Постанова № 73786178, 02.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/5328/17 Номер провадження 22-ц/786/984/18Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Карпушин Г.Л., Триголов В.М.

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2018 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення наданої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 1 768 грн.

Заявлена вимога мотивована тим, що всупереч вимогам Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, якою врегульований порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, відповідач змінила місце проживання без попереднього повідомлення, у зв'язку з чим виплачені їй кошти підлягають поверненню як надмірно сплачені.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2018 року позов Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Роз'яснено порядок оскарження заочного рішення.

В апеляційній скарзі відповідно до ч.2 ст.288 ЦПК України Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить заочне рішення місцевого суду скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що підтвердженням факту відсутності ОСОБА_2 та її малолітніх дітей за зареєстрованим місцем проживання є те, що заявниця після дострокового припинення виплати допомоги повторно не зверталася із заявою про продовження їй виплат. Окрім того, факт зміни місця проживання може бути підтверджений довідкою з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в червні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою про надання їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, членами сім'ї зазначила ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Рішенням Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_2 призначено допомогу на період з 29.06.2016р. по 28.08.2016р. в сумі 2 210 грн., з 29.08.2016р. по 28.10.2016р. в сумі 1 989 грн., з 29.10.2016р. по 28.12.2016р. в сумі 1 768 грн. (а.с.6)

Згідно листа Департаменту освіти Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом січня 2014 року - вересня 2016 року не навчались у загально-освітніх навчальних закладах м. Кременчука (а.с.7 зворот).

За вказаний період відповідачці виплачена допомога в сумі 1 768 грн.

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.12) фактичним місцем проживання ОСОБА_5 та її дітей значиться АДРЕСА_1.

Наведені обставини підтверджені належними і допустимими доказами.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими вони врегульовані.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів, підтверджуючих повернення неповнолітніх до м.Свердловськ Луганської області або зміну їх місця проживання взагалі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Частина 1 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачає, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частина 2 цієї статті встановлює, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 1 жовтня 2014 року затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі Порядок).

Грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (ст.2 Порядку станом на 12 лютого 2016 року).

Згідно п.5 Порядку для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Згідно п.12 Порядку виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі:

подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги;

надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють;

зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи;

виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Зважаючи на зміст наведених спеціальних норм та обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявленої вимоги, у цій справі підлягає доказуванню факт зміни відповідачем місця проживання без попереднього повідомлення позивача.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У справі, що розглядається, відсутні передбачені ст.82 ЦПК України підстави звільнення від доказування. За змістом ст.83, ст.175, ч.5 ст.177 ЦПК України позивач повинен долучити до позовної заяви усі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути поданий, причини, з яких доказ не може бути поданий у зазначений строк, докази, що особа здійснила усі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх подання.

За загальним правилом докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми (ст.77-80 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, позивач у підтвердження факту зміни відповідачем свого місця проживання без попереднього повідомлення, надав суду завірену світлокопію листа-відповіді на запит за підписом директора департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №01-30/1265 від 05.10.2016 року, згідно якого ОСОБА_3 і ОСОБА_4, діти відповідача, протягом січня 2014 року - вересня 2016 року не навчалися у навчальних закладах м.Кременчука (а.с.7 зворот). Оцінюючи цей доказ, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України дав йому належну оцінку і зробив правильний висновок, що цей доказ не є достатнім у розумінні ст.80 ЦПК України для висновку про те, що відповідач змінила місце свого проживання.

В апеляційній скарзі позивачем зроблене посилання на відомості, що містяться у Єдиній інформацій базі даних про внутрішньо переміщених осіб, проте до апеляційної скарги не долучено витягу з цієї інформаційної системи, про цей доказ позивач не заявляв суду першої інстанції та не обґрунтував наявність у нього поважних причин, які б перешкоджали йому отримати цю інформацію та надати її суду. Тим паче, згідно положень Постанови КМУ №646 від 22.09.2016 року територіальні органи Мінсоцполітики України є суб'єктами, які мають доступ до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 після припинення виплати їй допомоги повторно не зверталася із заявою про продовження виплат слід розцінювати як припущення, на якому згідно ч.6 ст.81 ЦПК України не може ґрунтуватися доказування.

Таким чином, при вирішенні цього спору дотримані принципи змагальності і диспозитивності цивільного судочинства.

Зважаючи на встановлене, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції при вирішенні цього спору виконав вимоги ст.89, ст.264 ЦПК України та у відповідності до приписів зазначених норм дав належну оцінку встановленим обставин і дослідженим доказам, у рішенні обґрунтував належним чином свої висновки по суті спору.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області залишити без задоволення.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь держави 2 643 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови вготовлено 02.05.2018 року

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді Г.Л.Карпушин

В.М.Триголов

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов