вважає, що обставини, на які посилається в своїх запереченнях відповідач, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано. Щодо строків позовної давності по пені, позивач вказує на те, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, тому підстав для застосування позовної давності немає, оскільки порушення зобов’язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності. Крім того, зазначає, що посилання відповідача на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування, не відповідають дійсності, оскільки з виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність сторін, на підставі наявних доказів в матеріалах справи.

Судом були встановлені такі обставини справи і відповідно до них правовідносини.

Так, згідно договору б/н від 26.08.2011 року, який укладено між ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачем ОСОБА_2, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач виразив свою згоду, що його заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6,7,8-31). Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 отримала картку № 5457082308946719, яка має термін дії останнього дня місяця 08.2015 року (а.с.107,122).

Таким чином, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.

Відповідно до положень статей 526,530,610, частини1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Згідно з частиною 1статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами частини1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням частини 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п. 1.1.2.7 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до статті 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

З наданої суду виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, ОСОБА_2 користувалася грошима шляхом отримання коштів через банкомат за допомогою кредитної картки «Універсальна», також здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів (а.с.102-106,119-121).

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31.12.2017 року у відповідача виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 20274,79 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 3576,85 грн., проценти за користування кредитом – 15256,28 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 941,66 – штраф (процентна складова) (а.с.4-5). З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за даним договором.

Розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

З урахуванням того, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк».

Щодо посилань відповідача на застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідач вказує на те, що 12.04.2014 року нею було зроблено останній платіж направлений на погашення заборгованості по отриманому кредиту, а тому право на звернення до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості у позивача виникло з 07 травня 2014 року. Однак таке твердження не відповідає доказам у справі, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж по кредиту ОСОБА_2 здійснила 08.02.2016 року (а.с.5).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5ст.261 ЦК України ). У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як встановлено з умов кредитного договору, строк виконання зобов'язань не встановлено.

Згідно умов кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України ).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. (Вказана правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 р. у справі № 6-61цс14).

Термін дії картки, відкритої на ім`я ОСОБА_2, яке вже зазначалося вище, був визначений до серпня 2015 року.

В справі відсутні будь-які докази щодо спростування проведення платежів після 12.04.2014 р. і до 08.02.2016 р. Між тим, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за даних обставин правового значення не має та не впливає на визначення початку перебігу позовної давності, оскільки позовна давність щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не після несплати чергового платежу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Отже, штраф є одним з видів цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.7.6 сторонами передбачено застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань: 500 грн. - фіксована сума + 5 % від суми заборгованості (процентна складова).

Оскільки стягнення штрафу носить разовий характер, та встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, що змусило позивача звернутись до суду з позовом, а тому штраф (фіксована частина та процентна складова), передбачені умовами договору, підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

А відтак, суд приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності, оскільки позов пред'явлено 25 січня 2018 року шляхом його здачі на пошту (а.с.123).

Вимоги відповідача про застосування встановленого діючим законодавством строку позовної давності не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості відповідно до наданого позивачем розрахунку, оскільки не виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по договору порушує права, свободи та інтереси позивача, тим самим задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 95, 141, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 256, 257, 261, 526, 611, 625, 629, 634, 1048, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», представник позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на р/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570,заборгованість за договором кредиту № б/н від 26.08.2011 р. станом на 31.12.2017 р. у розмірі20274,79 грн. (двадцять тисяч двісті сімдесят чотири грн.. 79 коп. ), а також судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/. Копія (текст) судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/ (в рядку «Справа №» необхідно ввести номер справи, в якій видано це судове рішення).

Головуючий А.О.Шиховцова