Постанова № 73785829, 26.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/8080/16-ц Номер провадження 22-ц/786/609/18Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниці Ю.В., Бондаревської С.М.,

секретар Рибак О.О.,

за участю прокурора Пальонної О.О., представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, третьої особи - ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7, представника органу опіки та піклування - Смиковської Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 27 грудня 2017 року, постановлену у м.Полтаві суддею Чувановою А.М., повний текст рішення складено 05.01.2018 року,

по справі за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах недієздатної особи ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, орган опіки та піклування Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и л а :

29.09.2016 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся в суд в інтересах недієздатної особи ОСОБА_9 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладеного 24.06.2016 року між недієздатним ОСОБА_9 та ОСОБА_2, та про витребування вказаної квартири з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_9 визнаний недієздтаним рішенням Октябрського райсуду м.Полтави від 29.03.2007 року, а тому укладений договору купівлі-продажу недієздатною особою є недійсним. Оскільки ОСОБА_2 08.08.2016 року продала вказану квартиру ОСОБА_4, спірна квартира підлягає витребуванню в останнього на користь ОСОБА_9

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27 грудня 2017 року позов першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах недієздатного ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, - задоволено.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 між ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 визнано недійсним.

Витребувано квартиру АДРЕСА_4 з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір по 640 грн. з кожного.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржили в апеляційному порядку ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4. У своїх апеляційних скаргах, що є аналогічні за змістом, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити.

Вважають, що місцевий суд допустив порушення процесуального закону, прийнявши до розгляду позов прокурора, який не є представником сторони, оскільки недієздатний ОСОБА_9 не може бути позивачем у справі. Натомість належним позивачем мав бути або орган опіки, або законний представник недієздатного - його опікун ОСОБА_6, тоді як він залучений до участі у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог.

Зазначають, що прокурор не надав суду доказів невиконання законним представником недієздатної особи або відповідним органом опіки та піклування своїх обов'язків, а отже не довів свого права приймати участь у справі.

Посилаються на порушення вимог ст.ст.15,60 ЦПК України, оскільки справа не є малозначною та повинна розглядатися в порядку загального позовного провадження, а отже представник третьої особи ОСОБА_7, не маючи статусу адвоката, не мав права приймати участь у справі.

Вказують на неповному судового розгляду, оскільки не допитані в якості свідків відповідач ОСОБА_4 та третя особа - Гофман Е.Л. При цьому суд не перевірив обізнаність ОСОБА_6 про правочини, укладені його підопічним, отримання ними коштів, набуття недієздатним у власність квартиру АДРЕСА_1.

Посилаються на порушення районним судом права ОСОБА_2 на особисту участь у судовому засіданні, яка небула повідомлена належним чином про час та місце розгляду.

Вважають, що районний суд не дотримався вимог ст.105 ЦПК України та помилково не призначив судово-психіатричну ОСОБА_9 для визначення здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними на час укладення ним правочинів.

Зазначають, що оскільки прокурор ставив питання про визнання угоди недійсною на підставі ст.216 ЦК України, то застосування судом ст.388 ЦК України вказує на вихід за межі позовних вимог. Заперечують обраний прокурором спосіб захисту як належний та заперечують можливість застосування судом одночасно положень ст.216 ЦК України, яка передбачає наслідком визнання недійсності правочину двосторонню реституцію, та ст. 388 ЦК України, яка передбачає інший захист права власності.

Також в апеляційних скаргах посилаються на те, що у разі визнання недійсним договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, суд мав застосувати двосторонню реституцію.

Крім того, ОСОБА_2 вказує на безпідставне стягнення з неї судового збору, оскільки вона є інвалідом 2 групи та підлягає звільненню від його сплати.

Прокурор подав відзиви на апеляційні скарги, в яких заперечує доводи щодо відсутності підстав для представництва ним інтересів недієздатного. Також заперечує посилання в апеляційній скарзі на неповноту з'ясування обставин справи, оскільки як приватний нотаріус, так і відповідач ОСОБА_4 на виклики в судове засідання не з'являлися. Враховуючи, що ОСОБА_9 визнаний недієздатним судовим рішенням, прокурор вважає відсутніми підстави для призначення судової психіатричної експертизи, а застосування районним судом норми ст.388 ЦК України узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України від 13.05.2015 (справа №6-67цс15). Тому просив залишити апеляційній скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційні скарги, поданому Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради, останнє просить залишити без задоволення апеляційні скарги та залишити без змін рішення районного суду. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки прокурор в силу ст.24 Закону України «Про прокуратуру» мав підстави для звернення в суд з даним позовом з метою захисту інтересів недієздатного ОСОБА_9, так як опікун проігнорував звернення органу опіки та зволікав із зверненням до суду з позовом для захисту інтересів недієздатного.

В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримали доводи своїх апеляційних скарг, наполягаючи на їх задоволенні.

Прокурор, представник органу опіки, третя особа ОСОБА_6 та його представник - ОСОБА_7 заперечували проти апеляційних скарг, просили рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 з наступних підстав.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29 березня 2007 року визнано недієздатним ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено над ним опіку та призначено опікуна - брата ОСОБА_6./а.с.9 т.1/

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Управлінням майном комунальної власності міста ОСОБА_9 є власником квартири АДРЕСА_4

Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 01.06.2016 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. здійснено запис про право власності: 14807962, власник ОСОБА_9/а.с.12/.

24 червня 2016 року ОСОБА_9 продав ОСОБА_2 вказану квартиру згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. /а.с.14, 272-273 т.1/

28 липня 2016 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. по р.№2970 посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_9 купив у ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_1

08 серпня 2016 року ОСОБА_2 продала зазначену квартиру ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І. /а.с.16-17/

24.09.2016 року ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2./а.с.82/

Задовольняючи позов та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу і витребовуючи квартиру АДРЕСА_2 (корпус 1) у м.Полтаві із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9, районний суд виходив з того, що договір купівлі продажу, укладений 24.06.2016 між недієздатним ОСОБА_9 і ОСОБА_2, є недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України, оскільки відчуження майна проведено особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності. Визнання недійсним наступного правочину щодо відчуження спірної квартири не потребується. Враховуючи, що правові наслідки недійсності угоди про відчуження майна, укладеної особою, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, з урахуванням положень ч.3 ст.216 ЦК України районний суд застосував передбачені ст.388 ЦК України особливі умови застосування правових наслідків недійсності угоди про відчуження майна, укладеної особою, яка не мала права відчужувати, про що набувач не знав і не зміг знати, та витребував квартиру із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки доказів та хибного тлумачення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, заперечення правомірності подання позову прокурором за відсутності доказів невиконання законним представником недієздатної особи або відповідним органом опіки та піклування своїх обов'язків, не заслуговують на увагу, оскільки звернення прокурора в суд з позовом грунтується на законі.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина ( громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Представництво інтересів недієздатного ОСОБА_9 в суді обгрунтоване бездіяльністю опікуна, який 21.03.2017 року надав згоду на представництво інтересів недієздатного брата прокурором. /а.с.115 т.1/

Крім того, вказані обставини вже досліджувалися апеляційним судом при перегляді ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 17 березня 2017 року, якою позов прокурора був залишений без розгляду. Вказана ухвала скасована ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10.04.2017 року, а справа повернута до районного суду для продовження розгляду./а.с.147-148/

Враховуючи викладене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо необхідності залучення опікуна ОСОБА_6 як позивача, а не в процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.ст.15,60 ЦПК України з посиланням на те, що справа не є малозначною, розглядалася в порядку загального позовного провадження, а тому представник третьої особи ОСОБА_7, не маючи статусу адвоката, не мав права приймати участь у справі.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки провадження у даній цивільній справі розпочато та проводилося за дії ЦПК України 2004 року, відповідно до якого представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва у суді, тому участь у справі представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на підставі довіреності є правомірною./а.с.53 т.1/

Доводи апеляційних скарг щодо неповноти з'ясування місцевим судом фактичних обставин, оскільки не допитані в якості свідків відповідач ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Гофман Е.Л., та не перевірена обізнаність ОСОБА_6 про правочини, укладені недієздатним, отримання ним у власність коштів, набуття права власності на квартиру АДРЕСА_3, - колегія суддів визнає безпідставними, оскільки, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, зазначені факти не мають в даній справі юридичного значення, а тим більше, що сторонами не оспорені встановлені судом першої інстанції факти щодо укладення вказаних договорів купівлі продажу за участю недієздатного, в яких вказані предмет та ціна договорів.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг щодо порушення районним судом права ОСОБА_2 на особисту участь у судовому засіданні та не повідомлення належним чином про час та місце розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, місцевий суд неодноразово направляв ОСОБА_2 судові повістки за місцем її проживання: АДРЕСА_1 на 15.06.2017, 13.07.2017, 31.08.2017, 25.08.2017, 10.11.2017. 12.12.2017, 27.12.2017, однак кожного разу судова повістка поверталася без вручення у зв'язку зі спливом терміну зберіганні. /а.с.177-178,187 ,208, 300 т.1 а.с.13, 77, 90 ,112 / Неявка відповідачки на пошту за отриманням судової повістки та, як наслідок, неявка в судове засідання сім разів вказує на свідоме ухилення відповідачки від свого права щодо участі у судовому засіданні.

Колегія суддів також визнає неспроможними доводи апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції вимог ст.105 ЦПК України, якою визначені підстави для обов'язкового призначення експертизи судом.

З матеріалів справи вбачається, що районний суд ухвалою від 17.11.2017 року обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про призначення судово-психіатричної експерти ОСОБА_9, оскільки останній рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29 березня 2007 року визнаний недієздатним внаслідок психічної хвороби та даних щодо поновлення його в дієздатності чи зміни психічного стану матеріали справи не містять./а.с.68 т.2/

Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг щодо заперечення відповідачами належності обраного прокурором способу захисту та твердження, що застосування районним судом ст.388 ЦК України вказує на вихід за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є двостороння реституція, відповідно до якої кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В абзацах 1, 2, 3 пункту 10 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено судом, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч1 ст.216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Згідно п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи викладені норми суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірна квартира вибула із володіння власника ОСОБА_9 не за його волевиявленням, а тому підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_4 на підставі ч.1 ст.388 ЦК України.

Тому доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування районним судом одночасно положень ст.216 ЦК України, яка передбачає наслідком визнання недійсності правочину двосторонню реституцію, та ст. 388 ЦК України, яка передбачає інший захист права власності, - є хибними, оскільки не відповідають змісту оскаржуваного рішення. Крім того, застосування судом норми ч.1 ст.388 ЦК України здійснено в межах позовних вимог прокурора.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Однак рішення в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_2 підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідачка ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи безтерміново, що підтверджується доданою до апеляційної скарги копією довідки МСЕК АВ №0484591 від 13.01.2016 року.

Згідно п. 9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I і II групи.

За таких обставин відповідач ОСОБА_2 підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.367,368, п.4 ч.1 ст.376, 381-383,390-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 27 грудня 2017 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 640 грн., звільнивши її від сплати судового збору як інваліда II групи.

В інші частині рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 27 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.05.2018 року.

Головуючий - суддя Л.І.Пилипчук

Судді /підписи/ С.М.Бондаревська

Ю.В.Дряниця

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук