Постанова № 73786786, 26.04.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року

м. Рівне

Справа № 558/312/17

Провадження № 22-ц/787/544/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Бондаренко Н.В., Боймиструка С.В., секретар судового засідання - Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

треті особи: - Млинівська районна державна нотаріальна контора,

Головне територіальне управління юстиції у Рівненській

області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_6 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2017 року (суддя Феха Т.С.) у справі № 558/312/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області, Млинівська районна державна нотаріальна контора про визнання нікчемним договору дарування, -

в с т а н о в и в :

03 липня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання нікчемним договору дарування земельного сертифікату, посвідченого 14 березня 2000 року державним нотаріусом Демидівської державної нотаріальної контори Котюбіним І.Ф.

Позовна заява мотивована тим, що під час шлюбу з відповідачем, позивач отримала право на земельну частку (пай), про що було видано сертифікат серії НОМЕР_1 про право на земельну частку (пай) площею 3,11 умовних кадастрових гектарів.

Проте після розірвання шлюбу їй стало відомо, що сертифікат перейшов у власність відповідача на підставі договору дарування. Однак будь-яких дій на укладення такого договору вона не вчиняла та не мала наміру укладати такий договір, у зв'язку із чим договір є нікчемним.

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області, Млинівська районна державна нотаріальна контора про визнання нікчемним договору дарування задоволено.

Встановлено нікчемність договору дарування земельного сертифікату, що укладений 14 березня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Демидівської державної нотаріальної контори Котюбіним І.Ф. за реєстровим № 228.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_3 не підписувала оспорюваного договору дарування, відсутнє її волевиявлення на відчуження належного їй права на земельну частку, а тому договір дарування не відповідає вимогам закону.

31 січня 2018 року представником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, у якій він, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить про його скасування і ухвалення нового, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що місцевим судом надано неправильну оцінку наявним у справі доказам.

Вирішуючи спір, суд надав перевагу висновку експерта над іншими доказами.

Експертиза проведена експертом, який не включениий у встановленому законом порядку до Реєстру атестованих судових експертів.

Відсутність у державному Реєстрі атестованих судових експертів відомостей про присвоєння ОСОБА_8 кваліфікації судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи у період проведення почеркознавчої експертизи у справі та відсутність Свідоцтва у період проведення експертизи позбавляли експерта права проводити судову експертизу.

Висновок експерта зроблений з порушенням встановленого законом порядку проведення експертизи.

20 березня 2018 року ОСОБА_3 та її представником - адвокатом ОСОБА_5 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вони вказують, що апеляційна скарга є безпідставною та покликаються на законність рішення суду. Вказують, що відповідачем не заявлялося клопотання про проведення експертизи в іншій експертній установі для підтвердження чи спростування висновку експерта та своєї правової позиції по справі. Просять про залишення рішення без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Судом встановлено, що сторони по справі з 29 квітня 1990 року по 30 грудня 2015 року перебували у шлюбі, що підтверджується рішенням Демидівського районного суду від 30.12.2015 року у справі № 558/500/15-ц (а.с. 8).

Відповідно до договору дарування земельного сертифіката від 14 березня 2000 року, що був посвідчений державним нотаріусом Демидівської державної нотаріальної контори Котюбіним І.Ф. за реєстровим № 228, ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 в розмірі 3,11 в умовних кадастрових гектарах із земель КСГП "Застиря", що знаходиться в с. Боремель, Демидівського району Рівненської області (а.с. 94).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 покликалася на те, що вона не укладала оспорюваного договору, а підпис на договорі виконано іншою особою.

Ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2017 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

Висновком судового експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_9 № 1.1-236/17 від 20.10.2017 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі "Підписи:" в примірнику договору дарування земельного сертифікату, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений 14.03.2000 року державним нотаріусом Демидівської державної нотаріальної контори Котюбіним І.Ф. зареєстрованим в реєстрі за № 228 виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 127-131).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР № 1540-VІ від 18 липня 1963 року (чинного на час укладення оспорюваного договору дарування) цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 243 Цивільного кодексу Української РСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

В силу вимог ч. 1 ст. 45 Цивільного кодексу Української РСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

За ч. 2 ст. 44 Цивільного кодексу Української РСР письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Отже, підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

За змістом ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, обґрунтовано виходив із наявності підстав для визнання договору недійсним, оскільки підпис вчинено не ОСОБА_3, а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення останньої на укладення договору дарування.

Посилання у скарзі на те, що висновок експертів, що покладені в основу оскаржуваного судового рішення, не відповідають вимогам законодавства, є безпідставними.

Як вбачається із висновку експерта № 1.1.-236/17 від 20.10.2017 року Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, експертиза проведена судовим експертом сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Рівненського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_9, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1. "Дослідження почерку і підписів" (свідоцтво № 15514, видане ЕКК МВС України 16.06.2017 року) на підставі Методики судово-почеркознавчої експертизи ДНДЕКЦ К.2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Проте відповідач не заявляв клопотання про проведення повторної експертизи у справі.

Місцевим судом правомірно встановлено, що проведена у справі експертиза є належним доказом, що підтверджує доводи позивача про не підписання нею оспорюваного правочину.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2018 року.

Головуючий суддя С.С. Шимків

Судді: Н.В. Бондаренко С.В. Боймиструк