Рішення № 73786942, 03.05.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3540/17

провадження №2/619/165/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

при секретарі Бурлаковій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , ТОВ « Агросвіт Плюс» Про визнання наказів незаконними , договорів оренди землі недійсними , скасування їх реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

Кервіник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління № 1259-СГ від 16.06.2014 року про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 47,6279 га кадастровий номер НОМЕР_1) (з них рілля - 47,5359 га, землі під господарськими шляхами та прогонами - 0,0920 га), розташовану за межами населених пунктів на території Дергачівської міської ради Харківської області для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що зазначена вище, від 05.09.2014 року укладеного між Головним управлінням та ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, що зазначена вище, від 01.02.2016, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ « Агросвіт Плюс» та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держзеокадастру у Харківській області вищезазначену земельну ділянку.

В позовній заяві посилається на те , що наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1259-СГвід 16.06.2014 року надано в оренду громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 47,6279 га (кадастровий номер НОМЕР_1) (з них рілля - 47,5359 га, землі під господарськими шляхами та прогонами - 0,0920 га), розташовану за межами населених пунктів на території Дергачівської міської ради Харківської області для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

05.09.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, в особі виконуючого обов'язки начальника Головного управління ОСОБА_3, та ОСОБА_1, на виконання вищезазначеного наказу Головного управління, укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 47,6279 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за межами населених пунктів на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області.

Згідно п. 2 вищевказаного договору оренди земельної ділянки , в оренду передається земельна ділянка державної власності , землі сільськогосподарського призначення, згідно п. 14 договору земельна ділянка передається для введення фермерського господарства.

Рішенням сесії LI сесії VI скликання Дергачівської районної ради Харківської області від 21.07.2015 № 1081-44 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка орендується ОСОБА_1

Листом Головного управління від 25.01.2016 № П-4В8/0/14-920/0/21-16 Відповідачу-1 надано згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.

01.02.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ « Агросвіт Плюс» укладено договір суборенди земельної ділянки строком на 48 років.

Вищевказаний наказ було прийнято з порушенням вимог ст. 116 , 118, 121, 123 ,134 Закону України та ст. 12 ЗУ « Про фермерське господарство» .

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП - фермерське господарство не створене та запис його реєстрації відсутній .

Враховуючи викладене відповідач отримала земельні ділянки не для ведення фермерського господарства , а для іншої підприємницької діяльності .

Крім того , відповідач в заяві не зазначила необхідність одержання такої земельної ділянки , перспектив діяльності фермерського господарства , не зазначила кількість членів фермерського господарства , наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок.

Таким чином , ОСОБА_1 передала земельну ділянку в суборенду з основною метою - обхід участі в земельних торгах.

Відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку отримання земельних ділянок .

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Прокурора до суду в інтересах держави.

ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позову прокурора. В своїх запереченнях вказала , що керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області не має права здійснювати представництво, оскаржувані рішення та договори укладені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до заперечення, що надійшло від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вказано , що у позові необхідно відмовити , оскільки , прокурор не обгрунтував наявність в нього підстав для представництва інтересів.

У позовній заяві Прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Подібний висновок Прокурора не відповідає дійсності, оскільки за приписами ст. 6 Закону України «Про Державний контроль за використанням та охороною земель» контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду ( контролю) в агропромисловому комплексі.

Отже, органами, які уповноважені перевіряти законність та обґрунтованість актів Головного управління як територіального органу Держгеокадастру, є відповідно Держгеокадастр та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо виконання Прокурором вимог ч.4 ст. 23 Закону № 1697-УІІ стосовно направлення повідомлення суб'єктам владних повноважень, які зазначені вище, з приводу необхідності звернення до суду в інтересах держави з метою скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Крім того , прокурором не доведено в позовній заяві факту порушення, не визнання або оспорювання Відповідачами законних інтересів держави, не доведено нікчемність правочину.

Прокурором не доведено в чому саме вбачаються порушення інтересів держави оспорюваним наказом Головного управління, не подано належних та допустимих доказів, які б своїй сукупності давали б підстави вважати, що наявне порушення інтересів держави або реальна загроза такого порушення, що Головним управлінням було порушено вимоги чинного законодавства при передачі спірної земельної ділянки в користування на умовах оренди ОСОБА_1 .

Заява, надана ОСОБА_1 до Головного управління для отримання земельної ділянки в оренду дл ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваного наказу у зв'язку із відсутністю порушень Головний управлінням норм матеріального права.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 не обґрунтовано одержанно землі такої значної площі, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в неї техніки для обробітку землі тощо.

Вказані вимоги до заяви громадянина стосовно отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства не передбачені жодним нормативно - правовим актом, в тому числі спеціальним нормативно-правовим актом - Закону України «Про фермерське господарство».

Між Головним управлінням та ОСОБА_1 у встановленому Закону Укоаїни «Про оренду землі»в порядку укладено договір оренди землі, який містить усі передбачені законом істотні умови договору оренди землі, в письмовій формі, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень згідно з вимогами ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ОСОБА_1 отримала згоду на передачу земельної ділянки в суборенду.

Вказане вище свідчить про відсутність у діях Відповідачів порушень вимог законодавства, будь-яких порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, суперечність дій Відповідачів моральним засадам суспільства.

Згідно заперечення , що надійшло від представника ТОВ « Агросвіт Плюс» вказано , що прокурором не обгрунтовано наявність статусу позивача у вказаному провадженні , адже голова Державної служби України з питань геодезації , картографії та кадастру та Міністр аграрної політики та продовольства України у разі відмови голови може скасувати такий акт .

Крім того,укладені накази та договори укладено у суворій відповідності з законодавством України , а в заяві ОСОБА_4 повністю вказані необхідні реквізити та документи .

Оскаржувані накази не містять рішень про надання земельної ділянки вказаного розміру єдиним масивом розміром загальної сукупності вищевказних земельних ділянок .

Отже ,матеріали справи не містять даних , що ОСОБА_1 просила надати дозвіл на виготовлення проектної документації на земельну ділянку єдиним масивом розміром від загальної сукупності земельних ділянок .

Прокурором не зазначено , чиї саме та які саме інтереси були порушено наказами , якого скасування якого він вимагає.

Представник Дергачівської місцевої прокуратури в судове засідання не зявився , просив розглядати справу у його відсутність , наполягав на задоволенні позову.

Представники Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , ТОВ « Агросвіт Плюс» в судове засідання не з'явились , причини неявки суд не повідомили , були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи .

Суд , дослідивши матеріали справи , прийшов до висновку про наступне .

В судовому засіданні встановлено, що 16.06.2014 наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1259-СГ надано в оренду громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 47,6279 га (кадастровий номер НОМЕР_1) (з них рілля - 47,5359 га, землі під господарськими шляхами та прогонами - 0,0920 га), розташовану за межами населених пунктів на території Дергачівської міської ради Харківської області для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

За п.2 вищеназваного наказу орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою встановлена на рівні 4 % від її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 3 Відповідачу по справі постановлено укласти договір оренди земельної ділянки з Головним управлінням.

05.09.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, в особі виконуючого обов'язки начальника Головного управління ОСОБА_3, та ОСОБА_1, на виконання вищезазначеного наказу Головного управління, укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 47,6279 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за межами населених пунктів на території Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області.

Актом приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 05.09.2014 укладеним 08.09.2014 підтверджено, що Г оловне управління Держземагентсва Харківській області в особі виконуючого обов'язки начальника Головного управління. ОСОБА_3. передав, а Відповідач-1 прийняла земельну ділянку, що є предметом спору справі.

Рішенням LI сесії VI скликання Дергачівської районної ради Харківської області від 21.07.2015 № 1081-44 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка орендується Відповідачем-1

Листом Головного управління від 25.01.2016 № П-4В8/0/14-920/0/21-16 Відповідачу-1 надано згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.

01.02.2016 між Відповідачем-1 та Відповідачем-3 укладено договір суборенди земельної ділянки строком на 48 років.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Прокурора до суду в інтересах держави.

Проводячи аналіз наданих сторонами доказів суд вважає, що прокурор не обґрунтував належним чином наявність в нього підстав лля представництва в суді інтересів держави.

У відповідності до п.З ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом, що визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ.

За вимогами ч.З ст. 23 Закону № 1697-УІІ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 23 Закону № 1697-УІІ встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень,

У позовній заяві прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Подібний висновок Прокурора не відповідає дійсності, оскільки за приписами ст. 6 Закону України «Про Державний контроль за використанням та охороною земель» контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду { контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, агіографії та кадастру, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року встановлено, що Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує кржавну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, іемельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного рагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного ргхонодавства. використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За пп. 22 п. 11 Положення Голова Держгеокадастру скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів Держгеокадастру.

Підпунктом 3 п. 10 Положення про М'іністрество аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою КМУ від 25.11.2015 № 1119 передбачено, що міністр доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, скасовувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) а саме п.5 встановлено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Отже, органами, які уповноважені перевіряти законність та обґрунтованість актів Головного управління як територіального органу Держгеокадастру, є відповідно Держгеокадастр та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо виконання прокурором вимог ч.4 ст. 23 Закону № 1697-УІІ стосовно направлення повідомлення суб'єктам владних повноважень, які зазначені вище, з приводу необхідності звернення до суду в інтересах держави з метою скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином, Прокурором не виконано вимог ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення Прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Подібна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2017у справі № 911/540/15.

За вимогами ч.4 ст. 56 ЦПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Прокурором не доведено в позовній заяві факту порушення, не визнання або оспорювання відповідачами законних інтересів держави, не доведено нікчемність правочину.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, (ст. 15 Цивільного кодексу України .

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, (ст. 16 ЦК)

За приписами ч.І ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого, самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 4 Рішення КСУ № і-1/99 встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, Інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку прокурором не доведено в чому саме вбачаються порушення інтересів держави оспорюваним наказом Головного управління, не подано належних та допустимих доказів, які б своїй сукупності давали б підстави вважати, що наявне порушення інтересів держави або реальна загроза такого порушення, що Головним управлінням було порушено вимоги чинного законодавства при передачі спірної земельної ділянки в користування на умовах оренди Відповідачу-1.

Ст. 204 ЦК встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

У відповідності до ч.І ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ст. 170 ЦК держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 326 ЦК встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України (далі по тексту -ЗК, в редакції, що була чинною на момент видачі спірного наказу).

У відповідності до пункту «є-1» статті 15-і ЗК до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування

для всіх потреб.

Отже, на час видання спірного наказу органом виконавчої влади, що розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області було Головне управління Держземагенства у Харківській області.

У відповідності до вимог ст. 124 ЗК (в названій редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За вимогами ч.2 ст. 134 ЗК (в названій редакції) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим правовідносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Стаття 7 Закону «Про фермерське господарство» визначала обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У заяві зазначався бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додавались документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Заява, подана Відповідачем-1 до Головного управління для отримання земельної дічянки в оренду для ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинними на той час, що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваного наказу у зв'язку із відсутністю порушень Головний управлінням норм матеріального права.

Подібна правова позиція міститься в ухвалі ВССУ від 01.07.2015 у справі № 6-14312св15.

Прокурор зазначає, що Відповідачем-1 не обґрунтовано одержання землі такої значної площі, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в неї техніки для обробітку землі тощо.

Вказані вимоги до заяви громадянина стосовно отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства не передбачені жодним нормативно- правовим актом, в тому числі спеціальним нормативно-правовим актом - ЗУ «Про фермерське господарство».

Відсутність у власності особи сільськогосподарської техніки для обробітку значних площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах.

Окремого письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства закон від заявника не вимагає.

Необхідності зазначення ресурсів для оренди сільськогосподарської техніки закон від заявника не вимагає.

Подібна правова позиція міститься в ухвалі ВССУ від 29.07.2015 у справі № 6-17833св15.

Закон «Про фермерське господарство» не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як ї не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.

Подібна правова позиція міститься у постанові ВАС У від 19.05.2015 у справі № 822/4181/14.

Також, норми Закону не містять імперативних приписів з приводу строку створення та державної реєстрації фермерського господарства.

Зазначені посилання Прокурора є такими, що не відповідають законодавству.

Між Головним управлінням та Відповідачем-1 у встановленому ЗУ «Про оренду землі» порядку укладено договір оренди землі, який містить усі передбачені законом істотні умови договору оренди землі, в письмовій формі, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень згідно з вимогами ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач-1 отримав згоду на передачу земельної ділянки в суборенду.

Вказане вище свідчить про відсутність у діях Відповідачів порушень вимог законодавства, будь-яких порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, суперечність дій Відповідачів моральним засадам суспільства.

Відповідно дост. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набуваютьправаорендиземельноїділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншимизаконами Україниі договором оренди землі.

За приписамист. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі»договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Згідност. 16 Закону України «Про оренду землі»укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Презумпція правомірності правочину, а відтак і цивільно-правового договору, встановлена законодавцем у статті 204 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановленазакономабо якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з нормами глави 16 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою недійсності правочину відповідно достатті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановленазаконом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановленихзаконом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст.216, ч. 1 ст.236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що спірні договори оренди для ведення фермерського господарства укладені строком на 49 років.

Орендну плату сторонами встановлено у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Вказаний договір оренди землі укладений сторонами в письмовій формі, як те встановлено законодавством, містять усі суттєві умови, передбаченіст. 15 Закону України «Про оренду землі», та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Приймання та передачу земельних ділянок згідно зазначених договорів оренди землі оформлено відповідними актами.

Щодо визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 01.02.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ « Агросвіт Плюс» , то відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Крім того, відповідно до ч.1ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов*язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 рокуратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року, майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Згідно з положеннями ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджеяий та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.З ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників .

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваних рішень, та про відповідність зазначених договорів вимогамст.203 ЦК України, ст.ст.14-15 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для відмови у позові, тим паче згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Керуючись ст.ст. 2, 12,77-80, 141, 263- 265 , 354 ЦПК України, ст.ст.21,66,203,204,216,215,236,326 ЦК України , ст.ст.15,123,124,134 ЗК України суд , -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , ТОВ « Агросвіт Плюс» Про визнання наказів незаконними , договорів оренди землі недійсними , скасування їх реєстрації - відмовити .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було поставлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець